Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №277/1368/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1368/26

РІШЕННЯ

іменем України

"06" листопада 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В. Дідус, позивача – не з`явився, відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення з позовною заявою до суду.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з відповідачем розірвала шлюб, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від добровільного утримання малолітньої дитини, хоча має таку можливість.

Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його та позивача відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання не з`явився, судом неодноразово вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , скеровувались рекомендованою поштовою кореспонденцією судові повістки про виклик до суду.

Згідно результату відстеження поштових відправлень судова повістка про виклик відповідача в судове засідання на 15.10.2026 року була вручена одержувачу 26.09.2026 року, проте останній в судове засідання не з`явився, в зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 06.11.2026 року.

Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання на 06.11.2026 року повернулася до суду разом із конвертом, який містить довідку із зазначенням про причини повернення: «адресат відсутній».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, виклик відповідача в судове засідання здійснювався через оголошення на офіційному сайті судової влади України.

Згідно положення, передбаченого ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони.

Відповідач відзив на позовну заяву, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого станом на день винесення рішення до суду також не подано.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.04.2022 (а. с. 6).

З витягу з реєстру територіальної громади та довідки про реєстрацію місця проживання особи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6, 7).

Довідкою Комунального закладу «Барашівський заклад дошкільної освіти «Сонечко» Барашівської сільської ради» №12 від 06.07.2026 року стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує Барашівський заклад дошкільної освіти «Сонечко» з 01.09.2025 року і значиться в списках (а. с. 8).

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.2 ст.183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Присудження аліментів у частці від заробітку (доходу) за своєю природою забезпечує співмірність розміру аліментів з фактичними доходами платника, а тому не може становити для нього надмірного тягаря, водночас дозволяючи дітям отримувати утримання відповідно до реальних матеріальних можливостей батька. Розмір частки у 1/4 частині заробітку (доходу) на одну дитину узгоджується і з орієнтиром, визначеним законодавцем у ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України для стягнення аліментів у наказному провадженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню про стягування з відповідача на користь позивача аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернулася до суду шляхом направлення позовної заяви та додатків до неї поштовим зв`язком.

Згідно відбитку штемпеля на конверті ОСОБА_1 направила позовну заяву до суду 07.09.2026 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що днем пред`явлення позову є 07.09.2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 247, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07.09.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун