Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №357/16477/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №357/16477/26

Суддя: Гавенко О. Л.

Справа № 357/16477/26

3/357/4915/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон №1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: судом не встановлено, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 755939 від 26.08.2026, 26.08.2026 о 20 год 36 хв у м. Біла Церква по вул. Першій Піщаній, 7а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: вираженим тремтінням пальців рук, неприродною блідістю, звуженими зіницями очей, які не реагували на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я Білоцерківській міській лікарні № 1 ОСОБА_1 , як зазначено у протоколі, категорично відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Захисник останнього адвокат Семенюта Р.А. повідомив суд, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, у зв`язку з чим не має можливості особисто прибути до суду.

З огляду на те, що ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а його інтереси у судовому засіданні представляє захисник адвокат Семенюта Р.В., який має належні повноваження на здійснення захисту та скористався можливістю викласти позицію сторони захисту, надати докази і заявити клопотання, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, не належить до випадків обов`язкової присутності особи під час розгляду справи.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Семенюта Р.А. заперечував проти притягнення останнього до адміністративної відповідальності, просив визнати недоведеними обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що ОСОБА_1 з 05.05.2026 проходить військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації на посаді водія відділення взводу підвозу мінометного взводу мінометної батареї аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини від 05.05.2026 № 127 та довідкою військової частини від 07.09.2026 № 1591.

Крім того, захисник пояснив, що 26.08.2026 ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби за розпорядженням командування військової частини, зокрема був направлений за запасними частинами до наземного роботизованого комплексу.

За твердженням захисника, автомобіль «LAND ROVER FREELANDER», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_1 , належить благодійному фонду «Розвиток Древлянщини» та був переданий як гуманітарна допомога, що підтверджується відповідними документами на транспортний засіб.

Також адвокат зазначив, що, за поясненнями ОСОБА_1 , 26.08.2026 автомобіль перебував на місці та ним не рухався, а працівник поліції підійшов до нього та запропонував переїхати. На думку сторони захисту, працівниками поліції не було належним чином обґрунтовано підстави для зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки в рапорті працівника поліції міститься лише загальне посилання на пункт 3 частини першої цієї статті без конкретизації інформації, яка стала підставою для зупинки.

Крім того, адвокат наголосив, що після повідомлення працівником поліції про наявність у ОСОБА_1 ознак можливого алкогольного сп`яніння останній одразу погодився пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу, однак такий огляд проведений не був. Натомість надалі працівник поліції повідомив про наявність ознак наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Основним доводом сторони захисту було те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а наполягав на дотриманні спеціального порядку його проведення, передбаченого статтею 266-1 КУпАП для військовослужбовців.

Зокрема, захисник зазначив, що його підзахисний повідомив працівникам поліції про проходження військової служби та вимагав залучення уповноваженої посадової особи Військової служби правопорядку, однак у цьому йому було відмовлено. Лише після цього ОСОБА_1 повідомив, що без участі представника Військової служби правопорядку огляд проходити не буде.

При цьому, за доводами захисника, ОСОБА_1 разом із працівниками поліції прибув до закладу охорони здоров`я, що, на його думку, свідчить про відсутність наміру ухилятися від проходження огляду.

Посилаючись на положення статті 266-1 КУпАП та Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан сп`яніння та проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32, адвокат зазначив, що з огляду на статус ОСОБА_1 та виконання ним обов`язків військової служби огляд мав проводитися з дотриманням спеціальної процедури.

На думку захисника, невиконання працівниками поліції цих вимог свідчить про істотне порушення встановленого законом порядку проведення огляду та ставить під сумнів правомірність висновку про відмову ОСОБА_1 від його проходження.

Також захисник звернув увагу суду на те, що зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння ґрунтуються виключно на спостереженнях працівників поліції та самі по собі не підтверджують факту перебування особи у стані наркотичного сп`яніння.

На підтвердження своїх доводів адвокат послався на відповідь КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» від 20.10.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 не отримує медичної допомоги у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога.

Захисник вважав, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності його вини відповідно до статті 62 Конституції України мають тлумачитися на його користь.

Крім того, адвокат Семенюта Р.А. подав письмове клопотання про закриття провадження у справі, в якому навів аналогічні доводи щодо недотримання працівниками поліції порядку проведення огляду військовослужбовця, відсутності факту відмови від проходження огляду та недостатності доказів вини ОСОБА_1 .

До клопотання захисник долучив копію відповіді КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» від 20.10.2026, копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2026 № 127, копію довідки військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2026 № 1591, копію тимчасового реєстраційного талона НОМЕР_4 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «LAND ROVER FREELANDER», державний номерний знак НОМЕР_3 , та копію посвідчення водія ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника адвоката Семенюти Р.А., перевіривши доводи письмового клопотання та долучені до нього документи, а також переглянувши відеозапис події від 26.08.2026, суд зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що до них долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 755939 від 26.08.2026, картку обліку адміністративного правопорушення від 26.08.2026, постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 23 батальйону № 1 ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Панічкіної С.В., а також відеозапис події.

Під час судового розгляду судом безпосередньо досліджено відеозапис події від 26.08.2026, на якому зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , повідомлення йому про наявність ознак можливого наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд та подальшу поведінку останнього.

Так, відеозапис розпочинається о 20 год 35 хв. О 20 год 36 хв працівники поліції звертаються до ОСОБА_1 із проханням від`їхати транспортним засобом. Під час спілкування останній повідомляє, що автомобіль є військовим.

Надалі працівники поліції з`ясовують, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої або наркотичні засоби. На відповідні запитання останній відповідає заперечно.

Після цього працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про наявність у нього ознак можливого наркотичного сп`яніння та пропонують пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

О 20 год 41 хв ОСОБА_1 погоджується проїхати до медичного закладу. Однак надалі, перебуваючи у службовому автомобілі поліції, він починає наполягати на необхідності залучення представника Військової служби правопорядку.

Приблизно о 20 год 44 хв ОСОБА_1 висловлює небажання проходити огляд без участі представника Військової служби правопорядку. Надалі він повторює зазначену позицію, зокрема близько 20 год 46 хв та 20 год 50 хв.

О 20 год 45 хв працівники поліції повідомляють про намір оформити адміністративні матеріали. Близько 20 год 50 хв розпочинається оформлення відповідних документів, працівники поліції роз`яснюють ОСОБА_1 його права та обов`язки.

Суд звертає увагу, що відеозапис підтверджує первинну згоду ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу та подальше висловлення ним заперечень щодо проходження огляду без участі представника Військової служби правопорядку.

Водночас сам по собі цей відеозапис не може оцінюватися ізольовано від установленого законом порядку проведення огляду військовослужбовців. Для висновку про наявність відмови необхідно встановити не лише факт небажання особи проходити огляд за певних умов, а й те, що сама процедура була організована відповідно до вимог статті 266-1 КУпАП та постанови Кабінету Міністрів України № 32.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для кваліфікації дій особи за зазначеною нормою необхідним є встановлення факту керування транспортним засобом, наявності передбачених законом підстав для пропозиції пройти огляд та факту відмови від його проходження у встановленому порядку.

Щодо доводів захисника про відсутність факту керування транспортним засобом суд зазначає таке.

Захисник звертав увагу на те, що безпосередньо момент руху автомобіля «LAND ROVER FREELANDER» на відеозаписі не зафіксований, а ОСОБА_1 пояснював, що автомобіль перебував на місці та ним не рухався, а працівник поліції лише запропонував йому переїхати.

Суд перевірив зазначені доводи та не залишає поза увагою того, що відеозапис не містить безпосереднього зображення руху автомобіля до моменту спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .

Разом із тим суд звертає увагу, що відеозапис є лише одним із доказів у справі та не охоплює обов`язково всі обставини події від її початку. Тому відсутність на ньому окремого фрагмента руху транспортного засобу сама по собі не спростовує відомостей, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті працівника поліції.

При цьому під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував безпосередньо сам факт керування транспортним засобом, а його пояснення стосувалися переважно обставин зупинки автомобіля, його належності та порядку проходження огляду. Суд оцінює цю обставину не як самостійний доказ керування, а в сукупності з іншими матеріалами справи.

Відомості про керування транспортним засобом, викладені у протоколі та рапорті працівника поліції, суд зіставляє з поясненнями учасників події та змістом відеозапису. Саме така сукупна оцінка, а не лише відсутність або наявність окремого фрагмента відеозапису, має значення для встановлення фактичних обставин.

Щодо посилань захисника на відсутність належних підстав для зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає, що законність зупинки транспортного засобу та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, є пов`язаними, але водночас окремими питаннями, які підлягають перевірці.

Саме по собі посилання у рапорті на пункт 3 частини першої статті 35 зазначеного Закону без наведення конкретних обставин не звільняє суд від обов`язку перевірити, яка саме інформація стала підставою для зупинки. Водночас доводи щодо підстав зупинки не спростовують автоматично факту подальшого спілкування працівників поліції з водієм, виявлення ознак можливого сп`яніння та пропозиції пройти відповідний огляд.

Щодо виявлених у ОСОБА_1 ознак можливого наркотичного сп`яніння суд зазначає таке.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 755939 від 26.08.2026 та рапорту працівника поліції, підставою для пропозиції пройти огляд стали виявлені у ОСОБА_1 ознаки можливого наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння рук, неприродна блідість обличчя та звужені зіниці, які не реагували на світло.

Суд бере до уваги, що зазначені ознаки описані працівником поліції у відповідних матеріалах справи. Водночас суд погоджується з тим, що зовнішні ознаки самі по собі не є медичним висновком та не можуть без проведення відповідного огляду підтверджувати факт перебування особи у стані наркотичного сп`яніння.

Разом із тим у цій справі ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності не за встановлений факт перебування у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду. Тому наявність або відсутність медичного висновку про стан сп`яніння не є визначальною для вирішення питання про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Виявлені працівником поліції ознаки мали значення для вирішення питання про необхідність запропонувати водієві пройти огляд. Остаточне ж встановлення стану сп`яніння мало бути здійснене уповноваженим медичним працівником у передбаченому законом порядку.

Посилання захисника на відповідь КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» від 20.10.2026 про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, суд також бере до уваги. Однак така відповідь характеризує відомості щодо отримання ним відповідної медичної допомоги та перебування на обліку, але не встановлює його фізіологічного стану саме 26.08.2026 на час події. Тому вона не спростовує факту виявлення працівником поліції ознак, які стали підставою для пропозиції пройти огляд.

Щодо пропозиції пройти огляд та поведінки ОСОБА_1 суд зазначає таке.

З дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак можливого сп`яніння та необхідність проходження відповідного огляду.

При цьому суд звертає увагу, що спочатку ОСОБА_1 погодився пройти огляд, однак надалі його позиція змінилася. Після того як працівники поліції запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, він разом із ними перебував у службовому автомобілі та прямував у напрямку медичного закладу.

Однак дорогою ОСОБА_1 почав наполягати на обов`язковій присутності представника Військової служби правопорядку та заявив, що без такої особи проходити огляд не буде. Незважаючи на подальше спілкування з працівниками поліції та повторне обговорення необхідності проходження огляду, він своєї позиції не змінив.

У результаті ОСОБА_1 до медичного закладу не прибув, а огляд на стан наркотичного сп`яніння проведений не був.

Таким чином, суд установлює, що первісна згода ОСОБА_1 пройти огляд не була реалізована, оскільки надалі він фактично відмовився продовжувати рух до медичного закладу та поставив проходження огляду в залежність від присутності іншої особи.

Суд ураховує, що сама по собі вимога особи забезпечити дотримання передбаченого законом порядку проведення огляду не може автоматично розцінюватися як відмова від його проходження. Водночас така вимога підлягає оцінці з урахуванням усієї поведінки особи, змісту її висловлювань та фактичних дій.

У цьому випадку суд бере до уваги не лише слова ОСОБА_1 про необхідність присутності представника ВСП, а й те, що після первісної згоди він зрештою не продовжив рух до медичного закладу, внаслідок чого огляд не відбувся.

Разом із тим суд має оцінити зазначені обставини з урахуванням вимог статті 266-1 КУпАП та спеціального порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Саме по собі посилання особи на свій статус не доводить автоматично порушення процедури, однак і сам факт пропозиції працівника поліції пройти огляд не звільняє суд від перевірки того, чи була така пропозиція зроблена уповноваженою особою та з дотриманням спеціального порядку.

Щодо доводів захисника про розбіжність у часі між протоколом та відеозаписом суд зазначає таке.

Адвокат звертав увагу на те, що час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не збігається з часовими позначками на відеозаписі, та вважав це свідченням недостовірності відомостей, викладених у протоколі.

Суд перевірив зазначені доводи та враховує, що відеозапис починається о 20 год. 35 хв., тоді як у протоколі зазначено час події 20 год. 36 хв. При цьому подальші дії працівників поліції та спілкування з ОСОБА_1 відбуваються вже після зазначеного часу.

На переконання суду, така різниця у часових позначках сама по собі не свідчить про те, що зафіксовані на відеозаписі події не стосуються обставин, викладених у протоколі. Відеозапис відображає послідовність дій працівників поліції та ОСОБА_1 під час однієї події, а тому суд оцінює його зміст з урахуванням усіх інших матеріалів справи.

Водночас суд бере до уваги, що час має значення для встановлення обставин правопорушення, тому розбіжність не може бути проігнорована. Однак за умови встановлення єдиної послідовності подій та відсутності інших даних, які б свідчили про те, що відеозапис стосується іншої події, сама по собі різниця у часових позначках не спростовує змісту зафіксованого спілкування.

Щодо доводів захисника про роз`яснення ОСОБА_1 його прав суд зазначає таке.

Під час дослідження відеозапису суд перевірив, яким чином працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про причину звернення до нього, необхідність проходження огляду та порядок оформлення адміністративних матеріалів.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 мав можливість висловлювати свою позицію, ставити запитання, повідомляти про незгоду з діями працівників поліції та наполягати на своїх вимогах. Він не був позбавлений можливості надати пояснення щодо обставин події, а його позиція щодо необхідності присутності представника ВСП була зафіксована.

Суд зазначає, що відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою захисника та реалізовувати інші передбачені законом процесуальні права.

Саме по собі незадоволення особи діями працівників поліції або її незгода з порядком проведення огляду не свідчить про порушення права на захист. Водночас суд оцінює не лише відмітку про роз`яснення прав у протоколі, а й фактичний зміст відеозапису та інші матеріали справи.

Щодо доводів захисника про проходження ОСОБА_1 військової служби та виконання ним службового завдання суд зазначає таке.

Судом досліджено надані захисником витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2026 № 127 та довідку військової частини від 07.09.2026 № 1591, які підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби.

Також суд бере до уваги пояснення захисника про те, що 26.08.2026 ОСОБА_1 виконував завдання командування, пов`язане з отриманням запасних частин для наземного роботизованого комплексу.

Водночас сам факт проходження військової служби та виконання службового завдання не звільняє особу від обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху та інших вимог законодавства, які поширюються на водіїв транспортних засобів.

Належність транспортного засобу благодійному фонду, його передача як гуманітарної допомоги та використання для потреб військової частини також не спростовують факту можливого керування ним ОСОБА_1 та не виключають необхідності проходження огляду за наявності передбачених законом підстав.

Разом із тим статус військовослужбовця має значення для визначення порядку проведення огляду, що підлягає окремій правовій оцінці відповідно до статті 266-1 КУпАП та постанови Кабінету Міністрів України № 32.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому суд зауважує, що жоден доказ не має наперед установленої сили, а тому протокол про адміністративне правопорушення оцінюється не відокремлено, а у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, зокрема рапортом працівника поліції, направленням на огляд та відеозаписом події.

За результатами дослідження зазначених доказів суд вважає, що вони у своїй сукупності відображають послідовність подій 26.08.2026, підтверджують факт спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , повідомлення йому про виявлені ознаки можливого сп`яніння, пропозицію пройти огляд у медичному закладі та подальшу зміну ним своєї позиції, внаслідок чого огляд проведений не був.

Судом також перевірено доводи захисника щодо відсутності факту керування транспортним засобом, розбіжностей у часових позначках протоколу та відеозапису, неналежного роз`яснення прав, відсутності ознак сп`яніння та відсутності відмови від проходження огляду. Наведені доводи не залишені судом поза увагою, однак оцінені в сукупності з іншими доказами та з урахуванням фактичної послідовності подій. Самі по собі вони не спростовують обставин, які підтверджуються дослідженими матеріалами справи.

Водночас суд наголошує, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначений конституційний принцип передбачає, що висновок про винуватість не може ґрунтуватися на припущеннях, а має випливати з належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, досліджених судом. У цій справі суд оцінює не окремі фрагменти матеріалів, а їх сукупність, взаємну узгодженість та здатність підтвердити обставини, що становлять предмет доказування.

З огляду на викладене, за умови встановлення дотримання передбаченого законом порядку направлення ОСОБА_1 на огляд, суд доходить висновку, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів. Підстав вважати, що наведені захистом доводи спростовують установлені судом обставини або породжують нерозв`язані сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому доходить висновку про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо сплати судового збору, суд враховує, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2026 № 127 та довідкою військової частини від 07.09.2026 № 1591.

Крім того, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданим 02.04.2026.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці у справах, пов`язаних із виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Як установлено судом, 26.08.2026 ОСОБА_1 , за доводами сторони захисту, виконував завдання, пов`язане з проходженням військової служби, що узгоджується з наданими документами про його проходження військової служби. З огляду на характер зазначених обставин та їх зв`язок із виконанням військового обов`язку суд вважає, що на ОСОБА_1 поширюється пільга, передбачена пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір із нього стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 245, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, статтею 62 Конституції України, пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

ОСОБА_1 звільнити від сплати судового збору на підставі п. 12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяО.Л. ГАВЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua