Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №369/7424/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: оренди

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №369/7424/24

Суддя: Пінкевич Н. С.

Справа № 369/7424/24

Провадження № 2/369/5421/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участю

представник позивача Шокуров Ю.Л.

представник відповідача Круглов С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія 2012» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

встановив:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідністю «Конвалія 2012» та ОСОБА_1 було укладено договір №221, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування 3 ліжка-місця для проживання в кімнаті АДРЕСА_1 .

25.10.2022 рішенням Києво-Свячтошинського районного суду Київської області було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача борг по орендній платі за проживання в розмірі 86 637,87 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.07.2023 рішення першої інстанції було залишено без змін.

Після набрання рішенням законної сили за період часу лютого 2022 року по березень 2024 року відповідача частково сплачував орендну плату за користування ліжко-місцями, в зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 114 236,87 грн., яка складається з суми основного боргу 102 600,00 грн., суми втрат від інфляції 8 395,65 грн. та 3- процентів річних 3241,22 грн.

Просить суд стягнути з відповідача борг по орендній платі за користування 3 ліжко-місцями в уім АДРЕСА_1 в сумі 114 236,87 грн., яка складається з суми основного боргу 102 600,00 грн., суми втрат від інфляції 8 395,65 грн. та 3- процентів річних 3241,22 грн. та судові витрати у розмірі 10422,40 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.05.2024 відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.06.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами зазначає, що Позивачем до позовної заяви надано довідку про заборгованість за оренду трьох ліжко-місць у гуртожитку за договором № 221 від 02.03.2022, відповідно до якої заборгованість розрахована за період з лютого 2022 року по березень 2024 року.

Разом із тим, згідно з наданою Позивачем копією договору оренди № 2 від 18.12.2020, ТОВ «Журавлинка Плюс» орендувало приміщення гуртожитку в м. Вишневому по вул. Святоюріївській, 20, у якому Відповідач у подальшому орендував кімнату № 221. Відповідно до п. 2.1 цього договору строк його дії встановлено до 31.10.2023, а п. 2.3 передбачено, що договір автоматично не продовжується та після закінчення строку його дії вважається припиненим.

Зазначає, що з 01.11.2023 ТОВ «Журавлинка Плюс» втратило статус орендаря гуртожитку та право володіння і користування ним, а відтак припинилися і правовідносини щодо оренди Відповідачем ліжко-місць. У зв`язку із цим Відповідач вважає безпідставним нарахування після 31.10.2023 орендної плати, інфляційних втрат та 3 % річних. Зокрема, заперечує проти нарахування за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 орендної плати у сумі 20 250,00 грн, інфляційних втрат у сумі 1 744,90 грн та 3 % річних у сумі 77,55 грн.

Крім того, зазначив, що будь-які розпорядження ТОВ «Журавлинка Плюс» гуртожитком після 31.10.2023 були неможливими, оскільки на відповідне нерухоме майно ухвалами судів у справах № 911/152/18 та № 911/121/22 було накладено арешт як захід забезпечення позову.

Також Відповідач заперечив проти заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Зазначив, що відповідно до п. 2.3 договору про надання правової допомоги від 01.03.2024 ФОП ОСОБА_2 як виконавцю заборонено розголошувати та передавати отримані дані і документацію третім особам. Водночас позовну заяву підписано адвокатом Шокуровим Ю.Л., якому також передано документи, якими обґрунтовуються позовні вимоги. На думку Відповідача, адвокат Шокуров Ю.Л. є третьою особою щодо ФОП ОСОБА_2 , оскільки не є його працівником.

Крім того, Відповідач послався на те, що договір про надання правової допомоги від 01.03.2024 містить елементи договору доручення та довіреності. 10.04.2024 ФОП ОСОБА_2 видав Шокурову Ю.Л. довіреність на представництво інтересів ТОВ «Конвалія 2012», що, на думку є передорученням. При цьому така довіреність нотаріально не посвідчена, хоча відповідно до ст. 245 ЦК України довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. Також зазначив щодо необхідності нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи.

З огляду на наведене просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, застосувати наслідки спливу позовної давності та покласти судові витрати на Позивача.

03.07.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, що відзив на позовну заяву та додані до нього документи подані з порушенням вимог ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України.

Зокрема, посилався на те, що відповідачем не надано доказів направлення (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з направленням відзиву до суду. За твердженням позивача, у сканованих копіях документів, розміщених у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, відсутні докази направлення ТОВ «Конвалія 2012» відзиву з додатками та клопотання з додатками. У зв`язку із цим позивач вважав, що відзив та відповідні додатки є неналежно поданими та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Крім того, позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн, зазначаючи, що склад та розмір таких витрат входять до предмета доказування та мають бути підтверджені належними доказами.

Посилався на те, що на підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу відповідачем не надано фінансових документів, які б підтверджували здійснення оплати за надані послуги, у зв`язку із чим, на думку позивача, понесення відповідних витрат та їх розмір належним чином не доведені.

Просив не приймати та не долучати до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками, поданий адвокатом Кругловим С.С., а також відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.

23.07.2024 від представника відповідача надійшли пояснення. Не погоджуючись з доводами позивача, зазначив, що твердження останнього про відсутність доказів направлення відзиву з додатками на адресу ТОВ «Конвалія 2012» не відповідають обставинам справи.

Представник Відповідача вказав, що у позовній заяві Позивачем зазначено офіційну електронну адресу його представника — адвоката Шокурова Ю.Л., на яку через електронний кабінет представника Відповідача було направлено копію відзиву з додатками. У зв`язку із цим Відповідач вважав доводи Позивача щодо ненадсилання йому відповідних процесуальних документів безпідставними.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник Відповідача зазначив, що такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною або лише підлягають сплаті. На підтвердження цієї позиції представник Відповідача послався на практику Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18 та № 178/1522/18.

Крім того, з метою усунення сумнівів щодо фактичної оплати Відповідачем правничої допомоги представник просив долучити до матеріалів справи копію квитанції до прибуткового касового ордера № 95. Зазначив, що цей доказ не був поданий раніше, оскільки питання щодо фактичної оплати правничих послуг було поставлено під сумнів Позивачем лише у відповіді на відзив. У зв`язку із цим представник Відповідача також просив поновити строк на подання зазначеного доказу та приєднати його до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити.

У судове засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідністю «Конвалія 2012» та ОСОБА_1 було укладено договір №221, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування 3 ліжка-місця для проживання в кімнаті АДРЕСА_1 .

25.10.2022 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача борг по орендній платі за проживання в розмірі 86 637,87 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.07.2023 рішення першої інстанції було залишено без змін.

Після набрання рішенням законної сили за період часу лютого 2022 року по березень 2024 року відповідач частково сплачував орендну плату за користування ліжко-місцями, в зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 114 236,87 грн., яка складається з суми основного боргу 102 600,00 грн., суми втрат від інфляції 8 395,65 грн. та 3- процентів річних 3241,22 грн.

Відповідно до Договору № 2 від 18.12.2020 ТОВ «Конвалія 2012» прийняло в строкове платне користування гуртожиток, загальною площею 4089,00 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору строк його дії встановлено до 31.10.2023. Пунктом 2.3 договору передбачено, що він автоматично не продовжується та після закінчення строку його дії вважається припиненим.

Відповідно до ст. 291 ГК України договір найму припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас відповідно до положень ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) допускається за згодою наймодавця, а строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Згідно з ч.3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла, а відповідно до ч.3 ст. 820 ЦК України така плата вноситься у строки, встановлені договором.

Ураховуючи, що строк дії договору оренди № 2 від 18.12.2020 закінчився 31.10.2023 та умовами цього договору прямо виключено його автоматичне продовження, за відсутності доказів продовження його дії або виникнення після 31.10.2023 іншої правової підстави для користування ТОВ «Журавлинка Плюс» відповідним приміщенням, суд не знаходить правових підстав для стягнення з Відповідача нарахованої за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 орендної плати у розмірі 20 250,00 грн.

Разом із тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі № 911/121/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 та постановою Верховного суду від 13 березня 2024 року, витребувано на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради з незаконного володіння ТОВ «Журавлинка Плюс» частку 98/100 будівлі гуртожитку з вбудованими в перший поверх нежитловими приміщеннями загальною площею 4089 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що: «оскільки спірні гуртожитки були побудовані за державні кошти, є державною власністю та належали Корпорації «Украгропромбуд» на праві повного господарського відання, то відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» підлягали передачі у власність територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування;

КЖКП «Агропромбудіндустрія» незаконно заволоділо спірними гуртожитками, а в подальшому - ТОВ «Конвалія 2012», ТОВ «Черемшина 2012» та ТОВ «Журавлинка Плюс», зокрема, відповідно до протоколу загальних зборів засновників КЖКП «Агропромбудіндустрія» від 09.10.2012 створило ТОВ «Конвалія 2012» та ТОВ «Черемшина 2012», статутний капітал яких було сформовано шляхом відокремлення від КЖКП «Агропромбудіндустрія» спірних будівель гуртожитків, які (ТОВ «Конвалія 2012» та ТОВ «Черемшина 2012») у свою чергу в листопаді 2020 року на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу та протоколу загальних зборів оформили перехід права власності на спірні гуртожитки до ТОВ «Журавлинка Плюс», при цьому будь-яких обставин отримання цими особами спірного майна за плату, у тому числі відповідачем, судами встановлено не було.

Фактичне відчуження спірних гуртожитків 09.10.2012 від КЖКП «Агропромбудіндустрія» до ТОВ «Конвалія 2012» і ТОВ «Черемшина 2012» та подальше (23.11.2020) відчуження останніми спірного майна ТОВ «Журавлинка Плюс» здійснено з порушенням норм законодавства, у тому числі положень пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якими введено мораторій на відчуження у будь-який спосіб на користь фізичних чи юридичних осіб гуртожитків, які будувалися за державні кошти, до яких, за встановлених у справі обставин, належать і спірні гуртожитки».

Тобто спірний гуртожиток побудований за державні кошти та є об`єктом державної власності, а його подальше відчуження на користь юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Конвалія 2012», здійснювалося з порушенням вимог чинного законодавства.

10.01.2024 року здійснено державну реєстрацію права власності на зазначений гуртожиток за Вишневою міською територіальною громадою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

З огляду на наведене, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі №911/121/22 щодо правового статусу спірного гуртожитку та незаконності вибуття його з державної власності, є преюдиційними для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Таким чином, судом встановлено, що спірний гуртожиток, у якому розташовані передані відповідачу ліжко-місця, не перебував у законному володінні ТОВ «Конвалія 2012», а відчуження цього майна на користь приватних юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Конвалія 2012», було здійснено з порушенням вимог законодавства. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі № 911/121/22, яке набрало законної сили, та відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.

Відтак, укладення між ТОВ «Конвалія 2012» та відповідачем договору оренди ліжко-місць у спірному гуртожитку саме по собі не свідчить про наявність у позивача законних правових підстав для передачі відповідного майна у користування та отримання за це орендної плати.

За змістом ст. 810 ЦК України право передавати житло у найм належить власнику житла або уповноваженій ним особі. Отже, для виникнення у наймодавця права вимагати від наймача внесення плати за користування житлом необхідною передумовою є наявність у нього відповідного речового права або повноважень, наданих власником такого майна.

Разом із тим позивачем не доведено, що на момент укладення договору від 02.03.2020 ТОВ «Конвалія 2012» було власником спірного гуртожитку або діяло як уповноважена власником особа. Навпаки, рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі № 911/121/22 встановлено незаконність набуття приватними юридичними особами права на спірний гуртожиток та належність цього майна до державної власності з подальшим витребуванням його на користь Вишневої міської територіальної громади.

За таких обставин суд не може виходити лише з факту укладення сторонами договорів оренди та фактичного користування відповідачем ліжко-місцями як з достатньої підстави для стягнення заявленої позивачем плати, оскільки позивач не підтвердив наявність у нього права вимагати таку плату.

Посилання позивача на положення договорів щодо обов`язку відповідача сплачувати орендну плату, а також на положення ст.ст. 525, 526, 629, 815, 820 ЦК України не змінює наведеного висновку, оскільки зазначені норми передбачають належне виконання чинного договірного зобов`язання, однак не усувають необхідності встановлення у наймодавця законних підстав для передачі майна у користування та отримання плати за нього.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Таких належних та допустимих доказів на підтвердження права ТОВ «Конвалія 2012» вимагати від відповідача сплати орендної плати за користування спірним гуртожитком суду не надано.

За відсутності правових підстав для стягнення з відповідача основної суми заборгованості не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки їх нарахування є похідним від наявності основного грошового зобов`язання та його прострочення.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем його цивільних прав та законність заявлених до стягнення сум, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При визначенні суми, яка підлягає відшкодуванню, суд має виходити з критеріїв реальності та необхідності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру, враховуючи конкретні обставини справи.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження таких обставин мають бути надані відповідні докази, які дають можливість встановити факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість.

Разом із тим за змістом п.1 ч. 2 ст.137, ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється та розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги за наявності відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, відсутність фактичної оплати послуг адвоката на момент вирішення питання про розподіл судових витрат сама по собі не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо належними доказами підтверджено обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість, яку сторона сплатила або зобов`язана сплатити.

Як встановлено судом, 23 червня 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Круглов і Партнери» укладено договір № 95 про надання правової допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Відповідачем надано договір № 95 про надання правової допомоги від 23.06.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги, документи щодо обсягу та вартості наданих послуг, а також копію квитанції до прибуткового касового ордера № 95. Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують факт надання Відповідачу професійної правничої допомоги у цій справі, її обсяг та вартість.

Доводи Позивача про відсутність належного підтвердження фактичної оплати Відповідачем послуг адвоката не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, оскільки відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу, які стороною як фактично сплачені, так і ті, що підлягають сплаті.

Крім того, представником Відповідача на підтвердження фактичного понесення відповідних витрат додатково надано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 95.

Оцінюючи заявлений Відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу 14 000,00 грн., суд враховує характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг і характер наданої адвокатом правничої допомоги, підготовлених ним процесуальних документів, а також результат розгляду справи.

Наданими Відповідачем доказами підтверджено реальність та необхідність понесених витрат, їх зв`язок із розглядом цієї справи, а також обсяг і вартість наданої професійної правничої допомоги. При цьому Позивачем не наведено достатніх доводів та не надано доказів, які б свідчили про неспівмірність заявлених Відповідачем витрат зі складністю справи та фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені Відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн. є документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними з обсягом наданої професійної правничої допомоги, а підстав для їх зменшення судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, понесені Позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача та стягненню з Відповідача не підлягають.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія 2012» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвалія 2012» код ЄДРПОУ 38379863, адреса: Київська область, Бучанський район, м.Вишневе, вул. Святоюріївська, 20.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua