Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №362/2841/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №362/2841/26

Суддя: Лебідь-Гавенко Г. М.

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2841/26

Провадження № 2/362/4103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глеваської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

Представник КЖЕП Глеваської селищної ради Приходько С.В. звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги в сумі 212 095,55 грн., з яких: 119293,42 грн. заборгованість за надані послуги з водопостачання, утримання будинків та споруд, вивезення побутових відходів, електропостачання, теплопостачання та теплове навантаження, 18142,51 грн. 3% річних, 74659,62 грн. інфляційні витрати. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради перейменоване у Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глеваської селищної ради та є єдиним підприємством, яке надає послуги з тепло- та водопостачання, а також водовідведення та прибирання прибудинкових територій на території с. Глеваха. ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач є індивідуальним споживачем відповідних послуг, що надаються позивачем як виконавцем послуг. За вказаною адресою відкрито відповідний особовий рахунок № НОМЕР_1 . За період з 01.11.2006 року по 01.02.2026 року відповідачу було надано послуги на загальну суму 123 510,86 грн., з яких: 118,44 грн. – вартість послуги з водопостачання; 102,20 грн. - вартість послуги з водовідведення; 7 556,88 грн. - вартість послуги з утримання будинків і споруд; 6 537,65 грн. - вартість послуги з вивезення побутових відходів; 21 178,12 грн. - вартість послуги з теплопостачання; 4 977,40 грн. – теплове навантаження, 83 040,17 грн. – електроенергія. Відповідачем було оплачено послуг на суму 4 285,69 грн. Загальна сума боргу становить 119 293,42 грн. Відповідач споживає відповідні послуги, проте не вносить плату, в результаті чого станом на 01.02.2026 року сума боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат складає 212 095,55 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с. 73).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем реєстрації, конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінчення встановленого терміну зберігання» (а.с. 77-79), правом подати відзив на позовну заяву не скористалася, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що довідкою Глевахівської селищної ради №1887/02-22 від 01.12.2025 року зазначається, що Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради є єдиним надавачем послуг постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для мешканців багатоквартирних житлових будинків та приватної забудови по АДРЕСА_2 (а.с. 28).

Відповідно до рішення Глеваської селищної ради Фастівського району Київської обл. №2059-61 VІІІ від 19.12.2025 року, змінено назву юридичної особи «Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради» на Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глеваської селищної ради», затверджено статут вказаного комунального підприємства (а.с. 18).

Відповідно до статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради від 19.05.2025 року, підприємство створене відповідно до рішення Глеваської селищної ради від 04.06.2004 року №322-16-ХХІV для задоволення комунально-побутових потреб населення селища Глеваха (а.с.9-16).

Позивачу видано ліцензії для виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, отримано дозвіл на видобування питних підземних вод, на спеціальне водокористування (а.с. 29-38).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 72).

Відповідно до розрахунку заборгованості щодо оплати комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період з листопда 2006 року по січень 2026 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 119 293,42 грн., з яких: 118,44 грн. – вартість послуги з водопостачання; 102,20 грн. - вартість послуги з водовідведення; 7 556,88 грн. - вартість послуги з утримання будинків і споруд; 6 537,65 грн. - вартість послуги з вивезення побутових відходів; 21 178,12 грн. - вартість послуги з теплопостачання; 4 977,40 грн. – теплове навантаження, 83 040,17 грн. – електроенергія. Також позивачем нараховано 3% річних в сумі 18 142,51 грн., інфляційні втрати 74 659,62 грн. (а.с. 57-64).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відносини, які виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках врегульовані положеннями Закону №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі також – Закон).

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі-Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Частиною першою статті 68 ЖК Української РСР визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Нормою ст. 179 ЖК Української РСР передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 ЗаконуУкраїни «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Норми статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором; споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього закону; при цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими; у такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

За змістом ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом ч. 1ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Як зазначено вище, позивач є виконавцем і виробником послуг, а відповідач, який зареєстрований у квартирі - споживачем даних послуг.

Згідно ст.68 ЖК України споживачі повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог закону, споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20.04.2016 р. в справі 6-2951цс15.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26.09.2018 р. № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 р. № 642/2858/16.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Разом з тим, задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, дані про те, що між сторонами укладено договір про надання відповідних житлово-комунальних послуг відсутні та відповідач не виконує положень наведених нормативно-правових актів, у зв`язку з чим існує заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги в розмірі 119 293,42 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення про стягнення 3% річних, інфляційних втрат.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (пункт 45)).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати, три проценти річних, пеню від простроченої суми.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційний нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Дана постанова застосовується з 24 лютого2022 року.

Відповідно до Указу № 64/2022 Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, на території України запроваджено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та який діє і на час розгляду справи судом.

З розрахунку розміру заборгованості вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних на суму богу нараховані з моменту утворення заборгованості і до моменту звернення позивача до суду, а саме з листопада 2006 року по січень 2026 року.

29 грудня 2023 року постановою КМУ № 1405 пункт 1 постанови від 05 березня 2022 року № 206 викладено в новій редакції: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором)в територіальних громадах,що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій,на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Таким чином, до 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних стосується виключно територій, де ведеться бойові дії або тимчасово окупованих територій.

Територія м. Василькова не відноситься до територій, на яких ведуться бойові дії та не є тимчасово окупованою територією російською федерацією. Відомостей про те, що майно відповідача було пошкоджене внаслідок бойових дій матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню за період з з листопада 2006 року по січень 2026 року, за виключенням періоду з березня 2022 року по січень 2024 року в розмірі 16 257,38 грн. - 3% річних, 66 963,33 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 177,57 грн.

Керуючись статтями 66, 67, 162 ЖК України, статтями 11, 205, 319, 322, 382, 625 ЦК України, статтями 1, 7, 9, 13, 16, 18 -20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 1, 13, 19, 23, 27, 34, 76, 83, 89, 133, 136, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глеваської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті комунальні послуги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глеваської селищної ради заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення, утримання будинків і споруд, вивезення побутових відходів та послуги з теплопостачання та теплове навантаження в розмірі 119 293,42 грн., 3% річних в розмірі 16 257,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 66 963,33 грн., а всього стягнути 202 514,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глеваської селищної ради 3 177,57 грн. судових витрат.

Узадоволенні інших вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глеваської селищної ради, адреса: 08631, Київська обл., Фастівський район, с-ще Глеваха, вул. Вокзальна 18-А, код ЄДРПОУ 33018727.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Текст рішення складено 09.11.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua