Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №734/2548/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 734/2548/25

провадження № 61-8974св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Козелецької селищної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петронюк Роман Вікторович, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2026 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л.,

Онищенко О. І., Скрипки А. А. та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2026 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л.,

Онищенко О. І., Скрипки А. А.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Козелецької селищної ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 19 жовтня 2018 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2022 року.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_3 .

4. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області

від 04 листопада 2024 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 , яка проживає на АДРЕСА_1 , за її (матері) місцем проживання.

5. Посилався на те, що після розірвання шлюбу відповідачка робить все можливе, щоб обмежити його у праві брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

6. Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 553 від 20 червня 2024 року визначено порядок його спілкування з малолітньою ОСОБА_3 , а саме: друга та четверта субота кожного місяці з 14:00 год до 17:00 год в присутності матері дитини; зустрічі проводити враховуючи інтереси, бажання та стан здоров`я дитини.

7. Вважав зазначене розпорядження необґрунтованим, оскільки такий графік порушує його права, як батька дитини, на побачення з нею частіше. Він позбавлений права бачити та приймати достатню участь у вихованні дитини. Відповідачка порушує встановлений графік та не завжди надає йому можливість реалізувати право на спілкування з донькою. Більш того, відповідачка часто залишає доньку на проживання у своїх батьків у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області. Компроміс щодо порядку зустрічей та виховання дитини між ними відсутній.

8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив:

зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у його спілкуванні з дитиною - малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

встановити способи участі у вихованні та спілкуванні батька з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- шляхом необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв'язку, у тому числі шляхом використання програм «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp» чи інших месенджерів в будь-який вільний час, з урахуванням розпорядку дня дитини, а саме навчального процесу, відвідування гуртків, відпочинку дитини, тощо;

- встановити наступні графіки побачень батька з дитиною: друга та четверта п'ятниця, субота, неділя кожного місяця з можливістю ночівлі дитини у батька, без участі матері, де в п'ятницю о 18:00 год батько дитини забирає дитину до свого дому, за місцем проживання та повертає дитину матері в неділю о

18:00 год з можливістю спільного відпочинку у вигляді прогулянок та відвідування дитячих розважальних, виховних та спортивних закладів; Новий рік, День праці - 1 травня, Великдень, Трійця, День захисника вітчизни - 14 Жовтня, Різдво Христове - 25 грудня, на державні свята почергово через свято, тобто 1 раз з батьком, 1 раз з матір'ю, з можливістю батька дитини забирати дитину на святкування до свого дому; шість тижнів літніх канікул без присутності матері, з можливістю виїзду батька з дитиною за межі території кордону України; один тиждень осінніх канікул без присутності матері з можливістю виїзду батька з дитиною за межі території кордону України; один тиждень зимових канікул без присутності матері з можливістю виїзду батька з дитиною за межі території кордону України; один тиждень весняних канікул без присутності матері з можливістю виїзду батька з дитиною за межі території України.

Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції

9. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково.

10. Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- спілкування з дитиною за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв`язку (телефонного, поштового, інтернет-програмного, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між учасниками) за бажанням дитини за виключенням часу зайнятості дитини у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій тощо;

- до досягнення дитиною 8-річного віку бачитись з дитиною, враховуючи бажання дитини та її стан здоров`я, кожні другі та четверті вихідні (субота та неділя) з 10:00 год суботи до 18:00 год неділі за місцем фактичного проживання дитини, без присутності матері, та з можливістю прогулянок, відвідування парків, дитячих розважальних закладів, кафе;

- після досягнення дитиною 8-річного віку бачитись з дитиною, враховуючи бажання дитини та її стан здоров`я, кожні другі та четверті вихідні з 18:00 год п`ятниці до 18:00 год неділі з можливістю перебування дитини за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без присутності матері, та з можливістю прогулянок, відвідування парків, дитячих розважальних закладів, кафе;

- особисті побачення і спілкування з дитиною після досягнення нею 8-річного віку на Новий Рік, Різдво, Великдень в парні роки з можливістю перебування дитини за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без присутності матері, з урахуванням часу зайнятості дитини у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій тощо;

- безперешкодний відпочинок з донькою ОСОБА_3 , після досягнення дитиною 8-річного віку, та за її бажанням і враховуючи її стан здоров`я, в період літніх канікул загальним терміном шість тижнів, а також в період зимових канікул загальним терміном один тиждень (без супроводу матері, але з обов`язковим повідомленням матері про місце відпочинку) - що розподіляються за домовленістю позивача з донькою та відповідачкою, після досягнення дитиною 14 років - з можливістю виїзду за межі території України на термін до одного місяця (без супроводу матері, але з обов`язковим повідомленням матері про місце відпочинку).

11. У задоволення решти позовних вимог відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на бажання батька брати більш активну участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, ніж у визначений Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією спосіб, а також відсутність обставин, які унеможливлювали б реалізацію права батька на таке спілкування, негативної характеристики останнього, ураховуючи інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, та принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, наявні підстави для зміни встановленого органом опіки та піклування графіку. Судом взято за основу запропонований позивачем графік побачень з дитиною, а також враховано, що у віці 6 років (станом на час постановлення рішення у справі) перебування дитини далеко від домівки, враховуючи особливості її стану здоров`я, не забезпечить якнайкращих інтересів дитини і може спричинити для неї стрес. Натомість, при досягненні старшого віку, дитина стає більш самостійною і спроможна впоратися з дрібними побутовими питання без мами і знаходитися на певній відстані від неї.

13. Додатковим рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області

від 18 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

14. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою у суді першої інстанції, суд виходив з того, що заявлений нею розмір є неспівмірнимзі складністю справи та є завищеними, а тому підлягає зменшенню.

Основний зміст та мотиви судових рішень апеляційного суду

15. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

16. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 грудня

2025 року змінено, викладено його резолютивну частину у наступній редакції:

17. Встановлено наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- спілкування з дитиною за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв`язку (телефонного, поштового, інтернет-програмного, електронного та іншого зв`язку) за бажанням дитини та з урахуванням стану її здоров`я за виключенням часу зайнятості дитини у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій тощо;

- друга та четверта субота, неділя кожного місяця з 13:00 год до 17:00 год з можливістю спільного відпочинку батька та дитини за місцем проживання дитини у вигляді прогулянок та відвідування дитячих розважальних, виховних та спортивних закладів.

18. Додаткове рішення Козелецького районного суду Чернігівської області

від 18 грудня 2025 року залишено без змін.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції при визначенні способу участі батьків у спілкуванні та вихованні дитини не урахував стан здоров'я дитини та її вік, у зв'язку із чим такий порядок підлягає зміні.

20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зменшення заявленого відповідачкою розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів співмірності, розумності, реальності таких витрат.

21. Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 червня

2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 5 000,00 грн та сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 665,60 грн.

22. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачкою у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд урахував результати розгляду її апеляційної скарги та принципи розумності і справедливості.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 04 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Петронюк Р. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2026 року в частині зміни резолютивної частини та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2026 року, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 грудня

2025 року залишити в силі.

24. Підставами касаційного оскарження постанов суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц,

від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/3051/17, від 06 лютого 2019 року у справі

№ 127/15879/17-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/18, від 14 липня 2020 року у справі

№ 127/28537/18, від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18,

від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 363/3045/18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19,

від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 11 грудня 2023 року у справі

№ 523/19706/19, від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22, від 21 березня 2024 року у справі № 711/1839/23, від 05 червня 2024 року у справі

№ 753/6405/20, від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23, від 03 грудня

2025 року у справі № 331/24/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції встановив графік, який повністю ізолює батька від виховного процесу, обмежуючи спілкування 8 годинами на місяць за місцем проживання матері та в її присутності. Заявник акцентує увагу, що він характеризується позитивно, на обліках у лікарів не перебуває, добровільно сплачує аліменти та прагне виховувати доньку. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою дочкою, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з дочкою, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суди попередніх інстанцій не встановили.

26. Вважає, що висновок органу опіки і піклування № 102-4750 від 26 вересня 2025 року не відповідає обставинам справи і порушує право батька на вільне спілкування з донькою. З урахуванням його бажання приймати більше участі в житті дитини, суд першої інстанції, за відсутності обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, та його негативних характеристик, правильно вважав, що розширення контакту сприятиме духовному, моральному і соціальному розвитку дитини.

27. Зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги стан здоров`я дитини, дослідив висновки лікарів, отримав інформацію про стан дитини під час надання пояснень сторонами, врахував фактичні обставини справи щодо фізичного стану дитину під час вирішення спору по суті та дійшов правильного висновку про відсутність обмежень для спілкування з батьком, пов`язаних зі здоров`ям дитини. Медичні висновки дитини не містять будь-якої заборони переміщення або протипоказань лікарів. Більш того, матір дитини підтвердила, що вона перевозить дитину до місця проживання своїх батьків у м. Остер та залишає дитину там на тривалий час (тиждень і більше) без її присутності.

28. Також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неможливості встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, а саме: справу розглянуто за відсутності представника відповідачки, попри клопотання про відкладення розгляду; було змінено імперативну послідовність розгляду справи та заслухано пояснення представника позивача, чим позбавлено сторону права на надання додаткових пояснень у наступному засіданні; не досліджено зібрані у справі докази та доводи сторони позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2026 року, відкрито касаційне провадження у справі № 734/2548/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

30. 20 липня 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 734/2548/25.

31. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

32. 30 липня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Павленко О. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

33. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно визначив спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини з урахуванням віку дитини, стану її здоров`я, прихильності до кожного з батьків та інших істотних обставин справи, беручи до уваги її найкращі інтереси. Вважає, що апеляційний суд належним чином врахував особливий стан здоров`я малолітньої дитини, її вік, індивідуальні особливості розвитку, необхідність забезпечення стабільного режиму життя та безпечних умов спілкування з батьком, а також документально підтверджені обставини щодо стану здоров`я позивача. Ухвалене судом рішення забезпечує справедливий баланс між правом позивача на участь у вихованні доньки та безумовним пріоритетом якнайкращих інтересів, життя і здоров`я малолітньої дитини. Акцентує увагу на тому, що вимога позивача щодо встановлення побачень із ночівлею, тривалого спільного проведення канікул та інших форм перебування дитини без присутності матері фактично передбачає залишення без належної підтримки малолітньої дитини, яка має статус дитини з інвалідністю, страждає на епілепсію та потребує постійного медичного нагляду.

34. Посилається на те, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з оцінкою доказів, наданою судом апеляційної інстанції, а також із встановленими ним фактичними обставинами справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Наведену у скарзі судову практику вважає нерелевантною спірним правовідносинам.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.

36. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області

від 23 листопада 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

37. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 .

38. ОСОБА_1 щомісячно сплачує кошти на утримання ОСОБА_3 в розмірі від 3 000,00 грн до 4 000,00 грн.

39. ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Станом на

10 червня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.

40. 20 червня 2024 року на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації визначено порядок спілкування батька - ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_3 відповідно до графіка: друга та четверта субота кожного місяця з 14:00 год до 17:00 год в присутності матері дитини.

41. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області

від 04 листопада 2024 року у справі № 734/2400/24 визначено місце проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 .

42. Відповідно до виписки № 4750 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в період з

24 березня по 09 квітня 2024 року в НДСЛ «Охматдит» з діагнозом доброякісне новоутворення головного мозку (стан після видалення), інші форми епілепсії.

43. 05 квітня 2025 року проведено дослідження головного мозку ОСОБА_3 : без динамік відома післяопераційна кіста ліворуч в тім`яній частці; кіста епіфіза. 10 квітня 2025 року ОСОБА_3 було проведено електроенцефалографію: після HW явища подразнення зберігаються; підвищений поріг судомної готовності головного мозку; епіактивність; ЕЕГ негативна динаміка.

44. Відповідно до висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною від 26 вересня 2025 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне надати суду висновок щодо визначення батьку - ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 шляхом їх зустрічей у другу та четверту суботу кожного місяця з 14:00 год до 17:00 год в присутності матері дитини.

Позиція Верховного Суду

45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

50. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

51. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

52. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

53. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

54. Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

55. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

56. У питаннях сімейного права, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб національні органи забезпечували справедливий баланс між інтересами дитини та батьків, надаючи особливого значення найкращим інтересам дитини, які, залежно від їх природи та серйозності, можуть переважати над інтересами батьків.

57. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини.

58. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

59. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

60. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

61. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

62. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

63. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

64. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

65. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

66. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

67. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

68. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

69. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, а також права батьків на спілкування та виховання дитини.

70. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

71. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

72. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

73. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами справи - батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , існує спір щодо участі батька у вихованні своєї доньки. Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 червня 2024 року визначено порядок спілкування батька - ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_3 відповідно до такого графіка: друга та четверта субота кожного місяця з 14:00 год до 17:00 год в присутності матері дитини.

74. Не погоджуючись із зазначеним графіком спілкування з донькою,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у справі, що переглядається, та просив суд збільшити години та дні побачень з дитиною, з можливістю проводити спільний час за його місцем проживання у м. Козелець.

75. Орган опіки та піклування надав свій висновок щодо доцільності визначення батьку ОСОБА_1 способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом їх зустрічей у другу та четверту суботу кожного місяця з 14:00 год до 17:00 год в присутності матері дитини. Зауважено, що зустрічі слід проводити враховуючи стан здоров'я, інтереси та бажання дитини.

76. З указаного висновку вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини були присутні обоє батьків дитини, надавали свої пояснення та заперечення. ОСОБА_1 зазначав, що мати дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Повідомив, що приблизно три тижні тому він бачився з донькою і жодних перешкод з боку матері дитини тоді не було.

ОСОБА_2 повідомила, що вона жодних перешкод батьку дитини у спілкуванні з нею не чинить. Навіть якщо у когось не виходить зустрітись у визначені розпорядженням дні та години, вони з батьком дитини домовляються і переносять зустріч на будь-який інший зручний для всіх день і час. З ночівлею у батька дитина ніколи не залишалась. Батько не враховує стан здоров'я дитини, зокрема виявлену негативну динаміку, пов'язану з оперативним втручанням на головному мозку з приводу доброякісної пухлини новоутворення, яке дитина перенесла 02 квітня 2024 року. Відповідно до виписки з дитячої медичної карти стаціонарного хворого від 17 квітня 2024 року Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» МОЗ України 02 квітня 2024 року ОСОБА_4 було здійснено оперативне втручання по видаленню доброякісного новоутворення головного мозку та надано рекомендації щодо спостереження у невролога, педіатра за місцем проживання, обмеження фізичних навантажень протягом 6 місяців, обмеження тривалого стояння, сидіння та перебування в задушливих місцях, уникнення психоемоційного навантаження. У квітні та серпні 2025 року було виявлено підвищений поріг судомної готовності головного мозку.

77. Верховний Суд уже зазначав, що при визначенні порядку участі батька/матері у вихованні дитини з інвалідністю судам слід враховувати вік дитини, стан її здоров`я і характер захворювання, встановлені в індивідуальній програмі реабілітації дитини, а також рекомендації та обмеження, оскільки участь батька/матері у вихованні дитини з інвалідністю і спілкуванні з нею має відповідати найкращим інтересам дитини та забезпечувати збереження позитивної динаміки реабілітації, давати можливість уникнути порушення або погіршення результатів виконання програми лікування. Наголошено, що в подальшому батько не позбавлений права встановити інший порядок спілкування з дитиною та участі в її вихованні, отримавши необхідні навички по догляду за малолітньою дочкою з можливістю залишення її з ним на тривалий час без присутності матері (постанова Верховного Суду від 22 листопада

2018 року у справі № 265/5260/16).

78. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

79. Порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).

80. У справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини («Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 30 листопада 2017 року; «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17, від 18 червня 2019 року).

81. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

82. При вирішенні спорів щодо дітей вирішальним є питання, чи було забезпечено справедливу рівновагу між задіяними конкуруючими інтересами: інтересами дитини, двох батьків і громадського порядку, в межах свободи розсуду, наданої державі у таких питаннях (Maumousseau і Washington v. France, заява № 39388/05 від 06 грудня 2007 року, § 62), проте, не забуваючи, що найвищі інтереси дитини мають бути першочерговим міркуванням (Gnahore v. France, заява № 40031/98 від 19 вересня 2000 року, § 59; X v. Latvia [ВП], заява

№ 27853/09 від 26 листопада 2013 року, § 95). В останній справі ЄСПЛ підкреслив, що існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на користь думки, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення (§ 96). Інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, лишаються, однак, тим чинником, який слід враховувати при врівноважуванні різних задіяних інтересів (Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, § 58, 62).

83. Батько або мати не мають права за статтею 8 вимагати заходів, що могли б зашкодити здоров`ю та розвитку дитини (Elsholz v. Germany [ВП], 2000, § 50; T.P. and K.M. v. the United Kingdom [ВП], 2001, § 71; Ignaccolo-Zenide v. Romania, 2000, § 94; Nuutinen v. Finland, 2000, § 128).

84. Суд апеляційної інстанції належним чином встановив фактичні обставини справи, урахував наявність між батьками малолітньої ОСОБА_5 спору щодо порядку участі батька у її вихованні, проживання сторін у різних населених пунктах, а також необхідність урахування індивідуальних особливостей стану здоров'я дитини і необхідності догляду за дитиною, та вирішив спір з дотриманням принципу якнайкращого забезпечення інтересів самої дитини й балансу прав та інтересів учасників сімейних відносин.

85. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

86. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

87. Колегія суддів зауважує, що визначений судом апеляційної інстанції порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ураховує, як визначений органом опіки та піклування найбільш сприятливий для дитини час для спілкування з батьком, так і індивідуальні особливості фізичного стану ОСОБА_5 , пов'язані з перенесеним нею нейрохірургічним втручанням та підвищеним порогом судомної готовності головного мозку. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд збільшив дні спільних побачень батька з дитиною порівняно з раніше встановленим органом опіки та піклування, і не встановив необхідності в обов'язковій присутності матері при зустрічі батька з дитиною, як у запропонованому органом опіки та піклування порядку, водночас встановив необхідність забезпечення необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв'язку батька й доньки.

88. За обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, встановлення саме такого способу участі батька у вихованні дитини спрямоване на забезпечення балансу між правами батька на участь у вихованні своєї дитини та дотримання найкращих інтересів дитини, з урахуванням стану її здоров'я та можливих ризиків його погіршення у зв'язку із частими переїздами у інше місто, тривалим проживання та здійсненням догляду матір`ю за малолітньою дитиною, яка має суттєві вади здоров`я.

89. Посилання касаційної скарги на встановлення судом апеляційної інстанції графіку спілкування з дитиною, який повністю ізолює батька від виховного процесу, колегія суддів відхиляє. Малолітня ОСОБА_6 перенесла операційне втручання на головному мозку, після якого лікарями було рекомендовано обмежити тривале стояння, сидіння та перебування у задушливих місцях, уникати психоемоційного навантаження (виписка із карти стаціонарного хворого НДСЛ «Охматид» від 17 квітня 2024 року, а. с. 208, т. 1). В подальшому дитині було діагностовано підвищений поріг судомної готовності головного мозку, епіактивність (висновок електроенцефалографії НДСЛ «Охматид» від 10 квітня 2025 року, а. с. 227, т. 1). Крім того, в повному діагнозі дитини зазначено «Інші форми епілепсії, без згадки про фармакорезистентну епілепсію. Симптоматична епілепсія».

90. Суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги стан здоров'я дитини та її вік при визначенні графіку побачень дитини з батьком, який проживає в іншому, віддаленому від місця проживання дитини, населеному пункті. Ураховуючи наявність ризику погіршення стану здоров'я дитини внаслідок постійних (через кожні вихідні дні) переїздів на відстань більше 80 км, відсутність відомостей про безпосередній догляд батьком за станом здоров`я дитини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив графік побачень батька з дитиною за місцем проживання останньої, з можливістю прогулянок та відвідування дитячих розважальних, виховних та спортивних закладів. Дні побачень визначено у вихідні дні з урахуванням зайнятості дитини в навчальному процесі та батька у робочих процесах протягом будніх днів, а також з урахуванням його побажань щодо періодичності побачень (кожні другі та четверті вихідні місяця). Кількість годин визначено з урахуванням світлового дня, активного часу доби для дитини та часу для доїзду батька до місця проживання дитини та у зворотньому напрямку.

91. У цьому контексті колегія суддів ураховує, що у касаційній скарзі

ОСОБА_1 не просив суд збільшити кількість визначених судом апеляційної інстанції годин у кожну другу та четверту суботу та неділю місяця для побачень із донькою, а лише наголошував на необхідності визначення графіку побачень з дитиною за його місцем проживання. У касаційній скарзі

ОСОБА_1 просить суд залишити в силі рішення суду першої інстанції, який також визнавав факт того, що у віці 6 років (станом на час прийняття рішення у справі) перебування дитини далеко від домівки, враховуючи особливості її стану здоров`я, не забезпечить якнайкращих інтересів дитини і може спричинити для неї стрес. Суд першої інстанції не знайшов також підстав для визначення позивачу спільних днів проведення державних свят та канікул з дитиною за місцем його проживання, з можливістю виїзду за межі України, у віці 6 років, тобто станом на час розгляду справи.

92. З урахуванням наведеного, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на час розгляду справи, що переглядається в касаційному порядку, перебування малолітньої ОСОБА_5 , яка має вади здоров`я, далеко від її звичного місця проживання не відповідає її найкращим інтересам. У той же час, зазначення судом першої інстанції про майбутню зміну графіку побачень батька з дитиною по досягненню нею 8-річного та 14-річного віку, без проведення оцінки реального стану здоров'я дитини у такому віці, її потреб та інтересів, а також ризиків погіршення її здоров'я у зв'язку з частими переїздами, порядком догляду за дитиною, не може вважатися таким, що повністю ураховує її найкращі інтереси.

93. Відсутність негативних характеристик у батька дитини, добровільна сплата ним аліментів на утримання дитини не є визначальним за таких фактичних обставин, з огляду на необхідність першочергового забезпечення найкращих інтересів дитини.

94. У цьому аспекті колегія суддів також наголошує, що інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, є важливими, однак вони реалізуються з урахуванням першочергового забезпечення найкращих інтересів дитини. За таких обставин, забезпечення малолітній дитині, яка перенесла складне операційне втручання та потребує стабільного благополучного середовища, зокрема задля уникнення зайвого психоемоційного навантаження, можливості спілкуватися з батьком без виїзду за межі звичної для неї обстановки слід вважати пріоритетнішим над інтересами батька у можливості проведення спільного часу з дитиною за місцем його проживання. Суд апеляційної інстанції правильно визначив необхідність забезпечення ОСОБА_1 безперешкодного спілкування з дитиною за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв`язку (телефонного, поштового, інтернет-програмного, електронного та іншого зв`язку) за бажанням дитини та з урахуванням стану її здоров'я за виключенням часу зайнятості дитини у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій.

95. Колегія суддів погоджується з визначеним апеляційним судом способом контакту батька і дитини, оскільки на поточному етапі батько, який проживає в іншому населеному пункті, раніше не брав активної участі у лікуванні дитини, зокрема у наданні першої медичної допомоги при судомних нападах, та догляді за станом здоров`я дитини нарівні з матір'ю дитини, яка займається її лікуванням протягом усього періоду хвороби.

96. Водночас, колегія суддів наголошує, що сторони не позбавлені можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність змін у стані здоров'я дитини, на звернення до суду з новим позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки.

97. Подібний підхід при збалансуванні прав й інтерсів учасників сімейних правовідносин застосовує і ЄСПЛ, зокрема у справі «Суур проти Естонії» (Suur v. Estonia), 20 жовтня 2020, заява № 41736/18. У цій справі Суд не встановив порушення статті 8 Конвенції, оскільки національні суди повністю врахували найкращі інтереси дитини та навели доречні і достатні причини, чому на відповідний момент дитина не мала бути змушена спілкуватися з біологічним батьком (§ 98), а у майбутньому батько міг знову подати заяву до національних судів для перегляду умов спілкування.

98. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, урахування балансу інтересів обох батьків та в першу чергу їх дитини, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

99. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

100. В частині доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема щодо розгляду справи без участі сторони відповідача, порушення послідовності розгляду справи, а також не урахування наданих ним доказів, колегія суддів зауважує наступне.

101. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

102. Згідно з частинами другою, четвертою статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

103. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).

104. З матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції розглядалася за участю представника позивача, відповідачки та її представника. Представник позивача також приймав участь у судовому засіданні, яке відбулося 12 травня 2026 року, та надавав пояснення по суті апеляційної скарги. Клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи, призначеного на

12 травня 2026 року, було задоволено, розгляд справи по суті було проведено

27 травня 2026 року за участю обох сторін спору.

105. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

106. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

108. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петронюк Р. В., що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

109. Додатково колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить самостійних доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права при перегляді в апеляційному порядку додаткового рішення Козелецького районного суду Чернігівської області

від 18 грудня 2025 року про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_2 в суді першої інстанції. Також касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петронюк Р. В., не містить правових підстав для скасування додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2026 року, відмінних від визначених заявником підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду по суті вирішення спору.

110. Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду справи не встановлено правових підстав для скасування постанови Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2026 року, а самостійних підстав для скасування додаткового судового рішення апеляційного суду заявником не наведено, з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не знаходить правових підстав для скасування додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2026 року.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петронюк Роман Вікторович, залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2026 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович