Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №686/9367/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №686/9367/23

Суддя: Пророк Віктор Васильович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 686/9367/23

провадження № 61-8507св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року у складі колегії суддів Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконною і скасування державної реєстрації земельних ділянок та змін у Державному земельному кадастрі, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта на землю,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якому просила:

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321, площею 0,12 га, цільове призначення - для ведення садівництва, здійснену 13 листопада 2014 року державним кадастровим реєстратором Пастушок В. В., а також скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки, внесених 19 лютого 2019 року державним кадастровим реєстратором Кушнірчук А. П.;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321, площею 0,12 га;

- визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХМ, виданий 05 червня 1995 року ОСОБА_4 на підставі рішення третьої сесії XXII скликання Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району від 02 червня 1995 року, щодо земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061, площею 0,1236 га, цільове призначення - для ведення садівництва, здійснену 16 березня 2016 року державним кадастровим реєстратором Варченко С. Ю., а також скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо місця розташування цієї земельної ділянки, внесених 30 серпня 2019 року державним кадастровим реєстратором Пашковою Ю. В. на підставі заяви ОСОБА_3 від 30 серпня 2019 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що Хмельницький апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року у справі № 686/21365/21 встановив, що на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 01 жовтня 2008 року їй передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, розташовану в Садівничому товаристві «Сонячний» на території Стуфчинецької сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження 10 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315.

Відомості про цю земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру 11 березня 2017 року відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта та надання земельної ділянки у власність. Координати поворотних точок меж земельної ділянки, внесені до Державного земельного кадастру, відповідають документації із землеустрою.

Водночас у разі перенесення належної їй земельної ділянки відповідно до її фактичного місця розташування виникає накладення на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825088400:05:002:0321 та 6825088400:05:002:0061, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

На час виникнення у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321 належала ОСОБА_5 , а земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 - ОСОБА_4 .

Позивач зазначала, що до набуття права власності на земельну ділянку постійно користувалася нею як член Садівничого товариства «Сонячний». Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, акта погодження її меж, кадастрового плану та плану зовнішніх меж земельної ділянки суміжними землекористувачами зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Інших суміжних землекористувачів не зазначено, оскільки належна позивачу земельна ділянка була крайньою у відповідному ряду.

Координати поворотних точок меж суміжних земельних ділянок були внесені до Державного земельного кадастру внаслідок виправлення у 2019 році відомостей про координати поворотних точок їх меж, що, на думку позивача, призвело до накладення земельних ділянок відповідачів на належну їй земельну ділянку.

ОСОБА_1 посилалася на лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06 жовтня 2021 року, відповідно до якого державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321, виданий ОСОБА_5 , стосується земельної ділянки, розташованої в іншому місці, ніж належна позивачу земельна ділянка. Відомості про межі цієї земельної ділянки були внесені до Державного земельного кадастру в порядку виправлення відомостей про координати поворотних точок, тоді як первинні координати у технічній документації відсутні, у зв`язку з чим встановити її точне місце розташування неможливо.

Крім того, зміни до відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321 були внесені 19 лютого 2019 року на підставі заяви ОСОБА_5 , яка, як стверджувала позивач, на той час уже не була її власником, оскільки відчужила земельну ділянку 14 листопада 2014 року.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 позивач зазначала, що її державна реєстрація також є незаконною. Підставою для видання ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку було рішення Стуфчинецької сільської ради, відповідно до якого йому передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га, натомість державний акт видано на земельну ділянку площею 0,12 га. З огляду на це ОСОБА_1 вважала, що зазначений державний акт підлягає скасуванню.

Також позивач посилалася на те, що зміни до відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 були внесені 30 серпня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_3 , тоді як його право власності на цю земельну ділянку зареєстровано лише 18 вересня 2019 року.

ОСОБА_1 зазначала, що лише у 2019 році дізналася про внесення 11 березня 2017 року до Державного земельного кадастру неправильних, на її думку, відомостей щодо координат меж належної їй земельної ділянки.

Після розроблення технічної документації із землеустрою позивач звернулася до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію належної їй земельної ділянки відповідно до її дійсних меж. Рішенням державного кадастрового реєстратора від 16 серпня 2019 року їй відмовлено у державній реєстрації у зв`язку з перетином земельної ділянки із земельними ділянками відповідачів. Площа накладення із зазначеними земельними ділянками становить 37,2445 % та 43,3051 % відповідно.

Посилаючись на те, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про місце розташування та координати поворотних точок меж земельних ділянок відповідачів порушує її право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315 та перешкоджає державній реєстрації цієї земельної ділянки у її дійсних межах, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі судді Мазурок О. В. рішенням від 08 грудня 2023 року, з урахуванням додаткових рішень від 29 січня та 27 березня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення її права власності на земельну ділянку внаслідок державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6825088400:05:002:0321 та 6825088400:05:002:0061, а також унаслідок внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про координати поворотних точок їх меж.

Суд урахував, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315 на підставі державного акта від 10 листопада 2008 року, тоді як ОСОБА_4 , первісний власник земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061, набув право власності на неї у 1995 році. При цьому надані позивачем докази не підтверджують, що саме земельна ділянка, якою вона фактично користувалася, була передана їй у користування раніше, ніж суміжні земельні ділянки були передані у користування їх первісним власникам.

Суд також керувався тим, що під час розгляду справи № 686/21365/21 Хмельницький апеляційний суд уже встановив, що посилання ОСОБА_1 на план Садівничого товариства «Сонячний» та зазначення у державному акті ОСОБА_4 й ОСОБА_6 як суміжних землекористувачів не є достатніми доказами місця розташування належної їй земельної ділянки. Позивач не надала рішення Садівничого товариства «Сонячний» про надання їй у користування земельної ділянки саме у тому місці, на яке вона посилається, а також не довела, що внесені до Державного земельного кадастру відомості про її земельну ділянку не відповідали характеристикам земельної ділянки, виділеної їй у натурі (на місцевості).

Крім того, суд узяв до уваги, що акт встановлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 від 18 квітня 2008 року підписаний, зокрема, ОСОБА_4 , хоча останній ще 26 грудня 2007 року відчужив належну йому земельну ділянку, а тому на той час уже не був її власником та не міг погоджувати межі як суміжний землевласник.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела незаконності державної реєстрації спірних земельних ділянок та внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру, а також того, що саме ці реєстраційні дії спричинили накладення земельних ділянок відповідачів на належну їй земельну ділянку та порушили її право власності.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 08 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ОСОБА_1 у 1996 році було надано у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Сонячний», а у 2006 році вона почала користуватися земельною ділянкою НОМЕР_3 у цьому товаристві. Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 01 жовтня 2008 року № 1255/08-р затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,12 га, на підставі чого 10 листопада 2008 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315. Відомості про цю земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру 11 березня 2017 року відповідно до технічної документації із землеустрою, а координати поворотних точок її меж відповідають координатам, визначеним у цій документації.

Водночас земельні ділянки з кадастровими номерами 6825088400:05:002:0321 та 6825088400:05:002:0061, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, також сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі з визначенням їх місця розташування, опису меж, площі, лінійних промірів по периметру та координат поворотних точок меж. 19 лютого 2019 року за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до Державного земельного кадастру внесено виправлені відомості про координати поворотних точок меж цих земельних ділянок відповідно до змін, внесених до документації із землеустрою.

Апеляційний суд зазначив, що визначення площі та меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки відповідно до виготовленої Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 технічної документації суперечить наявним у Державному земельному кадастрі відомостям щодо цієї земельної ділянки та саме собою свідчить лише про намір позивача внести виправлені відомості про межі та місце розташування належної їй земельної ділянки.

При цьому обставини щодо набуття та користування спірними земельними ділянками вже були встановлені судовими рішеннями у справі № 686/21365/21, які набрали законної сили та відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають повторному доказуванню.

Урахувавши зазначене, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надала належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що відомості про належну їй земельну ділянку, внесені до Державного земельного кадастру на підставі виготовленої на її замовлення технічної документації, не відповідали фактичним характеристикам земельної ділянки, виділеної їй у натурі (на місцевості). Отже, позивач не довела наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 370/238/16, від 13 квітня 2023 року у справі № 924/1225/21, від 30 жовтня 2023 року у справі № 686/21365/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які, на її думку, підтверджують фактичне місце розташування належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315 та незаконність зміни координат поворотних точок меж земельних ділянок відповідачів.

Заявник зазначає, що земельна ділянка, якою вона користувалася як член Садівничого товариства «Сонячний» та яку у 2008 році набула у власність, розташована між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що, на її переконання, підтверджується державним актом на право власності на землю, актом погодження меж земельної ділянки, кадастровим планом, планом зовнішніх меж земельної ділянки та планом Садівничого товариства «Сонячний». Вважає, що суди не дослідили ці докази в їх сукупності та фактично не встановили дійсного місця розташування належної їй земельної ділянки.

Посилається на те, що станом на час набуття нею права власності на земельну ділянку у 2008 році земельні ділянки суміжних землекористувачів уже були сформовані, а тому їх місце розташування мало враховуватися під час визначення меж належної їй земельної ділянки. Водночас, на думку заявника, внесені у 2019 році зміни до координат поворотних точок меж земельних ділянок відповідачів призвели до їх накладення на належну їй земельну ділянку.

ОСОБА_1 також вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 686/21365/21, не врахувавши, що предмет і підстави позовів у зазначеній та цій справах є різними. Зазначає, що у справі № 686/21365/21 суд не досліджував питання законності внесення у 2019 році змін до координат поворотних точок меж земельних ділянок відповідачів, тому висновки у тій справі не звільняли суд від обов`язку дослідити та оцінити докази у справі, яка переглядається.

Заявник наголошує, що висновок судів про те, що виготовлена на її замовлення технічна документація лише свідчить про намір змінити місце розташування земельної ділянки, не відповідає фактичним обставинам справи. На її думку, ця документація разом з іншими письмовими доказами підтверджує, що фактичне місце розташування належної їй земельної ділянки не відповідає відомостям, які наразі містяться у Державному земельному кадастрі.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на листи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, відповідно до яких первинні координати земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321 у технічній документації відсутні, а встановити її точне первісне місце розташування неможливо.

Зазначає, що зміни до координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки були внесені 19 лютого 2019 року за заявою ОСОБА_5 , хоча з 14 листопада 2014 року власником цієї земельної ділянки був ОСОБА_2 .

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 заявник вказує, що державний акт на право приватної власності на землю від 05 червня 1995 року виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га, тоді як рішенням Стуфчинецької сільської ради від 02 червня 1995 року йому передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га. Крім того, зміни до відомостей про місце розташування цієї земельної ділянки внесено 30 серпня 2019 року за заявою ОСОБА_3 , тоді як право власності на неї за ним зареєстровано лише 18 вересня 2019 року.

Вважає, що апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення фактичних меж земельних ділянок, дослідження правовстановлюючих документів і документації із землеустрою та оцінки доказів у їх сукупності.

На думку заявника, неналежне дослідження зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали ізХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

26 вересня 2024 року матеріали справи № 686/9367/23 надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 21 жовтня 2026 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

У 1996 році ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Сонячний».

Стуфчинецька сільська Рада народних депутатів Хмельницького району рішенням від 25 грудня 1996 року № 4 надала ОСОБА_1 дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,10 га для ведення садівництва в Садівничому товаристві «Сонячний» (том 1, а. с. 23).

У 2006 році ОСОБА_1 почала користуватися земельною ділянкою № НОМЕР_2 у Садівничому товаристві «Сонячний» (том 1, а. с. 26).

30 січня 2007 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, розташованої у Садівничому товаристві «Сонячний» на території Стуфчинецької сільської ради (том 1, а. с. 25).

У червні 2008 року ОСОБА_1 подала на затвердження виготовлену на її замовлення технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва на АДРЕСА_1 на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (том 1, а. с. 32-51).

Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області розпорядженням від 01 жовтня 2008 року № 1255/08-р затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва на території Стуфчинецької сільської ради у Садівничому товаристві «Сонячний», та передала їй у власність зазначену земельну ділянку (том 1, а. с. 30).

На підставі цього розпорядження 10 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315 (том 1, а. с. 31).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 грудня 2019 року № П-389/2-622/6-19 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315 внесено до Державного земельного кадастру 11 березня 2017 року відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта та надання земельної ділянки у власність, розробленої Приватною фірмою «П.В.М.». Координати поворотних точок меж цієї земельної ділянки, внесені до Державного земельного кадастру, відповідають координатам поворотних точок її меж, визначеним у документації із землеустрою, яка зберігається у місцевому фонді документації із землеустрою (том 1, а. с. 55-57).

Земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2014 року, укладеного з ОСОБА_5 , яка набула право власності на цю земельну ділянку на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 08 вересня 2008 року № 1111/08-р.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 18 вересня 2019 року. ОСОБА_3 придбав цю земельну ділянку 25 липня 2019 року на електронних торгах. До цього земельна ділянка належала ОСОБА_7 на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 02 квітня 2008 року № 365/08.

ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2007 року, укладеного зі ОСОБА_4

ОСОБА_4 зазначена земельна ділянка належала на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 05 червня 1995 року, виданого на підставі рішення Стуфчинецької сільської ради від 02 червня 1995 року № 6.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами цієї справи та встановлені судовими рішеннями у справі № 686/21365/21, які набрали законної сили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме цивільні права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначила, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 (пункт 14)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до частин першої та другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час їх внесення до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм і правил, технічних регламентів.

Відповідно до частини першої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

За змістом частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших передбачених законом способів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційне значення мають саме встановлені судовим рішенням обставини, а не правова оцінка таких обставин, здійснена судом у іншій справі.

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 у 1996 році було надано у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Сонячний», а рішенням Стуфчинецької сільської Ради народних депутатів від 25 грудня 1996 року № 4 їй надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,10 га для ведення садівництва. У 2006 році ОСОБА_1 почала користуватися земельною ділянкою № НОМЕР_2 у цьому товаристві.

Хмельницька районна державна адміністрація розпорядженням від 01 жовтня 2008 року № 1255/08-р затвердила технічну документацію із землеустрою та передала ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, на підставі чого 10 листопада 2008 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315.

Відомості про цю земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру 11 березня 2017 року відповідно до технічної документації із землеустрою, виготовленої на замовлення ОСОБА_1 , при цьому координати поворотних точок меж земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідають координатам, визначеним у документації із землеустрою.

Також суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321 належить ОСОБА_2 , а земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 - ОСОБА_3 . Первісні власники цих земельних ділянок набули права на них до набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:002:0315.

Обставини щодо набуття сторонами прав на зазначені земельні ділянки, їх державної реєстрації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру були предметом дослідження у справі № 686/21365/21.

Зокрема, у справі № 686/21365/21 суди встановили, що 19 лютого 2019 року за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 державний кадастровий реєстратор вніс виправлені відомості про координати поворотних точок меж земельних ділянок відповідачів відповідно до змін, внесених до документації із землеустрою. Разом із тим ОСОБА_1 не надала доказів того, що саме зміна координат земельних ділянок відповідачів спричинила їх накладення на земельну ділянку, якою вона фактично користується.

Також у справі № 686/21365/21 установлено, що на підтвердження виділення їй Садівничим товариством «Сонячний» земельної ділянки у конкретному місці ОСОБА_1 надала лише план садових ділянок товариства з рукописним зазначенням її прізвища щодо ділянки без номера, однак рішення товариства про надання їй у користування земельної ділянки саме у цьому місці не надала. За таких обставин посилання у державному акті від 10 листопада 2008 року на ОСОБА_6 та ОСОБА_4 як суміжних землекористувачів також визнано недостатнім для підтвердження місця розташування земельної ділянки позивача.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року у справі № 686/21365/21 скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2022 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та у задоволенні зустрічного позову відмовив, водночас рішення в частині відмови у первісному позові ОСОБА_1 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 30 жовтня 2023 року у справі № 686/21365/21 постанову апеляційного суду в оскарженій частині залишив без змін.

Отже, посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 686/21365/21 не свідчить про застосування апеляційним судом у справі, яка переглядається, норми права без урахування висновку Верховного Суду.

Навпаки, встановлені у справі № 686/21365/21 обставини узгоджуються із висновком апеляційного суду в цій справі про недоведеність ОСОБА_1 того, що внесені до Державного земельного кадастру відомості щодо її земельної ділянки не відповідали характеристикам земельної ділянки, виділеної їй у натурі (на місцевості).

При цьому необхідно розмежовувати преюдиційні фактичні обставини, встановлені у справі № 686/21365/21, та правову оцінку позовних вимог у справі, що переглядається. Предметом первісного позову у справі № 686/21365/21 була вимога ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, тоді як у цій справі вона оспорює державну реєстрацію земельних ділянок відповідачів та внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру, просить припинити право власності ОСОБА_2 та скасувати державний акт, виданий ОСОБА_4 .

Тому судові рішення у справі № 686/21365/21 самі собою не встановлюють законності всіх оспорюваних у цій справі реєстраційних дій. Водночас установлені в попередній справі фактичні обставини, які відповідно до статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення, підлягали врахуванню під час вирішення цього спору.

Установивши, що координати поворотних точок земельної ділянки ОСОБА_1 із кадастровим номером 6825088400:05:002:0315, внесені до Державного земельного кадастру, відповідають технічній документації із землеустрою, на підставі якої ця земельна ділянка була сформована та зареєстрована, а позивач не довела, що зазначені відомості не відповідають характеристикам земельної ділянки, фактично наданої їй у користування та надалі переданої у власність, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Саме собою виготовлення на замовлення ОСОБА_1 іншої технічної документації із землеустрою, відповідно до якої за визначеного у цій документації місця розташування земельної ділянки виникає її перетин із земельними ділянками відповідачів, не підтверджує того, що первісно сформована земельна ділянка позивача мала саме таке місце розташування, а відомості щодо земельних ділянок відповідачів внесені до Державного земельного кадастру неправомірно.

Не спростовують цього висновку й посилання заявника на зазначення у державному акті та акті погодження меж ОСОБА_4 й ОСОБА_6 як суміжних землекористувачів. Як установили суди, належних доказів надання ОСОБА_1 земельної ділянки у користування саме у тому місці, на яке вона посилається, матеріали справи не містять. Крім того, аналогічним доводам уже надавалася оцінка під час розгляду справи № 686/21365/21.

Доводи касаційної скарги про те, що зміни до координат земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321 внесені 19 лютого 2019 року за заявою ОСОБА_5 , яка на той час уже не була її власником, а зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061 - за заявою ОСОБА_3 до державної реєстрації за ним права власності, також не дають підстав для іншого вирішення спору.

Для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог недостатньо встановити окремі порушення порядку внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Позивач повинна довести, що оспорювані реєстраційні дії порушують саме її право або охоронюваний законом інтерес. Натомість установлені судами обставини не підтверджують, що до внесення оспорюваних змін земельна ділянка ОСОБА_1 відповідно до правовстановлюючих документів і документації із землеустрою була розташована у тих межах, на які вона посилається у цьому спорі.

З цих же підстав посилання заявника на те, що первісні координати земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0321 у відповідній технічній документації відсутні та встановити її первісне місце розташування неможливо, саме собою не підтверджує належність відповідної частини земельної ділянки ОСОБА_1 і не доводить порушення її права внаслідок оспорюваних реєстраційних дій.

Щодо доводів про невідповідність площі земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:05:002:0061, зазначеної у державному акті ОСОБА_4 , площі, визначеній рішенням Стуфчинецької сільської ради від 02 червня 1995 року № 6, слід керуватися тим, що скасування правовстановлюючого документа за позовом особи можливе за умови доведення порушення цим документом її цивільного права чи інтересу. Самої лише вказівки на розбіжність у площі за відсутності доведеного порушення права ОСОБА_1 недостатньо для задоволення відповідної позовної вимоги.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 370/238/16 та від 13 квітня 2023 року у справі № 924/1225/21.

Підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а не будь-яка відмінність висновків суду від правової позиції, на яку посилається заявник. Вирішальне значення має подібність спірних правовідносин та застосовуваної до них норми права.

У справі, що переглядається, відмова у позові зумовлена насамперед недоведеністю ОСОБА_1 фактичних обставин, на яких ґрунтуються її вимоги, а саме того, що належна їй земельна ділянка була передана їй та сформована саме у тих межах, на які вона посилається, і що оспорювані реєстраційні дії щодо земельних ділянок відповідачів спричинили порушення її права. Тому наведені заявником постанови Верховного Суду не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права за встановлених у цій справі фактичних обставин.

Доводи касаційної скарги про недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів також не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Апеляційний суд дослідив обставини набуття сторонами прав на земельні ділянки, документацію із землеустрою, відомості Державного земельного кадастру, листи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, обставини внесення змін до координат поворотних точок земельних ділянок та судові рішення у справі № 686/21365/21 і надав їм оцінку у сукупності.

Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди заявника з оцінкою доказів судами та необхідності їх переоцінки, встановлення іншого місця розташування земельних ділянок і надання переваги доказам, на які посилається ОСОБА_1 , що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду про недоведеність порушення прав ОСОБА_1 оспорюваною державною реєстрацією земельних ділянок та внесенням змін до відомостей Державного земельного кадастру і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанову оформив суддя Петров Є. В.

Суддя-доповідачВ. В. Пророк

СуддіА. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua