Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №399/939/26 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Суд: Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №399/939/26

Суддя: Лях М. М.

Cправа №399/939/26

Провадження №2/399/760/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2026 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

На розгляді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 37620 від 21.07.2025 року в розмірі 26600 гривень за процентами за користування кредитом за період з 21.07.2025 року по 05.08.2026 року, 14000 гривень - штраф за порушення умов кредитного договору.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 37620 від 21.07.2025 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 відповідач отримав кредит у розмірі 7000, 00 гривень, строком на 730 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «А-банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 00 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua. та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання коштів та банківських металів у кредит, викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https: //procent.com.ua/uk/ahout_us.

Слід зазначити, що сума кредиту по укладеному кредитному договору, перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем.

Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_1 після укладення кредитного договору.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 427210 направлявся відповідачу 21.07.2025 року о 15:07:37 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір був підписаний 21.07.2025 року о 15:07:48 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 427210 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://pmcent.com.m..

Кредитні кошти в розмірі 7000, 00 грн. були відправлені відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «А-банк», що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг (завірена копія додається).

Беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір з додатком та паспортом споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору. Позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору. Таким чином, у межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів.

Починаючи з 10.08.2025 року, відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її.

Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 21.07.2025 року, що має відображення у Розрахунку заборгованості (додається), порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним кредитним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 17.08.2026 року становить: 26600,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 21.07.2025року по 05.08.2026року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1, 00 % за кожен день користування кредитом (365,00 %річних) та 14000,00 грн. штраф за порушення умов кредитного договору.

На підставі вищевикладеного просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «ФК «Процент» в судове засідання не з`явився про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомила. Відзиву на позовну заяву не подавала та клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено що, 21.07.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 37620, відповідно до якого останній надались кошти в розмірі 7000 гривень, строком кредитування 730 днів, відсотковою ставкою в розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами, перерахуванням коштів в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок № НОМЕР_1 указаний позичальницею, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту. Договір укладено в письмовій електронній формі, шляхом підписання його електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора /а.с. 11-21/.

Листом за вих. № 20260814-130 від 14.08.2026 року ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «ФК «Процент», що відповідно до укладеного між Товариствами договору про надання платіжних послуг без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 02.04.2021 року, ТОВ «Пейтек», 21.07.2025 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_4 , кошти в розмірі 7000 гривень, згідно кредитного договору № 37620 від 21.07.2025 року /а.с. 22/.

Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 05.08.2026 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Процент» за кредитним договором № 37620 від 21.07.2025 року в розмірі 47600 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7000 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом – 26600 гривень, заборгованість по штрафам – 14000 гривень /а.с. 23-28/.

На виконання ухвали суду від 23.09.2026 року листом за вих. № 66237/47-260930/227-БТ від 02.10.2026 року АТ «А-банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_4 та згідно виписки по руху коштів в період з 21.07.2025 року по 26.07.2025 року отримала 7000 гривень /а.с. 75-78/.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Процент» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Процент» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема штраф – 14000 гривень на суд повідомляє наступне. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд розглядав питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)) і зробив такі висновки:

"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При ухваленні рішення у справі суд враховує також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23). У цих справах Верховний Суд вирішував питання щодо застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, що виникли між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики.

Суд зазначає, що оскільки ця норма стосується всіх фізичних осіб, які є позичальниками за кредитними (позиковими) договорами з банками або іншими кредитодавцями (позикодавцями), у тому числі, як у справі, що переглядається, надалі право вимоги було передано іншій особі. Рішення суду про стягнення боргу не змінює правову підставу боргу, що виник.

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що з огляду на дію спеціальної норми Перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальників за договором позики визначеної статтею 625 цього Кодексу та від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час воєнного стану, позикодавець не може вимагати стягнення з позичальника додаткових коштів у виді неустойки (штрафи, пені), інфляційних втрат,та 3% річних за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану, тобто за період з 24 лютого 2022 року та протягом 30 днів після його закінчення.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 14000 гривень, нарахованих у виді штрафу, підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що позивачем в повній мірі доведено факт перерахування коштів позичальниці ОСОБА_1 . Позичальниця, була вільна в укладанні кредитного договору для отримання кредитних коштів, для підпису та ідентифікації надала свої персональні дані позичальнику, добровільно надала необхідну інформацію для отримання кредитних коштів що узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами, а тому на підставі вище викладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» за кредитним договором № 37620 від 21.07.2025 року заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 21.07.2025 року по 05.08.2026 року в розмірі 26600 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача розмірі 1744, 40 гривень судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 26600*100/40600=65,52%; 2662,40*65,52%).

Крім того, представник позивача – адвокат Руденко К.В разом з позовною заявою подав до суду акт приймання-передачі правової допомоги № 166 від 29.05.2026 року до договору про надання правової допомоги № 03/06/2024 від 03.06.2024 року загальна вартість робіт (послуг) склала 10000 гривень, /а.с. 55-59/.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Асвіо банк», код ЄДРПОУ 41466388, що зареєстроване за адресою: бульвар Вацлава Гавела 4, м. Київ, 03124 (р/р IBAN НОМЕР_6 в АТ «Сенс банк»), заборгованість за кредитним договором № 37620 від 21.07.2025 року в розмірі 26600 (двадцять шість тисяч шістсот) гривень за процентами за користування кредитом за період з 21.07.2025 року по 05.08.2026 року, стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1744 (одна тисячі сімсот сорок чотири) гривень 40 копійок та витрати за надання професійної правової допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.М. Лях

Оригінал: reyestr.court.gov.ua