Вирок від 08 листопада 2026 р. у справі №571/786/17 — Сарненський районний суд Рівненської області

Суд: Сарненський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самоправство

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №571/786/17

Суддя: Ведяніна Т.О.

Справа № 571/786/17

1-кп/572/8/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

представника потерпілого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

обвинуваченої - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни кримінальне провадження №1-кп/572/8/26/571/786/17 (12013190190000178) про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Б.Ходачків Козловського району Хмельницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, не працюючої, пенсіонерки, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 самовільно, всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.34, ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч.2, ч.3 ст.13, ст.ст.319, 321, 368, 369, ч.2 ст.382 ЦК України, без отриманого в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт, а також без згоди власника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_8 , якому на праві приватної власності належить вказана квартира у багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 , після 12 червня 2010 року, самовільно розпочала реконструкцію будинку АДРЕСА_3 - роботи по розбиранню, з подальшим його знесенням, тобто, вчинила дії, якими порушила гарантоване ст.ст.41, 47 Конституції України, право ОСОБА_8 на володіння, користування та розпоряджання своєю власністю - об`єктом нерухомості та право на житло, чим заподіяла останньому нематеріальної значної шкоди, що виразилось в порушенні житлових та конституційних прав.

Своїми діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.356 КК України - самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій по реконструкції будинку (роботи по розбиранню з подальшим знесенням), правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні інкримінованого діяння не визнав повністю, пояснила, що дійсно є власницею однієї із трьох квартир, які були розташовані у будинку АДРЕСА_3 .

Потерпілий також був власником однією із квартир цього ж будинку. Однак, ОСОБА_8 у вказаному житлі не проживав, бажання приватизувати земельну ділянку під будинком не виявляв, утриманням цього нерухомого майна не займався.

Зі слів обвинуваченої - будинок перебував в аварійному стані, внаслідок чого відбулось руйнування цієї споруди.

Оскільки споруда загрожувала безпеці оточуючих, за рішенням органів місцевого самоврядування, чоловік потерпілої здійснив розбирання та вивезення будівельного сміття, що залишилось внаслідок руйнування будинку.

Обвинувачена заперечує свою причетність до розбирання вказаного вище будинку, а відкриття відносно неї даного кримінального провадження пояснює виключно взаємовідносинами із її колишнім зятем ОСОБА_8 , які носять вкрай негативний характер.

Дослідивши надані суду докази, суд вважає вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого діяння доведеною.

Витяг з ЄРДР доводить, що 19 березня 2013 року зареєстровано повідомлення про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за фактом самовільної реконструкції житлового будинку АДРЕСА_3 , із правовою кваліфікацією ст.356 КК України (а.к.п.1 т.1, а.к.п.1 т.2).

Із протоколу огляду місця події встановлено, що станом на 17 квітня 2013 року по АДРЕСА_3 відбустні будь-які будівлі, в той же час наявне старе будівельне сміття (а.к.п.12, 13-17 т.1).

В ході огляду місця події встановлено, що місцем події є ділянка, розташована по АДРЕСА_3 , яка обнесена парканом. На вказаній ділянці, на момент огляду - 07 липня 2015 року, розміщені торгівельні точки (а.к.п.3-22 т.2).

Станом на 18 березня 2014 року на цій же ділянці відсутні будь-які наземні будівлі, в той же час, техніка здійснює вивіз будівельного сміття, що встановлено із протоколу огляду місця події, здійсненого на підставі добровільної згоди ОСОБА_6 (а.к.п.23, 24-26 т.2).

Потерпілий ОСОБА_8 в суді пояснив, що він є власником квартири, яка знаходилась у будинку АДРЕСА_3 . Право власності він набув на підставі договору дарування та зареєстрував своє право відповідно до чинного законодавства. ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_6 у будь-який спосіб хотіла припинити його право власності на вказане нерухоме майно, неодноразово погрожувала йому з цього приводу.

Потерпілий не заперечує, що він проживає у м.Енергодар, однак, періодично приїжджав у селище Рокитне Рівненської області, а належну йому на праві власності квартиру він утримував в належному стані, оскільки у цьому житлі був зроблений ремонт, до квартири була проведена електроенергія, на вікні встановлені грати, а сам будинок був у задовільному стані і жодної реконструкції не потребував.

Зі слів матері та брата потерпілому стало відомо, що ОСОБА_6 має намір знести будинок АДРЕСА_3 , для чого уклала договір із незнайомими потерпілому особами.

В один із візитів у селище Рокитне потерпілий безпосередньо був свідком того, як вказані особи розбирали дах будинку, в якому знаходилась, в тому числі, і його квартира. При чому вказані особи повідомили, що цю роботу їм доручила саме ОСОБА_6 , яка до потерпілого з приводу таких робіт не зверталась, це питання не узгоджувала.

В подальшому були розібрані і стіни будинку.

Вказану діяльність потерпілий із братом зафіксували на відео.

Потерпілий зазначав, що внаслідок знищення належної йому на праві власності квартири, йому завдана шкода, як власнику майна.

Копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22260182 від 24 березня 2009 року, доводить, що ОСОБА_8 набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування від 11 лютого 2009 року (форма власності приватна, частка ціла), зареєструвавши своє право відповідно до закону (а.к.п.84 т.2).

Право власності набуло потерпілим на підставі нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 11 лютого 2009 року, наданого державним нотаріусом Рокитнівської РДНК (а.к.п.66, 67-68, 69, 70 т.1).

Досліджений судом технічний паспорт, виготовлений станом на 24 грудня 2008 року, доводить, що станом на вказане число у будинку по АДРЕСА_5 , загальною площею 23,5 м2, обладнана пічним опаленням, матеріал стін-цегла, перекриття - дерево (а.к.п.80-83 т.2).

Станом на 26 грудня 2012 року право власності на квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , які належали на праві власності ОСОБА_6 , в житловому будинку АДРЕСА_8 - закрито, відповідно до відповіді Рівненського ОБТІ №1105 від 26 грудня 2012 року (а.к.п.124,127 т.1).

Акт обстеження будинку по АДРЕСА_3 від 22 червня 2010 року, доводить, що вказаного числа о 14 год. комісією встановлено, що помешкання АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 розвалені, на місці бувших помешкань - груда цегли, дозволу на реконструкцію чи знесення помешкань селищна рада не надавала (а.к.п.132 т.1).

Станом на 24 березня 2014 року при проведенні візуального огляду вказаної земельної ділянки встановлено, що залишків будівлі, фундаменту на даній земельній ділянці не виявлено (а.к.п.129 т.1).

Довідка Рокитнівської селищної ради №485 від 29 квітня 2013 року, доводить, що по АДРЕСА_3 житловий будинок відсутній (а.к.п.126 т.1).

Із рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від12 лютого 2010 року та рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 06 липня 2015 року вбачається, що ОСОБА_9 мала намір припинити в судовому порядку право власності ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_3 , в тому числі, внаслідок знищення цього майна, однак, у позовних вимогах останній було відмовлено, рішення набрали законної сили (а.к.п.10, 11-13, 46-48, 49-58, 60-62, 63-64 т.3).

Крім цього, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 06 липня 2015 року, яке було предметом перегляду у апеляційній та касаційній інстанції, а також рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року, від 02 грудня 2013 року, від 05 лютого 2014 року, доводять, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 існує спір щодо права на земельні ділянку, розташовану по АДРЕСА_3 , а тому саме у обвинуваченої наявний певний корисливий мотив для знищення майна, розташованого на вказаній земельній ділянці (а.к.п.14-16, 17-21, 23-27, т.3).

На підставі рішення Рокитнівської селищної ради ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_8 , якою в подальшому розпорядилась шляхом відчуження на користь ОСОБА_10 (а.к.п.102, 104, 105 т.2).

В подальшому, після відкриття кримінального провадження, обвинувачена уклала договір дарування частини належної їй земельної ділянки ОСОБА_11 (а.к.п.101 т.2).

Згідно земельно-кадастрової документації Рокитнівської селищної ради Рівненської області №504 від 13 березня 2013 року - за адресою АДРЕСА_3 земельна ділянка не обліковується за ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 (а.к.п.125 т.1).

Свідок ОСОБА_12 показав, що одна із квартир, розташованих у будинку, вказаному в обвинувальному акті, належала на праві власності його матері, яка в подальшому відчужила це майно на користь сина.

Однак, квартира була зруйнована за ініціативою ОСОБА_6 , яка мала намір заволодіти вказаним майном з метою здійснення на цьому місці власної підприємницької діяльності.

Свідок ОСОБА_14 в суді показав, що приймав участь у демонтажі житлового будинку, розташованого напроти ринку у селищі Рокитне, який провели за два дні.

Відповідно до пояснень свідка - роботи замовляла ОСОБА_6 , яка пояснила, що будинок належить їй.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що за роботи, які здійснювались за адресою, вказаній в обвинувальному акті, розраховувався син ОСОБА_6 , яка в день робіт також була присутня.

Допитаний судом свідок ОСОБА_16 показав, що дійсно трактором вивозив будівельне сміття, яке залишилось на поверхні землі. Вказані роботи замовляла ОСОБА_6 , разом із невідомою особою чоловічої статі, який здійснював розрахунок за роботу.

Із показів свідка ОСОБА_17 встановлено, що вона є сусідкою обвинуваченої, через що їй відомо, що остання є власником квартири у будинку, що знаходився по АДРЕСА_3 квартира належить на праві власності ОСОБА_8 , із яким у обвинуваченої існує тривалий конфлікт.

В один із днів червня 2010 року свідок особисто бачила, як з вказаного будинку за допомогою техніки знімають дах, про що ОСОБА_17 повідомила мати потерпілого, оскільки не могла зв`язатись безпосередньо із ОСОБА_8 .

Свідок пояснила, що є за фахом будівельником, а тому може з впевненістю сказати, що загалом будівля, в тому числі і дах вказаного будинку, були в задовільному стані, придатна до експлуатації.

Крім цього, ОСОБА_17 повідомила, що зі слів ОСОБА_6 дізналась, що остання має намір демонтувати будинок саме через конфлікт із потерпілим, від якого обвинувачена вимагала відчужити квартиру на користь онуки.

Вказані обставини підтвердила допитана судом свідок ОСОБА_13 , яка пояснила, що працює на базарі, тобто, навпроти місця, де знаходився демонтований будинок, в зв`язку із чим особисто була свідком того, як певні особи за вказівкою ОСОБА_6 , яка була присутня на місці, руйнували будинок.

Отже, покази свідків спростовують позицію сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_6 до демонтажу будинку, що знаходився по АДРЕСА_3 .

Слід зауважити, що факт здійснення робіт по розбиранню будинку АДРЕСА_3 , без отримання відповідного дозволу та без повідомлення ОСОБА_8 , саме ОСОБА_6 встановлено судом в ході здійснення провадження у цивільній справі №571/1096/13-ц, що вбачається із рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 30 квітня 2014 року (а.к.п.34-38 т.№3).

Сторона захисту заперечувала як і ту обставину, що демонтаж будівлі було здійснено обвинуваченою, так і протиправність такого демонтажу, посилаючись на наявний в матеріалах кримінального провадження Технічний звіт житлового будинку АДРЕСА_3 та висновки щодо можливості його подальшої експлуатації, яким не рекомендовано проведення реконструкції вказаного будинку, через віднесення його несучих конструкцій аварійними.

Слід зауважити, що вказаний звіт спростовує позицію сторони захисту стосовно того, що дах будівлі на момент демонтажу був зруйнований внаслідок його технічного стану.

Судом не приймається до уваги вказаний звіт з наступних міркувань.

Так, законодавство містить чітко регламентований порядок визнання житла аварійним та його знесення.

Вказане питання врегульовано Постановою №189 від 26 квітня 1984 року «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання», згідно із яким рішення щодо придатності житлового будинку (житлового приміщення) для проживання або про непридатність приймається Виконавчим органом відповідної місцевої ради, за наслідками розгляду поданих комісією матеріали.

Якщо житловий будинок (житлове приміщення) визнано таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам - тобто непридатним для проживання - виконавчий орган відповідної місцевої ради вносить до виконавчого органу вищого рівня пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку. Такі рішення можуть бути оскаржені до виконавчого органу вищої ради у 15-денний термін. І, звичайно ж, такі рішення можуть бути оскаржені у суді.

Регламентований законодавством порядок при знесенні будинку №12 по вул.Партизанській селища Рокитне дотримано не було.

Крім цього, факт саме умисного знесення вказаного вище будинку доведено наданим стороною обвинувачення відеозаписом, отриманим в ході досудового розслідування від ОСОБА_12 , на яком зафіксовано демонтаж будівлі найманими працівниками.

Вказаний запис досліджено судом та оглянуто під час досудового розслідування, що вбачається із протоколу огляду від 25 березня 2013 року (а.к.п.18, 19-23 т.1).

Допитаний судом свідок ОСОБА_18 , який станом на 2010 рік працював землевпорядником Рокитнівської селищної ради, пояснив, що ОСОБА_6 дійсно зверталась до селищної ради з приводу відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 , повідомляючи про те, що розташована на цій ділянці будівля знаходиться в аварійному стані.

Свідок підтвердив, що вказане питання має вирішуватись профільною комісією органу місцевого самоврядування, однак, обвинувачена повідомила, що будинок по АДРЕСА_3 самостійно зруйнувався через аварійний стан.

Відповідно до статті 7 ЖК - непридатні для життя житлові будинки та приміщення можуть бути переобладнані для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. На даний час такі функції покладаються на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Постанова №189 регулює порядок проведення огляду житлових будинків, щодо їхньої аварійності (непридатності для проживання). Під час огляду перевіряється: стан житлових будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі потреби залучаються спеціалісти проектних та науково-дослідних організацій, органів СЕС тощо - для експертизи про визнання будинку аварійним.

Після обстеження, відповідна житлово-експлуатаційна організація (далі ЖЕО) визначає чи відповідає вимогам будинок, чи не відповідає. Про це складається відповідний акт, який затверджується керівником зазначеної організації.

Виконавчий комітет відповідної місцевої ради призначає комісію, якою здійснюється обстеження об`єкту нерухомості.

Під час обстеження стану житлових будинків відомчого чи громадського житлового фонду до складу комісії включається також представник органу, який здійснює управління відповідним фондом. Комісія має право залучати в установленому порядку спеціалістів проектних, науково-дослідних та інших організацій.

Із наданих суду доказів встановлено, що комісією в складі заступника селищного голови смт.Рокитне ОСОБА_19 , в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та ЖКГ ОСОБА_20 , в.о. начальника міліції ОСОБА_21 , начальника пожежної частини ОСОБА_22 , підприємця ОСОБА_6 склали даний акт про те, що 12 червня 2010 року в АДРЕСА_3 у зв`язку із непридатним для використання технічним станом будинку, відбулося само обрушення стропильної системи покрівлі, яка разом з фронтоном упала на перекриття та підлогу будинку. Комісія відзначає, що дане приміщення по АДРЕСА_3 не відповідає архітектурним та протипожежним вимогам. В подальшому не може експлуатуватися і підлягає демонтажу (а.к.п.110 т.1).

Вказаний акт суперечить вимогам Постанови №189, оскільки акт лише фіксує результати огляду та не може містити в собі рішення по суті з приводу об`єкта нерухомості.

Крім цього, судом не приймаються до уваги аргументи сторони захисту стосовно того, що спірне приміщення на час демонтажу не було квартирою, так як рішенням Виконавчого комітету №153 від 09 серпня 2004 року було переведено із житлового фонду в нежитловий фонд, як таке, що не відповідає санітарним, державно-будівельним нормам та непридатний для проживання.

Вказані обставини спростовані іншими дослідженими доказами, а саме : договором дарування цієї квартири від 11 лютого 2009 року та висновком судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 від 27 червня 2007 року, згідно із якими - після 2004 року вказане приміщення було предметом цивільно-правових угод, мало визначену експертом вартість (а.к.п.112-122 т.1).

Стороною захисту було вказано, що в даному випадку ринкова вартість будівлі становила на момент її знесення 1 грн., через що в даному випадку відсутня така необхідна ознака складу злочину, як заподіяння значної шкоди потерпілому.

На доведення вказаних обставин суду надано Висновок №Д-25/10 експертного будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_6 від 17 вересня 2010 року, складений приватним підприємцем ОСОБА_23 .

Згідно із вказаним висновком - на підставі наданих замовником документів, виконавець дійшла висновку, що ринкову вартість будівлі, що була розташована за адресою : АДРЕСА_3 на момент розбирання визначити неможливо, оскільки ця будівля вичерпала свою корисність відповідно до її первісних функцій. В таких випадках визначається вартість ліквідації, яка для даної будівлі становить 1 грн., так як вартість демонтажних робіт перевищує вартість будівельних матеріалів, які можуть бути використані після розбирання (а.к.п.100-108 т.1).

В даному випадку виконавцем визначалась вартість майна, яке не існувало на момент виконання звіту, виключно за документами, наданими зацікавленою стороною, а тому такий звіт не може бути прийнятий судом до уваги.

За наслідками звернення потерпілого Рокитнівською селищною радою було створено тимчасову комісію, що доводиться розпорядженням №4 від 24 березня 2014 року (а.к.п.109 т.2).

В ході перевірки заяв потерпілого встановлено, що підприємницька діяльність по АДРЕСА_3 не здійснюється, однак, ОСОБА_10 на вказаній ділянці проведені роботи по будівництву фундамента (а.к.п.107, 108, 110, 111, 112 т.2).

Зазначені обставини підтверджені повідомленням №08/68 від 04 січня 2013 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 19 травня 2014 року, актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19 травня 2014 року (а.к.п.61, 62-63, 64 т.1).

Слід зауважити, що рішенням №37 від 24 лютого 2009 року ОСОБА_6 було відмовлено у наданні дозволу на реконструкцію приміщення по АДРЕСА_3 , рекомендовано уточнити план реконструкції, отримавши відповідний дозвіл як власника квартири АДРЕСА_2 , так і відповідних компетентних органів (а.к.п.136 т.1).

Доказів виконання ОСОБА_6 вказаних рекомендації, судом в ході судового провадження не здобуто.

Отже, в ході судового провадження встановлено, що обвинувачена дійсно здійснила демонтаж належної потерпілому на праві власності квартири, чим порушила його права власника майна, які закріплені в ст.47 Конституції України, відповідно до якої - ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, протиправність дій ОСОБА_6 оспорюються потерпілим ОСОБА_8 , який не надавав дозволу на демонтаж належного йому нерухомого майна.

Таким чином, суд вважає надані суду докази належними, допустимими та достатніми для констатування факту вчинення обвинуваченою інкримінованого кримінального правопорушення.

В той же час, судом не приймаються до уваги докази, надані потерпілим в ході судового провадження, відповідно до клопотання від 07 серпня 2026 року та від 13 вересня 2026 року, оскільки вони всупереч ст.290 КПК України не були відкриті сторонам кримінального провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків.

По місцю проживання обвинувачена характеризується загалом позитивно.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України, а також обставин, які б обтяжували, відповідно до ст.67 КК України, покарання ОСОБА_6 , як в ході досудового, так і в ході судового провадження не встановлено.

Таким чином, з огляду на тяжкість вчиненого діяння, дані про особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, що обтяжують покарання - суд вважає за необхідне призначати ОСОБА_6 покарання, встановлене у санкції статті, за якою її притягнуто до відповідальності, у виді штрафу, що буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Однак, частиною 1 статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки : два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Санкція статті 356 КК України передбачає основне покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до двох років.

Отже, кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , згідно із ст.12 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

З моменту вчинення обвинуваченою інкримінованого діяння (відповідно до обвинувального акту кримінальне правопорушення нею вчинено після 12 червня 2010 року, обвинувачений акт надійшов до суду 09 червня 2017 року) і на даний час минуло більше двох років, а тому є достатні визначені законодавством правові підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст.356 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України - кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст.356 КК України на підставі ст.49 КК України, кримінальне провадження, що розглядається судом, слід закрити.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_24 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що становить суму 850 грн.).

Звільнити ОСОБА_24 від кримінальної відповідальності за ст.356 КК України на підставі ст.49 КК України - в зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження №1-кп/572/8/26/571/786/17 (12013190190000178) відносно ОСОБА_7 - закрити.

Речові докази : судові рішення, CD-R диск із відеозаписом, наявні в матеріалах кримінального провадження - залишити при справі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua