Вирок від 08 листопада 2026 р. у справі №357/15324/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №357/15324/26

Суддя: Дорошенко С. І.

Справа № 357/15324/26

1-кп/357/1240/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження за № 12026111030001091 внесеному до ЄРДР 05.07.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого в ПП «Технофарм-Україна» на посаді тракториста, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

04.07.2026 року, приблизно о 12 год. 15 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним мотоциклом марки «LONCIN LX300-GS» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та рухаючись по вул. Садова зі сторони с. Вороничі в напрямку до центру села Великополовецьке, що на території Білоцерківського району, Київської області, біля будинку №3-б, порушив вимоги:

- п.1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.1.7 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;

- п.2.1(а) Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

- п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 10.1 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 12.1 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

- п. 12.4 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.», та не маючи посвідчення водія відповідної категорії, проявив неуважність та безпечність, не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не був особливо уважним до дітей, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в наслідок чого здійснив виїзд на зустрічну для нього смугу руху де здійснив зіткнення з мотоциклом марки «LIFAN LF 150-2Е» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку та мав перевагу в русі.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній водій мотоцикла марки «LIFAN LF 150-2Е» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав наступне тілесне ушкодження: закритий перелом правої великої гомілкової кістки. Дане ушкодження відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості тому, що для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні.

Сукупність допущених водієм ОСОБА_3 порушень вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.1 (а), 2.3(б), 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Повідомив, що 04.07.2026 року в обідній час в с. Великополовецьке по вул. Садова він виїхав на зустрічну смугу, задивився назад, не впорався з керуванням, не переконався, що зустрічна смуга вільна та здійснив зіткнення з мотоциклом під керуванням ОСОБА_6 . Пояснив, що ОСОБА_6 є його двоюрідним братом, мотоцикли вони придбали за домовленістю, без переоформлення, права керувати вказаним транспортним засобом ні він, ні його брат не мали. Він керував мотоциклом марки «LONCIN LX300-GS», а ОСОБА_6 мотоциклом марки «LIFAN LF 150-2Е». Обидва мотоцикли він забирав зі штрафмайданчика, про що його просив батько ОСОБА_7 , оскільки вони є родичами. Мотоцикл, яким керував ОСОБА_6 стоїть в нього вдома. Не заперечував, що порушив пункти правил дороднього руху, зазначені в обвинувальному акті, що призвело до ДТП та тілесних ушкоджень у потерпілого і нього. Зазначив, що просив вибачення в потерпілого, претензій майнового характеру потерпілий до нього не пред`являв. Повідомив, що він також постраждав у даній пригоді, йому перебило нерви, провели операцію, однак наразі права рука не працює. Наголошував, що не хотів таких наслідків, умислу на вчинення злочину не мав. Щиро кається у вчиненому, зазначив, що дуже жалкує, що так сталося.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів та судових витрат у провадженні. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п. 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

Суд встановив, що своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щире каяття полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т. ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого

На переконання суду, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 полягає в суб`єктивному ставленні останнього до вчиненого, зокрема, в тому, що він визнав факт вчинення кримінального правопорушення та його негативні наслідки, визнав свою провину у вчиненому повністю, висловив щирий жаль з приводу цього, засудив свою поведінку та всіляко сприяв і бажав виправити наслідки своїх дій.

Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення, сприяв встановленню істини у справі.

Що стосується обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої дитини, яка вказана в обвинувальному акті, то слід зазначити наступне.

Обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 67 КК України, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого злочину та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання з кількох альтернативних у санкції покарань.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення кримінального правопрушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення кримінального стосовно малолітньої дитини або у присутності дитини.

За матеріалами кримінального провадження, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому не охоплювалась і не могло охоплюватись умислом обвинуваченого. Крім того, потерпілий є неповнолітньою особою, а не малолітнім, а тому правові підстави для врахування обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої дитини, яка вказана в обвинувальному акті, відсутні.

Як слідує з досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_3 виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства з покладенням додаткового обов`язку, передбаченого ч. 3 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

У відповідності до вимог ч.ч. 5, 6 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину. Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу обвинуваченого.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого необережного злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого необережного злочину, суспільну небезпеку діяння, а також наслідки, що настали, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі, в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Однак, враховуючи, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має молодий вік, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, визнання вини та щире каяття, його відношення до вчиненого, думку прокурора, висловлену в судових дебатах щодо можливості застосування ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації, та вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, призначене основне покарання та звільнення від його відбування, з позбавленням права керувати транспортними засобами, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів і не буде становити особистий надмірний тягар для особи. Таке покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства і потерпілих та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 3369,52 грн.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України - 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 1 рік та покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази:

- мотоцикл марки «LONCIN LX300-GS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, загальний без бокового причіпу, номер рами « НОМЕР_3 » , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 24.06.2025 року, який було тимчасово вилучено під час огляду місця ДТП та передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , залишити останньому, як користувачу майна;

- мотоцикл марки «LIFAN LF 150-2Е» реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору, загальний без бокового причіпу, номер рами « НОМЕР_5 », свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 14.08.2019, який було тимчасово вилучено під час огляду місця ДТП та передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , передати законному представнику потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , як законному представнику користувача майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 3369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 52 коп.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_9

Оригінал: reyestr.court.gov.ua