Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №552/8671/26 — Київський районний суд м. Полтави

Суд: Київський районний суд м. Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №552/8671/26

Суддя: Кузіна Ж. В.

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8671/26

Провадження № 2/552/4926/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Луганська про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Квартирно- експлуатаційного відділу міста Луганська про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку посилаючись на те, що наказом начальника КЕВ м. Луганськ № 55 від 18 березня 2026 року його звільнено з посади юрисконсульта КЕВ м. Луганськ та в цей же день на його картковий рахунок надійшла грошова суму від КЕВ м. Луганськ в розмірі 3 956,49 грн, з зазначенням призначення платежу « Зарабітна плата - компенсація за невикористану відпустку при звільненні». На дату звільнення, між сторонами існував спір, щодо обов`язку роботодавця нарахувати та виплатити належні позивачу грошові виплати за два робочих дні, а також середнього заробітку за час перебування в щорічній відпустці та премії за серпень 2025 року.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2026 року у справі № 243/9888/25, яке набрало законної сили 16.06.2026 року, згідно постанови Дніпровського апеляційного суду , його позовні вимоги задоволені частково, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити додаткову заробітну плату у вигляді премії за серпень 2025 року, заробітну плату в розмірі середньоденної заробітної плати за 15 липня 2025року та 16 липня 2025року, з виплатою компенсації за час затримки, середню заробітну плату за час знаходження в щорічній тарифній відпустці в період з 01 вересня 2025року по 19 вересня 2025 року, з виплатою компенсації за час затримку розрахунку.

Підтвердженням порушення, з боку роботодавця – КЕВ м. Луганськ, строків повного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 при його звільнені 18.03.2026 року, також є факт проведення 14.08.2026 року розрахунку по заробітній платі , що підтверджується відповідними роздруківками квитанцій по руху грошових коштів банківської карти позивача. Загальна сума нарахованих та виплачених позивачу грошових коштів, що не були сплачені при його звільненні, складає 15 369,06 грн., без урахування утриманих обов`язкових податків та зборів.

Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2026 року по 14.08.2026 року ( день фактичного повного розрахунку) , виходячи з середньоденного заробітку з в розмірі 1418, 21 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Від відповідача надійшов відзив щодо не визнання позовних вимог. У відзиві зазначив, що станом на дату звільнення позивача -18.03.2026 - право на отримання сум, зазначених у позовній заяві (премія за серпень 2025 року, заробітна плата за 15- 16 липня 2025 року, середній заробіток за час перебування у відпустці з 01 по 19 вересня 2025 року), не було встановленим і перебувало у стані судового спору: відповідне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у справі № 243/9888/25 ухвалено 29 січня 2026 року, проте набрало законної сили лише 16 червня 2026 року - тобто майже через три місяці після звільнення позивача. До набрання цим рішенням законної сили обов`язок відповідача виплатити зазначені суми не існував у визначеному та безспірному вигляді, а сам спір щодо права на ці виплати розглядався судом за самостійним позовом позивача. 15 369,06 грн, присуджені рішенням у справі № 243/9888/25, в повному обсязі перераховано позивачу 14.08.2026 - до подання ним позовної заяви у цій справі (30.08.2026). Крім того, 07.09.2026 відповідач здійснив на користь позивача виплату компенсації за час затримки розрахунку відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати": 1 037,51 грн - щодо суми середнього заробітку за час перебування у щорічній тарифній відпустці, та 179,17 грн - щодо заробітної плати за 15 та 16 липня 2025 року. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необґрунтованими за суттю - з огляду на відсутність порушення статті 116 КЗпП

України станом на день звільнення - та такими, що в будь-якому разі втратили предмет спору внаслідок виконання відповідачем усіх грошових зобов`язань до звернення позивача до суду.

