Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №761/40516/23
Суддя: Грушицький Андрій Ігорович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 761/40516/23
провадження № 61-3497св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
третя особа - директор Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Анжияк Сергій Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Савицького О. А., та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у складі колегії суддів Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Шкоріної О. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - директор Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Анжияк Сергій Михайлович, про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент культури), у якому просила:
- визнати незаконним її звільнення з посади ректора Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» з 15 жовтня 2023 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та поновити
її на зазначеній посаді;
- визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту культури від 11 жовтня 2023 року № 366-к про звільнення;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 16 жовтня 2023 року до дня ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 16 жовтня 2018 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем та обіймала посаду ректора Київської дитячої академії мистецтв, на яку її призначено наказом Департаменту культури № 509-к від 12 жовтня 2018 року відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту» , як обрану за конкурсом на контрактній основі, строком на п`ять років (строк дії контракту).
Наказом директора Департаменту культури від 11 жовтня 2023 року № 366-к її звільнено із займаної посади з 15 жовтня 2023 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивач вважала, що під час її звільнення відповідач порушив вимоги законодавства про працю, у зв`язку із чим звільнення є незаконним, а наказ про звільнення підлягає скасуванню.
Звертала увагу, що після перейменування Київської дитячої академії мистецтв у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська академія мистецтв» відповідно до рішення Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 235/6286 відповідач не вніс відповідних змін до укладеного з нею контракту. У зв`язку із цим вважала, що її звільнено з посади, відмінної від тієї, на яку її було призначено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 14 серпня 2024 року, яке Київський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2025 року залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з яким також погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності звільнення позивача з посади ректора Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
Суд установив, що контракт, укладений між сторонами 12 жовтня 2018 року, діяв до 15 жовтня 2023 року та не передбачав умов його пролонгації. Тому звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відповідало умовам контракту та вимогам законодавства.
Суд також зазначив, що перейменування закладу освіти не зумовлювало необхідності внесення змін до контракту, оскільки не припиняло трудових відносин і було належним чином відображене в трудовій книжці позивача.
Урахувавши, що позивач не довела порушення відповідачем вимог трудового законодавства під час її звільнення, суд визнав позовні вимоги необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 березня 2025 року ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у вказаній справі.
У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її з Шевченківського районного суду міста Києва.
24 квітня 2025 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права,
а саме - щодо обов`язку роботодавців вносити зміни у трудовий контракт працівника у разі реорганізації підприємства, у тому числі й у випадку зміни назви підприємства чи переукладання такого трудового контракту.
Наголошує, що фактично трудовий контракт від 12 жовтня 2018 року був укладений між ОСОБА_1 та Департаментом культури щодо її призначення на посаду ректора іншого навчального закладу, ніж того, з посади якої її було звільнено. Зазначає, що відповідних доповнень до контракту внесено не було,
а за його умовами вона залишалась ректором Київської дитячої академії мистецтв.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили наявне у матеріалах справи попередження про її звільнення з посади, якої не існувало.
Доводи інших учасників справи
У травні 2025 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Департаменту культури, який містить посилання на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Відповідач стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на наявних у справі доказах та ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Департамент культури наказом № 509-к від 12 жовтня 2018 року, відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту», призначив ОСОБА_1 на посаду ректора Київської дитячої академії мистецтв з 16 жовтня 2018 року, як обрану за конкурсом на контрактній основі (строком на п`ять років) (т. 1 а. с. 12).
На підставі рішення Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 235/6286 перейменовано Київську дитячу академію мистецтв у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська академія мистецтв» (т. 1 а. с. 28).
29 січня 2019 року ректор Київської дитячої академії мистецтв ОСОБА_1 видала наказ №1-од «Про перейменування та проведення реструктуризації закладу», додатком до якого є План заходів щодо проведення реструктуризації закладу
(т. 1 а. с. 29-37).
19 березня 2019 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис № 31 про перейменування Київської дитячої академії мистецтв у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська академія мистецтв» (т. 1 а. с. 27).
Відповідно до наказу директора Департаменту культури №366-к від 11 жовтня 2023 року позивача звільнено із займаної посади ректора Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» з 15 жовтня 2023 року у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (т. 1 а. с. 38).
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їхухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що трудові відносини між сторонами виникли на підставі трудового контракту, строк дії якого закінчився 15 жовтня 2023 року, а тому припинення трудових відносин на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відповідало вимогам законодавства.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Водночас реалізація права на працю здійснюється з урахуванням установлених законом особливостей правового регулювання окремих видів трудових відносин.
За змістом статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, укладеним на визначений строк, установлений за погодженням сторін, або таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання, інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.
У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому закінчення строку контракту є підставою для його припинення за умови, що відсутні передбачені законом обставини, які виключають таке припинення.
Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц, від 24 травня 2023 року у справі № 756/11999/20.
Спеціальні вимоги до порядку зайняття посади керівника закладу вищої освіти встановлено статтею 42 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до приписів частини третьої якої керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти. З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання.
Виходячи із наведеного, законом встановлено строковий характер виборної посади керівника закладу вищої освіти.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 була призначена на посаду ректора за результатами конкурсного відбору, а контракт між сторонами укладено на п`ять років із визначенням конкретної дати закінчення його дії - 15 жовтня 2023 року, суди обґрунтовано виходили з того, що трудові відносини сторін мали строковий характер.
При цьому умови укладеного контракту, які досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, не передбачали його автоматичної пролонгації без укладення відповідного договору. Матеріали справи також не містять доказів досягнення сторонами домовленості про продовження строку дії контракту.
За таких обставин закінчення визначеного сторонами строку дії контракту було самостійною підставою для припинення трудових відносин відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Саме по собі закінчення строку дії трудового договору не свідчить про порушення трудових прав працівника, оскільки припинення трудових відносин у такому випадку є наслідком настання обставини, з якою закон пов`язує припинення строкового трудового договору.
Відповідно до статті 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Разом із цим, з установлених обставин справи відомо, що рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 235/6286 Київську дитячу академію мистецтв перейменовано в Муніципальний заклад вищої освіти «Київська академія мистецтв». Відомості про таке перейменування внесено до трудової книжки позивача 19 березня 2019 року.
Перейменування, так само як реорганізація юридичної особи, не зумовлюють автоматичного припинення трудових відносин із працівниками. За відсутності інших юридично значущих обставин зміна найменування юридичної особи не змінює змісту вже наявних трудових правовідносин і не потребує укладення нового трудового договору лише з цієї причини.
Установлені судами обставини свідчать, що після перейменування закладу освіти, з яким позивач перебувала у строкових трудових відносинах, вона продовжила перебувати на займаній нею посаді ректора до закінчення строку дії контракту.
За відсутності у матеріалах справи відповідних доказів зміни погодженого сторонами строку дії трудового контракту або укладення додаткової угоди до нього про його продовження, саме по собі перейменування закладу освіти не впливало на визначений контрактом строк трудових відносин і не створювало обов`язку відповідача продовжити контракт або укласти його на новий строк.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності внесення змін до контракту у зв`язку з перейменуванням закладу освіти.
За наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у зв`язку із закінченням строку дії контракту, а тому відсутні правові підстави для визнання незаконним і скасування наказу Департаменту культури від 11 жовтня 2023 року № 366-к.
Щодо доводу касаційної скарги про необхідність дослідження судами попередження про її звільнення з посади, якої не існувало, Верховний Суд зазначає, що воно є тотожним аргументу апеляційної скарги, якому апеляційний суд надав вичерпну відповідь із посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua