Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №737/451/26
Суддя: Лебеженко В. О.
Справа № 737/451/26Головуючий у 1 інстанції Рубаненко Н. Ю.
Провадження № 33/4823/906/26
Категорія - – ч. 1 ст. 130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Чернігів
Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., за участю захисника Кушнеренка Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кушнеренка Євгена Юрійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
у с т а н о в и в:
1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.
Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Суд першої інстанції установив, що 09 липня 2026 року о 00 год 45 хв в селищі Куликівка Чернігівського району Чернігівської області, по вул. Миру, 35, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу Drager ARSM-0902, тест позитивний 0,79 ‰. Із результатом водій не погодився. Згідно з висновком Куликівської лікарні планового лікування водій перебував у стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник Кушнеренко Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та не застосовувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що працівниками поліції не дотримано процедуру фіксування адміністративного правопорушення та складання адміністративних матеріалів, відео фіксація порушення є неповною, тому результат проходження огляду на стан сп`яніння вважається недійним.
Зокрема, працівниками поліції відеофіксація у цій справі проводилась на мобільний телефон, який не відноситься до переліку спеціальної техніки для використання, та є неповною, оскільки на відеофайлі не зафіксована причина зупинки, відсутнє спілкування працівників поліції з водієм, що є порушенням Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.20218 №1026, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11.01.2019 за №28/32999.
Враховуючи, що автомобіль під кернуванням ОСОБА_1 було зупинено з порушенням вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», тому відповідно до доктрин «плодів отруєного дерева», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі і протокол про адміністративне правопорушення.
Відео фіксування події повинно проводитись з моменту зупинки транспортного засобу та до кінця розгляду справи, однак поліцейськими не було проведено таких дій, що є грубим порушенням процедури розгляду.
Звертає увагу, що спочатку працівники поліції повідомили його підзахисному, що вбачають у нього ознаки наркотичного сп`яніння, проте, не проводячи первинного огляду на ознаки наркотичного сп`яніння, працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На місці зупинки результат огляду на стан сп`яніння показав 0,79 ‰, з яким водій не погодився, тому огляд проведено у медичному закладі, результат якого становить 0,55 ‰, проте у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається результат 0,79 ‰.
На порушення вимог ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.ст. 277, 268 КУпАП, під час складання протоколу працівники поліції не роз`яснили водію права, передбачені вказаними нормами закону, що підтверджується відеофіксацією.
Зазначає, що суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не врахував норми ст. 33 КУпАП, серед іншого, характер вчиненого правопорушення, особу порушника ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
3. Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник Кушнеренко Є.Ю. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належними чином, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, про що повідомив і його захисник.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 289 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Приписами пункту 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодилась виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України.
Порядок проведення огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в закладі охорони здоров`я він проводиться у випадках, передбачених законом, зокрема в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки або його незгоди з результатами такого огляду.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №714446 від 09.07.2026, ОСОБА_1 09 липня 2026 року о 00 год 45 хв в селищі Куликівка Чернігівського району Чернігівської області, по вул. Миру, 35, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу Drager ARSM-0902, тест позитивний 0,79 ‰. Із результатом водій не погодився. Згідно з висновком Куликівської лікарні планового лікування водій перебував у стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).
Суддя апеляційного суду виснує, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП, та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст. 251 КУпАП.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.07.2026, виданим Куликівською ЛПЛ, підтверджує факт того, що ОСОБА_1 09 липня 2026 року о 01 год 30 хв перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с.6).
Даними, що містяться на відеозаписі, підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, озвучення поліцейським підозри про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, на що водій погоджуються. За результатами огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат тесту позитивний 0,79 ‰, з яким ОСОБА_1 не погодився, тому був доставлений у лікарню для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.
В подальшому зафіксована процедура огляду в медичному закладі. Проведеним в лікарні оглядом на встановлення стану алкогольного сп`яніння результат виявився позитивний - 0,55 ‰, що свідчить про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Після завершення медичного огляду, на відео зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.10).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Посилання апелянта на не безперервність долученого до справи відеозапису не є слушними. Суддя апеляційного суду звертає увагу на те, що він є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №102, передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків.
На переконання судді апеляційного суду, на відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Суддя апеляційного суду визнає цей відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити всі обставини вчиненого адміністративного правопорушення, та він є достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими доказами по справі, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
Щодо посилань захисника на недопустимість відеозапису з мобільного телефону поліцейського.
Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
Із самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд першої інстанції у своїй постанові. Те, що самі відеозаписи події складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.09.2025 року по справі 134/1667/23, згідно з якою використання особистого гаджета для фіксації подій саме по собі не є підставою для визнання такого доказу недопустимим. Крім того, нормативні акти Національної поліції регламентують використання бодікамер, однак не містять прямої заборони на застосування поліцейськими власних мобільних телефонів для документування подій.
Як вірно встановив суд першої інстанції, відеозйомка велась відкрито, в публічному місці, перебіг подій за участю водія ОСОБА_1 , відображених на відео, стороною захисту не оспорювалось.
З огляду на те, що долучені до протоколу відеозаписи відображають фактичні обставини справи, а технічний засіб, яким здійснювалася зйомка, ідентифіковано у протоколі, відсутні підстави для їх відхилення, тож суд оцінює ці матеріали в комплексі з рештою наявних доказів.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Щодо порушення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення через відсутність у ньому цифрового показника проміле, встановленого за результатами огляду в закладі охорони здоров`я.
Відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, стан алкогольного сп`яніння може встановлюватися як за допомогою спеціальних технічних засобів, так і за результатами медичного огляду, проведеного у закладі охорони здоров`я. За результатами такого огляду складається відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який є процесуальним документом і письмовим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що він погодився. За результатами тестування технічним приладом було зафіксовано 0,55 ‰ .
Проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та оформлення його результатів врегульовано розділом ІІІ Інструкції, відповідно до якого огляд водія у закладі охорони здоров`я проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів та тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст алкоголю, наркотичних засобів або психотропних речовин. За результатами огляду та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, а висновок щодо результатів медичного огляду видається на підставі цього акта.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що доказове значення у даному випадку має саме висновок медичного огляду, який формується уповноваженим лікарем за результатами проведеного обстеження та відображає кінцевий медичний результат, а не окремі технічні елементи оформлення первинної документації (акта огляду, довідки лабораторного дослідження тощо), де чітко констатовано стан сп`яніння водія ОСОБА_1 .
До того ж, матеріали справи не містять жодних доказів того, що після проведення лікарем огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 висловлював обґрунтовану незгоду із процедурою та результатами такого огляду.
Щодо тверджень про незаконність зупинки транспортного засобу.
Суддя апеляційного суду звертає увагу, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також, слід зазначити, що в умовах запровадженого в державі воєнного стану та пов`язаних з цим певних обмежень прав і свобод людини, працівники поліції під час здійснення заходів з охорони громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, наділені правом зупиняти та перевіряти транспортні засоби не лише з підстав, передбачених Закону України «Про національну поліцію». Оскільки водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в населеному пункті під час дії комендантської години (00 год 45 хв), то, на переконання судді апеляційного суду, він був правомірно зупинений працівниками поліції.
Щодо тверджень про не роз`яснення працівниками поліції прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, є непереконливими, з огляду на таке.
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що останній поставив свій підпис у відповідній графі протоколу. Будь-яких зауважень щодо порушення його прав чи процедури складання протоколу водій ОСОБА_1 не висловлював, що свідчить про добровільність та усвідомленість його дій під час фіксації правопорушення.
Щодо не врахування вимог ст. 33 КУпАП при призначенні стягнення
За санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд 1 інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33-35 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
5. Висновки апеляційного суду.
Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду.
За таких обставин суддя апеляційного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу захисника Кушнеренка Євгена Юрійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Лебеженко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua