Вирок від 08 листопада 2026 р. у справі №357/15824/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №357/15824/26

Суддя: Дубановська І. Д.

Справа № 357/15824/26

1-кп/357/1265/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

представника потерпілих - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111030001196 від 23 липня 2026 року, стосовно:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква, Київська область, громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , із незакінченою вищою освітою, працює заступником директора АТ «КИЇВМЕТАЛ», неодружений, особа з інвалідністю ІІІ групи, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, установив таке.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

22 липня 2026 року близько 18 години 27 хвилин водій ОСОБА_6 керуючи технічно-справним автомобілем марки «BYD» марки «LEOPARD 7», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись поблизу будинку № 27 по вул. Водопійна в напрямку бульвару Олександрійський в м. Біла Церква Київської області, в порушення вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, де вказано: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» п. 2.3 (д) Правил дорожнього руху України, де вказано: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; п. 18.1. Правил дорожнього руху України, де вказано: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» не вірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність та бездіяльність, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які переходили проїзну частину вул. Водопійна в м. Біла Церква з права на ліво по нерегульованому пішохідному переході, відносно руху автомобіля марки «BYD» моделі «LEOPARD 7», номерний знак НОМЕР_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом 5 плесневої кістки лівої ступні - дане ушкодження відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тому, що для повного його зрощення необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні.

А також, ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: садно в потиличній області, перелом потиличної кістки, забій головного мозку, субарахноїдальні крововиливи, крововиливи у шлуночки головного мозку, субдуральний крововилив, синець на обличчі справа, садна в попереково-крижовій області. Заподіяні ОСОБА_8 тілесні ушкодження на голові відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя.

Сукупність допущених водієм ОСОБА_6 порушень вимог п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.3 (д), 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Суд визнає ОСОБА_6 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювались, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На виконання вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, був допитаний обвинувачений ОСОБА_6 .

У ході допиту обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та щиро розкаявся.

Розповідав суду, що ДТП сталася 22 липня 2026 року близько 18:00 у м. Біла Церква на вулиці Водопійна, коли він повертався після того, як забрав маму з роботи. Під`їхавши до перехрестя з увімкненим покажчиком повороту праворуч, він пропустив один автомобіль, а інший водій блимнув світлом фар, надаючи йому дорогу. Здійснюючи поворот праворуч, він помітив, що автомобіль позаду рухався на великій швидкості. Побоявшись зіткнення у задню частину свого авто, він переключив увагу на дзеркала заднього бачення та проїзну частину позаду. Підвівши голову, він побачив перед собою двох дівчат, які вийшли з тротуару на нерегульований пішохідний перехід. Вітюк одразу екстрено натиснув на гальма. За його словами, швидкість складала 20-21 км/год, тому авто зупинилося практично миттєво. Наголосив, що аварія сталася виключно через його власну неуважність та необачність.

Одразу після зупинки вискочив із машини, оцінив стан потерпілих і найперше викликав швидку медичну допомогу зі свого особистого телефону, після чого одразу зателефонував у поліцію. Він безперервно залишався на місці ДТП до приїзду карети швидкої, працівників поліції та чоловіка потерпілої.

Від моменту госпіталізації потерпілих постійно комунікував із ними та їхніми родичами, купував необхідні ліки й допомагав із пошуком спеціалістів. Повністю відшкодував потерпілим усі призначені та узгоджені збитки, завдані внаслідок ДТП.

Зазначив, що перебуває у хороших стосунках із потерпілими.

ОСОБА_6 категорично заперечив вживання алкоголю чи наркотиків; зазначив, що має інвалідність та проблеми зі здоров`ям (зокрема часті гіпертонічні кризи). До кримінальної відповідальності раніше не притягувався, а мав лише кілька штрафів за перевищення швидкості.

Також, була заслухана потерпіла ОСОБА_4 , яка вказала, що перед переходом дороги вони з подругою ( ОСОБА_9 ) спочатку подивилися ліворуч і спокійно дійшли до середини проїзної частини. Коли вона повернула голову праворуч, щоб оцінити обстановку, у цей самий момент в неї врізався автомобіль. Підтвердила, що вони повністю примирилися з обвинуваченим і жодних претензій до нього вона не має. Зауважила, що хоч подія і була дуже неприємною, вона з подругою вибачили водія.

Також, вона вказала, що постійно спілкується з ОСОБА_9 , яка на той момент перебувала за кордоном; її стан вже кращий, вона спостерігається у лікарів. Зазначила, що ОСОБА_9 також дотримується думки про те, що водія не потрібно позбавляти волі.

Водночас, потерпіла ОСОБА_4 висловила прохання не позбавляти обвинуваченого волі та не позбавляти його права керувати транспортними засобами, зазначивши, що ця ситуація має стати для водія уроком, аби він більше ніколи не відволікався за кермом.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання (ст. 67 КК України) судом не установлено.

Мотиви призначення покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Визначаючись із покаранням суд керується таким.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі ЄУН 715/2635/22).

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Судом установлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд зазначає, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Слід зазначити, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, має кілька форм об`єктивної сторони. Кожна з них має різну суспільну небезпеку. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження є менш небезпечним ніж аналогічне порушення, яке спричинило смерть потерпілого.

У зв`язку з цим, суд вважає, що за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, має застосовуватися менш тяжке покарання, передбачене у санкції ч. 2 ст. 286 КК України

Визначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_6 суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості, ним вчинений тяжкий злочин.

Суд враховує, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення має неумисну форму вини, внаслідок його вчинення одна потерпіла зазнала тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а інша - тяжкі тілесні ушкодження.

Суд враховує поведінку ОСОБА_6 після вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме: він викликав швидку допомогу, допомагав потерпілим, як безпосередньо після ДТП, так і в подальшому в пошуку лікарів, добровільно відшкодував їм погоджені з потерпілими збитки.

Суд враховує і позицію потерпілих, а саме: потерпіла ОСОБА_4 просила не позбавляти обвинуваченого волі та права керування транспортними засобами, а також підтвердила відшкодування їй завданої шкоди, а потерпіла ОСОБА_8 надала до суду заяву, де повідомила, що жодних матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_6 не має та просила призначити останньому покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі.

Суд враховує і дані про особу ОСОБА_6 , який незнятих та непогашених судимостей не має, є особою з інвалідністю ІІІ групи, працює заступником директора АТ «КИЇВМЕТАЛ», за місцем роботи характеризується позитивно, посадові обов`язки виконує сумлінно, дотримується правил етики та користується повагою в колективі.

Суд враховує характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту та відсутність вини потерпілих у ДТП.

Суд враховує установлені вище обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Отож, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами, можливе шляхом призначення йому мінімального покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Визначаючись з додатковим покаранням суд виходив з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами віднесене до дискреційних повноважень суду.

Суд зазначає, що позбавлення права керувати транспортними засобами у разі вчинення злочину проти безпеки руху є не лише карою, а й пропорційним обмеженням, спрямованим на захист життя та здоров`я громадян від подібних ризиків у майбутньому.

Як свідчить практика Верховного Суду, відшкодування шкоди потерпілій не є безумовною підставою до того, щоб не призначати додаткового покарання за вказане кримінальне правопорушення, а є однією з тих обставин, що беруться до уваги щодо визначення виду та розміру покарання, необхідного, серед іншого, для досягнення мети попередження вчиненню таких злочинів іншими особами за аналогічних обставин (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі ЄУН 208/1752/21, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126128050).

Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність пов`язана з користуванням таким правом, є засобом реалізації догляду за іншими особами. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Правилами дорожнього руху регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. До водіїв транспортних засобів пред`являються підвищені вимоги щодо дотримання ними цих Правил, адже порушення такими особами Правил дорожнього руху може призвести до травмування, в тому числі, пасажирів, а також інших учасників дорожнього руху (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі ЄУН 147/642/21 від 25 червня 2025 року, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128522996).

При призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує характер допущених обвинуваченим ОСОБА_6 порушень ПДР України, які свідчать про грубу недбалість та демонстративне знехтування базовими правилами безпеки на нерегульованому пішохідному переході. Водій свідомо переключив свою увагу з дорожньої обстановки попереду (де знаходилися пішоходи) на транспортні засоби позаду, що безпосередньо призвело до наїзду одразу на двох потерпілих, одна з яких отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

На думку суду, такий характер допущеного порушення свідчить про наявність підвищеного ризику для інших учасників дорожнього руху у разі подальшого керування ним транспортними засобами

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений є особою з інвалідністю III групи та займає посаду заступника директора АТ «КИЇВМЕТАЛ», не спростовує законності та обґрунтованості призначення додаткового покарання.

Під час судового розгляду суду не доведено, що посадові обов`язки заступника директора АТ «КИЇВМЕТАЛ» вимагають від ОСОБА_6 мати чинне право керування транспортними засобами.

Своєю чергою, статус особи з інвалідністю сам по собі автоматично не легітимізує право керування транспортними засобом за наявності доведеного факту вчинення тяжкого злочину внаслідок грубого порушення ПДР, оскільки інвалідність не звільняє особу від обов`язку дотримуватися правил безпеки і не є перешкодою для користування іншими видами пересування (громадським транспортом, послугами таксі тощо).

Водночас, суд відхиляє доводи захисника про те, що обвинувачений активно залучений до забезпечення Збройних Сил України - він постійно займається закупівлею та доставкою товарів для сил оборони, що потребує регулярних пересувань автомобілем, у тому числі поїздок за кордон, оскільки жодного доказу на підтвердження вказаних слів суду не надано.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до практики Верховного Суду, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 лютого 2022 року, у справі ЄУН 598/74/14).

Питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти і такої мети покарання, як запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 червня 2025 року, у справі ЄУН 205/4192/23).

Отож, оскільки ОСОБА_6 призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, зважаючи на те, що він раніше не судимий, щиро каявся, відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоду, з огляду позицію потерпілих, які просили не давати ОСОБА_6 реальну міру покарання, а також враховуючи, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 є необережним, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що він не становить такого рівня суспільної небезпеки, який унеможливлює його звільнення від відбування основного покарання (позбавлення волі) на підставі ст. 75 КК України.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України суд вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання (позбавлення волі) з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що покладення вказаних обов`язків буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 .

Рішення стосовно речових доказів.

Судом установлено, що речовим доказом визнаний: автомобіль марки «BYD LEOPARD 7», н.з. НОМЕР_2 .

Судом установлено, що документами визнані: відеозапис з місця ДТП 22 липня 2026 року на диску формату DVD-R, серійний номер MAP628DG29192441 та відеозапис з місця ДТП 22 липня 2026 року на диску формату DVD-R, серійний номер MAP628DG29192448.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев`ятої статті 100 КПК України, а саме: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отож, суд вважає, що визнаний речовим доказом автомобіль слід залишити власнику, а документи - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Рішення стосовно процесуальних витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

Судом установлено, що в ході кримінального провадження понесені витрати на залучення експерта в розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок (довідка за висновком експерта від 12 серпня 2026 № СЕ-19/111-26/40269-ІТ; довідка за висновком експерта від 24 серпня 2026 року № СЕ-19/111-26/44203-ІТ).

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отож, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження - не застосувалися.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили - судом не установлено, оскільки ОСОБА_6 звільняється від відбування покарання.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 377, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, в межах санкції вказаної норми, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання (позбавлення волі) з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Установити ОСОБА_6 іспитовий строк тривалістю на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_6 , під час іспитового строку, виконувати такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з 09 листопада 2026 року.

Строк додаткового покарання (позбавлення права керування транспортними засобами) рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок.

Речовий доказ: автомобіль марки «BYD LEOPARD 7», н.з. НОМЕР_2 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_6 .

Документи, а саме: відеозапис з місця ДТП 22 липня 2026 року на диску формату DVD-R, серійний номер MAP628DG29192441 та відеозапис з місця ДТП 22 липня 2026 року на диску формату DVD-R, серійний номер MAP628DG29192448 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині, вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_10

Київської області

Оригінал: reyestr.court.gov.ua