Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №369/7783/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7783/26

Провадження № 2/369/12000/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Київський обласний центр зайнятості звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

У обґрунтування позову Київський обласний центр зайнятості посилався на те, що Києво-Святошинським районним центром зайнятості (далі – Києво-Святошинський РЦЗ) 12.10.2021 взято на облік на надано статус безробітної особи ОСОБА_1 .

У день взяття на облік спеціалістом Києво-Святошинського РЦЗ на ОСОБА_1 створена персональна картка особи, яка звернулася до центру зайнятості, а 12.10.2021 відповідачу призначена допомога по безробіттю.

Керуючись Порядком обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 19.09.2013 № 494 та постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.09.2013 № 16-1, проведено перевірку осіб, які перебували на обліку у базових центрах зайнятості (у тому числі і в Києво-Святошинському РЦЗ), були зареєстровані як безробітні, отримували допомогу по безробіттю і одночасно перебували в трудових (цивільно-правових) відносинах з підприємствами (установами, організаціями), отримували пенсію.

На підставі обміну інформацією з Пенсійним фондом України встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Національною академією сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного та неправомірне отримування допомоги по безробіттю з 16.04.2022 до 06.05.2022, про що складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 26.07.2023 № 29.

Оскільки, Києво-Святошинському РЦЗ не було відомо про факт перебування відповідача у трудових відносинах, з вини ОСОБА_1 з 16.04.2022 йому безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в сумі 5 946,37 грн.

08.08.2023 Києво-Святошинським РЦЗ видано наказ № 213-ОД про повернення коштів.

Щодо відповідача вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме листом через засоби поштового зв`язку направлявся лист-претензія про повернення незаконного отриманих грошових коштів, який 31.08.2023 був отриманий відповідачем, проте залишилася без реагування.

Враховуючи викладене, Київський обласний центр зайнятості просить:

– стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості як безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 5 946,37 грн;

– стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості судовий збір в розмірі 3 328 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2026 відкрито позовне провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 17.06.2026 на 11-15 год.

21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виконуючи свій військовий обов`язок щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності України він перебував у специфічних умовах служби, які повністю виключали можливість легального використання мобільного телефону, інтернету та інших засобів електронної комунікації.

Неотримання позивачем інформації у визначені строки або його неможливість зайти в додаток «Дія»/Електронний кабінет для зняття з обліку обумовлені виключно об`єктивними факторами непереборної сили (військова служба, бойові розпорядження на наказ № 74 Головнокомандувача Збройних Сил України). Вказане повністю виключає суб`єктивну сторону правопорушення – умисел чи недобросовісність його дій.

Допомога по безробіттю є соціальною виплатою, її нарахування здійснювалося добровільно, рахункова помилка відсутня, в його діях немає і не могло бути ознак недобросовісності через обмеження, встановлені наказом № 74, – виплачені кошти відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню не підлягають.

Також просив звернути увагу суду на строки звернення до суду.

17.06.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 23.07.2026 на 11-30 год.

23.07.2026 представник Київського обласного центру зайнятості подав до суду заяву, в якій підтримав заявлений позов та просив розглянути справу за його відсутності.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

При цьому, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, де вказав, що позов підтримує та просить його задовольнити, щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 у відзиві вказав, що просить суд проводити судовий розгляд справи за його відсутності та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи та зібрані в ній письмові докази, відзив на позовну заяву, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського РЦЗ із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного.

Також 12.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського РЦЗ із заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю, в якій просив призначити йому виплату допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Києво-Святошинський РЦЗ 12.10.2021 було створено персональну карту особи, яка звернулася до центру зайнятості, № 106421101200016.

Рішенням Києво-Святошинського РЦЗ від 16.06.2022 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю.

26.07.2023 Бучанською філією Київського обласного центру зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» за результатами якого складено АКТ № 29 згідно з яким ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Бучанській філії Київського обласного центру зайнятості як безробітний надавав послуги та отримував дохід від Академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, що призвело до порушення частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно з довідкою Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості від 26.07.2023 № 816/1 дохід ОСОБА_1 за період з 16.04.2022 до 06.05.2022 становить 5 946,37 грн.

Наказом Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості від 08.08.2023 № 213-ОД відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 26.07.2023 № 29 Бучанської філії КОЦЗ щодо виявлення факту перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 наказано провідному юрисконсульту ОСОБА_2 підготувати письмове повідомлення ОСОБА_1 , в якому запропонувати протягом 15-ти календарних днів з дня отримання письмового повідомлення добровільно повернути незаконно отримані кошти в сумі 5 946,37 грн.

На виконання зазначеного наказу Бучанською філією Київського обласного центру зайнятості на адресу ОСОБА_1 було направлено лист від 10.08.2023 № 600/16/01-14 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5 946,37 грн, який отримано відповідачем 31.08.2023 року.

24.12.2025 на адресу ОСОБА_1 . Київським обласним центром зайнятості було направлено претензію № 24.12.2025, в якій просили ОСОБА_1 повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю, що була нарахована та виплачена за період з 12.10.2022 до 07.05.2022 в розмірі 5 946,37 грн.

Однак, зазначені звернення були залишені без реагування з боку ОСОБА_1 .

Добровільно у встановлений строк кошти повернуто не було.

За статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пунктів 2, 7 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з частиною другою статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу зареєстрованого безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), крім виконання оплачуваних робіт під час проходження зареєстрованим безробітним виробничого навчання та виробничої практики на підприємстві, в установі, організації, індивідуального навчання на робочому місці (на виробництві) або стажування, участі у громадських роботах або інших роботах тимчасового характеру, виконання оплачуваної роботи, пов`язаної з організацією підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів.

Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що законодавець покладає на застраховану особу обов`язок подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, і лише в разі умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними, з такої особи стягується сума виплаченого забезпечення.

Згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом, Київський обласний центр зайнятості посилався на те, що із відомостей Пенсійного фонду України, отриманих з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку в Києво-Святошинському РЦЗ, як безробітний, у період з 16.04.2022 до 06.05.2022 перебував у трудових відносинах з Національною академією сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що не міг вчасно повідомити Центр зайнятості про зміну свого статусу у зв`язку з виключними об`єктивними факторами непереборної сили (військова служба, бойові розпорядження), на підтвердження чого надав наказ про призов на військову службу по мобілізації, посвідчення офіцера, посвідчення учасника бойових дій.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі № 337/474/14-ц. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів недобросовісної поведінки ОСОБА_1 , який отримав відповідні грошові кошти, зокрема вчинення ним умисних дій, спрямованих на отримання виплат без належних правових підстав, відсутні підстави вважати таку особу недобросовісним набувачем.

Сам по собі факт отримання коштів не свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статтею 1215 ЦК України для стягнення з відповідача на користь позивача виплаченої допомоги по безробіттю.

Доводи ОСОБА_1 про пропуск позивачем строків звернення до суду з цим позовом не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що Київський обласний центр зайнятості про порушення свого права дізнався після проведення перевірки осіб, які перебували на обліку у базових центрах зайнятості (у тому числі і в Києво-Святошинському РЦЗ), були зареєстровані як безробітні, отримували допомогу по безробіттю і одночасно перебували в трудових (цивільно-правових) відносинах з підприємствами (установами, організаціями), отримували пенсію, на підставі якої 26.07.2023 було складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за № 29.

Водночас з цим позовом Київський обласний центр зайнятості звернувся до суду 29.04.2026, тобто в межах загальної позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення спору (відмову у позовах), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 46 Конституції України, ст. ст. 3, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 43, 45 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 34, 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 12, 76, 78, 80, 81, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тетяна ДУБАС