Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №372/1558/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №372/1558/25

Суддя: Марчук О. Л.

Справа № 372/1558/25

Провадження № 2/362/659/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що 13 грудня 2026 року він уклав із відповідачем договір № 70-02 на виконання ремонтних робіт в належному йому будинку, які відповідач зобов`язався здійснити у строк до 06 березня 2025 року.

Також, на виконання умов даного договору позивач передав відповідачу аванс в розмірі 78 660 гривень 00 копійок.

Оскільки, відповідач не виконав увесь обсяг робіт у строк визначений договором, посилаючись на відповідні положення цивільного законодавства щодо виконання зобов`язання, позивач просить захистити його права споживача та розірвати вищевказаний договір, а також стягнути з відповідача суму наданого йому авансу в розмірі 78 660 гривень 00 копійок і пеню в сумі 276 111 гривень 18 копійок (т.с. 1, а.с. 51 – 63).

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Відповідач надав суду відзив у якому заперечив позовні вимоги та просив відмовити в задоволенні позову (т.с. 1, а.с. 100 – 118).

Представником позивача надано суду відповідь на відзив у якому він не погодився із запереченнями відповідача викладеними у відзиві та просив задовольнити позов (т.с. 1, а.с. 222 – 234).

Відповідач надав суду письмові заперечення (на відповідь на відзив) за змістом яких не погодився із доводами представника позивача та наголосив на своїх запереченням викладених у відзиві (т.с. 1, а.с. 198 – 220).

Ухвалою від 11 травня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про поновлення процесуального строку для подачі відзиву (т.с. 2, а.с. 5).

Ухвалою від 11 травня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (т.с. 2, а.с. 6 – 7).

Ухвалою від 11 травня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про поновлення процесуального строку для подачі клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (т.с. 2, а.с. 8).

Ухвалою від 11 травня 2026 року залишено без розгляду заяву представника позивача від 02 квітня 2026 року про збільшення розміру позовних вимог (т.с. 2, а.с. 9).

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

13 грудня 2024 року між сторонами укладено договір № 70-02 на виконання ремонтних робіт, відповідно до умов якого відповідач (виконавець) у строк 60 робочих днів зобов`язався виконати ремонтні роботи «під ключ» в приміщенні позивача (замовника) площею 129,65 кв.м. за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Іванковичі, вул. Аркадіївська, 1а (т.с. 1, а.с 19 – 22).

На виконання вимог пункту 3.5. вказаного договору, відповідач отримав від позивача авансовий платіж в розмірі 78 660 гривень 00 копійок, що підтверджується копією розписки від 13.12.2024 року (т.с. 1, а.с. 25).

З урахуванням змісту пункту 2.2. вказаного договору, визначений угодою строк виконання закінчився 06 березня 2025 року.

Згідно із пунктом 5. вказаного договору, приймання-передача робіт оформлюється складанням та підписанням сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Натомість, до позову і відзиву не додано, під час розгляду справи суду не надано та в матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі виконаних робіт, складений та підписаний сторонами згідно із пунктом 5. Договору.

Оскільки, у строк до 06 березня 2025 року сторони не підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав умови вищевказаного договору укладеного між ним і позивачем.

Відповідно до норми частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Норма статті 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до норми частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; і стотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У зв`язку із цим, суд приходить до переконливого висновку, що невиконання відповідачем, як виконавцем обов`язку по виконанню ремонтних робіт «під ключ» в приміщенні позивача (замовника), – є істотним порушенням відповідачем умов договору, оскільки внаслідок цього позивач, як замовник (споживач) значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому існують передбачені законом підстави для дострокового розірвання укладеного між сторонами договору.

Також, суд враховує пункти 8.3. і 8.3.2. укладеного між сторонами договору, за якими позивач як замовник має право розірвати цей договір, попередивши письмово виконавця за 10 робочих днів до дати розірвання, у випадку якщо виконавець істотно порушив умови договору, а саме: не виконав весь обсяг робіт в терміни узгоджені в цьому договорі.

Із доданої до позову копії листа від 07 березня 2024 року вбачається, що позивач як замовник поінформував відповідача як виконавця про завершення строку ремонтних робіт 06 березня 2025 року та через невиконання виконавцем робіт запропонував останньому розірвати укладений між ними договір (т.с. 1, а.с. 29).

Вказані дії позивача, суд вважає належним виконанням пунктів 8.3. і 8.3.2. укладеного між сторонами договору щодо письмового повідомлення виконавця про розірвання договору.

При цьому, невиконання усього обсягу робіт за договором у строк до 06 березня 2025 року, суд вважає істотним порушенням виконавцем умов договору.

Як наслідок, з урахуванням вищенаведених фактичних обставин та відповідних норм законодавства, суд задовольняє позовну вимогу пункту першого прохальної частини позову та розриває укладений між сторонами договір.

Вирішуючи вимогу пункту другого прохальної частини позову, суд враховує та керується пунктом 8.6. укладеного між сторонами договору, відповідно до якого: «при розірванні цього Договору Замовником в односторонньому порядку сплачена ним сума авансового платежу, визначена підпунктом 3.5.1 Договору, поверненню не підлягає.».

У зв`язку із цим, суд не вбачає правових підстав для повернення позивачу грошових коштів, що були сплачені ним відповідачу як авансовий платіж за укладеним між ними договором, оскільки договір розривається саме замовником про що він повідомляв виконавця письмово листом від 07 березня 2024 року (т.с. 1, а.с. 29).

Таким чином, суд відмовляє у позовній вимозі про стягнення з відповідача суми наданого йому авансу в розмірі 78 660 гривень 00 копійок.

Разом з цим, норми частини першої статті 611 ЦК України визначають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також, відповідно до частини п`ятої статті 653 ЦК України, якщо договір розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Отже, на підставі наведених норм статей 611 і 653 ЦК України, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, який суд розриває у зв`язку з істотним порушенням ним договору, у позивача виникло право вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Згідно із частиною п`ятою статті 10 «Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством; у разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до пункту 3.1. укладеного між сторонами договору, загальна вартість ремонтних робіт встановлюється у твердій грошовій сумі та становить 511 317 гривень 00 копійок, а період прострочення застосований позивачем: з 07 до 24 березня 2025 року із застосуванням 3 % на день.

Три відсотки від 511 317 дорівнює 15 339 гривень 51 копійка.

Отже, розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов`язання обраховується наступним чином за формулою: [пеня] = [сума боргу] [ставка пені (%)] х 18 днів прострочення [кількість днів].

Тобто, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідача за вказаний період складає: 15 339 гривень 51 копійка х 18 днів = 276 111 гривень 18 копійок та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі частини п`ятої статті 10 «Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в обсязі визначеному судом.

Згідно із нормою частини першої статті 13 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, представником позивача надано суду копії укладеного між адвокатом і позивачем договору про надання правничої допомоги № 19/03-2025 від 19 березня 2025 року разом із копію детального опису робіт від 12 травня 2026 року, копією акта № 1 від 12 травня 2026 року та копією рахунку № 1 від 12 травня 2026 року, з яких вбачається, що адвокат надав позивачу правові послуги в сумі 35 000 гривень 00 копійок (т.с. 2, а.с. 18, 20 – 21, 22, 23).

При цьому, суд керується нормою пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, за якою: для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У зв`язку із цим, суд обов`язково враховує зміст пункту 3.5. договору про надання правничої допомоги № 19/03-2025 від 19 березня 2025 року, за яким: «клієнт зобов`язаний у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання рахунка (але не пізніше набуття чинності рішення суду першої інстанції) сплатити адвокату гонорар, сума якого вказана в рахунку».

Як наслідок, на підставі статей 133, 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд враховує обставину часткового задоволення позовних вимог в обсязі 77,83 % та вважає, що судові витрати позивача у вигляді правової допомоги слід визначити відповідно до відсотку задоволеної суми позову у розмірі 77,83 %, що становить 27 240 гривень 50 копійок.

Як наслідок, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати на правову допомогу слід покласти на:

-позивача у розмірі 22,17 %, що становить 7 759 гривень 50 копійок (відмовлено в задоволені позовних вимог на суму 78 660 гривень 00 копійок);

-відповідача у розмірі 77,83 %, що становить 27 240 гривень 50 копійок (задоволено позовні вимоги на суму 276 111 гривень 18 копійок).

У зв`язку із цим, слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат на правовому допомогу грошові кошти в сумі 27 240 гривень 50 копійок.

Також, суд обов`язково враховує вимоги частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, враховуючи, що у позові заявлено і задоволено судом одну позовну вимогу майнового характеру (про стягнення грошових коштів) та одну позовну вимогу немайнового характеру (про розірвання договору), у зв`язку звільненням позивача від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав позивачів» та у зв`язку із частковим задоволенням позову згідно із вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід Держави Україна слід стягнути судові витрати по справі, які складаються із судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру в сумі 1 211 гривень 20 копійок та судового збору за позовними вимогами майнового характеру в сумі 2 761 гривня 11 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 22 «Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 526, 530, 610, 611,629, 651, 653 ЦК України, статтями 1 – 13, 19, 23, 27, 34, 76 – 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 – 265, 273, 280 282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Частково задовольнити позов.

Розірвати укладений 13 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір № 70-02 на виконання ремонтних робіт.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 276 111 (двісті сімдесят шість тисяч сто одинадцять) гривень 18 копійок.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат на правову допомогу грошові кошти в сумі 27 240 (двадцять сім тисяч двісті сорок) гривень 50 копійок.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Держави Україна у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 3 972 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 31 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного судового рішення – 09 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua