Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №344/10702/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №344/10702/26

Суддя: Бабій О. М.

Справа № 344/10702/26

Провадження № 2/344/5917/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Бабій О.М.

секретаря Семенюка А.В.,

за участі позивачки ОСОБА_1 , та її представника – адвоката Зварич Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 05 червня 2026 року звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат на утримання квартири та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка є власником 1/3 частини квартири позивачки на АДРЕСА_1 , тому вона зобов`язана нести усі витрати пов`язані з утриманням майна належного їй. Оскільки відповідачка не бере участі в утриманні спільної квартири, всі витрати несе позивачка, тому вона змушена звернутись з позовом до суду про стягнення частини таких витрат починаючи з жовтня 2024 року в сумі 5422 грн.

Протиправними діями відповідачки, які полягають в несплаті житлово-комунальних послуг, позивачці завдано моральної шкоди. Моральна шкода полягає в тому, що позивачка змушена самостійно сплачувати такі витрати, втретє звертатись з позовом до суду про відшкодування таких витрат, витрачати свій час, позивачка відчуває хвилювання та стрес через таку ситуацію, тому просить стягнути з відповідачки 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідачка відзив на позовну заяву не надала.

В підготовчому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в частині стягнення 4522 грн. витрат понесених на сплату житлово-комунальних послуг. Також пояснив, що відповідачка погоджується сплачувати свою частину витрат, але позивача ухиляється від надання квитанції та реквізитів для сплати. Щодо відшкодування моральної шкоди, то вважає такі вимоги необґрунтованими.

Позивачка в судовому засіданні підтвердила, що грошові кошти від відповідачки надійшли на її банківську картку.

Також зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, але згодом, після наради з адвокатом, надала суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 4522 грн. 36 коп., просила провадження у справі в цій частині закрити.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2026 року провадження у цивільній справі №344/10702/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів сплачених за житлово-комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди – закрито в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів сплачених за житлово-комунальні послуги в сумі 4522 грн. 36 коп.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник зазначив у письмових поясненнях, що просить розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 1/18 частки з 22.04.2021, ОСОБА_3 1/6 частки з 22.04.2021, ОСОБА_4 1/9 частки з 15.04.2021, ОСОБА_3 1/6 частки з 19.02.2020, ОСОБА_2 1/3 частки з 28.12.2015, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.7-8).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.12.2023 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів сплачених за комунальні послуги. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені за житлово-комунальні послуги: по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за період: листопад-грудень 2020 року та березень 2021 року в сумі 193 гривні 16 копійок; за доставку природного газу за період: листопад 2020 року – листопада 2021 року включно, травень 2022 року – липень 2023 року включно в сумі 100 гривень 51 копійка; за опалення за період: з 06 березня 2020 – 01 липня 2023 в сумі 7 547 гривень 18 копійок (а.с.22-27)

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.04.2025 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів сплачених за комунальні послуги. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги у сумі 7608 гривень 17 копійок (а.с.19-21).

Позивачка втретє звернулась до суду та відповідачка позов в цій частині на підготовчому провадженні визнала та сплатила позивачці 27.10.2026 року на її банківську картку грошові кошти в сумі 4522 грн.

Позивачка підтримує свою позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України та ч. 4 ЦК України ст. 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Таким чином, сторони в силу вимог статей 322, 360 ЦК України зобов`язані утримувати майно, що їм належить, та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц та у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2) ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Отже, відповідачка повинна була сплачувати свою частину житлово-комунальних послуг не чекаючи позову до суду.

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно зі змістом правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішеннями Івано-Франківського міського суду від 13.12.2023 року та 01.04.2025 року, а також під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідачка не сплачує комунальні послуги і позивачка змушена звертатись з позовами до суду. Відповідачка може і зобов`язана сплачувати комунальні послуги, оскільки є співвласником квартири і їй не потрібно квитанцій від позивачки чи інших співвласників, оскільки про розмір та нарахування вартості комунальних послуг вона вправі дізнатися у надавача таких послуг, як і про рахунки для їх сплати.

Таким чином, факт незаконних дій відповідачки щодо несплати вартості комунальних послуг встановлений судовими рішеннями, і такі обставини не підлягають доказуванню в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, тому наявні правові підстави для стягнення моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду №953/825/24 (провадження 61-17568вс) від 02 вересня 2025 року, №336/7765/18 (провадження 61-18411св20) від 30 червня 2021 року.

У частині визначення розміру моральної шкоди, завданої позивачці, судом враховано наступне.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Зі змісту ст. 23 ЦК України вбачається, що при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що матеріалами справи встановлено обставини, які свідчать про несплату відповідачкою вартості комунальних послуг протягом певного періоду, необхідність в позивачки звертатися до судових органів за захистом порушених прав, суд вважає наявними передбачені законом підстави для стягнення на її користь моральної шкоди в загальному розмірі 3000 грн., що є розумним та справедливим, виходячи з характеру спору та доказів, наданих позивачкою на підтвердження її спричинення.

З урахуванням наведеного позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 14 522 грн. В частині позовних вимог на суму 4522 грн. провадження закрито, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. задоволено частково на суму 3000 грн. (30%).

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, то судовий збір в розмірі 399 грн. 36 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягнення з відповідачки на користь Держави.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 1, ст. 5, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 256-257, 261, 267, 317, 23, 319, 322, 356, 360, 368, 526, 544 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 гривень:

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь держави UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 399 грн. 36 коп.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення оголошено 09 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua