Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №345/4583/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4583/26

Провадження № 2/345/3136/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

10.08.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними (позиковими) договорами, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.09.2025 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку кредитний договір із ТзОВ «МІЛОАН» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника ним пройдено однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 102297009 від 24.09.2025 надано строком на 360 календарних днів. Кінцева дата повернення кредиту з процентами – 19.09.2026. Проте відповідачем не виконані кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 51 968,31 грн, яка є документально підтвердженою та складається з різних платежів, що включають борг за основною сумою (тілом) кредиту – 19 076,47 грн, нарахованими процентами – 11 571,84 грн, несплаченою комісією за обслуговування кредиту - 13 320,00 грн та неустойкою – 8 000,00 грн.

Крім того, 18.12.2025 між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5195419, який підписано позичальником у аналогічний до зазначеного вище спосіб цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором). Відповідачем отримано на свій банківський рахунок також строком на 360 днів кредитні грошові кошти в сумі 13 300,00 грн зі сплатою процентів за фіксованою ставкою. Умови зазначеного договору відповідачем не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 39 354,70 грн, яка включає борг за основною сумою (тілом) кредиту, комісією за обслуговування кредиту та штрафами. Придбавши за плату в первісного право вимоги за цим кредитним договором у встановленому порядку на підставі укладеного договору факторингу, Товариство просить суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в повному обсязі.

04.01.2026 між ОСОБА_1 і ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір позики № 45217792, умови якого позичальник не виконав, допустивши виникнення боргу на загальну суму 30 145,46 грн, що включає неповернуту суму позики, проценти, в тому числі за понадстрокове користування позикою.

Товариство як змінений кредитор просить стягнути з відповідача за вищенаведеними договорами заборгованість, розмір якої становить 121 468,47 грн.

Товариством зазначено у позовній заяві про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача у разі постановлення судом ухвали про розгляд відповідної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.09.2026 відповідач подав заяву про розгляд відповідної справи за правилами загального позовного провадження. Цього ж дня подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суд звернути увагу на те, що значна частина заборгованості за укладеними ним кредитними договорами стосується несплачених сум комісії за обслуговування кредиту, проте Товариством не доведено, за які конкретно послуги суми цієї комісії були нараховані позичальнику. Відповідач заперечує правомірність нарахування йому первісним кредитором процентів за понадстрокове користування позикою. Вважає, що під час безперервної дії на всій території України правового режиму воєнного стану, жодних підстав для стягнення з нього як із позичальника неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань немає. Не заперечує щодо можливості стягнення з нього боргу за основними сумами кредиту (позики) та нарахованими процентами.

У відповіді на відзив від 01.09.2026 Товариство зазначає, що правовою підставою для стягнення з відповідача сум неустойки є положення Закону № 3498-ІХ. В питаннях правомірності стягнення з відповідача заборгованих сум комісії за обслуговування кредиту узагальнено покликається на усвідомлене рішення позичальника отримати кредитні кошти з умовою сплати подібних сум комісії. Просить позов задовольнити повністю, поклавши на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 02.09.2026 здійснено перехід з розгляду відповідної справи зі спрощеного та загальне позовне провадження. У справі призначено підготовче судове засідання.

В запереченні на відповідь на відзив від 09.09.2026 відповідач повторно наголосив на раніше висловлених ним запереченнях щодо суті позовних вимог. Додатково просив суд перевірити правильність розрахунків заборгованості за укладеними договорами Не заперечував щодо можливості розгляду справи без його участі.

Підготовче провадження у справі закрито ухвалою суду від 01.10.2026.

27.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення з відкладенням виготовлення його повного тексту на строк не більше десяти днів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір про споживчий кредит №102297009 від 24.09.2025 із ТзОВ «МІЛОАН» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в цифровій послідовності (888684). Грошові кошти в сумі 20 000,00 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідача (маска картки № НОМЕР_1 ), що підтверджується п. 2.1. зазначеного вище договору, копією платіжного доручення кредитодавця № 109721875 від 24.09.2025 та визнається самим відповідачем.

Істотні умови кредитного договору: строк кредитування – 360 календарних днів, останній день якого припадає на 19.09.2026; повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником за встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору (пп.1.3.-1.4).

Відповідно до пп. 1.5.1.-1.5.2. п. 1.5. кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1 800,00 грн. або 9,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) – 32 560,00 грн., що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

При цьому згідно з визначенням термінів, що надаються відповідним договором, передбачено наступне:

- комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Підпунктами 1.5.3.-1.5.4. п. 1.5. договору визначено: проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 36.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

У п.9.3.9. кредитного договору позичальник зобов`язаний у випадку виникнення понадстрокового користування кредитом (його частиною) за договором сплачувати в повному обсязі нараховані проценти за понадстрокове користування кредитом або пеню, та нести відповідальність, передбачену договором.

Згідно з п. 4.1. договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

25.05.2026 між первісним кредитором і Товариством укладено договір факторингу №25052026, за умовами якого ТзОВ «МІЛОАН» за плату відступлено належні первісному кредитору права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 102297009 від 24.09.2025, позичальником за яким виступає ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку первісного кредитора у період з 24.09.2025 до дня відступлення своїх прав Товариству позичальнику нараховано щоденно проценти із застосуванням ставок, визначених умовами кредитного договору.

У цій справі між її сторонами немає спору з приводу виникнення у позичальника боргу за основною сумою (тілом) кредиту та нарахованими, але несплаченими процентами.

Отже, суду належить дати правову оцінку правомірності стягнення з відповідача боргу за комісією з обслуговування кредиту та неустойкою.

З даного приводу суду зазначає, що відповідно до ч.1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року (справа №496/3134/19) вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.

У вказаній постанові вказано, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст.12 цього Закону.

Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.

З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору № 102297009 від 24.09.2025, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що останньому встановлено щомісячну плату за послуги банку (фінансової установи), які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених Графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме комісія за обслуговування кредиту в розмірі 13 320,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У періоді нарахування відповідачу у справі процентів за понадстрокове користування кредитними коштами діяв воєнний стан, уперше введений з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану № 2102-ІХ від 24.02.2022», який неодноразово продовжувався й триває до сьогодні.Тлумачення зазначеної вище норми матеріального закону свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Ця особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, який є обов`язковим для застосування.

Отже, у задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з відповідача 8 000,00 грн штрафів за прострочення позичальником своїх грошових зобов`язань також необхідно відмовити.

Заборгованість відповідача перед Товариством в частині неповернутого тіла кредиту та процентів в загальному розмірі 21 768,31 грн визнається повністю, тому її необхідно стягнути з ОСОБА_1 повністю.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 5195419 №18.12.2025, суд виходить із таких мотивів.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.

Умови договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) від 18.12.2025 №5195419, укладеного між відповідачем і ТзОВ «МІЛОАН», є ідентичними до попередньо дослідженого судом кредитного договору від 24.09.2025. Відмінність у цих договорах полягає лише в сумі наданого кредиту (13 300,00 грн), строку кредитування, останній день якого припадає на 13.12.2026, розмірах комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентних ставках за користування кредитними коштами.

Так, згідно з абз. 2 пп. 1.5.4. п. 1.5. договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складають 0,00 грн.

Згідно з копією платіжного доручення первісного кредитора № 168490634 від 18.12.2025 кредитні кошти перераховані позичальнику в повному обсязі.

Графік платежів (додаток № 1 до кредитного договору) передбачає здійснення позичальником 23-ох чергових платежів, в складі 1-го з яких передбачена одноразова комісія за видачу кредиту розміром 1 436,40 грн; повернення основної суми кредиту здійснюється у складі 2-22 платежів щоразу в розмірі 13,30 грн (23-й платіж – одноразово 13 020,70 грн); комісія за обслуговування кредиту – 1 941,80 грн кожного разу в складі 2-го-23-го чергових платежів.

Відповідач у справі сплатив комісію за видачу кредиту у повному обсязі та комісію за обслуговування кредиту в складі 1-го чергового платежу.

Крім того, відповідно до розрахунку первісного кредитора ТзОВ «МАНІВЕО» позичальник ОСОБА_1 на користь кредитодавця сплатив винятково 13,30 грн в рахунок повернення тіла кредиту (у складі 2-го чергового платежу).

При ухваленні рішення за вимогою Товариства як нового кредитора про стягнення з відповідача неповернутої суми кредиту суд керується такими мотивами.

Відповідно до пп.2.4.3. кредитного договору від 18.12.2025 у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» (далі – Закон № 1734), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями ч.4 ст.16 Закону № 1734 визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Якщо кредитодавець не набув у встановленому порядку право на дострокове повернення кредиту з позичальника, вказане не позбавляє такого кредитодавця права на стягнення з позичальника заборгованості, яка існує на дату звернення з позовом до суду.

Відповідний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 22.10.2025 (справа № 539/402/24), який є обов`язковим для застосування.

Дійсно, первісний та змінені кредитори в цій справі наділені згідно з умовами кредитного договору (пп.2.4.3) правом вимоги дострокового повернення кредиту від позичальника ОСОБА_1 , строк повернення якого настане у майбутньому 13.12.2026, проте у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували надіслання будь-яким із кредиторів вимоги позичальнику про усунення порушень умов кредитного договору в частині сплати процентів згідно та не усунення відповідних порушень у межах визначеного законом і договором строку.

Варто також наголосити, що відомості про надіслання Товариством у встановленому кредитним договором порядку і спосіб ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень умов кредитного договору відсутні у тексті позовної заяви загалом.

Таким чином, з відповідача. не може у межах заявленого предмета і підстав позову бути стягнута достроково неповернута основна сума (тіло) кредиту, що не позбавляє Товариство як нового кредитора в майбутньому права на стягнення залишку боргу із неухильним додержанням вимог ч.4 ст.16 Закону № 1734.

На дату пред`явлення цього позову (10.08.2026) настав строк сплати (повернення) основної суми кредиту в складі 3-го – 14-го чергових платежів на загальну суму 159,60 грн (13,30х12).

Детальну та вмотивовану правову оцінку вирішенню спору в частині нікчемності умови кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту суд надавав раніше. За нікчемною умовою позичальник сплатив 01.02.2026 комісію за обслуговування кредиту розміром 1 941,80 грн.

За таких умов зі сторони позичальника має місце переплата на користь первісного кредитора розміром 1 782,20 грн (1 941,80 грн – 159,60).

Про відсутність належних і достатніх правових підстав для стягнення з відповідача сум нарахованих штрафів розміром 6 650,00 грн під час дії правового режиму воєнного стану суд також зазначав раніше.

Враховуючи наведене, у задоволенні вимог Товариства про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою кредиту, неправомірно нарахованих сум комісії за обслуговування кредиту та штрафів необхідно відмовити.

Оцінюючи доводи Товариства про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 04.01.2026 № 45217792 суд висновує, що за цим правочином позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 18 000,00 грн строком на 30 днів з умовою сплати процентів за фіксованою ставкою 0,209% від суми кредиту за один день користування коштами. Водночас, за понадстрокове користування позикою передбачено умову про сплату процентів розміром 4,0% від суми кредиту за один день та пеню такого самого розміру за прострочення позичальником своїх грошових зобов`язань (п. 2.2.).

Згідно з п. 10.7. договору за прострочення виконання зобов`язань позичальником передбачено:

- якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 1734 та іншими актами законодавства;

- якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, за користування кредитом (його частиною) понад встановлений договором строк, у випадку невиконання позичальником умов договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом № 1734.

Станом на 04.01.2026 розмір мінімальної заробітної плати складав 8 647,00 грн згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Відповідач у справі не оспорює правомірність вимог Товариства про стягнення з нього основної суми позики та нарахованих процентів в межах узгодженого між сторонами 30-ти денного строку кредитування, проте категорично заперечує правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення процентів за понадстрокове користування позикою.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12-ц викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абз.2 ч.2 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

У ч.3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч.3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З огляду викладене, суд не може погодитися із необхідністю стягнення з ОСОБА_1 процентів за понадстрокове користування позикою за умовами договору від 04.01.2026 №45217792, який позичальником дійсно не виконувався належним чином.

Умова кредитного договору про сплату процентів за понадстрокове користування кредитом розміщена в Розділі 10 «Відповідальність сторін, порядок вирішення спорів» та визначена імперативно як наслідок прострочення виконання позичальником своїх грошових зобов`язань.

Товариством не заявлено вимог про стягнення з відповідача процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. До того ж, згідно з п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зважаючи на здійснену відповідачем переплату за кредитним договором від 18.12.2025 № 5195419, правонаступником кредитора за яким є Товариство, наявна заборгованість в частині прострочених процентів за договором позики від 04.01.2026 № 45217792 розміром 4 511,12 грн підлягає зменшенню і складе 2 728,92 грн (4 511,12-1 782,20).

Сукупний борг відповідача за договором позики складатиме 20 049,42 грн (17320,50+2782,20).

Загалом з відповідача необхідно стягнути на користь Товариства 41 817,73 грн (21768,31+20049,42).

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у рачі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, з відповідача на користь Товариства підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 916,39 грн або 34,42 % від ціни заявленого позову.

Керуючись ст.258,263-265,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2) заборгованість

- за кредитним договором № 102297009 від 24.09.2025 в розмірі 21768,31 грн., з яких: 19076,47 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2691,84 грн. – сума заборгованості за відсотками;

- за договором позики № 45217792 від 04.01.2026 в розмірі 20049,42 грн., з яких: 17320,50 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2728,92 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Всього стягнути заборгованість за договорами в загальному розмірі 41817,73 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір в розмірі 916,39 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.11.2026.

Суддя