Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №638/8426/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №638/8426/25

Суддя: Синельников Євген Володимирович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 638/8426/25

провадження № 61-9351св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єрьоменко Севастьян Валеріанович, на постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року ухвалену у складі колегії суддів Яцини В. Б., Пилипчук Н. П. , Мальованого Ю. М., і виходивз такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. 07 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова із заявою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

2. Вимоги мотивовані тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Протягом свого життя, а також після укладення шлюбу практично не працювала та постійно перебувала на утриманні свого батька через скрутний матеріальний стан.

3. ОСОБА_2 не перебував у шлюбі, спадкоємців окрім неї не мав, інших утриманців не мав.

4. ОСОБА_1 стверджувала, що після укладення шлюбу проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , була пов`язана з ним спільним побутом, не працювала, займалась домашнім господарством, її чоловік працював, проте через стан здоров`я та низьку заробітну плату не мав можливості повною мірою забезпечувати свою сім`ю, а згодом у липні 2022 році був вимушений зупинити виконання повноважень директора через стан свого здоров`я.

5. Вказувала, що ОСОБА_2 за життя мав стабільний дохід, протягом усього життя працював, мав додатковий дохід від здачі в оренду земельних ділянок, тобто у нього була можливість надавати допомогу сім`ї заявниці на оплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, лікування чоловіка заявниці тощо.

6. Окрім систематичної грошової допомоги, ОСОБА_2 від продажу будинку 20 липня 2021 року надав заявниці 301 538 грн. Фактично він надавав допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

7. ОСОБА_2 вступив до лав ЗСУ та ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання загинув у селищі Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.

8. Вона звернулась до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. 29 листопада 2024 року отримала виписку з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 листопада 2024 року № 37/д, відповідно до якої, документи повернуті для доопрацювання, оскільки не містили доказів перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця.

9. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її перебування на утриманні батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання у селищі Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року заяву задоволено.

11. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_2 , 1967 року народження, загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця проживала разом з батьком до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , не мала власного самостійного доходу, окрім допомоги, яку отримувала від батька, і ця допомога була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Вказані обставини підтверджені, зокрема, показами свідків.

13. Суд першої інстанції також зазначив, що встановлення цього факту має для заявниці юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення її особистих прав та можливість реалізації права на виплату грошового забезпечення у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.

15. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року скасовано.

16. У задоволенні заяви відмовлено.

17. Апеляційний суд виходив з того, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця мають особи, визначені статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а статус утриманця визначається пенсійним законодавством - Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

18. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 89 ЦПК України не звернув належної уваги на те, що заявниця у зазначений період перебувала у шлюбі зі ОСОБА_4 , була працездатною та отримувала разом з чоловіком дохід, а грошові кошти батько переказував не їй, а її чоловікові.

19. Дослідивши та оцінивши докази у справі, у тому числі показання свідків, апеляційний суд дійшов висновку, що заявниця не надала належних і допустимих доказів надання їй батьком матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а також доказів проживання разом з батьком однією сім`єю, наявності взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, спільних витрат та участі у витратах з утримання житла. Апеляційний суд послався на Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 та на постанову Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі № 143/446/25.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 07 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єрьоменко С. В., засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2025 року.

21. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.

22. Касаційна скарга мотивована тим, що доводом апеляційної скарги Міністерства оборони України було недоведення факту перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця, тоді як посилань на те, що заявниці виповнилося майже 32 роки на момент смерті батька і що вона не належить до числа членів сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, апеляційна скарга не містила.

23. На обґрунтування доведеності факту перебування на утриманні батька заявниця посилається на акт обстеження від 08 квітня 2025 року № 58 Кам`янського старостинського округу Солонянської селищної ради, відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи ОСОБА_2 та про власні доходи, банківські виписки, довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5 щодо заробітної плати її чоловіка, протокол загальних зборів учасників товариства від 04 липня 2022 року, а також на показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , допитаних судом першої інстанції.

24. Щодо висновку апеляційного суду про перекази грошових коштів чоловікові заявниця зазначає, що ОСОБА_2 надавав допомогу і її чоловікові, коли той захворів та був відсторонений від роботи, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 .

25. Заявниця також вказує, що надіслання сповіщення про загибель на іншу адресу не спростовує факту спільного проживання з батьком, звертає увагу, що на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою в місті Харкові вона була взята вже після смерті батька.

26. Окремо заявниця зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано об`єднав два різні поняття - встановлення факту перебування на утриманні та право на виплату соціальної допомоги, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення справи, оскільки заява містила прохання лише про встановлення факту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 638/8426/26, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

28. 17 серпня 2026 року матеріали цивільної справи № 638/8426/26 надійшли до Верховного Суду.

29. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №144 та листом №32.28/34/71/24 СЛВ від 17 квітня 2024 року Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

31. За відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актових записів про шлюб за період з 2005 по 2023 роки на ОСОБА_2 , 1967 року народження, актових записів про народження дітей, окрім зазначених, де батьком значиться ОСОБА_2 , не виявлено.

32. Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 783, ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 14 серпня 2015 року.

33. Зі свідоцтва про зміну імені від 01 лютого 2022 року серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 .

34. Актом обстеження від 08 квітня 2025 № 58 Кам`янського Старостинського округу Солонянської селищної ради Дніпропетровської області Дніпровського району встановлено, що ОСОБА_1 з 2018 по 2022 рік проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , вони були пов`язані спільним побутом.

35. ОСОБА_2 , 1967 року народження, загинув під час виконання обов`язків військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок артилерійського обстрілу в районі Макіївки Сватівського району Луганської області, що підтверджується повідомленням про смерть № 160 від 23 жовтня 2023 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/229 Брт/23 від 17 жовтня 2023 року, довідкою про причини смерті від 17 жовтня 2023 року, актом прийому-передачі тіл (останків) загиблих Оборонців України № 4 від 15 жовтня 2023 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 30 жовтня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

36. Сповіщення про смерть ОСОБА_2 було адресовано донці загиблого. Згідно зі сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23 жовтня 2023 року № 160 солдат ОСОБА_2 , 1967 року народження, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок артилерійського обстрілу в районі Макіївки Сватівського району Луганської області.

37. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період з січня 2022 року по липень 2025 року ОСОБА_2 за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року отримав 248 195, 64 грн грошового забезпечення.

38. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що ОСОБА_2 , систематично переказував грошові кошти на банківську картку чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

39. Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу 2021 року по ІІІ квартал 2023 року ОСОБА_1 отримала дохід в загальній сумі 3 330,64 грн.

40. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 3426 від 24 липня 2024 року, посвідченого Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В., ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті батька ОСОБА_2 .. Спадщина складається з житлового будинку.

41. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом № 3428 від 24 липня 2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В., ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті батька ОСОБА_2 . Спадщина складається з земельної ділянки площею 4,26 га.

42. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 3429 від 24 липня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В., ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті батька ОСОБА_2 . Спадщина складається з земельної ділянки площею 3,04 га.

43. Відповідно до виписки з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 22 листопада 2024 року №37/д ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

44. Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 000420812085, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 розірвано 24 червня 2014 року.

45. З протоколу № 04/07-2022 загальних зборів учасників ТОВ «Іванна» від 04 липня 2022 року вбачається, обов`язки ОСОБА_4 , як директора товариства, у зв`язку зі станом здоров`я призупинено.

46. Згідно з довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 ОСОБА_4 його заробітна плата становила за 2015 рік - 22 145, 60 грн., за 2016 рік - 26 131,26 грн, за 2017 рік - 38 759,60 грн, за 2018 рік - 47 221, 35 грн., за 2019 рік - 54 300,00 грн., за 2020 рік - 57 867,58 грн, за 2021 рік - 67 300,00 грн., за 2022 рік - 0,00 грн, за 2023 рік - 0,00 грн. та за 2024 рік - 0,00 грн.

47. Судом першої інстанції у якості свідків допитані:

- ОСОБА_5 , яка повідомила, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знає давно, це її племінниця та колишній чоловік її сестри. ОСОБА_14 підтримував, ОСОБА_12 допомагала по будинку ОСОБА_13 . В 2022 році ОСОБА_15 вступив до лав ЗСУ, загинув, ОСОБА_12 його поховала та переїхала до чоловіка. ОСОБА_12 не працювала та перебувала на утриманні батька. ОСОБА_15 працював, продав будинок та передав ОСОБА_12 всі гроші. Чоловік ОСОБА_12 в Дніпрі не працював;

- ОСОБА_6 , який повідомив, що ОСОБА_12 є його сусідкою, а ОСОБА_17 - її батьком. Проживали разом ОСОБА_15 та ОСОБА_12 в с. Кам`яне, вели господарство, ОСОБА_15 утримував ОСОБА_12 , передавав кошти за оренду землі. Він зазначив, що орендує земельну ділянку у ОСОБА_2 за усним договором, сплачуючи тридцять тисяч гривень на рік. В 2021 році ОСОБА_17 продав будинок, кошти віддав ОСОБА_12 та ОСОБА_18 . ОСОБА_12 не працювала, бо їздити до Дніпра далеко;

- ОСОБА_4 , який в судовому засіданні надав покази, що він є чоловіком ОСОБА_1 , одружились в 2015 році. ОСОБА_12 проживала з батьком в АДРЕСА_1 . Вона не хотіла переїжджати, не хотіла залишати батька. Зазначив, що він не мав можливості проживати з ними. Працював на ТОВ «Іванна» та отримував заробітну плату 40 000 грн на рік. ОСОБА_12 була на утриманні у свого батька, вони були пов`язані спільним побутом. Батько ОСОБА_12 мав заробітну плату, отримував пенсію та мав додатковий дохід від надання земельної ділянки в оренду. Батько завжди допомагав ОСОБА_12 та віддавав їй гроші. ОСОБА_19 в Дніпрі в 2022 році продав будинок за 300 000 грн та віддав гроші ОСОБА_12 . ОСОБА_20 допомагав і йому коли той захворів та був відсторонений від роботи, допомагав грошима. Пізніше ОСОБА_17 вступив до лав ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув. Крім доньки на утриманні у ОСОБА_2 нікого не було. У ОСОБА_12 з батьком був особливий зв`язок. Вони разом вели господарство. Заробітна плата ОСОБА_2 була в розпорядженні його доньки ОСОБА_12 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

48. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

49. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

50. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, при цьому не встановлює нових обставин і не переоцінює докази, однак має перевірити, чи правильно суди визначили правову природу встановлених обставин та чи застосували до них належні норми права.

51. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

52. Згідно з частиною другою статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

53. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

54. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)

55. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

56. У частинах першій, другій статті 315 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

57. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

58. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

59. Такими критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

60. Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

61. У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц (провадження № 61-3736св19) вказано, що факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

62. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

63. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

64. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18.

65. З наведеного випливає, що до предмета доказування у справах цієї категорії входять: факт надання померлим матеріальної допомоги саме заявникові; систематичність, а не одноразовий її характер; розмір такої допомоги; розмір інших засобів до існування заявника та співвідношення цих величин з метою з`ясування істотності допомоги, як основного джерела засобів до існування.

66. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

67. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

68. Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

69. Сімейним законодавством визначено джерела матеріального забезпечення особи, яка перебуває у шлюбі. Відповідно до частини першої статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Згідно з частиною першою статті 60 цього Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

70. Отже, для особи, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, першим і таким, що випливає безпосередньо із закону, джерелом засобів до існування є майно, набуте за час шлюбу, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, у тому числі й тоді, коли один із подружжя самостійного заробітку не має. Відсутність у одного з подружжя власного доходу сама по собі не означає відсутності в нього засобів до існування.

71. Доводи про те, що єдиним, постійним і основним джерелом засобів до існування повнолітньої працездатної особи, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, була допомога її батька, потребують доведення достовірними доказами.

72. Судами встановлено, що заявниця з 14 серпня 2015 року безперервно перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_21 . Обставин, які свідчили б про припинення шлюбу, встановлення режиму окремого проживання подружжя або про звільнення її чоловіка від передбаченого частиною першою статті 75 Сімейного кодексу України обов`язку щодо матеріальної підтримки, судами не встановлено, і заявниця на них не посилалася.

73. Заявниця є повнолітньою та працездатною особою, відомостей про встановлення їй інвалідності або про інші обставини, які позбавляли б її можливості самостійно забезпечувати себе засобами до існування, матеріали справи не містять.

74. Протокол загальних зборів учасників товариства від 04 липня 2022 року № 04/07-2022 підтверджує лише призупинення повноважень чоловіка заявниці, як директора товариства, у зв`язку зі станом здоров`я і сам по собі не свідчить ані про втрату ним працездатності, ані про неможливість одержувати дохід з інших джерел. Висновку про непрацездатність чоловіка заявниці суди не робили, і відповідні докази на підтвердження вказаних обставин у матеріалах справі відсутні.

75. Відсутність у чоловіка заявниці задекларованих доходів за окремі роки також не є достатнім доказом того, що подружжя не мало засобів до існування, і тим більше не підтверджує, що такі засоби постійно надавав саме батько заявниці.

76. Перебування заявниці у шлюбі саме по собі не виключає можливості її утримання батьком. Проте за наявності встановленого законом обов`язку подружжя матеріально підтримувати один одного, наявності у чоловіка заявниці офіційних доходів протягом 2015-2021 років висновок про те, що допомога батька була для заявниці єдиним, постійним і основним джерелом засобів до існування, міг бути зроблений лише за умови доведення розміру наданої батьком допомоги, її періодичності та співвідношення з тими засобами, які заявниця мала, зокрема як подружжя. Таких доказів матеріали справи не містять.

77. Перебування особи на утриманні як юридичний факт означає одержання нею від померлого систематичної матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це поняття не є тотожним ані родинним відносинам, ані спільному проживанню, ані веденню спільного побуту.

78. У справі відсутні документи, які б підтверджували одержання заявницею від батька грошових коштів. Немає у справі й платіжних чи інших документів про оплату батьком житла, комунальних послуг, продуктів харчування, лікування або придбання речей для заявниці.

79. Твердження про передання заявниці 301 538,00 грн від продажу будинку не підтверджене належними і достовірними доказами. Незалежно від цього, одноразове передання грошової суми за змістом наведених висновків Верховного Суду не свідчить про постійний характер допомоги, а навпаки, вказує на її разовий характер.

80. Показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мають загальний характер: вони стосуються родинних відносин, спільного проживання та загального твердження про надання батьком коштів дочці, однак не містять відомостей про розмір допомоги, її періодичність і частку, яку вона становила у засобах до існування заявниці.

81. Заявниця не надала і доказів власного майнового стану - виписок по банківських рахунках за період, за який просила встановити відповідний факт, відомостей про наявність або відсутність рухомого та нерухомого майна і коштів на рахунках, у тому числі майна, набутого подружжям за час шлюбу. За відсутності таких даних неможливо встановити ані які саме засоби до існування вона мала, ані яку частку в них становила допомога батька.

82. Таким чином, недоведеним є факт перебування заявниці на утриманні батька в цілому, а не за той чи інший проміжок часу: матеріали справи не містять доказів надання їй батьком систематичної матеріальної допомоги у визначеному розмірі за будь-який період.

83. Обов`язок довести зазначені обставини покладався на заявницю. Невиконання цього обов`язку зумовлює відмову у задоволенні заяви, а не перекладення тягаря доказування на заінтересованих осіб. З огляду на це довід касаційної скарги про те, що Міністерство оборони України не надало фактичних даних на підтвердження своїх заперечень, є безпідставним.

84. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд дослідив акт обстеження від 08 квітня 2025 року № 58, відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо доходів загиблого та заявниці, довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5, протокол загальних зборів учасників товариства від 04 липня 2022 року, документи про перекази коштів та копії квитанцій, сповіщення про загибель, а також показання свідків, і навів мотиви, з яких визнав сукупність цих доказів недостатньою для підтвердження заявленого факту.

85. Незгода заявниці з результатом оцінки доказів не є тотожною їх недослідженню. Вимога визнати надані нею докази достатніми фактично спрямована на нове вирішення питання про достовірність доказів та перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

86. Предметом розгляду справи в порядку окремого провадження є наявність або відсутність відповідного юридичного факту. Питання про те, чи виникає у конкретної особи право на ту чи іншу виплату, вирішується органом, уповноваженим призначати таку виплату, а в разі спору - судом у порядку відповідного судочинства. Наведення апеляційним судом мотивів щодо статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходить за межі предмета розгляду цієї справи.

87. Водночас ці мотиви не вплинули на правильність вирішення справи по суті, оскільки висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви ґрунтується на самостійній та достатній підставі - недоведеності факту перебування заявниці на утриманні загиблого віськвослужбовця.

88. Відмова у задоволенні заяви з мотивів недоведеності заявленого факту не позбавляє заявницю права звернутися до Міністерства оборони України з доопрацьованими документами, а в разі відмови у призначенні виплати - оскаржити таку відмову в порядку, встановленому законом.

89. Доводи касаційної скарги не підтверджують застосування апеляційним судом норм права без урахування відповідних висновків суду касаційної інстанції.

90. Доводи касаційної скарги по суті пропонують іншу оцінку доказів. Проте вони не доводять неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права у межах підстав касаційного оскарження.

91. Суд апеляційної інстанцій правильно встановив характер спірних правовідносин, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права.

92. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в межах статті 400 цього Кодексу, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

93. Частина друга статті 410 ЦПК України встановлює, що правильне по суті й законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

94. За частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не змінюється. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єрьоменко Севастьян Валеріанович, залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua