Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №940/448/23
Суддя: Шипович Владислав Володимирович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 940/448/23
провадження № 61-9836св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Кафідової О. В., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,
від 17 липня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги та ухвали суду першої інстанції
1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, у якій просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та зобов`язати вчинити певні дії.
2. Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області
від 02 червня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року відмовлено.
4. Апеляційний суд встановив, що повний текст оскарженої ухвали районного суду доставлено в електронний кабінет
ОСОБА_1 08 червня 2026 року о 22:20:32 годині, що відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України свідчить про вручення вказаного судового рішення 09 червня 2026 року. Водночас, апеляційну скаргу подано
25 червня 2026 року, тобто, більш, ніж через п`ятнадцять днів, після вручення заявниці оскарженої ухвали районного суду.
5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини, якими заявниця обґрунтовує причини пропуску строку на апеляційне оскарження, є неповажними, не пов`язані з технічними несправностями ЄСІКС, не вказують на наявність об`єктивних обставин, які б перешкоджали поданню апеляційної скарги у визначений законом строк, та не можуть бути підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2026 року, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
7. У липні 2026 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2026 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у вересні 2026 року надійшли до Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
11. Касаційна скарга мотивована тим, заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вона вказувала на масовану ракетно-дронову атаку на м. Київ 15 червня 2026 року, необхідність перебування в укритті під час повітряних тривог, а також аварійне відключення електропостачання 22 червня 2026 року у Дарницькому районі м. Києва, де вона проживає.
12. Вважає, що той факт, що обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, виникли не на початку, а упродовж та наприкінці визначеного законом строку на апеляційне оскарження, не свідчить про їх неповажність, оскільки вона має право використати весь передбачений законом строк для підготовки та подання апеляційної скарги.
13. Звертає увагу, що апеляційний суд не здійснив повної та належної оцінки наведених нею обставин, не встановив їх тривалості та впливу на можливість своєчасного подання апеляційної скарги, не оцінив її поведінку після усунення відповідних перешкод та фактично обмежився формальним висновком про неповажність причин пропуску строку. При цьому для спростування її доводів суд мав встановити, що аварійні відключення електропостачання фактично не впливали на можливість підготувати, підписати та надіслати апеляційну скаргу або що після припинення відповідних перешкод вона мала достатньо часу для подання апеляційної скарги, але без поважних причин цим часом не скористалась.
14. Наголошує, що оскаржена ухвала не містить мотивів, з яких суд відхилив її посилання ракетно-дронову атаку на м. Київ та не містить висновку про те, чи визнає суд цю обставину поважною або неповажною причиною пропуску процесуального строку.
15. Крім того тривалість пропуску строку на апеляційне оскарження становить лише один день, а апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
16. У серпні 2026 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін. Відзив мотивований тим, що у касаційній скарзі заявниця просить не виправити помилку в обчисленні строку, оскільки такої помилки не було, а переоцінити наведені нею обставини, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
17. Вважає, що ОСОБА_1 неправомірно переносить тягар доказування на суд, який не був зобов`язаний спростовувати її твердження шляхом збирання доказів, оскільки згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України саме особа, яка просить поновити пропущений строк, повинна довести обставини, на які посилається.
18. Звертає увагу, що ОСОБА_1 протягом усього періоду, відведеного законом для апеляційного оскарження ухвали районного суду, а саме з 09 до 23 червня 2026 року безперешкодно реалізовувала свої процесуальні права, брала активну участь у судових провадженнях, подавала процесуальні документи та здійснювала інші процесуальні дії.
19. У серпні 2026 року Дарницький відділ державної виконавчої служби у
м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
20. Відзив мотивований тим, що заявницею не доведено, що відключення електропостачання, на яке вона посилалась як підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, тривало упродовж 23 та 24 червня
2026 року або позбавило її можливості скористатися альтернативним способом подання апеляційної скарги.
Обставини справи
21. Згідно з довідкою про доставку електронного документу, повний текст ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 02 червня
2026 року (провадження № 4-с/378/5/26) про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , доставлено до її електронного кабінету в підсистемі Електронний суд 08 червня 2026 року о 22:20:32 годині.
22. Апеляційна скарга на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року подана ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду через підсистему Електронний суд 25 червня 2026 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Згідно із частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
26. Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
27. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
28. Згіднозі статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи належить до основних засад судочинства.
29. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
30. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
31. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
32. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
33. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
34. За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
35. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше
17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
36. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
38. Частиною другою статті 354 ЦПК України визначено випадки безумовного поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема - подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення учаснику справи відповідної ухвали суду.
39. Крім того строк на апеляційне оскарження може бути поновлений і у випадку подання апеляційної скарги поза межа цього періоду (п`ятнадцяти днів з дня вручення учаснику справи відповідної ухвали суду), якщо причини його пропуску є поважними (див. частину третю статті 354 ЦПК України).
40. За правилами передбаченими статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
41. Оскільки повний текст ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року було складено 08 червня 2026 року та доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 08 червня 2026 року 22:20:32 годині, тобто після 17 години, тому відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України, судове рішення вважається врученим їй наступного робочого дня, тобто 09 червня 2026 року.
42. Зурахуванням визначених статтею 123 ЦПК України правил початку перебігу процесуальних строків, п`ятнадцятиденний період протягом якого заявниця мала право на безумовне поновлення строку на апеляційне оскарження сплив 24 червня 2026 року.
43. Апеляційна скарга подана 25 червня 2026 року, тобто на шістнадцятий день з дня вручення заявниці відповідної ухвали суду.
44. Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просила поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
45. В обґрунтування свого клопотання заявниця звертала увагу, що визначений законом строк пропущений нею лише на один день. Такий пропуск є мінімальним, не свідчить про зловживання процесуальними правами або недобросовісну процесуальну поведінки та не порушує принципу правової визначеності. Крім того, просила врахувати, що оскаржена ухвала районного суду стосується ефективного виконання судового рішення щодо забезпечення побачень матері з дитиною, а відмова в апеляційному перегляді цієї справи через пропуск строку на один день становитиме надмірний формалізм.
46. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Суд вказав, що заявницею до апеляційної скарги не надано обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року та запропонував усунути ці недоліки шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали районного суду.
47. На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 у визначений судом строк подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій звертала увагу, що апеляційний суд не зробив ніяких висновків щодо неповажності вказаних нею раніше причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Повторно зазначила, що визначений законом строк пропущений лише на один день. Такий пропуск є мінімальним, не свідчить про зловживання процесуальними правами або недобросовісну процесуальну поведінки та не порушує принципу правової визначеності. Крім того просила врахувати, що оскаржена ухвала районного суду стосується ефективного виконання судового рішення щодо забезпечення побачень матері з дитиною, а відмова в апеляційному перегляді цієї справи через пропуск строку на один день становитиме надмірний формалізм.
Додатково зазначила, що проживає в Дарницькому район м. Києва. 15 червня 2026 року місто зазнало масованої ракетно-дронової атаки, що є загальновідомим фактом, а 22 червня 2026 року відбулось аварійне відключення електропостачання у Дарницькому районі м. Києва.
Вважала, що за сукупності наведених нею обставин, поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідатиме меті цивільного судочинства та конституційним засадам правосуддя.
До заяви додала скриншот із сайту компанії «ДТЕК Київські електромережі» від 22 червня 2026 року про те, що енергетики працюють над відновленням електропостачання для мешканців Дніпровського та Дарницького районів Києва, які залишились без світла через аварійне відключення енергообладнання.
48. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд встановив, що апеляційну скаргу подано більш ніж через п`ятнадцять днів після вручення заявниці оскарженої ухвали, а підстави, якими вона обґрунтовує причини пропуску строку на апеляційне оскарження, є неповажними, не пов`язані з технічними несправностями ЄСІКС, не вказують на наявність об`єктивних обставин, які б перешкоджали поданню апеляційної скарги у визначений законом строк та не можуть бути підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
49. Верховний Суд в цьому випадку не може повністю погодитись з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
50. Конструкція частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України передбачає два варіанти дій апеляційного суду у випадку, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків установлених статтею 354 цього Кодексу, залежно від того, які саме недоліки виявив суд, а саме:
- І) особа, яка подає скаргу не порушує питання про поновлення пропущеного строку, тобто відсутня відповідна заява (клопотання).
В першому випадку апеляційний суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху пропонує особі, яка її подала, подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням в ній підстав для поновлення строку.
- ІІ) заява (клопотання) про поновлення пропущеного строку подана, однак апеляційний суд вважає, що підстави, вказані у цій заяві є неповажними.
В другому випадку апеляційний суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху визнає (констатує), що вказані апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є неповажними та пропонує зазначити інші підстави для поновлення цього строку.
51. У розглядуваній справі ОСОБА_1 і в апеляційній скарзі від 25 червня 2026 року і у доданому до скарги окремому клопотанні просила суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та наводила підстави для поновлення цього строку, які вважала поважними.
52. Отже, апеляційний суд, діючи за правилами, передбаченими частинами третьою-четвертою статті 357 ЦПК України, мав оцінити наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку та, у випадку визнання їх неповажними, зазначити про це в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, запропонувавши вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
53. Водночас, в ухвалі від 09 липня 2026 року апеляційний суд констатував, що до апеляційної скарги заявниця не надає обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку та запропонував усунути ці недоліки шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ставищенського районного суду Київської області
від 02 червня 2026 року.
54. Оцінки на предмет поважності наведених в апеляційній скарзі та в доданому до неї клопотанні підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвала від 09 липня 2026 року не містить.
55. Вказане створило для заявниці ситуацію правової невизначеності, коли вона не отримала чітких висновків суду про те, чи є наведені нею в апеляційній скарзі та відповідному клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.
56. Крім того, зважаючи на те, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України), а також правові наслідки відмови у відкритті апеляційного провадження, які передбачають неможливість повторного подання апеляційної скарги (стаття 358 ЦПК України), Верховний Суд звертає увагу на підходи Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у питаннях реалізації права на доступ до суду.
57. ЄСПЛ наголошує на цінності та важливості дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду (див. п. 96 Рішення у справі «Зубац проти Хорватії» Zubac v. Croatia, заява № 40160/12).
58. Водночас, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута (див. п. 89 Рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії» Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania, заява № 76943/11).
59. У справі «Крупник проти України», заява № 16505/23, за обставинами якої касаційна скарга була подана більш ніж через два місяці після складення повного тексту судового рішення апеляційного суду, ЄСПЛ врахувавши сукупність встановлених обставин, вказав, що Верховний Суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження через пропуск визначених законом строків оскарження, не діяв надто жорстко та не обмежував право заявника на доступ до суду у спосіб, несумісний зі статтею 6 Конвенції.
60. Також, при оцінці права на доступ до суду в контексті дотримання відповідних строків, ЄСПЛ звертає увагу і на значення розглядуваного питання для заявників, особливо у справах, які стосуються дітей та батьківської опіки (див. Рішення у справах «AssuncaoChaves v. Portugal»,
від 31 січня 2012 року, заява № 61226/08 та «Gajtani v. Switzerland»,
від 09 вересня 2014 року, заява № 43730/07).
61. З огляду на викладене, за обставин розглядуваної справи, яка стосується виконання судового рішення щодо контакту матері з дитиною, гарантований державою строк (п`ятнадцять днів з дня вручення відповідної ухвали суду) був пропущений заявницею лише на один день, що вочевидь, з урахуванням категорії справи та її значення для заявниці, потребувало додаткової уваги і мотивування висновків про неможливість поновити цей строк, а також з`ясування того, чи не буде в цьому випадку такий захід, як відмова у відкритті апеляційного провадження, надто жорстким і непропорційним меті, на досягнення якої спрямовані відповідні строки.
62. Верховний Суд вважає передчасними висновки апеляційного суду про неможливість поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Ставищенського районного суду Київської області
від 02 червня 2026 року.
63. Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду (див. наприклад постанови від 23 грудня 2020 року у справі № 372/4155/18, від 06 вересня 2023 року у справі № 192/1361/22, від 07 квітня 2026 року у справі
№ 480/3306/25).
64. Згідно із частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
65. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
66. За змістом частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
67. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2026 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua