Суд: Монастирищенський районний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №702/765/26
Суддя: Жежер Ю. М.
Справа № 702/765/26
Провадження № 2/702/804/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Жежер Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за борговою розпискою,
в с т а н о в и в :
Представник позивача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів за борговою розпискою.
Заявлена вимога мотивована тим, що 15.10.2025 в місті Монастирище Черкаської області між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір позики, підтвердженням чого є розписка, укладена у простій письмовій формі від 15.10.2025, за яким позивач надав, а ОСОБА_5 отримав у борг грошові кошти в сумі 48 000 доларів США та зобов`язався повернути їх на вимогу позикодавця в усній чи письмовій формі протягом 30 календарних днів з дня вимоги позикодавця.
Також умовами розписки передбачено, що на випадок форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання позичальником повернення боргу обов`язки позичальника бере на себе син позичальника – відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаний документ підписаний як ОСОБА_5 , так і відповідачем ОСОБА_4 . Останній особисто був присутній під час передачі та перерахунку грошових коштів, що підтверджує його повну обізнаність із фактом та умовами отримання у борг його батьком грошових коштів в сумі 48 000 доларів США.
Слід зазначити, що позивач неодноразово в усній формі звертався до позичальника ОСОБА_5 з вимогами про повернення наданих у борг грошових коштів, проте кошти повернуті не були.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_5 помер.
У зв`язку з цим, 22.05.2026, керуючись ст.1281 ЦК України, позивачем було складено заяву про пред`явлення вимог кредитора спадкодавця, яка була засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу з проханням долучити її до матеріалів спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Також, позивач намагався врегулювати питання щодо повернення боргу і з сином померлого - відповідачем ОСОБА_4 , на якого згідно з умовами розписки покладено обов`язки позичальника у разі виникнення форс-мажорних обставин. З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача в липні 2026 було направлено письмову претензію з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання та повернути борг в розмірі 48 000 доларів США.
На теперішній час вимоги, викладені в претензії відповідачем не виконані, а кошти не повернуті, у зв`язку з чим, позивач змушений звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду.
Зважаючи на те, що відповідач невиконанням умов договору (розписки) порушив прийняті на себе зобов`язання, а згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, у зв`язку з чим, позивач вважає, що належним способом захисту його порушених прав буде стягнення з відповідача суми за борговою розпискою від 15.10.2025 в розмірі 48 000 тис доларів США.
В якості обґрунтування підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди слід зазначити, що позивач є особою похилого віку, і внаслідок невиконання відповідачем взятих зобов`язань перед позивачем та неповернення протягом тривалого часу позиченої суми коштів, ОСОБА_3 було завдано суттєвої моральної шкоди, позивач перебуває в подавленому і депресивному стані через неможливість в законний спосіб та швидко повернути свої кошти, що продовжує його пригнічувати та негативно впливати на його моральний стан.
Задля відновлення своїх порушених прав позивач також змушений був звертатись за юридичною допомогою, витрачати на це додаткові час та кошти, відтак, враховуючи вимоги ст. 23, 1167 ЦК України, розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює в сумі 50 000 грн, яку просить стягнути з відповідача.
Просить стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму боргу за договором позики від 15.10.2025 в розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) доларів США; стягнути з ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн; стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн та судовий збір за подання позовної заяви до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за борговою розпискою.
На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 19.08.2026 від представника відповідача ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 надійшов відзив на позов відповідно до якого сторона відповідача не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному визначенні позивачем правової природи спірних правовідносин, довільному тлумаченні змісту боргової розписки та фактичному ототожненні різних за своєю природою цивільно-правових інститутів: договору позики, поруки, переведення боргу та спадкового правонаступництва.
Фактично позивач намагається покласти на відповідача грошовий обов`язок щодо повернення 48 000 доларів США, незважаючи на те, що відповідач зазначених грошових коштів від позивача не отримував, стороною договору позики як позичальник не був, а грошові кошти, відповідно до змісту самої розписки, були передані іншій особі — батькові відповідача.
Зі змісту наданої позивачем боргової розписки вбачається, що саме батько відповідача підтвердив отримання від позивача грошових коштів у сумі 48 000 доларів США та взяв на себе первісний обов`язок щодо їх повернення.
Вважає, що факт передачі грошей ОСОБА_5 не доведений.
Позивач фактично намагається створити нове зобов`язання після смерті первісного боржника.
Основним аргументом для пред`явлення вимог саме до відповідача є окреме положення розписки, відповідно до якого за певних «форс-мажорних обставин» обов`язок щодо повернення боргу нібито покладається на сина позичальника. Саме на підставі цього положення позивач намагається довести, що після смерті первісного позичальника відповідач автоматично набув статусу особистого боржника перед позивачем, при цьому який вид зобов`язання виник між сторонами незрозуміло.
Якщо позивач вважає відповідача позичальником, він повинен довести передачу грошових коштів саме відповідачу.
Якщо позивач вважає відповідача поручителем, він повинен довести існування належно укладеного договору поруки та зміст відповідного забезпечувального зобов`язання.
Якщо позивач стверджує про переведення боргу, необхідно довести існування правочину, спрямованого саме на заміну первісного боржника новим боржником.
Якщо ж позивач звертається до відповідача як до спадкоємця померлого боржника, такі правовідносини регулюються спеціальними положеннями спадкового права, у тому числі ст. 1281 та 1282 ЦК України, і відповідальність спадкоємця не є необмеженою.
Сам позивач після смерті боржника діяв як кредитор спадкодавця. Особливо важливе значення для цієї справи має поведінка самого позивача після смерті первісного боржника. Як убачається з матеріалів, позивач звертався у встановленому порядку із заявою кредитора спадкодавця та заявляв свої грошові вимоги у межах спадкової процедури.
Таким чином, сам позивач після смерті позичальника розглядав неповернуті 48 000 доларів США як борг померлого, а себе — як кредитора спадкодавця.
Судова практика виходить із того, що розписка дійсно може бути доказом укладення договору позики, якщо з її змісту вбачається отримання конкретною особою грошових коштів та обов`язок їх повернення.
Однак із цього автоматично не випливає існування договору поруки з іншою особою.
Порука є самостійним договором, а тому необхідно встановити погоджене волевиявлення сторін саме щодо забезпечення виконання чужого зобов`язання.
Відсутність належного договору поруки означає відсутність забезпечувального зобов`язання.
Окремого та особливо ретельного правового аналізу потребує положення боргової розписки, на яке позивач фактично покладає основний тягар обґрунтування заявлених до відповідача вимог.
Із змісту розписки вбачається, що в ній використано формулювання про те, що у випадку настання «форс-мажорних обставин», які унеможливлюють виконання зобов`язання позичальником, відповідні обов`язки нібито бере на себе його син — відповідач у даній справі.
Позивач фактично виходить із того, що смерть первісного позичальника автоматично є тією самою «форс-мажорною обставиною», про яку йдеться у розписці, а тому після смерті позичальника весь його борг у сумі 48 000 доларів США автоматично став особистим боргом відповідача.
Форс-мажор не презюмується та повинен встановлюватися щодо конкретного зобов`язання і конкретних правових наслідків.
Так само позивачем не доведено наявності передбаченої законом сукупності умов для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди, зокрема протиправності поведінки відповідача, факту завдання моральної шкоди саме його діями, причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заявленими негативними наслідками, а також належного обґрунтування заявленого розміру такого відшкодування.
Просить у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за борговою розпискою у розмірі та моральної шкоди відмовити у повному обсязі; судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом цієї справи, покласти на позивача, очікуваний розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу становить 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 26.08.2026 від представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої змістом розписки від 15.10.2025 прямо передбачено, що на випадок настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання позичальником обов`язку щодо повернення боргу, обов`язки позичальника в повному обсязі бере на себе син позичальника відповідач у справі ОСОБА_4 .
Відповідач свідомо, добровільно погодився та прийняв на себе відповідні грошові зобов`язання, про що свідчить його особистий підпис в тексті розписки від 15.10.2025 поряд із підписом боржника.
У зв`язку з цим, посилання відповідача на те, що він особисто не отримував від позивача 48 000 доларів США, не спростовує його власного зобов`язання, оскільки відповідальність відповідача у цій частині позивач пов`язує не з фактом отримання ним грошових коштів, а з власноручно підписаною ним домовленістю про прийняття на себе обов`язку щодо повернення боргу у разі неможливості виконання такого обов`язку первісним позичальником.
Заявлений відповідачем попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн вважають явно завищеним, необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям співмірності витрат із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим нею часом.
Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 28.08.2026 від представника відповідача Олійник Н.О. в інтересах ОСОБА_4 надійшло заперечення на (відповідь на відзив), відповідно до якого позивач підтвердив, що відповідач не був позичальником і коштів не отримував. Факт передачі коштів ОСОБА_4 позивач не стверджує і жодним доказом не підтверджує.
Підпис відповідача не звільняє позивача від обов`язку визначити й довести правову природу зобов`язання. Позивач називає підпис відповідача «домовленістю про прийняття на себе обов`язку», однак так і не зазначає, який саме передбачений цивільним законодавством правочин було укладено між позивачем і відповідачем: договір позики, поруки, переведення боргу чи інший договір.
Спочатку має бути встановлено, що саме між позивачем і відповідачем укладено договір відповідного виду та які його умови. Лише після цього може постати питання про обов`язковість виконання такого договору.
Якщо відповідач прийняв спадщину, можливий обсяг його відповідальності як спадкоємця визначається спеціальними правилами статті 1282 ЦК України та обмежується вартістю майна, одержаного у спадщину. Позов натомість заявлено про стягнення всієї суми з відповідача як з особистого боржника без доведення вартості успадкованого майна та інших умов спадкової відповідальності.
Медичні документи позивача не підтверджують жодної обставини предмета доказування щодо боргу відповідача. До відповіді на відзив позивач просить долучити медичні виписки. Такі документи можуть характеризувати стан здоров`я позивача, але не підтверджують передачу коштів відповідачу, укладення з ним договору поруки чи переведення боргу, настання погодженої сторонами відкладальної обставини, обсяг відповідальності відповідача або протиправність його поведінки.
Так само медичний стан позивача сам по собі не доводить усіх обов`язкових елементів відповідальності за моральну шкоду: неправомірної поведінки саме відповідача, факту та характеру моральних страждань, причинного зв`язку і вини. Тому зазначені документи не усувають недоведеність заявлених вимог.
Заперечення щодо витрат на правничу допомогу є передчасними. У відзиві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат у сумі 30 000 грн відповідно до статті 134 ЦПК України. Це не є заявою про стягнення вже остаточно визначеної суми. Фактичний розмір витрат та докази їх понесення будуть подані у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.07.2026 позовну заяву залишену без руху.
Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав зазначених в заявах по суті справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю, зі підстав, викладених у заявах по суті справи та додатково пояснив, що правою підставою для звернення до суду з позовом він визначає ст. 526 та 1049 ЦК України.
В судове засідання відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_6 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника.
Заслухавши пояснення сторони позивача, перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до оригіналу розписки від 15.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Летичівка Монастирищенського району Черкаської області, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , проживаючий в АДРЕСА_1 позичив в борг 48 тисяч доларів США в ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС в Одеській області 08.07.1998, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нове Місто Монастирищенського району Черкаської області. гроші в сумі 48 тисяч доларів США зобов`язується повернути на вимогу позикодавця в усній чи письмовій формі протягом 30 календарних днів з дня вимоги позикодавця (а.с. 12).
Крім цього, розписка містить застереження на випадок форс – мажорних обставин, які унеможливлюють виконання позичальником повернення боргу – обов`язки позичальника бере на себе його син ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Монастирище Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 17.05.2006 Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний код НОМЕР_5 , проживаючий в АДРЕСА_2 . У разі неможливості позикодавцем отримати борг, він повертається дочкам позикодавця: ОСОБА_7 або ОСОБА_8 .
Розписка містить особисті підписи позикодавця ОСОБА_3 , позичальника ОСОБА_5 та гаранта виконання ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14 та від 13.12.2017 у справі № 6-996цс17.
Судом встановлено, що відповідно до змісту розписки від 15.10.2025 з однієї сторони - позикодавець ОСОБА_3 передав другій стороні – позичальникові ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 48 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві такі ж суми грошових коштів потягом 30 днів на вимогу позивача.
Таким чином, виходячи з дійсного змісту та достовірності документів, на підставі яких доказується факт отримання коштів у борг, розписки від 15.10.2025 за своєю суттю є договором позики, незалежно від найменування даного документа.
Отже, судом встановлено, що 15.10.2025 між позивачем ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладено договір позики.
Таким чином, договір позики, відповідно до положень ст. 204 ЦК України, є укладеним та правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами третьою, четвертою ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Згідно з нормами ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до договору позики укладеного між сторонами 15.10.2025 позикодавець (позивач) 15.10.2025 передав грошові кошти у розмірі 48 000 доларів США позичальнику ОСОБА_5 , а позичальник зобов`язався повернути вказану суму за усною чи письмовою вимогою протягом 30 календарних днів з дня вимоги позикодавця.
Таким чином, розписка, як документ, що підтверджує боргові зобов`язання, містить умови отримання позичальником в борг грошових коштів із зобов`язанням про їх повернення за борговою розпискою від 15.10.2025.
Отже, судом встановлено, що 15.10.2025 ОСОБА_5 отримав у позику грошові кошти в сумі 48 000 доларів США, які станом на дату постановлення рішення позичальнику (позивачу) не повернув.
Разом з тим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 85481077 від 03.06.2026 (а.с. 12 зворотна сторона).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 484673630 від 06.07.2026, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить: земельна ділянка площею 2,431, кадастровий номер 7123487500:02:001:0189 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса Халаїдівська сільська рада, Монастирищенський район Черкаська область; житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с. 13).
ОСОБА_3 22.05.2026 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу з заявою про пред`явлення вимог кредитора спадкодавця, відповідно до якої на підставі ст. 1281 ЦК України просить прийняти цю заяву, як вимогу кредитора та долучити її до матеріалів спадкової справи до майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11 зворотна сторона).
На адресу ОСОБА_4 24.06.2026 було надіслано претензію щодо повернення боргу за борговою розпискою, відповідно до якої просить вжити заходів щодо повернення позичених коштів за борговою розпискою від 15.10.2025, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в сумі 48 000,00 грн. Підставою для стягнення коштів за борговою розпискою від 15.10.2025 із ОСОБА_4 є настання форс – мажорних обставин.
Відповідно до змісту позовної заяви стороною позивача правову підставу для пред`явленння позову до відповідача, який не є стороною зобов`язання, не зазначено.
Відповідно до змісту відповіді на відзив представник позивача посилається на зміст положення ст. 511 ЦК України, відповідно до якої у випадках встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Разом з тим, положення ст. 511 ЦК України є загальними положеннями про зобов`язання та не визначає конкретного зобов`язання для третьої особи, що виникає у разі його забезпечення для третьої особи.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 546, 547 ЦК України).
Представник позивача посилається на те, що відповідач має відповідати за борговою розпискою, у зв`язку з настанням форс – мажорних обставин, а саме смерті позичальника, оскільки засвідчив цей напис своїм підписом. Правовий статус відповідача ОСОБА_4 у зобов`язанні позивачем не визначено.
Разом з тим, за змістом боргової розписки від 15.10.2025, сторонами договору є позикодавець ОСОБА_3 та позичальник ОСОБА_5 . ОСОБА_3 передав у власність/позичив ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 48 тисяч доларів США, які ОСОБА_5 зобов`язувався повернути за усною чи письмовою вимогою ОСОБА_3 протягом 30 днів з дня отримання вимоги позикодавця.
Згідно з постановою Верховного Суду у справі № 760/18179/23 (провадження № 61-7732св24) від 22.01.2025, постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц) визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Так, відповідач ОСОБА_4 фактично кошти не позичав та не отримував, що не заперечується сторонами, тобто він не є позичальником/суб`єктом основного боргового зобов`язання за договором позики.
Вивчаючи зміст боргової розписки від 15.10.2025 правовий статус відповідача ОСОБА_4 визначений як гарант зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Оскільки відповідач ОСОБА_4 є фізичною особою, не є банком чи іншою фінансовою установою, він не може видати фінансову гарантію, тому цей вид забезпечення грошового зобов`язання не може бути застосовано до цих договірних зобов`язань з таким суб`єктним складом учасників справи.
Сторона позивача не наводить власне тлумачення змісту договору в частині виконання зобов`язання третьою особою, а саме відповідачем ОСОБА_4 . Разом з тим, якщо застереження ОСОБА_4 тлумачити, як забезпечення виконання зобов`язання відповідачем у виді поруки, то слідує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з статтею 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя, безпосередньо на права та обов`язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов`язань не впливає, оскільки зобов`язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
За змістом поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Вимога до поручителя може бути пред`явлена виключно за умови настання обставин, передбачених абзацом 2 частини першої статті 553 ЦК України, - у випадку порушення зобов`язання боржником. Факт порушення зобов`язання (невиконання або неналежного його виконання) боржником як підстава позову (вимоги) до поручителя має встановлюватися у кожній справі.
Разом з тим, договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до частини другої статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порука є видом забезпечення виконання зобов`язань, і водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II книги п`ятої ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з вимогами частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Єдиною підставою виникнення поруки є саме договір. Одностороннє зобов`язання особи відповідати за невиконання або неналежне виконання боржника не може бути визнано підставою виникнення правовідносин поруки. Значення поруки не можуть мати листи, характеристики, рекомендації, розписки та інші документи.
Судом встановлено, що спірна розписка не містить істотних умов договору поруки, зокрема, предмета договору та інших умов, що визначені законом і є необхідними для договору поруки, а тому договір поруки є недійсним в силу закону (нікчемним), у зв`язку із чим зобов`язання щодо поруки між учасниками цієї справи не виникли.
Отже, зміст наданої розписки, в якій зазначено, що «на випадок форс – мажорних обставин, які унеможливлюють виконання позичальником повернення боргу – обов`язки позичальника бере на себе його син ОСОБА_4 та особистий підпис під розпискою в графі гарант виконання відповідача не свідчить про виникнення між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносин поручителя і кредитора.
Про правильність застосування даних норм права свідчить постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 128/4543/15- ц.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Оскільки боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то відповідно без згоди поручителя така порука припиняється.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання, разом з тим всі вони мають відповідати письмовій формі правочину, що в цьому випадку дотримано не було, а тому визначити конкретний вид зобов`язання, істотні умови такого зобов`язання, форс-мажорні обставини такого забезпечення, суд не може.
В борговій розписці від 15.10.2025 визначено строк повернення коштів протягом 30 календарних днів з дня усної чи письмової вимоги позикодавця. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач пред`являв вимогу (усну чи письмову) ОСОБА_5 про повернення позики. Претензію щодо повернення боргу, представник позивача направляв 24.06.2026 саме відповідачу ОСОБА_4 .
Таким чином, судом не встановлено підстав для покладення обов`язку боржника ОСОБА_5 після його смерті на його сина відповідача ОСОБА_4 , як на третю особу, що взяла на себе обов`язок забезпечити виконання зобов`язання за борговою розпискою від 15.10.2025.
Натомість, у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).
За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Разом з цим, конкретно у цьому спорі позивач не звертається до відповідача ОСОБА_4 , як до спадкоємця майна померлого ОСОБА_5 , відповідно доказів прийняття ним спадщини та вартості отриманого в спадок майна, не подає, хоча на думку суду саме такий спосіб захисту позивача є належним.
Як було встановлено судом вище, позивачем ОСОБА_3 22.05.2026 було подано до приватного нотаріуса заяву про пред`явлення вимог до кредитора спадкодавця, за договором позики від 15.10.2025.
Із позовом про стягнення боргу позивач звернувся 16.07.2026, тобто після пред`явлення вимог до спадкоємців, а тому у разі задоволення позову позивача це б призвело до подвійної відповідальності відповідача/спадкоємця ОСОБА_4 , що є також підставою для відмови у задоволення позову.
Таким чином, оскільки судом не встановлено підстав для покладення обов`язку за договором позики від 15.10.2025 на відповідача ОСОБА_4 , тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту позовної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, у зв`язку із тим, позивач є особою похилого віку, перебуває в подавленому і депресивному стані через неможливість в законний спосіб та швидко повернути свої кошти, змушений звертатися за юридичною допомогою витрачати на це додаткові час та кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Представником позивача в якості доказів понесення моральної шкоди надано: виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 18 від 16.01.2023, виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 907 від 13.03.2023, виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 201 від 30.01.2023, виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 16732/1105 від 08.01.2026, виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 147709087 від 24.02.2026, виписку з історії хвороби № 274 від 23.04.2021 (а.с. 80 - 86).
Оскільки судом не встановлено підстав для покладення обов`язку за договором позики від 15.10.2025 на відповідача ОСОБА_4 , а моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, тому підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 суд не вбачає, а позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.
Оскільки, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем суд відносить на рахунок позивача.
Судом не вирішуються питання щодо судових витрати понесених відповідачем, оскільки представником відповідача зроблено заяву про надання доказів понесення таких витрат протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за борговою розпискою, відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Суддя Юлія ЖЕЖЕР
Оригінал: reyestr.court.gov.ua