Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №692/1267/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1267/26

Провадження № 2/692/998/26

06.11.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28 жовтня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко Л.О.,

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація (суб`єкт міжнародних відносин) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди з Російської Федерації внаслідок збройної агресії проти України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави Російська Федерація (суб`єкт міжнародних відносин) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди з Російської Федерації внаслідок збройної агресії проти України.

І. Зміст позовних вимог.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вважає себе постраждалою особою від збройної агресії Російської Федерації проти України. Внаслідок цієї агресії була позбавлена свого житла та майна в місті Маріуполь, втратила можливість вести нормальне сімейне життя, зазнала тяжких фізичних і психічних страждань, які тривають дотепер. Вказала, що до повномасштабного вторгнення РФ на територію України (24.02.2022) проживала в м. Маріуполь, Донецької області. У її власності була трикімнатна квартира загальною площею 50,61кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 95,3кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на належній позивачу земельній ділянці площею 0,0550 га. 24.02.2022 позивач прокинулась від вибуху у військовій частині в АДРЕСА_3 , від перших годин війни місто опинилось під вогнем. У цей день було свято - сорокаріччя її дочки ОСОБА_2 , натомість позивач отримала відчай та руйнування.

У лютому-березні 2022 року м. Маріуполь залишився без світла, газу, води, зв`язку. Люди виживали у підвалах, готували їжу на вогнищах, ділили останні запаси. вулиці перетворились на місце злочину: будинки в руїнах, поховання просто у дворах, загибель дітей та дорослих. Вказує, що втратила право на безпеку, гідність та елементарне життя. Позивач перебиралась від квартири до квартири, намагалась знайти захист. У холодних кімнатах всі спали разом, притискаючись один до одного, щоб зігрітись. Однієї ночі бомба впала на пологовий будинок поруч з позивачем, перетворивши його на руїну. Нерви були на межі і кожен вибух ставав ударом по свідомості. У зв`язку з холодом та страхом, позивач не знімала верхнього одягу та взуття. У подальшому позивач з сім`єю виїхали з м. Маріуполь, при цьому довелось залишити собаку, у машину ледве втиснулись п`ятеро дорослих та двоє дітей. Виїхавши на Мелекінську трасу, бачили розбиту техніку росіян, проходили жостокі перевірки на блокпостах, зазнавали принижень гідності і свободи руху. У ОСОБА_3 позивач з родиною жили у холодному будинку, розпалювали багаття, готували на мангалі. Побачавши окупантів, - рушили далі. У м. Бердянськ змогли придбати бензин, у м. Токмак місцеві жителі годували людей у кафе та приносили страви з дому. На ніч позивача з родиною розмістили у приміщенні школи, де стояли розкладачки і це було перше місце, де за тижні можна було зігрітись, роздягнутись та роззутись. Позивач вказує, що не знімала взуття 3 тижні і її ноги були виснажені та болісно набрякли. Надалі були проїзди через ворожі блокпости, які охороняли чеченські військові, які проводили принизливі та жорстокі обшуки, чіплялись до жінок, як до молодих, так і до літніх, змушували оголювати плечі, викидали речі з багажника, що було порушенням людської гідності. ОСОБА_4 на Василівку була зруйнована, міст був розбитий і їхати можна було тільки лише «колія в колію». Раптово почався обстріл і тоді машини рушили вперед, після чого позивач з родиною прибула до м. Запоріжжя, а 25 березня 2022 року вони прибули у Черкаську область, де їм було надано порожній будинок та ділянку городу. Однак навіть перша весніна гроза здалася їй обстрілом – настільки була зруйнована психіка.

Зазначила, що минуло чотири роки, але позивач до цього часу позбавлена доступу до свого житла в м. Маріуполі, яке окупаційна влада оголосила «безхазяйним». Позивач не може відвідати могили рідних, у м. Маріуполь під окупацією помер її брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і позивач не мала змоги його поховати. На тимчасово окупованій території залишилась її сестра - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинок якої зруйнований, у позивача нема з сестрою зв`язку та відомостей про її долю. Позивач вказує, що її здоров`я значно погіршилося: одна нирка всихає через холод і антисанітарні умови, нервова система зруйнована, сльози течуть самі по собі. Позивач є безхатченком, її діти та онуки залишилися без житла. Вказала, що Росія позбавила позивача та її сім`ю даху над головою, пам`яті, могил рідних, усього, що було найдорожчим та грубо порушила низку фундаментальних прав позивача, гарантованих Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини.

Так, право на життя було порушено оскільки постійні обстріли, авіаудари, блокада міста, відсутність доступу до води, їжі та медичної допомоги створили реальну загрозу її життю та життю її родини.

Право на гідність та свободу від нелюдського поводження порушено у звязку з принизливими обшуками на блокпостах, примусове оголення жінок, викиданням особистих речей, проживанням у холодних підвалах без можливості дотримання елементарних санітарних умов і цим було завдано тяжких фізичних та психічних страждань.

Право на свободу перебування порушено у звязку з блокадою м. Маріупорль, скасуанням «зелених коридорів», численими блокпостаами і перевірками, що позбавило права вільно залишати небезпечну територію та обрати місце проживання.

Право на недоторканість житла та власності порушено внаслідок руйнування житла позвиача та оголошення його окупаційної владою безхазяйним, та внаслідок втрати доступу до майна, неможливістю його використання чи відновлення.

Право на сімейне життя та повагу до приватного життя порушено, оскільки позивач втратила можливість відвідувати могили рідних, залишалась без брата ОСОБА_5 , який помер в окупації, не може зустрітись з сестрою ОСОБА_6 у звязку з окупацією.

Право на охорону здоровя порушено, оскільки через умови блокади та життя в холодних підвалах стан здоровя позивача погіршився.

Право на гідне існування та соціальний захист порушено, оскільки позивач залишидлась без житла, без засобів до існування.

Щодо розміру компенсації за завдану моральну шкоду вказала, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що у випадках воєнних злочинів, масових порушень прав людини та руйнування житла компенсація моральної шкоди має бути значною. У справах проти Росії щодо Чечні Суд призначав компенсації від 20 до 60 тис. євро за загибель родичів, руйнування житла та нелюдське поводження. У справі «Україна та Нідерланди проти Росії» Суд визнав системні порушення прав людини на окупованих територіях України, що підтверджує необхідність високих сум компенсацій у випадках, подібних до випадку позивача.

Позивач вважаєю справедливою сумою компенсації моральної шкоди розмір, який дорівнює 50 000 євро, що еквівалентно приблизно 2 577 000,00 гривень за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову. Вказує, що ця сума відповідає тяжкості завданих позивачу страждань, їхній тривалості та глибокому впливу на її життя і життя її родини, сума є співмірною з практикою Європейського суду з прав людини, який у справах про воєнні злочини та масові порушення прав людини призначав компенсації саме такого рівня.

ІІ. Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 14.08.2026 справа залишена без руху у звязку з недоліками.

Ухвалою суду від 21.08.2026 справа прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.10.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, де позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” зокрема визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Відповідними Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та наразі триває.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У рішенні від 23.03.2010 у справі “Цудак проти Литви” (Cudak v Lithuania) Європейський суд з прав людини визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, наголосивши на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Статтею 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 встановлено, що держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 визнано акт агресії Російської Федерації проти України порушенням статуту ООН.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 490/9551/19 та від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, зокрема, вказано, що РФ діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом.

Суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах № 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Окрім того, з 24 лютого 2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022р. та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022р.).

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації також не здійснюється.

Окрім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

У зв`язку із чим, інформацію про дату, час та місце розгляду даної справи було повідомлено відповідачу через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом було вжито усіх можливих процесуальних заходів задля належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання та створення учасникам процесу належних умов для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надано сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, сторона позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, тому суд ухвалює, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

IV. Встановлені судом фактичні обставини.

Згідно даних паспорта серія НОМЕР_1 , він виданий 27 лютого 2001 року Приморським РВ маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її місцем реєстрації вказано АДРЕСА_2 .

Згідно даних копії картки платника податків від 22.04.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Згідно довідки від 28.03.2022 року № 7107-7000061690 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади № 2025/018838739, сформованого 17.12.2025, адресою місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є АДРЕСА_2 , з 19.06.1984.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 380467773 від 28.05.2024, право власності на об`єкт житлової нерухомості: житловий будинок загальною площею 95,3 кв.м., житловою площею, 52,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , з 23.05.2024.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 346538682 від 14.09.2023, право власності на об`єкт житлової нерухомості: квартиру загальною площею 50,61 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , розмір частки 1, з 14.09.2023.

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 731940, виданого 17.06.2008, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0550 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1412300000:02:014:0180.

Згідно переліку майна, належного ОСОБА_1 за адресою втраченого місця проживання: АДРЕСА_2 , складеного ОСОБА_1 17.12.2025, загальна вартість майна згідно переліку (меблі, побутова техніка, текстиль, посуд, особисті речі, тощо) становить 894000,00грн., витрати на переїзд з м. Маріуполь до с. Великий хутір Золотоніського району Черкаської області приватним автотранспортом (витрати на пальне) вказано: 20000,00грн., витрати на придбання нового одягу і взуття на новому місці проживання: 20000,00грн., загальна сума витрат вказана у розмірі 934000,00грн.

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 30.12.1965 Жовтневим р/б ЗАГС м. Жданов Донецької області, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 виданого 25 березня 2024 року Приморським віддідлом ЗАГС Маріупольського районного управління юстиції Міністерства (нечітко) Донецької народної республіки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Маріуполь.

Згідно даних від 26.03.2026 КНП «Драбівська багатопрофільна лікарня» Драбівської селищної ради, ОСОБА_1 проведено УЗД черевної порожнини та нирок, висновки: гепатомегалія, жировий гапетоз, ЖКХ, камені жовчного міхура, зхр. панкреатит, хр. піелонефрит зліва, вторинно зморщена ліва нирка, сечокислий діатез.

Згідно даних від 26.03.2026 КНП «Драбівська багатопрофільна лікарня» Драбівської селищної ради, ОСОБА_1 проведено УЗД щитоподібної залози, висновки: дифузні зміни паренхіми печінки, вузлоутворення правої долі.

Згідно даних про огляд у кардіолога від 22.04.2026 КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_1 встановлено діагноз гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, ст. 2, ризик ІІІ ІХС: кардіосклероз а/с, синусова аритмія СН Іст.

Згідно даних КНП «Драбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Драбівської селищної ради ОСОБА_1 18.05.2026 оглядалась терапевтом та їй було встановлено основний діагноз (К76ІХС без стенокардії) та супутні діагнози (D98 холецистит/жовчнокамяна хвороба, D99 хвороби системи травлення, інш МКХ-10 АМ: К86.1 інший хронічний панкреатит, Т81 Зоб МКХ-10 АМ: Е04.0 Нетоксичний дифузний зоб) у звязку з болем у епігастроії, втомлюваністю, коливаню тиску, серцебиттям, та надано послуги, зокрема, часткове медичне обстеження.

V. Норми права, що підлягають застосуванню та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року по справі № 216/5657/22 зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, у зв`язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони РФ, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією.

Наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України стала окупація частини території України.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Таким чином, Російська Федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме Російська Федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Встановлено, що позивач до початку повномасштабної агресї РФ проти України проживала у м. Маріуполь.

Згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, місто Маріуполь було територією активних бойових дій з 24.02.2022 по 20.05.2022, з 21.05.2022 є тимчасово окупованим Російською Федерацією територією України.

Внаслідок вказаних протиправних дій Російської Федерації позивач ОСОБА_1 з родиною перебувала у м. Маріуполь під час активної фази бойових дій, була позбавлена базових прав, гарантованих Конституцією України, перебувала під загрозою знищення, не мала доступу до нормальних умов проживання та базових потерб, як то безпечне середовище, харчування, медичне забезпечення тощо, була змушена залишити домівку та належне їй майно, звичне коло оточення та побут, зазнавши відповідних моральних переживань та страждань. Тому суд погоджується з твердженням позивача про отримання моральної шкоди через перебування в зоні активних бойових дій під постійними обстрілами, втрату домівки, майна, звичного соціально-побутового укладу життя, та вимушене переміщення до іншого регіону України, втрату можливісті спілкуватись з рідними, що залишились на тимчасово окупованій території, смерть близького родича (брата) та неможливість прийняти участь у його похованні та відвідати місце захоронення.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, оцінюючи глибину та тривалість душевних страждань позивача ОСОБА_1 , суд враховує, що вона тривалий час перебувала у м. Маріуполі в умовах постійного ризику для життя, була позбавлена елементарних засобів до існування, електро-, водо-, газопостачання та опалення. Позивач зазнала психологічного тиску та приниження під час евакуації через ворожі блокпости, втратила рідну домівку, майно, звичні соціальні та професійні зв`язки, а також перенесла втрату брата. Перенесені події призвели до погіршення стану її здоров`я.

Враховуючи характер, обсяг та тривалість перенесених позивачем душевних і фізичних страждань, тяжкість вимушених змін у її житті, обставини втрати майна та близьких родичів, суд доходить висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі 2577000,00 гривень, що за за офіційним курсом Національного банку України станом на день подачі позову еквівалентно 50000,00 євро. Така сума, на переконання суду, є достатньою, справедливою та розумною сатисфакцією за заподіяні моральні страждання.

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 4 зу ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоду у розмірі 2577000,00грн., тому судовий збір становить 38655,00грн. (2577000х1,5%=38655)

Позивач є звільненою від сплати судового збору у відповідності до п. 22 статті 5 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача Російської Федерації на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у розмірі 38655,00грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76, 80-82, 89, 141, 263, 265, 268, 272, 273, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 2 577 000,00 (два мільйони п`ятсот сімдесят сім тисяч) грн. 00 коп., що за офіційним курсом національного банку України станом на день подання позову еквівалентно 50 000 євро.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь держави судовий збір в розмірі 38 655 (тридцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вул. Житня, буд.14 будівля 1, м. Москва, Російська Федерація.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2026 року.