Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №752/23935/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №752/23935/23

Суддя: Грушицький Андрій Ігорович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 752/23935/23

провадження № 61-15288св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року у складі судді Якимець О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивувала тим, що з 2014 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року шлюб між нею і ОСОБА_2 розірваний. З січня 2023 року вона і ОСОБА_2 проживають окремо, а малолітній син проживає з нею. ОСОБА_2 безперешкодно спілкується з сином та добровільно бере участь в його утриманні. Сторони не дійшли згоди щодо місця проживання сина, а тому вона звернулась до суду з даним позовом. ОСОБА_1 зазначила, що син перебуває на медичному обліку, потребує спеціального догляду, адже має бронхіальні захворювання, перебуває на обліку у невролога. Часта зміна обстановки негативно впливає на психоемоційний стан дитини, підвищує нервову збудливість. Стан здоров`я дитини був підставою для продовження їй відпустки по догляду за дитиною до шестирічного віку. Вона має позитивний вплив на сина, позитивно характеризується, має задовільний стан здоров`я, працевлаштована та отримує дохід. Вона і син проживають у квартирі її батька, забезпечені усіма житлово-побутовими умовами.

ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із нею.

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,про визначення місця проживання дитини.

Зустрічний позов мотивував тим, що після припинення шлюбних відносин їх син залишився проживати із ОСОБА_1 . Він добровільно бере участь в утриманні сина. ОСОБА_1 перешкоджає у спілкуванні сина із його родичами, втягує сина у стосунки дорослих людей, негативно висловлюється про нього. ОСОБА_1 неодноразово висловлювала наміри виїхати для постійного проживання за межі України. На його думку позов про визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 подала з метою вивезення сина за кордон. Зазначав, що має постійну роботу і дохід, позитивно характеризується за місцем проживання. Син не повинен бути обмежений та позбавлений батьківського піклування, виховання, проживання із обома батьками. Визначення спільної опіки над сином буде відповідати не лише віку дитини, але й його інтересам, адже як мати так і він є фінансово спроможними, забезпеченні житлом та житлово-побутові умови відповідають вимогам для проживання дитини.

ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з ним за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , визначивши, що двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год неділі та завершується через два тижні о 17:00 год неділі; перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком; по завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків; під час проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним з батьків, зобов`язати того із батьків, з ким проживає дитина надавати другому із батьків, який проживає окремо від дитини, необмежене спілкування з дитиною особисто у вільний час дитини, в тому числі і засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Подільський районний суд м. Києва рішенням від 13 червня 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визначив, що двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год неділі та завершується через два тижні о 17:00 год неділі. Перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Під час проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним з батьків, надати дитині можливість спілкування з тим з батьків, який проживає окремо, на першу вимогу дитини.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що дитина як фізично так і психологічно потребує уваги із боку обох батьків. Прив`язаність до матері на даний час пов`язана насамперед відносинами, які склалась між батьками дитини, безпосереднім учасником яких став син, який за віком не може критично оцінювати усі обставини та сприймати їх у силу своїх вікових особливостей, а відтак і вразливого положення. Жодних даних, які б унеможливлювали усунути батька від участі у вихованні сина у зв`язку із станом здоров`я судом не встановлено. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проходять військову службу у Службі безпеки України, отримують заробітну плату, розмір якої дозволяє здійснювати утримання дитини кожним із них самостійно, вони проживають у безпосередній територіальній близькості один від одного і це дозволяє піклуватись про дитину в рівній мірі, мають рівнозначні умови для проживання. Суд врахував висновок Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 09 квітня 2024 року № 100-4212 «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 », в якому орган опіки та піклування вважав, що забезпеченням найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , 2017 року народження, має бути встановлення спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини по два тижні в батька і в матері, оскільки це сприятиме співпраці батьків при виконанні батьківських обов`язків та забезпечить належне виховання та розвиток потреб дитини, збереже стосунки з обома батьками та забезпечить спільну батьківську відповідальність.

Подільський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 18 червня 2024 року стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12 073,60 грн.

Подільський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 10 липня 2024 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 35 022,04 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року залишив без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року задовольнив. Скасував додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування витрат на проведення судово-психологічної експертизи відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахування установлених обставин справи, які сприяють збереженню сімейного оточення і підтримання відносин, забезпечення життєвих інтересів дитини, спроможності кожного із батьків піклуватися про сина особисто в рівній мірі, стосунків батьків із сином як у минулому так і на даний час, які є доброзичливі, бажання обох батьків проживати разом із дитиною, наявності у кожного із батьків часу та можливостей піклуватися про сина, забезпечення дитині батьківського виховання від обох батьків, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування спільної фізичної опіки, яка сприятиме відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, а разом із тим принесе користь стосункам дитини з обома батьками, тобто буде відповідати найкращим інтересам для їх сина, з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків по два тижні.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 10 липня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 022,04 грн на відшкодування понесених витрат на проведення амбулаторної судово-психологічної експертизи. Така експертиза була призначена та проведена із визначенням наступних питань: Які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має батько ОСОБА_2 .? У якому зв`язку вони перебувають з обставинами справи? Який характер виховної поведінки батька ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 .? Поставлені перед експертом питання не стосуються предмета доказування у даній справі, на чому також наголосила особа, яка подала апеляційну скаргу. Відтак, заява представника ОСОБА_2 про відшкодуванню витрат на амбулаторну судово-психологічну експертизу задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Подільського районного суду м. Києва.

29 листопада 2024 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 27 жовтня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постанові Верховного Суду від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19.

У касаційній скарзі зазначається, що відсутні правові основи для «спільної фізичної опіки». Цей термін не передбачений законодавством України, його не слід плутати з «опікою» за ЦК України.

Суди не врахували та не вивчили стан здоров`я дитини.

Висновок психіатра від 09 жовтня 2024 року, тест Conners-3, опитувальник CASD та акти послуг не могли бути подані раніше, бо складені після подання апеляційної скарги. Скаржник вважає відмову апеляційного суду їх прийняти неправомірною.

Скаржник вказує, що суди не врахували: показання про психологічний тиск батька на дитину, відсутність окремої кімнати в його квартирі, наявність у дитини власного побуту та тварин, його неучасть у вихованні та лікуванні, незнання діагнозів, притягнення до відповідальності за керування в стані сп`яніння, ризикову поведінку з автомобілем, відмову дати згоду на виїзд дитини за кордон для оздоровлення, його оперативний графік роботи. Також, на її думку, не оцінено прихильність дитини до матері та те, що висновок судового експерта складено після спілкування лише з батьком.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2024 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що з 01 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний (т. 2 а. с. 10-13).

Від шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 04 травня 2017 року № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 36).

Після припинення сімейних відносин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають окремо, а малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з малолітнім сином зареєстровані в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , та мають у власності квартиру АДРЕСА_4 (т. 1 а. с. 29, 30, 93, 97).

Згідно із актом асоціації ОСББ «ЖК Республіка» від 26 жовтня 2023 року № 000АР2023РА3220 ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 з травня 2023 року фактично проживають в квартирі АДРЕСА_5 , яка належить на праві власності її батьку - ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 9).

Відповідно до акта асоціації ОСББ «ЖК Республіка» від 08 січня 2024 року № 001АР2024РА63 ОСОБА_2 з 01 січня 2024 року фактично проживає в квартирі АДРЕСА_6 , яка належить на праві власності його батьку ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 91-95).

У період з 02 вересня 2019 року по 01 лютого 2022 року малолітній ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 798 м. Києва (т. 1 а. с. 232).

З 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 є учнем приватного закладу загальної середньої освіти І ступеня «Республіка Кідс». В характеристиках ОСОБА_3 зазначено, що дитина має хороший фізичний і розумовий розвиток та достатній рівень навчальних досягнень з усіх предметів. ОСОБА_6 організований, спокійний, врівноважений, вихований, товариський та користується авторитетом серед учнів класу. Батьки ОСОБА_6 контролюють його навчання, регулярно відвідують школу для зустрічей із вчителями, розвивають у сина навики самостійності і відповідальності (т. 1 а. с. 33, 88).

Також з наданих ОСОБА_1 медичних документів відомо, що ОСОБА_3 має певні захворювання, лікуванням яких займається мати ОСОБА_1

15 березня 2024 року практичним психологом ОСОБА_7 за місцем навчання дитини ОСОБА_3 надано висновок, що дитина має тривожний стан, відчуває замкненість та не бажає іти на контакт з іншими людьми. Рекомендовано відсторонити дитину від вирішення внутрішніх проблем сім`ї та рішень що не відповідають віковим нормам дитини; реалізувати потребу у відпочинку та ігровій діяльності, проведення дій на розвантаження та активацію процесів розслаблення (т. 2 а. с. 153).

09 квітня 2024 року Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація склала висновок № 100-4212 «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 », відповідно до якого органом опіки і піклування установлено, що 16 лютого 2024 року за місцем фактичного проживання дитини проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дитини і з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку створені належним чином. За місцем проживання матері та дитини, встановлено, що матір базові потреби дитини задовольняє. Мати, ОСОБА_1 , працевлаштована та має стабільний дохід. Батько дитини, ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 05 березня 2024 року за вказаною адресою посадовою особою служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов проживання батька та з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку на даний час створені належним чином. Для малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виділено окрему кімнату. Помешкання безпечне для дитини. Також батько повідомив, що він постійно цікавиться життям та розвитком сина, спілкується з ним по телефону та надає фінансову підтримку родині (сплачує офіційно аліменти, оплачує навчання дитини в школі). Батько зазначив, що протягом останніх трьох тижнів він не має можливості зустрічатися та спілкуватися зі своїм малолітнім сином ОСОБА_6 , оскільки колишня дружина ОСОБА_1 перешкоджає особистим зустрічам батька з дитиною. 3і спостережень фахівця, батько ОСОБА_2 має достатній рівень батьківського потенціалу та здатний виконувати свої батьківські обов`язки. ОСОБА_2 працевлаштований та має стабільний дохід. Дитина перебуває під наглядом сімейного лікаря з 19 вересня 2023 року. На прийом до лікаря з дитиною зверталася виключно мати - ОСОБА_1 . Батько - ОСОБА_2 на прийом до лікаря з дитиною не звертався. Відповідно до інформації приватного закладу загальної середньої освіти 1 ступеня «Республіка Кідс» ТОВ «Академія сучасної освіти», малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 1 класі. Має довільну змішану пам`ять. Гарно оволодіває матеріалом та запам`ятовує його, добре використовує отримані знання і навики на практиці. Має високий темп роботи на уроках. Процеси уваги, пам`яті та словесно-логічного мислення знаходяться на достатньому рівні. Навички читання розвинені на високому рівні. Мовлення чітке, виразне, емоційне, вміє декламувати скоромовки, вірші разом з вчителем. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями класу, але не з усіма вступає у довірливі відносини. До вчителів ставиться з повагою. Дитина активна, ввічлива, справедлива. Переважають процеси збудження, емоційно-вольовий контроль розвинений на достатньому рівні. Встановлено, що як батько, так і мати належним чином ставляться до виконання своїх обов`язків, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання і розвитку сина. Мають достатній батьківський потенціал і можуть задовольняти потреби дитини на належному рівні. Під час проведення роботи з родиною, зважаючи на той факт, що батьки відмовилися проводити роботу з психологом, до якого направила Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з метою встановлення дитячо-батьківських відносин, встановити прихильність дитини до одного з батьків не виявилося можливим. Визначення місце проживання малолітнього з матір`ю або з батьком не забезпечить збереження зв`язків дитини із сім`єю, а за наслідками проведеної роботи встановлено, що обоє батьків мають можливість забезпечити їй розвиток в безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Таким чином, зважаючи на те, що батьки дитини проживають у безпосередній територіальній близькості один від одного, що дозволяє піклуватись про дитину в рівній мірі і батьку, і матері, мають рівнозначні умови для проживання, в рівній мірі піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, орган опіки та піклування (Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація) вважає, що забезпеченням найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , 2017 року народження, є спільна фізична опіка з почерговим проживанням дитини, оскільки це сприятиме співпраці батьків при виконанні батьківських обов`язків та забезпечить належне виховання та розвиток потреб дитини, а також збереже стосунки з обома батьками та забезпечить спільну батьківську відповідальність. З урахуванням викладеного орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність застосувати почергове проживання: два тижні з батьком, два тижні з матір`ю. Після двох тижнів той з батьків, з ким проживала дитина, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання другого з батьків о 17:00 год (другої неділі перебування) та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Під час проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2017 року народження, з одним із батьків, інший має право на безперешкодне спілкування з дитиною засобами телефонного зв`язку та іншими месенджерами. Вихідні дні - за домовленістю між батьками та за бажанням дитини (т. 2 а. с. 65-69).

15 квітня 2024 року за зверненням ОСОБА_1 психолог-психоаналітик, груповий аналітик, тренінговий аналітик IPS ОСОБА_8 провела експертну оцінку психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 . Дослідження проведено в психологічному центрі в м. Києві з дитиною ОСОБА_3 за вільною взаємодією із матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_9 . Досліджено психічний розвиток та риси особистості дитини. Діагностовано особливості сприйняття та ставлення дитини до членів сім`ї. У вказаному висновку зазначено, що у ОСОБА_3 є індивідуально-особистісні особливості що потребують особливої уваги з боку батьків і вихователів. Особливості психосоматичного здоров`я: розлад дефіциту уваги і гіперактивності, розлад аутистичного спектру, розлад сну та постійні бронхоспазми вимагають від батьків і вихователів та від шкільних вчителів створення таких умов виховання та навчання за яких буде мінімізовано ризик перевтоми або перезбудження та перенапруження нервової системи. Дитині ОСОБА_6 бажано створити такі умови в яких буде підтримуватись щоденний звичний ритуал без сильних змін в житті та змін місця перебування. ОСОБА_1 є тим дорослим, який утворює стосовно дитини ОСОБА_3 здорове та безпечно соціально підтримуюче оточення, на відміну від батька який створює атмосферу напруги, небезпеки та безпідставної ворожнечі. Поведінка матері сприяє формуванню здорової ідентичності у дитини, формує відповідальність за власні вчинки, вона є емоційно-емпатичною людиною та послідовною у своїх вчинках. Спираючись на весь матеріал фактів отриманих від ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_9 можна стверджувати, що батько ОСОБА_2 усвідомлено впроваджує таку форму виховання дитини, в якій він не може розвиватись в спокійному темпі, який буде сприяти здоровому формуванню гальмівних процесів в психіці дитини. Прогностично, спираючись на наукові джерела, можна стверджувати, що в майбутньому агресивна поведінка (словесні погрози та судові позови, кримінальні справи) батька та відчуження дитини від матері та інших членів родини будуть чинниками психічної нестабільності в дорослому віці, та формуватимуть викривлення в формуванні гендерної та соціальної ідентичності; також будуть сприяти подальшому прогресуванню вже наявних розладів психіки РАС та РДУГ. У майбутньому агресивна поведінка батьківської фігури, у даному випадку батька, може спричинити агресивне ставлення до себе та до інших людей та формуватиме антисоціальну поведінку, а також формуватиме пасивну життєву позицію. У ставленні ОСОБА_6 до батьків є специфічні психологічні особливості. Ставлення ОСОБА_6 до матері позитивне та прихильне, характеризується наявністю позитивного емоційного зв`язку та необхідністю у постійному спілкуванні з матір`ю. Можна стверджувати, що в дитини ОСОБА_3 є в наявності стійкий емоційний зв`язок з матір`ю ОСОБА_1 . Ставлення до батька ОСОБА_2 у ОСОБА_6 різко негативне. Є ознаки які дозволяють стверджувати, що батько ОСОБА_2 формує негативну думку в дитини про бабусю та матір, чим створює відчуження від бабусі та матері ОСОБА_6 . 3 боку матері таких ознак не знайдено (т. 2 а. с. 113-138).

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції встановив, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання батьківських обов`язків, мають бажання виховувати дитину, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають алкогольними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини. Сторони проживають в одному населеному пункті, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дитину. Обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком чи з матір`ю, у цій справі не встановлено.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що визначення місця проживання малолітнього сина почергово по два тижні з кожним з батьків, з урахуванням особливостей його нервової системи і стану здоров`я, суперечить інтересам дитини. В апеляційній скарзі заявник також наголошувала на тому, що дитина має власний побут, домашніх тварин, вказувала, що суд не врахував бажання дитини.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 щодо неможливості вирішення спору щодо місця проживання дитини у спосіб, рекомендований органом опіки та піклування, шляхом застосування моделі почергового проживання дитини з кожним з батьків, проте не врахував, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини почергово з кожним із батьків (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19), проте, окрім загальних обставин, мають також враховуватись: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згода на участь у її вихованні та піклуванні, відсутність особистісного конфлікту між батьками, наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків.

Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 344/12972/22.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, послався на обставини, викладені у зустрічному позові, однак безпосередньо під час апеляційного перегляду справи не з`ясував наявність у кожного з батьків часу та можливості, з урахуванням характеру їх професійної діяльності, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною та чи відповідає почергове проживання з кожним з батьків найкращим інтересам дитини, з урахуванням думки дитини і стану її здоров`я.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовів та застосування моделі почергового проживання дитини з кожним з батьків.

У контексті наведеного доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції належно не перевірив, чи відповідатиме найкращим інтересам дитини почергове проживання з обома батьками, є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Установивши, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не здійснив повної перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua