Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №703/5665/26
Суддя: Овсієнко І. В.
Справа № 703/5665/26
2/703/3279/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
25.08.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» через представника, з використанням системи «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 29.09.2019 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір №2992598, відповідно до умов якого первісний кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 7000,00 грн строком на 17 днів з базовою процентною ставкою 1,6% щоденно, акційною процентною ставкою 0,8% щоденно та ставкою, що застосовується у разі понадстрокового користування кредитом 2,7% щоденно.
Кредитодавець на виконання умов договору передав відповідачу грошові кошти в сумі 7000,00 грн. Відповідач взяті на себе зобов`язання порушив, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, що складає 12404,00 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за кредитом, 5404,00 грн сума заборгованості за процентами.
В подальшому, первісним кредитором на підставі договору факторингу від 03.04.2017 №03042017 право грошової вимоги відступлене позивачу.
Посилаючись на викладене, просить стягнути із ОСОБА_1 кредитну заборгованість в сумі 12404,00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати, на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яким встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.
04.09.2026 представником відповідачки, адвокатом Дем`яненком О.А. через систему «Електронний суд» поданий відзив, за яким просить відмовити у задоволенні позову через безпідставність позовних вимог та відсутністю в позивача права грошової вимоги до відповідачки. Відповідна позиція мотивована тим, що на підставі договору факторингу від 03.04.2017 до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за іншим кредитним договором. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт переходу до нього права вимоги за договором позики №2992598 від 29.09.2019.
В матеріалах відсутні відомості, що сторонами із дотриманням порядку, що передбачений ст. 638-642 ЦК України та ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію» укладений договір в електронній формі, а так само відомості про те, що позичальникові був відправлений та ним надалі використаний одноразовий ідентифікатор для вчинення правочину. Враховуючи відсутність доказів як того, що саме відповідачка пройшла верифікацію та будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання цього одноразового ідентифікатора, наявні достатні правові підстави для судового захисту її прав та інтересів шляхом відмови в позові. З примірника договору, що наданий позивачем, не вбачається його підписання з боку уповноваженої особи позичальника, відтак вказаний правочин є нікчемним.
За відсутності первинних документів, твердження позивача про перерахування на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 7000,00 грн є безпідставними. За таких обставин, договір позики, що вважається укладеним із моменту передання грошей чи інших речей, визначених родовими ознаками, не є укладеним.
Правила надання грошових коштів у позику, що на них посилається позивач, не погоджені сторонами, а тому не можуть вважатись частиною кредитного договору.
Відзив містить заперечення відповідача щодо розрахунку заборгованості за процентами, оскільки такий виконаний за період, що перевищує строк кредитування, а також клопотання про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Інших письмових заяв по суті справи сторонами не подано.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.
Позивач посилається на ті обставини, що 29.09.2019 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №2992598, предметом якого є надання первісним кредитором позичальнику грошових коштів у сумі 7000,00 грн строком на 17 днів (з 29.09.2019 по 16.10.2019) із базовою процентною ставкою у розмірі 1,60% на день, процентною ставкою за понадстрокове користування кредитом 2,70% на день. За п. 4.2 договору позичальник ознайомився із Правилами надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті кредитодавця, зміст зобов`язань та наслідки укладення договору йому зрозумілі.
Наданий примірник договору містить положення, що укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписаний електронним цифровим підписом із використанням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 БАНК», а акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснений 29.09.2019 о 10:16 год, одноразовий ідентифікатор направлений на електронну поштову скриньку.
ТОВ «1 БАНК» виконало умови договору та надало відповідачеві грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку, що підтверджується довідками ТОВ «Фінекспрес» від 10.06.2026, за змістом яких 29.09.2019 на картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховано 7000,00 грн.
Вказані обставини стороною відповідача заперечуються.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
На відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (тут і надалі – в редакції на час виникнення спірних правовідносин) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і надалі – в редакції на час виникнення спірних правовідносин), електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Зокрема в разі відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування (постанова ВС від 4 лютого 2026 року у справі №758/14925/23).
Відповідні докази в матеріалах даної справи відсутні, оскільки всі додатки до позову викладені в форматі одного файлу із розширенням *pdf, що унеможливлює перевірку наданого позивачем примірника договору із використанням спеціалізованих сервісів Центрального засвідчувального органу або будь-яким іншим способом.
Судовим розглядом встановлено, що ідентифікація позичальника виконувалася із використанням адреси електронної пошти, що вбачається із довідки, наданої позивачем, однак відсутні відомості про належність такої ОСОБА_1 а також відомості про спосіб, в який надсилався електронний примірник договору позичальникові.
За вказаних обставин, коли відповідач заперечує підписання кредитного договору, суд не вважає доведеним, що первісним кредитором та позичальником досягнуто домовленості про укладення кредитного договору та всі його істотні умови, а також його підписання сторонами в електронному вигляді.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо-безпосередньо, після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердження виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Банківська виписка має статус первинного документа. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію.
Проте саме банківська виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
Всупереч викладеному, в матеріалах справи відсутня банківська виписка про рух коштів за рахунком, відкритим ні ім`я відповідача ОСОБА_1 або будь-який інший документ, який би підтверджував отримання позики, а позивачем витребування відповідних документів не ініціювалося.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 у постанові від 03 липня 2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
На доведення заборгованості, її розміру, позивач надає розрахунок заборгованості, з якого не вбачається внесення позичальником платежів на виконання зобов`язань за кредитним договором.
Разом з тим, вказаний документ є одностороннім, не підтверджує наявності та розміру заборгованості.
03.04.2017 укладено договір факторингу №03042017, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги за кредитними договорами.
За додатковою угодою №1 від 28.12.2017 до договору факторингу від 03.04.2017 №03042017, строк договору закінчується 31.12.2017, у разі відсутності повідомлення сторін про намір його розірвати, такий договір продовжує дію до 31.12.2018 та в такому ж порядку на кожен наступний календарний рік.
Відповідно до п. 2.1 договору первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а новий кредитор зобов`язується прийняти такі права та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр на умовах, що визначені договором.
Відповідно до п. 4.1 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.
12.02.2020 сторонами договору факторингу підписаний реєстр прав вимог №94, відповідно до якого позивач набув, серед інших, права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2143264 від 22.10.2019 з сумою заборгованості за тілом кредиту 5000,00 грн, 1120,00 грн заборгованості за процентами, 2500,00 грн заборгованості за підвищеними процентами.
На підтвердження придбання права грошової вимоги до відповідача надано платіжну інструкцію від 13.02.2020 про здійснення платежу від позивача на користь ТОВ «1 БАНК» на виконання договору факторингу №03042017 від 03.04.2017.
Реквізити даного договору не відповідають договорові, стягнення заборгованості за яким є предметом даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Встановлені судовим розглядом обставини не дозволяють прийти до висновку, що між первісним кредитором, ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 як позичальником, досягнуто домовленості про всі істотні умови кредитного договору, а відповідна домовленість засвідчена підписами сторін, виконаним із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». З матеріалів не вбачається набуття позивачем, як правонаступником кредитора у відповідних матеріальних правовідносинах, права грошової вимоги за кредитним договором №2992598 від 29.09.2019. Доводи позову про отримання відповідачкою як позичальником коштів на умовах кредиту не підтверджені належними доказами.
Отже в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
З огляду на викладене, судові витрати позивача, що складаються із судового збору в сумі 2662,40 грн, що сплачений відповідно до платіжної інструкції від 09.07.2026 №15150 та витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 7000,00 грн, покладаються на позивача.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу сторони відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статті 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу судові надано договір про надання правничої допомоги №51/26 від 02.09.2026, укладений позивачем із адвокатом Дем`яненком О.А., електронний ордер від 02.09.2026, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, а також платіжний документ про оплату відповідачем послуг адвоката від 04.09.2026 на суму 4000,00 грн.
Вказані документи є належними доказами на підтвердження факту та обсягу наданої позивачеві правничої допомоги.
При цьому, суд ураховує, що дані витрати пов`язані з розглядом справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Відповідач своїх заперечень щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловив.
Зважаючи на відмову в задоволені позовних вимог, витрати сторони відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження юридичної особи м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складене 06.11.2026.
Суддя І.В. Овсієнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua