Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №501/364/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №501/364/24

Суддя: Зайцев Андрій Юрійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 501/364/24

провадження № 61-14389св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Іллічівська перлина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Іллічівська перлина» про визнання укладеним договору та визнання права власності на майно

за касаційною скаргою адвоката Ільченко Катерини Романівни як представника ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати укладеним договір про повний розрахунок та акт приймання-передання до нього між ПП «Іллічівська перлина» і нею в редакції, викладеній у позові;

визнати за нею право власності на майно - приміщення офісу № 714, загальною площею 49,6 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: 714 кабінет - 46,5 кв. м, 715 умивальня - 1,7 кв. м, 716 туалет - 1,4 кв. м, згідно з технічним паспортом, виготовленим КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області» станом на 30 квітня 2013 року, інвентарний № 93700.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала, що 19 січня 2021 року між ПП «Іллічівська перлина» та позивачем укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу, який зареєстрований в реєстрі за № 30.

За умовами цього договору продавець передав у власність покупця (продав), а покупець прийняв у власність (купила) приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.2 договору продаж майна за домовленістю сторін здійснено за 316 150,20 грн, що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ на день посвідчення договору становило 11 211,00 дол. США.

За домовленістю сторін покупець сплачує продавцю авансовий внесок в сумі 70 471,80 грн (2 499,00 дол. США). Залишок у розмірі 8 712,00 дол. США в гривненому еквіваленті згідно з офіційним курсом гривні до дол. США, встановленим НБУ на день здійснення платежу, покупець сплачує рівними частинами протягом 36 місяців, починаючи з лютого 2021 року до січня 2024 року, з урахуванням 9 %, нарахованих згідно з графіком, який додається до цього договору, шляхом внесення коштів на рахунок продавця.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що в разі дострокової сплати покупцем суми вартості майна покупець отримує знижку 9 % річних на будь-яку достроково отриману суму.

Позивач здійснила оплату згідно з умовами договору у повному обсязі та достроково.

28 вересня 2023 року позивач направила лист на адресу ПП «Іллічівська перлина» для підпису 2 екземпляри договору про повний розрахунок та акт приймання-передання, який відповідач отримав, однак не надав відповіді, договір про повний розрахунок не укладено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 13 вересня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_1 право власності на майно - приміщення офісу № 714, загальною площею 49,6 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: 714 кабінет - 46,5 кв. м, 715 умивальня - 1,7 кв. м, 716 туалет - 1,4 кв. м, згідно із технічним паспортом, виготовленим КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області» станом на 30 квітня 2013 року, інвентарний № 93700. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, діючи добросовісно, здійснила оплату в повному обсязі. Відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу, не здійснив укладання договору про повний розрахунок.

Вимоги про визнання укладеним договору не є ефективними способом захисту.

Позивач мала обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого права - отримання спірного нерухомого майна у власність.

Короткий зміст постанови суду апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ПП «Іллічівська перлина» задовольнив. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2024 року в оскаржуваній частині скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони не уклали договір про повний розрахунок, тому позивач не набула права власності на приміщення офісу, виходячи з умов правочину. Крім того, позивач сплатила кошти за спірне майно не в повному обсязі.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Ільченко К. Р. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 199/7139/20, від 12 лютого 2025 року у справі № 727/3351/23, від 13 вересня 2023 року у справі № 175/404/20, від 02 квітня 2025 року у справі № 523/19764/21, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 02 серпня 2023 року у справі № 705/279/21, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17;

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 694 та частини другої статті 692 ЦК України у разі, коли договором встановлена ціна (п. 2.2 договору), яка повністю сплачена покупцем за майно, однак продавець ухиляється здійснити укладення договору про повний розрахунок та провести державну реєстрацію права власності за покупцем, та поведінка продавця щодо перереєстрації права власності на майно є суперечливою;

суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_1 здійснила оплату згідно з умовами договору купівлі-продажу достроково в повному обсязі. Позивач сплатила 316 151,10 грн, що є більшим, ніж визначено умовами договору.

Позивач надала належні докази на підтвердження здійснення нею оплати. Всі платежі здійснено відповідно до рахунків-фактур, які виставив відповідач. Відповідач не заперечував, що кошти отримано у повному розмірі, нових рахунків не виставляв, довідку щодо заборгованості не видавав. Апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги відповідача.

Умовами договору купівлі-продажу передбачено умову щодо необхідності укладення договору про повний розрахунок за умови виплати суми, яка зазначена в договорі.

Відповідач ухиляється від належного оформлення права власності за позивачем.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 січня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 січня 2021 року між ПП «Іллічівська Перлина» і ОСОБА_1 укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу, який зареєстровано в реєстрі за № 30 (далі - Договір).

Продавець передав у власність покупця (продав), а покупець прийняла у власність (купила) приміщення офісу № 714, загальною площею 49, 6 кв. м, яке розташовано на АДРЕСА_1 (пункт 1.1 договору).

Продаж майна за домовленістю сторін вчиняється на суму 316 150,20 грн, що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ на день посвідчення договору становить 11 211,00 дол. США. За домовленістю сторін покупець сплачує продавцю авансовий внесок у сумі 70 471,80 грн, що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на день посвідчення договору становить 2 499 дол. США (пункт 2.2 договору).

Залишок суми 8 712,00 дол. США в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом гривні до дол. США, встановленого НБУ на день здійснення платежу, сплачується покупцем рівними частинами протягом 36 місяців, починаючи з лютого 2021 року до січня 2024 року, з урахуванням 9 %, нарахованих згідно з графіком, який додається до цього договору, шляхом унесення грошових коштів покупцем на рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.6 договору у разі дострокової сплати покупцем суми вартості майна покупець отримує знижку 9 % річних на будь-яку достроково отриману суму.

Після повної оплати ціни майна сторони укладають договір про повний розрахунок, який є невід`ємною частиною договору. Договір про повний розрахунок є підставою для здійснення державної реєстрації переходу права власності до покупця. Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4.3 договору).

За домовленістю сторін майно, що продається за договором, вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передання (пункт 4.4 договору).

Згідно з графіком платежів, окрім основної суми заборгованості - 8 712,00 дол. США, позивач мала також сплатити на користь відповідача 1 261,41 дол. США нарахованих відсотків.

Відповідач виставив позивачу такі рахунки фактури: №СФ-0000094 від 15 лютого 2021 року на суму 8 353,20 грн; № СФ-0000148 від 15 березня 2021 року на суму 8 319,20; № СФ-0000201 від 19 квітня 2021 року на суму 8 393,50 грн; № СФ-0000252 від 17 травня 2021 року на суму 8 284,26 грн; № СФ-0000300 від 15 червня 2021 року на суму 8 098,72 грн; № СФ-0000349 від 15 липня 2021 року на суму 8 191,42 грн; №СФ-0000402 від 16 серпня 2021 року на суму 8 007,94 грн; № СФ-0000452 від 15 вересня 2021 року на суму 7 990,86 грн; № СФ-0000503 від 18 жовтня 2021 року на суму 7 902,58 грн; №СФ-0000555 від 15 листопада 2021 року на суму 7 833,22 грн; №СФ-0000556 від 24 листопада 2021 року на суму 26 860,40 грн; №СФ-0000622 від 22 грудня 2021 року на суму 8 177,94 грн; №СФ-0000015 від 19 січня 2022 року на суму 8 523,04 грн; №СФ-0000082 від 11 лютого 2022 року на суму 8 362,68 грн; №СФ-0000146 від 01 квітня 2022 року на суму 8 776,48 грн; №СФ-0000197 від 10 травня 2022 року на суму 8 776,48 грн; №СФ-0000265 від 30 червня 2022 року на суму 8 776,48 грн; №СФ-0000288 від 27 липня 2022 року на суму 10970,58 грн; №СФ-0000360 від 06 вересня 2022 року на суму 10 970,58 грн; №СФ-0000409 від 19 жовтня 2022 року на суму 10970,58 грн; №СФ-0000446 від 14 листопада 2022 року на суму 10 970,58 грн; №СФ-0000085 від 23 березня 2023 року на суму 20 227,06 грн.

Позивач впродовж зазначеного проміжку часу сплатила на користь ПП «Іллічівська перлина»: 8 353,20 грн (квитанція № ПН1852), 8 319,20 грн (квитанція № ПН1916), 8 393,50 грн (квитанція № ПН3577), 8 284,30 грн (квитанція № ПН2312), 8 098,80 грн (квитанція № ПН2183), 8 191,50 грн (квитанція № ПН1397), 8007,90 грн (квитанція № ПН1208), 7990,90 грн (квитанція № 1-917К), 7 902,60 грн (квитанція № ПН913), 7833,20 грн (квитанція № ПН2895), 26 860,00 грн (квитанція № ПН2838) 8 177,90 грн (квитанція № ПН1820), 8523 грн (квитанція № ПН2050), 8 362,70 грн (квитанція № ПН565) 8 776,50 грн (квитанція № ПН3072651), 8 776,50 грн (квитанція № ПН3107830), 8 776,50 грн (квитанція № ПН3143265), 10 970,60 грн (квитанція № ПН3173332), 10 970,60 грн (квитанція № ПН3298075), 10 970,60 грн (квитанція № ПН3249105), 10 971,00 (квитанція № 1-172К), 21 941,20 грн (квитанція № ПН3347921), 20 227,10 грн (квитанція № ПН3399439). Отже, позивачка сплатила на користь відповідача 245 679,54 грн, що є еквівалентним 8 136,08 дол. США, відповідно до курсу НБУ станом на час здійснення кожного окремого платежу.

У серпні 2023 року позивач звернулася до відповідача із листом, у якому, посилаючись на повне виконання умов договору, просила підписати долучені до цього листа примірник договору про повний розрахунок та акт прийому-передачі, оформлені у простій письмовій формі.

У грудні 2023 року адвокат Ільченко К. Р. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до відповідача із адвокатським запитом, у якому серед іншого, просила надати відомості щодо підписання відповідачем екземплярів договору про повний розрахунок та акту прийому-передачі.

Під час розгляду цієї справи позивач надала докази звернення до відповідача із пропозицією укласти нотаріально-посвідчені договір про повний розрахунок для подальшого здійснення державної реєстрації та переходу на неї права власності на вказане вище майно.

На пропозицію позивача, відповідач засобами електронного зв`язку надіслав лист, у якому зазначив, що не відмовлявся і не відмовляється від нотаріального посвідчення договору, проте зустріч у нотаріуса є неможливою, оскільки сторонам попередньо необхідно обговорити всі умови та дійти згоди з усіх питань. Запропоновано погодити зустріч між представником відповідача та позивачкою.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржене в апеляційному порядку тільки частині позовних вимог щодо визнання права власності на майно, а тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення тільки в цій частині.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За обставинами цієї справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу, за умовами якого продаж майна здійснюється за 316 150,20 грн, що становить 11 211,00 дол. США.

Сторони домовились, що після повної оплати ціни майна вони укладають договір про повний розрахунок, який є підставою для здійснення державної реєстрації переходу права власності до покупця.

Суди встановили, що позивач сплатила авансовий внесок у сумі 70 471,80 грн, що становить 2 499,00 дол. США. Залишок суми у розмірі 8 712,00 дол. США покупець має сплатити в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на день здійснення платежу.

Встановивши, що між сторонами не укладено договір про повний розрахунок, ОСОБА_1 сплатила на користь ПП «Іллічівська перлина» 245 679,10 грн, що є еквівалентним 8 136,06 дол. США, відповідно до курсу НБУ станом на час здійснення кожного окремого платежу, тобто не повну вартість, яка визначена договором купівлі-продажу, врахувавши, що саме по собі користування позивачем цим майном не є тотожним наявності права власності на цей об`єкт, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про відсутність заперечень відповідача щодо сплати коштів у повному обсязі та вихід апеляційного суду за межі доводів апеляційної скарги є безпідставними. В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що суд не перевірив і не дослідив рахунки і платежі на підтвердження позивачем оплати.

Інші аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду щодо недоведеності здійснення позивачем оплати в повному відповідно до умов договору та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. Верховний Суд є судом права, а не судом факту і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги її висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Ільченко Катерини Романівни як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua