Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №149/1943/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1943/26

Провадження №2/149/1354/26

Номер рядка звіту 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Олійника І. В.

за участі секретаря Янюк А.Й.

розглянувши у судовому засіданні у м. Хмільнику в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Короткий зміст заявлених вимог

Позов мотивований тим, що 17.11.2023 позивач та відповідач досягли усної домовленості про придбання позивачеві транспортного засобу. На виконання цієї домовленості позивач передала відповідачеві грошові кошти у розмірі 40000 грн та 5000 доларів США, що підтверджується розпискою. У визначений сторонами строк відповідач не придбав автомобіль, а після відкриття кримінального провадження повернув лише 500 доларів США. Інші грошові кошти, у розумінні ст. 1212 ЦК України є безпідставно набутими, а тому позивач просить стягнути з відповідача 40000 грн та 4500 доларів США, що станом на день подання позову еквівалентно 199170 грн. Стягнути судові витрати.

Рух справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2026 закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

Позиція учасників справи

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явилися, представник подала заяву про проведення розгляду у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.

Відповідач у судові засідання не з`явився, на електронну пошту суду направив заяви від 06.07.2026 про відкладення засідання та надання йому часу скористатися правничою допомогою. У подальші судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Відзиву, доказів, інших заяв, клопотань до суду не надіслав. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся завчасно і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 гроші в кількості 40000 грн і 5000 доларів США на придбання автомобіля (17.11.2023 і 03.12.2023) (копія розписки на а.с. 12, оригінал на а.с. 52).

ОСОБА_1 22.07.2024 звернулася до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення і 22.07.2024 за цією заявою внесено відомості до ЄРДР, провадження № 12024020230000377 за фактом отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів під приводом придбання та ввезення з-за кордону автомобіля, правова кваліфікація ч. 3 ст. 190 КК України (копії витягу з ЄРДР на а.с. 13, протокол прийняття заяви на а.с. 14-15, письмові пояснення ОСОБА_2 на а.с. 16, копія протоколу допиту потерпілої на а.с. 17-18, повідомлення про початок досудового розслідування на а.с. 19).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом розписки від 03.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли домовленості про придбання їй автомобіля. Для реалізації даної домовленості ОСОБА_2 від ОСОБА_1 17.11.2023 та 03.12.2023 отримав грошові кошти у розмірі 40000 грн та 5000 доларів США, що підтвердив розпискою. Цей факт підтверджується також письмовими поясненнями ОСОБА_2 наданими у кримінальному провадженні.

Позивач зазначає про невиконання відповідачем домовленості та повернення лише 500 доларів США. Відповідач будь-яких доказів на підтвердження виконання домовленості, повернення коштів, а також відзиву на позовну заяву не подав.

Суд враховує, що з часу отримання відповідачем коштів, тобото з листопада, грудня 2023 року до часу звернення позивача до суду, у відповідача було достатньо часу для виконання своїх зобов`язань.

Факт звернення ОСОБА_1 у липні 2024 року до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення свідчить про не виконання відповідачем своїх зобов`язань по купівлі автомобіля у строк визначений у домовленості. Відтак з липня 2024 року збереження у відповідача грошових коштів отриманих у позивача є безпідставним та вже не пов`язане з домовленостями про купівлю автомобіля.

Звертаючись із позовом позивач зазначає, що ці кошти є безпідставно набуті та утримуються відповідачем.

Оцінюючи ці доводи суд виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодекс України (надалі – ЦК України) безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19; від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18; від 1 квітня 2019 року у справі №904/2444/18.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 2011.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 виснувала, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 1 червня 2021 у справі №916/2478/20, від 4 травня 2022 року у справі №903/359/21, від 5 жовтня 2022 року у справі №904/4046/20).

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 року у справі № 5006/18/13/2012, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, від 25 лютого 2015 року у справі № 3-11гс15, від 25 березня 2015 року у справі № 3-5гс15, від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15, від 7 червня 2017 року у справі № 923/1233/15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18),від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

За встановлених у даній справі обставин, спочатку між сторонами виникла домовленість та правовідносини з приводу купівлі автомобіля, тобто отримання коштів відповідачем для цієї мети відповідало волі сторін. Не придбавши автомобіль в обумовлений строк відповідач не виконав свої зобов`язання, а тому підстава збереження цих коштів відпала і ці грошові кошти стали безпідставно набутим майном, а тому підлягають стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

У позовній заяві позивач зазначає, що 07.08.2024 їй повернуто 500 доларів США, що узгоджується з її письмовими поясненнями, які вона надавала слідчому.

Враховуючи це, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено повністю, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем у розмірі 2427,58 грн.

На підставі викладеного ст. ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США, що на день подання позову еквівалентно 199170 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сто сімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір у розмірі 2427,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення – 09.11.2026.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ігор ОЛІЙНИК