Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №345/4885/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Долинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №345/4885/26

Суддя: Тураш В. А.

Справа №: 345/4885/26

Провадження №: 2/343/1504/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря судових засідань – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд-

В С Т А Н О В И В:

В Долинський районний суд Івано-Франківської області 25.09.2026 з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області поступила цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, сформована в системі "Електронний суд" представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Василенко С.І., в якій позивач просить ухвалити рішення, яким:

розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21 вересня 2024 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Хелмно, Куявсько-Поморського воєводства, Республіки Польща, актовий запис №0404011/00/AM/2024/708422.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 21 вересня 2024 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Хелмно, Куявсько-Поморського воєводства, Республіки Польща, актовий запис № 0404011/00/AM/2024/708422.

Від шлюбу неповнолітніх дітей не має. Відповідачка відмовляється звертатись до органів ДРАЦСу зі спільною заявою, тому позивач вимушений звернутись до суду. У випадку відсутності спільної волі подружжя на розлучення або ж за наявності спільних неповнолітніх дітей, розірвати шлюб в Україні можливо виключно у судовому порядку.

Сімейне життя між подружжям не склалося. Після укладення шлюбу стало очевидним, що сторони мають несумісні характери, суттєво різні життєві цілі, погляди на ведення спільного побуту та загалом різне бачення сімейного життя.

Між сторонами є значна різниця у віці - понад 13 років, що також зумовило суттєві відмінності у поглядах, інтересах та способі життя. Фактично одразу після реєстрації шлюбу стало зрозуміло, що сторони мають різні уявлення про сімейні відносини, взаємні права та обов`язки подружжя.

У шлюбі між сторонами постійно виникали непорозуміння та конфлікти. Дружина значну частину свого вільного часу проводила з подругами, часто відвідувала нічні клуби та вела спосіб життя, який не відповідав уявленням позивача про сімейні відносини. Крім того, у подружніх стосунках мали місце випадки обману та подружньої невірності, що остаточно підірвало довіру між сторонами та унеможлює подальше спільне життя.

Відсутність взаєморозуміння, постійні розбіжності у поглядах на сімейні цінності, шлюбні відносини та обов`язки подружжя, призвели до емоційного віддалення сторін, фактичного припинення їхнього спілкування як подружжя. Між сторонами було втрачено почуття взаємної любові, поваги та довіри, які є основою сімейних відносин. Згодом дружина була депортована з території Республіки Польща до України.

Таким чином, сім`я розпалася практично одразу після її створення, а подружні відносини сторін остаточно припинилися. Сторони фактично не прожили у шлюбі навіть одного року як повноцінна сім`я. На даний час спільне господарство не ведеться понад 10 місяців, сімейні відносини відсутні, взаєморозуміння та подружня близькість втрачені, а подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливими.

З часу припинення шлюбних відносин, примирення між сторонами не відбулось.

Подальше існування формального шлюбу буде суперечити інтересам сторін.

Спільного майна не мають (а.с.1-3).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2026 цивільна справа № 345/4885/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.37).

Згідно вимог ст. 187 ЦПК України, 28.09.2026 суд направив запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачки ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування (а.с.39).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2026 суд відкрив спрощене провадження у справі №345/4885/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та постановив справу розглядати суддею одноособово, з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 09 листопада 2026 року в 09.15 годин (а.с.41).

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Василенко С.І. (ордер серії АХ №1376686 від 25.08.2026 а.с.14, договір про надання правової допомоги від 24.08.2026 а.с.15) в судове засідання не з`явилися, хоча про час, день та місце його проведення були повідомлені у встановленому Законом порядку. 23.10.2026 від представника позивача - адвоката Василенко С.І. на адресу суду поступила заява, сформована в системі "Електронний суд", відповідно до якої вона просить розглянути справу без її участі та участі її довірителя, позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с.43).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про день, час та місце його проведення була належним чином повідомлена, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.44). В Долинський районний суд 09.11.2026 поступила заява, згідно якої відповідачка ОСОБА_2 просить справу за позовом ОСОБА_1 до неї про розірвання шлюбу розглядати у її відсутності, позов визнає, згідна на розірвання шлюбу (а.с.45-46).

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Cуд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Копія скороченої виписки свідоцтва про шлюб, переклад якого здійснено з польської мови, свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , 21 вересня 2024 року був зареєстрований шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Хелмно, Куявсько-Поморського воєводства, Республіки Польща, актовий запис №0404011/00/AM/2024/708422. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - " ОСОБА_6 ", жінки- " ОСОБА_6 " (а.с.26).

Як встановлено з матеріалів справи, від даного шлюбу у сторін по справі дітей не має.

Так як шлюб між сторонами був укладений на території іноземної держави - Республіки Польща, правовідносини пов`язані із його розірванням, є такими, що містять "іноземний елемент", оскільки юридичний факт - укладення шлюбу, який створив правовідносини між подружжям, мав місце на території іноземної держави.

Відповідно до вимог ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право", право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до положень ст. 58 Закону України "Про міжнародне приватне право", шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Згідно зі ст.63 Закону України "Про міжнародне приватне право", припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Документом, яким встановлено безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні" № 52/5 від 18.10.2000 із змінами та доповненнями. Тобто, для визнання шлюбу Державою Україна, укладеного в іншій країні, з усіма правовими наслідками, шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як: свідоцтво про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 року.

Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року

Згідно з ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право", правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Відповідно до п. 11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" передбачено, що правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифікований постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 04.02.1994, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.

З матеріалів справи суд встановив, що сторони є громадянами України. Шлюб вони уклали на території Республіки Польща.

Так, згідно із відомостей позовної заяви позивач по справі ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.33) , є громадянином України ( копія паспорта а.с. 28-30) , має зареєстроване місце проживання в Україні ( АДРЕСА_1 ), матеріали справи не містять відомостей про вихід позивача з громадянства України, його втрату або інші підстави для припинення ним громадянства України.

Крім цього, відповідно до відомостей позовної заяви, суд враховує той факт, що відповідачка по справі ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , також є громадянкою України ( копія паспорта а.с. 46), зареєстрована в Україні ( АДРЕСА_2 ), а тому їх особистим законом є право України і в даному випадку при вирішенні питання про розірвання шлюбу підлягає застосуванню законодавство України.

Ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).

Ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.

Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.

У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї.

Позивач та відповідачка не бажають зберегти сім`ю, оскільки вони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, проживають окремо, їх сім`я розпалася.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка не заперечує щодо цього, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Беручи до уваги волевиявлення сторін щодо розірвання шлюбу, а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 58, 60,63 Закону України "Про міжнародне право", керуючись статтями 141, 258, 259, 263, 265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21 вересня 2024 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Хелмно, Куявсько-Поморського воєводства, Республіки Польща, актовий запис №0404011/00/AM/2024/708422, - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш

Оригінал: reyestr.court.gov.ua