Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №554/4/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.11.2026Справа № 554/4/26

Провадження № 2/554/6376/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Кравченко А.А.,

представника відповідача - адвоката Мартиненко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - Гурський Г.Ю. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3388209176-489034 від 10.10.2021 в розмірі 17 430,00 грн., що складається з: заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою- 12 430,00 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що 10.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок», було укладено договір № 3388209176-489034 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, за договором № 3388209176-489034 від 10.10.2021 р., утворилась заборгованість.

На момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 17 430,00 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 грн.; з аборгованість за відсотками за користування позикою -12 430,00 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.02.2026 року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заочним ршенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 27.04.2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3388209176-489034 від 10.10.2021 р. в розмірі 17 430,00 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

24.08.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Мартиненко Ю.В. звернулася до Шевченківського районного суду міста Полтави із заявою про перегляд заочного рішення від 27.04.2026 у справі №554/4/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування заяви вказала, що починаючи з 02.11.2021 в ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором № 3388209176-489034 від 10.10.2021, оскільки у справі, відсутні докази, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору (оплати протягом «Лояльного періоду» (23-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником. Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Представник відповідача зазначила, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кошельок» за кредитним договором № 3388209176-489034 від 10.10.2021 складає 7 530 грн. з розрахунку 5 000,00 грн. (заборгованість за сумою кредиту) + 2 530,00 грн. (відсотки за користування кредитом).

Також зазначила, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з предметом позову. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу позивачу має бути зменшений до 2 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 16.09.2026 року поновлено відповідачу строк для звернення із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27.04.2026 року №554/4/26 .

Заяву про перегляд заочного рішення від 27.04.2026 року у справі №554/4/26 задоволено, скасовано заочне рішення та призначено справу №554/4/26 за до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, у прохальній частині позовної заяви висловив прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомляв.

Представник відповідача – адвокат Мартиненко Ю.В. в судовому засіданні заперечувала частково проти задоволення позовних вимог, зазначила, що відсотки нараховані за межами строку дії договору, вказала, що відповідач не вчиняв ніяких дій направлених на продовження строку дії договору, тому просила врахувати, що договір було укладено на 23 дні, тому нарахування відсотків поза цим строком є неправомірним, а також просила зменшити витрати на правову допомогу.

Суд заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази приходит до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.10.2021 року між ТОВ «Кошельок» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3388209176-489034, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн. строком кредитування 23 днів на споживчі цілі зі сплатою відсотків.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено.

Разом з тим відповідно до п.7.5. правил надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» зазначено, що строк кредиту може бути продовжений Додатковою угодою до діючого Договору про надання коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту. Позичальник має право продовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів.

Відповідно до п. 7.6 вказаних Правил з метою продовження строку кредиту за власною ініціативою клієнт повинен виявити бажання продовжити строк кредиту на протязі лояльного періоду користування кредитом та повідомити про це кредитодавця через особитстий кабінет (функція «оформити пролонгацію»).

В момент оформлення Додаткової Угоди про продовження строку користування кредитом під час лояльного преіоду Кредитодавець надає інформацію, яка включає відомості про процентну ставку, яка застосовуватиметься на період продовження, а також суму платежу, який повинен бути здійснений для здійснення пролонгації у разі згоди з цією пропозицією – оплатити платіж у повному обсязі (п.7.7. Правил).

Здійснення Клієнтом зазначеного платежу є вчиненнням дій, що підтверджують його прийняття пропозицію кредитодаця укласти відповідну угоду про продовження.

Судом встановлено, що ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 5000, 0 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС Лінк», та випискою з рахунку наданою АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Суд вважає, що позивачем доведено факт надання грошових коштів за кредитним договором. Зважаючи на те, що всупереч умовам договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а тому вимога щодо стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заборгованості відповідача за простроченими відсотками суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості вбачається, що сукупна сума заборгованості ОСОБА_1 за відсотками у період з 10.10.2021 р. по 30.01.2022 року становить 12430,00 грн.

Визначаючи необхідну до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 12430,00 грн, позивач обґрунтовував цей розрахунок, пославшись на погоджені сторонами п. 3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів.

При цьому, за умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн. строком на 23 дні. Зокрема, п. 2.1 договору встановлено, що кредит надається на 14 дні (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом.

Тобто ініціативу щодо продовження строку дії договору мав виявити саме позичальник, сплативши протягом лояльного періоду всі фактично нараховані відсотки за користування коштами.

Графік розрахунків за кредитним договором № 3388209176-489034 від 10.10.2021 р. свідчить про те, що грошові кошти надано відповідачу на період з 10 жовтня по 01 листопада 2021 року, сума кредиту 5000 грн., проценти за користування кредитом 2530 грн., загальна вартість кредиту 7530,00 грн.

Водночас, згідно з п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

У справі встановлено, що докази, які свідчать по вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених п. 2.2 договору (оплати протягом лояльного періоду всіх відсотків, фактично нарахованих за користування кредитом, у матеріалах справи відсутні, тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про його намір продовжити строк кредитних правовідносин з позичальником.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Вважаю, що оскільки зазначені положення договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору від 10.10.2021 року щодо строку його дії 23 дні відповідно до п. 2.1 договору чи 113 днів (23 дні + 90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України) відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8 договору та процентної ставки, тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п. 3.7 договору) та процентної ставки (п. 3.8 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування, визначеного п. 2.1. договору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, за наведених обставин, з відповідача підлягає стягнення заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 2530, 00 грн., нарахованих в межах 23 днів (п. 2.1 договору) за процентною ставкою 2,20 відсотки (п.1.3.2., 1.3.3. договору), що узгоджується із графіком розрахунку, який є додатком №1 до укладеного кредитного договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIIIвизначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, клопотання представника відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 5000 грн., з урахуванням пропорційності задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2163 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1048,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3388209176-489034 від 10.10.2021 р. в розмірі 7530,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір в розмірі 1048,17 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2163 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М. Черняєва