Позивачем подано відповідь на відзив згідно якого саме по собі існування спору не виключає застосування статті 117 КЗпП України. Відповідач посилається на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26.08.2026 року у справі №552/5047/26 як на таке, що нібито вже вирішило питання щодо відсутності підстав для застосування статті 117 КЗпП України між тими самими сторонами. Позивач вважає таке посилання необґрунтованим. Рішення у справі №552/5047/26 не встановлює відсутності заборгованості щодо тих конкретних виплат, які є предметом цієї справи. У справі №552/5047/26 суд сам встановив, що рішенням у справі №243/9888/25 відповідача зобов`язано здійснити відповідні виплати, а 14.08.2026 року відповідач перерахував позивачу 15 369,06 грн. на виконання цього рішення. Отже, рішення №552/5047/26 не може бути використане як доказ того, що зазначені виплати взагалі не існували або не були виплачені після звільнення. Рішення у справі №243/9888/25 не створило трудові виплати позивачу з моменту його ухвалення, а встановило наявність у позивача відповідного права та зобов`язало роботодавця здійснити нарахування і виплату. Зміст цього рішення прямо підтверджує, що предметом судового розгляду були саме трудові виплати, які, на думку позивача, роботодавець неправомірно не здійснив раніше. Здійснення виплати 14.08.2026 року не усуває питання щодо наслідків затримки, яка тривала до цієї дати. У день звільнення 18.03.2026 року позивачу не були виплачені суми, які в подальшому були присуджені судом у справі №243/9888/25 та фактично виплачені .

Суд, дослідивши докази по справі,дійшов до наступного висновку.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді справи , суд приймає до уваги встановлені обставини рішеннями Київського районного суду м. Полтави від 26.08.2026 року по цивільній справі № 552/5047/26 та Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2026 по цивільній справі № 243/9888/25.

Судом установлено, що наказом начальника КЕВ м. Луганськ від 19.06.2023 № 108 ОСОБА_1 прийнято на роботу та призначено з 20.06.2023 на посаду юрисконсульта.

Наказом начальника КЕВ м. Луганськ від 18.03.2026 № 55 звільнено з 18.03.2026 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , юрисконсульта, за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористану основну відпустку за період з 20.06.2025 по 18.03.2026 за 7 календарних днів.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29.01.2026 в справі № 243/9888/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КЕВ м. Луганськ № 147 від 15.08.2025 «Про оголошення догани». Визнано незаконним та скасовано наказ КЕВ м. Луганськ № 234 від 12 листопада 2025року «Про накладання дисциплінарного стягнення». Зобов`язано відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову заробітну плату у вигляді премії за серпень 2025року, якої він був позбавлений через оголошення догани. Зобов`язано відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі середньоденної заробітної плати за 15 липня 2025року та 16 липня 2025року, з виплатою компенсації за час затримки. Зобов`язано відповідальних осіб КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час знаходження в щорічній тарифній відпустці в період з 01 вересня 2025року по 19 вересня 2025року, з виплатою компенсації за час затримку розрахунку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26.08.2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартино-експлуатаційного відділу міста Луганська про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що "під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19)".

У позовній заяві, відповіді на відзив позивач підтвердив, що станом на 14.08.2026 відповідач на виконання судового рішення в цивільній справі № 243/2988/25 здійснив зарахування грошових коштів на його рахунок в розмірі 15369,06 грн

Перерахування відповідачем на рахунок позивача 14 серпня 2026 року не свідчать про наявність заборгованості з виплати заробітної плати на день звільнення.

Крім того, судом установлено, що з позивачем у день звільнення проведений повний розрахунок та виплачено 4976,72 грн . Ці ж обставини підтверджені і позивачем.

Таким чином, рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29.01.2026 в справі № 243/9888/25 вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст..сь.10,12,81,259,263,265-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Квартино-експлуатаційного відділу міста Луганська про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, місцезнаходження 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 20, код ЄДРПОУ 07652214.

Головуючий суддя Ж.В. Кузіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua