Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №362/5319/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №362/5319/26

Суддя: Лебідь-Гавенко Г. М.

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5319/26

Провадження № 2/362/5422/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 в якій вона просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі заяви до суду і до досягнення повноліття дитини.

Вказуючи на те, що ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_4

в шлюбі з 24.11.2023 року. Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони припинили спільне проживання. Дитина проживає разом з Позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільну матеріальну допомогу на утримання дитини надає нерегулярно та в недостатньому розмірі. На даний час позивач є військовослужбовцем та отримує матеріальне забезпечення, яке недостатнє для нормального та повного забезпечення дитини. Інших джерел для утримання неповнолітнього сина у Позивача немає. Відповідач ухилився від утримання їхнього сина ОСОБА_5 , за таких підстав Позивач вважає правильним захистом своїх прав та законних інтересів звернення до суду для призначення аліментів для утримання сина до досягнення ним повноліття.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків (а.с. 18-19).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (а.с. 27-28).

14.10.2026 року ОСОБА_2 направив до суду відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, в якому стверджує, що Відповідач та Позивач перебувають у зареєстрованому шлюбі на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.2023 року відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану. Сторони спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання та довідкою про склад сім?ї від 30.09.2026 № 300/318/211/до. Відповідач є військовослужбовцем ЗСУ, учасником бойових дій, та отримує стабільний грошовий дохід у вигляді грошового забезпечення, № 300/318/212/до посвідченням учасника бойових дій та довідкою про доходи від 30.09.2026 N? 300/320/1159. Позивач на теперішній час офіційно не працює та не має власного задекларованого доходу. За таких обставин Відповідач одноособово та в повному обсязі забезпечує фінансові потреби сім?ї, а саме: придбання продуктів харчування для всіх членів сім?ї; оплату комунальних послуг за місцем спільного проживання; оплату побутових потреб. Спільний син сторін - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує Заклад дошкільної освіти № 10 м. Васильків. Усі витрати, пов`язані з утриманням та вихованням дитини, здійснюються виключно за рахунок коштів Відповідача, зокрема: оплата дитячого садочка; придбання засобів гігієни; придбання одягу та взуття; придбання іграшок та розвивальних матеріалів; придбання лікарських засобів. Факт фінансового утримання дитини підтверджується: випискою по картковому рахунку Відповідача із зазначенням покупок їжі, речей та іграшок копіями квитанцій про оплату комунальних послуг та електричної енергії; роздруківками скріншотів електронної переписки між сторонами у месенджерах, де Відповідач та Позивач спільно та конструктивно обговорюють розподіл коштів на потреби дитини та побуту.

На утриманні Відповідача перебуває також інша малолітня дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання рішення суду від 2015 року Відповідач регулярно, щомісячно та в повному обсязі сплачує аліменти на утримання ОСОБА_7 . Будь-яка заборгованість за вказаним судовим рішенням відсутня, що свідчить про сумлінність Відповідача та належне виконання ним батьківських обов?язків, що підтверджується копією судового рішення у справі № 362/5656/15 та довідкою про доходи із зазначенням відрахувань на першу дитину та відсутності заборгованості за аліментами від 30.09.2026 № 300/320/1159.

ОСОБА_1 , направила до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача (а.с. 10).

ОСОБА_2 клопотань із процесуальних питань до суду не направляв.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24.02.2023 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 8).

Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

Як вбачається із довідки виданої Депутатом Васильківської міської ради Гурєєвим В.В. від 23.06.2026 року, мати ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_5 (а.с. 7).

Відповідно до акту про обстеження умов проживання №159 від 03.08.2026 року матір проживає разом зі своїми дітьми за вказаною адресою, дитину ОСОБА_5 утримує матір та дідусь з бабусею, які надають щомісячну фінансову допомогу (а.с. 23).

Як вбачається із рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2015 року у справі №362/5656/15 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки генерального штабу Збройних Сил України від 30.09.2026 року ОСОБА_2 , що він дійсно проходить військову службу в Збройних Силах України та за останні 6 місяців становить 326 618,05 грн.

Крім того відповідач долучає до відзиву квитанції про придбання ліків та перерахування грошових коштів за утримання будинку, тощо.

Звертаючись з позовом про стягнення аліментів, позивач вказує, що на даний час сторони припинили спільне проживання, Відповідач добровільну матеріальну допомогу надає нерегулярно та в недостатньому обсязі. ОСОБА_1 є військовослужбовцем та отримує матеріальне забезпечення, яке недостатнє для нормального та повного забезпечення дитини. Інших джерел для утримання неповнолітнього сина у Позивача немає.

Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та оцінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 141 Сімейного Кодексу (далі -СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Статтею 180 СК України визначено обов`язок батьків утримувати дитину, а саме батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 3 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів

За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 5.05.2006 р. передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

У відповідності до положень ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Вказана правова позиція узгоджується в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року № 461/4936/16.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від до 6 років: на час розгляду справи становить 3522 гривні.

Визначаючи розмір аліментів, який має сплачувати відповідач на утримання малолітньої дитини у частці, суд враховує наступне:

- заявляючи вимоги про стягнення аліментів у розмірі частини щомісячно, позивачем не наведено жодного розрахунку таких витрат із вказанням конкретних щомісячних трат на конкретні товари та послуги для дитини та їх вартості із підтвердженням доказів цього;

- стосовно стану здоров`я та матеріального становища дитини, суд зазначає, що сторонами у справі не подавалось будь-яких доказів щодо незадовільного стану здоров`я дитини та не подавалось доказів на підтвердження матеріального становища дитини, який в т.ч. має характеризуватись розміром заробітку самої позивачки;

- стосовно стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, суд зазначає, що відповідач не посилався та не надавав жодних доказів стосовно свого незадовільного стану здоров`я. При цьому, відповідач знаходиться у працездатному віці і суд виходить із того, що батько, як працездатна та здорова людина, не позбавлена можливості працювати, отримувати дохід та відповідно надавати матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина.

Суд враховує, що відповідач є працездатною особою і має доходи; має на утриманні ще неповнолітню дитину – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого з нього було стягнуто аліменти за рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/5656/15-ц в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.08.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Врахувавши всі зазначені вище обставини справи, суд приходить до висновку, що з метою дотримання вимог закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, і враховуючи рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини, заявлений розмір аліментів слід в даному випадку зменшити та визначити його у розмірі 1/5 частки від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття дитини, адже цей розмір забезпечить загалом існування дитини, а його подвійний розмір, який має бути забезпечений матір`ю дитини, ураховуючи рівність обов`язків батьків по утриманню дитини, забезпечить достатній загальний розмір утримання для гармонійного розвитку дитини.

Визначаючи саме такий розмір аліментів суд виходить із того, що відповідач є здоровою та працездатною людиною, отже відсутні непереборні обмеження, які б не дозволяли відповідачу працювати, а відтак відповідач може та має працювати для отримання доходу і надання утримання дітей.

Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, та не порушить прав сторін.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Судом встановлено, що до суду з позовом про стягнення аліментів позивачка звернулася 29.06.2026 року, у зв`язку з чим суд вважає можливим присудити аліменти з 29 червня 2026 року, а саме з дня подачі позову до суду.

Згідно ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі п.3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1 331,20 грн.

Керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 104, 110, 114, 115, 180, 182, 184, 191 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про судовий збір», статтями 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.06.2026 року і до повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави 1 331,20 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Текст рішення виготовлено 09.11.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua