Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №641/10764/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №641/10764/19

Суддя: Зайцев Андрій Юрійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 641/10764/19

провадження № 61-9997св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, про припинення права спільної часткової власності, виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 року у складі судді Подмаркової Ю. М., додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Триголова В. М., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 122,0 кв. м, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його поділу в натурі;

виділити у власність ОСОБА_1 належну їй 1/2 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 , як окреме індивідуально визначене нерухоме майно: приміщення житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 64,3 кв. м, з відповідними надвірними будівлями (льох літ. «З», вбиральня літ. «Г», душ літ. «Т», огорожа № 2 та № 1);

виділити у власність ОСОБА_2 належну їй 1/2 частку житлового будинку на АДРЕСА_1 , як окреме індивідуально визначене нерухоме майно: приміщення житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 67,3 кв. м, з відповідними надвірними будівлями (сарай літ. «Б», погріб літ. «В», літня кухня літ. «Д», душ літ. «Е»);

виділити у користування співвласникам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за варіантом ІІ користування земельною ділянкою, запропонованим у висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» від 11 червня 2020 року № 11861, а саме: І співвласнику ( ОСОБА_1 ) надати у користування земельну ділянку загальною площею 385,0 кв. м; ІІ співвласнику ( ОСОБА_2 ) надати у користування земельну ділянку загальною площею 385,0 кв. м; межа між земельними ділянками співвласників проходить у такий спосіб: по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1»; від кута сараю літ. «Н» відрізок довжиною 1,85 м; поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 4,04 м; поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 1,80 м; поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 4,92 м; поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 4,70 м; поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 2,50 м; поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 7,95 м, що розділяє сторону земельної ділянки на відрізки 25,65 та 7,20 м;

стягнути зі ОСОБА_2 на її користь судові витрати, що складаються з суми судового збору за подання позову та проведення судової будівельно-технічної експертизи, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, визначеному за результатами розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 , вона набула право власності на 1/2 частини житлового будинку літ «А-1» з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини домоволодіння є ОСОБА_2 . Виділення в натурі частини домоволодіння в окремий об`єкт нерухомого майна необхідне їй для безперешкодного користування та розпорядження своїм майном, проведення ремонтних робіт, поліпшень власної частини будинку для більш зручних умов проживання (облаштування та удосконалення систем водопостачання і водовідведення тощо), оскільки відповідачка постійно навмисно чинить їй перешкоди у цьому.

Згідно з ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2013 року у справі № 2-74/11 про затвердження мирової угоди між колишніми співвласниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у спільній власності залишилися спільна хвіртка та частина земельної ділянки площею 20,0 кв. м, яка проходить безпосередньо біля належної їй частини житлового будинку.

Відповідачка перешкоджає вільному пересуванню працівників, які ведуть ремонтні роботи з поліпшення будинку. У відповідачки є технічна можливість облаштувати окремий вхід до належної їй частини житлового будинку, а також користуватися повністю окремою частиною земельної ділянки, що відповідає її частці у спільному володінні.

Позивачка неодноразово пропонувала провести вказані роботи з облаштування окремих входів за власний рахунок, проте відповідачка відмовилась.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ленінський районний суд м. Полтави рішенням від 24 травня 2023 року позов задовольнив частково. Визначив порядок користування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельною ділянкою, загальною площею 770 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за варіантом ІІ додаток № 4 за висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 04 січня 2022 року № 11861, виділивши ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 385,0 кв. м, межа між земельними ділянками проходить у такий спосіб: по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1»; від кута сараю літ. «Н» відрізок довжиною 1,85 м; поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 4,04 м; поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 1,80 м; поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 4,92 м; поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 4,70 м; поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 2,50 м, поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 7,95 м, що розділяє сторону на земельні ділянки на відрізки 25,65 м та 7,20 м. В іншій частині вимог позову відмовив. Стягнув зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги в частині виділення в натурі часток співвласників в окремі об`єкти нерухомого майна не підлягають задоволенню у зв`язку із наявністю самовільних перепланувань житлового будинку літ. «А-1» та самовільно збудованої прибудови літ. «а3» до нього, не узаконених у передбаченому законом порядку.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, суд вважав обґрунтованим запропонований експертом варіант ІІ, виділивши кожному з співвласників у користування рівну частину земельної ділянки, що відповідає розміру часток кожного у спільному домоволодінні та забезпечить реалізацію прав співвласників на користування належним їм майном, мінімізує виникнення конфліктних ситуацій.

Ленінський районний суд м. Полтави додатковим рішення від 17 червня 2024 року виділив ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 385,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що під час ухвалення рішення від 24 травня 2023 року суд виділив ОСОБА_1 у користування земельну ділянку загальною площею 385,0 кв. м, при цьому не зазначено в резолютивній частині рішення, яка частка земельної ділянки виділяється у користування відповідачу ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Полтавський апеляційний суд постановою від 10 грудня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У серпні 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Плати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц та постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 173/1744/19.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що у договорі купівлі-продажу від 28 липня 2017 року, укладеному між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , не зазначено площі та кадастрового номера земельної ділянки, що свідчить про те, що перед укладенням договору купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна ОСОБА_3 не виділяла частину земельної ділянки, якою користувалась за мировою угодою, в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера. Тобто до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ОСОБА_3 . Унаслідок прийняття судом рішення про задоволення позовної вимоги позивачки про визначення порядку користування земельною ділянкою за варіантом ІІ висновку експерта ОСОБА_2 позбавлена можливості вільно користуватись майном, а хвіртка і в`їзд, які є її власністю з моменту створення, надані в користування ОСОБА_1 . Тобто внаслідок встановленого судом порядку користування земельною ділянкою становище ОСОБА_2 істотно погіршилось.

Також скарга містить доводи про те, що апеляційний суд безпідставно направив справу до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 28 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Гібадуловою Л. А., зареєстрованого в реєстрі за № 363, право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_3 (продавець) до ОСОБА_1 (покупець). У власність ОСОБА_1 перейшли приміщення 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6 у житловому будинку літ. «А-1», сіни літ. «а», приміщення І, ганок літ. «а1» та господарські будівлі: душ літ. Т, льох літ. З, вбиральня літ. Г, огорожа № 2, частина огорожі № 1 (а саме в`їзд) згідно з мировою угодою від 13 лютого 2013 року, затвердженою ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2013 року у справі № 2-74/11.

Право власності ОСОБА_1 на частки вказаного житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, житловою площею 64,3 кв. м, зареєстроване 28 липня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46870263101. Інформація про об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер майна 16784099, тип майна: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 122,0 кв. м, житлова площа 67,3 кв. м, площа земельної ділянки 770 кв. м, загальна вартість нерухомого майна 126 397,00 грн, вартість самочинно збудованого майна 17 199,00 грн. Технічний опис майна: зареєстрована земельна ділянка площею 770 кв. м (рішення виконкому Комінтернівської ради від 08 вересня 1953 року № 27), самовільно побудовано прибудову літ. «а3» (прим. № 2-8, 2-9, площею 5,6 кв. м) загальною вартістю 17 199,00 грн. Самовільно переобладнано приміщення № 2-6 (площею 2,3 кв. м), 2-7 (площею 2,4 кв. м) з житлового в підсобне, санвузол.

На підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Гібадуловою Л. А., зареєстрованого в реєстрі за № 6005 ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з цим договором на земельній ділянці площею 770,0 кв. м розташований житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 72,6 кв. м з надвірними будівлями та спорудами: сарай літ. «Б», вбиральня літ. «Е», льохи літ. «В», «З», літня кухня літ. «Д», душ літ. «Е», «И», огорожі № 1, 2.

Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки цього житлового будинку 20 січня 2007 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16784099, на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 6005, посвідченого приватним нотаріусом Гібадуловою Л. А. 23 грудня 2006 року.

13 лютого 2013 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (представником якого за довіреністю була ОСОБА_7 ) і ОСОБА_2 укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 2-74/11 (з урахуванням унесених виправлень), за умовами якої сторони досягли домовленості з таких питань:

виділити у спільне користування ОСОБА_3 , яка є власницею 1/4 частини, та ОСОБА_4 , який є власником 1/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , таке майно: в житловому будинку літ. «А-1» приміщення № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, сіни літ. «а» приміщення І, ганок літ. «а1», господарчі будівлі: душ літ. «И», погріб літ. «З», вбиральня літ. «Г», огорожа № 2, частина огорожі № 1 (в`їзд); в житловому будинку літ. «А-1» приміщення № 1-6.

виділити у власність ОСОБА_2 , яка є власницею 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 таке майно: в житловому будинку літ. «А-1» приміщення № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, ганок літ. «а4», господарчі будівлі: сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Д», погріб літ. «В», душ літ. «Е»;

частину огорожі № 1 (хвіртка), залишити у спільному користуванні співвласників цього житлового будинку;

визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 за планом, наданим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України Петришиною Ю. Ю. як додатковий варіант порядку користування земельною ділянкою;

ОСОБА_2 зобов`язалася сплатити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як компенсацію за виділене майно грошову суму в розмірі 5 000,00 грн відповідно до погодженого мировою угодою графіка;

сторони погодились, що судові витрати у цивільній справі не відшкодовують один одному, і такі витрати покладаються виключно на ту сторону, яка їх понесла.

Як відомо з технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 09 липня 2013 року, будинок розташований на земельній ділянці площею 770 кв. м, має 2 квартири, 6 житлових кімнат, загальна площа квартир 122,0 кв. м, житлова площа 67,3 кв. м, допоміжна площа 48,5 кв. м, площа літніх приміщень 6,2 кв. м, у тому числі не опалювальна площа 6,2 кв. м; домоволодіння складається з таких приміщень: житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ. «а», ганок літ. «а1», прибудова літ. «а3», ганок літ. «а4», сарай літ. «Б», погріб літ. «В», вбиральня літ. «Г», літня кухня літ. «Д», літній душ літ. «Е», погріб літ. «З», літній душ літ. «И», ворота № 1, ворота № 2.

28 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

02 січня 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Шеховцова М. Є. зупинила розгляд заяви ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, а саме без оригіналу договору купівлі-продажу, що посвідчений 23 грудня 2006 року приватним нотаріусом Гібадуловою Л. А., реєстровий номер 6005 та документа, що підтверджує прийняття до експлуатації реконструйованого житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

19 лютого 2018 року державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Шеховцова М. Є. відмовила ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності, форма власності - приватна на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 04 червня 2020 року, виданої ОСОБА_1 , відомо, що 29 травня 2020 року проведено обстеження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого установлено, що будинок відповідає таким характеристикам: житловий будинок з прибудовами літ. «А-1», льох літ. «В», вбиральня літ. «Г», літній душ літ. «Е», льох літ. «З», літній душ літ. «И», сарай літ. «К», сарай літ. «Н», ганок літ. «н1», навіс літ «М», ворота з хвірткою № 1, огорожа № 3, хвіртка № 6, вигрібна яма № 7, вигрібна яма № 8, огорожа № 9, замощення № I, замощення № II. Опис інформації про земельну ділянку: фактична площа земельної ділянки становить 770 кв. м. Примітка: побудовано прибудову літ. «а3», сарай літ. «К», переобладнано приміщення № 1-5 площею 9,0 кв. м із житлового під коридор, влаштовано дверний проріз із віконного з втручанням у несучі конструкції, приміщення 2-7, площею 2,4 кв. м, переобладнано із житлового під санвузол, дозвільні документи на надано.

Під час розгляду справи було призначено та проведено судову будівельно-технічну і земельно-технічну експертизу, у висновку якої від 04 січня 2022 року № 11861 визначено:

1. Технічно не можливо відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частку) житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 122,0 кв. м з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/2 частини кожній).

2. На розгляд суду запропоновано один варіант розподілу (виділення частки) житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 122,0 кв. м з відповідними надвірними будівлями по за адресою: АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток співвласників.

Варіант розподілу домоволодіння співвласнику ОСОБА_1 (ідеальна частка якої 1/2) по житловим будівлям у житловому будинку літ. «А-1»: приміщення 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, по надвірним будівлям: вбиральня літ. «Г», льох літ. «З», літній душ літ. «И», сарай літ. «Н», ганок літ. «н1», ворота з хвірткою № 1, співвласнику ОСОБА_2 (ідеальна частка якої 1/2) по житловим будівлям у житловому будинку літ. «А-1»: приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-7, 2-8, 2-9, по надвірним будівлям: ганок літ. «а4», льох літ. «В», літній душ літ. «Е», вигрібна яма № 7. За запропонованим варіантом розподілу ОСОБА_1 виділяється приміщень і будівель на суму 126 350,00 грн, ОСОБА_2 на суму 216 794,00 грн. Відповідно до запропонованих варіантів розподілу частки співвласників будуть мати вигляд: 1 співвласник ( ОСОБА_1 ) - 37/100 (126350/343144); другий співвласник ( ОСОБА_2 ) - 63/100 (216794/343144). Цей варіант розподілу домоволодіння можливий за умови узаконення самовільних перепланувань житлового будинку літ. «А-1» та самовільно збудованої прибудови літ. «а3».

3. На розгляд суду запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою загальною площею 770,0 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до розмірому часток співвласників в праві власності на нерухоме майно ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить по 1/2 частині кожній).

4. При запропонованих варіантах порядку користування земельною ділянкою проводити будівельні роботи з переобладнання зареєстрованого за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частини за кожною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не потрібно.

І варіант порядку користування земельною ділянкою (відповідно до мирової угоди та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2013 року):

співвласнику 1 ( ОСОБА_1 ) пропонується надати у користування земельну ділянку площею 385,0 кв. м:

земельна ділянка площею 375,0 кв. м;

1/2 площі загального користування співвласників - 10,0 (20,0/2) кв. м;

співвласнику 2 ( ОСОБА_2 ) пропонується надати у користування земельну ділянку площею 385,0 кв. м:

земельна ділянка площею 375,0 кв. м;

1/2 площі загального користування співвласників - 10,0 (20,0/2) кв. м.

Межа між земельними ділянками співвласників проходить у такий спосіб:

по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1»;

на відстані 1,0 м від стіни житлового будинку літ. «А-1» відрізок довжиною 14,09 м;

поворот до домоволодіння АДРЕСА_3 відрізок довжиною 5,30 м;

поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 9,06 м;

поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 7,33 м;

поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 2,00 м;

поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 8,0 м, що розділяє сторону.

ІІ варіант порядку користування земельною ділянкою:

співвласнику 1 ( ОСОБА_1 ) пропонується надати у користування земельну ділянку площею 385,0 кв. м;

співвласнику 2 ( ОСОБА_2 ) пропонується надати у користування земельну ділянку площею 385,0 кв. м.

Межа між земельними ділянками співвласників проходить у такий спосіб:

по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1»;

від кута сараю літ. «Н» відрізок довжиною 1,85 м;

поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 4,04 м;

поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 1,80 м;

поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 4,92 м;

поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 4,70 м;

поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 2,50 м;

поворот до домоволодіння АДРЕСА_2 відрізок довжиною 7,95 м, що розділяє сторону земельної ділянки на відрізки 25,65 та 7,20 м.

ОСОБА_1 на підтвердження конфлікту з відповідачкою надала висновки судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 04 листопада 2019 року № 1537-2019 та від 24 травня 2019 року № 654-2019, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09 серпня 2019 року № 12019220540001865.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст прохальної частини касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржені лише в частині вирішення вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, а тому переглядаються лише в частині вирішення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час набуття позивачкою права власності) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами першою та другою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття позивачкою права власності) у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Результат аналізу статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Подібні висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) та від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22) зробив висновок, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти розподілу земельної ділянки, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

У цій справі суди встановили, що у 2013 році, тобто до придбання ОСОБА_1 у ОСОБА_3 1/2 частки спірного житлового будинку між попередніми співвласниками будинку ( ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , яким належало по 1/4 частині) та нинішньою співвласницею - ОСОБА_2 (якій належить 1/2 частина) існувала домовленість щодо порядку користування спільною земельною ділянкою загальною площею 770,0 кв. м, переданою у користування згідно з рішенням виконавчого комітету Комінтернівської ради від 08 вересня 1953 року № 27.

Така домовленість оформлена мировою угодою між ними, затвердженою ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2013 року в межах розгляду справи № 2-74/11.

За вказаною мировою угодою ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 визначено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , за планом, наданим експертом ОСОБА_8 як додатковий варіант порядку користування земельною ділянкою.

Згідно із цим планом та додатковим варіантом порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_4 і ОСОБА_3 виділено у користування 375 кв. м, ОСОБА_2 - 375 кв. м, що відповідає їх ідеальним часткам у будинку, та у спільному користуванні залишено 20 кв. м земельної ділянки, з якої: 10 кв. м - у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та 10 кв. м - ОСОБА_2 .

Тобто з 2013 року згідно з визначеним мировою угодою порядком користування земельною ділянкою існував прохід (20 кв. м) на провул. Тарасівський, що проходив уздовж частини домоволодіння ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , що перебував у спільному користуванні ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2

ОСОБА_3 у липні 2013 року придбала у ОСОБА_4 1/4 частку у цьому домоволодінні, відповідно, стала власницею 1/2 частини спільного будинку, яку у 2017 році відчужила ОСОБА_1 .

У зв`язку зі зміною кількісного складу співвласників, згідно з висновком експертизи від 04 січня 2022 року № 11861, з`явилась можливість двох варіантів порядку користування земельною ділянкою між двома співвласниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а саме із спільним проходом та без нього.

Встановивши, що визначений судом порядок користування земельною ділянкою за варіантом ІІ висновку експерта від 04 січня 2022 року № 11861 не погіршує становища ОСОБА_2 , оскільки фактично їй у користування виділено 385,0 кв. м земельної ділянки, що не менше ніж за мировою угодою, місцевий суд з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення вимог позову про визначення порядку користування земельною ділянкою. При цьому суд встановив, ОСОБА_2 не заперечувала наявності у неї окремого виходу на АДРЕСА_4 , вказувала про можливість під`їзду транспорту зі сторони АДРЕСА_4 , а саме лише влаштування нею за власний рахунок нової хвіртки, що виходила на АДРЕСА_1 (замість знесеної, частина якої за мировою угодою перебувала у спільному користуванні всіх співвласників), а також влаштування на ній особистої поштової скриньки не є вирішальним при визначенні порядку користування спільною земельною ділянкою.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки визначений варіант користування земельною ділянкою є найбільш справедливим та оптимальним також з огляду і на те, що за цим варіантом земельна ділянка площею 390 кв. м виділяється у рівних частинах позивачці та відповідачці (по 195 кв. м). Обраний судом варіант порядку користування земельною ділянкою не потребує додаткових матеріальних затрат від співвласників будинку для його реалізації, а також не порушує їх прав та забезпечить реалізацію прав співвласників на користування належним їм майном, мінімізує виникнення конфліктних ситуацій між ними.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що наявність чинного рішення суду, яким затверджено мирову угоду між попередніми співвласниками та ОСОБА_2 щодо порядку користування земельною ділянкою, не свідчить про його незмінність, у тому числі у судовому порядку. За обставинами цієї справи змінилася кількість співвласників домоволодіння і, відповідно, суд встановив можливість визначення порядку користування земельною ділянкою у рівних частинах.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права (направлення справи для ухвалення додаткового рішення) не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вони не призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua