Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №947/3209/26
Суддя: Коломієць Н. О.
Номер провадження: 11-кп/813/1745/26
Справа № 947/3209/26
Головуючий у першій інстанції
ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2026 м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026160000000091 від 22.01.2026 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (далі по тексту - КК) за апеляційною скаргою прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2026
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді начальника групи забезпечення заходів цивільно - військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.368 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст.58 КК замінено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.5 ст.72 КК зараховано у строк відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, період попереднього ув`язнення ОСОБА_7 у ДУ "Одеський слідчий ізолятор" з 30.07.2025 по 28.01.2026 у спввідношенні - одному дню тримання під вартою відповідає три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою скасовано.
Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
Суд встановив, що ОСОБА_7 спільно з Особа 1 та Особа 2 (матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження), у невстановлений час та місці, але не пізніше 29 червня 2025 року, розробили корупційну схему, направлену на отримання неправомірної вигоди за видачу фіктивних повісток про явку до одного з ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження медичного огляду для визначення придатності, особам які підпадають під мобілізацію віком з 25 років до 60 років, що у свою чергу дає право безпечно пересуватися по місту та по території України під час військового стану зазначеним особам та виключає можливість призову останніх на військову службу.
Реалізуючи вищезазначений злочинний план, 29.06.2025 року у денний час доби, більш точний час не встановлений, ОСОБА_7 спільно з Особа 1 та Особа 2, переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, зустрілись з ОСОБА_10 у невстановленому місці та під час особистої розмови Особа 2 познайомив останнього з ОСОБА_7 та Особа 1, які в свою чергу запропонували йому за грошову винагороду в розмірі 15 000 гривень, надати фіктивну повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на певний час, яка надасть змогу безпечно пересуватися по місту та по території України під час військового стану, особам які підпадають під мобілізацію віком з 25 років до 60 років. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_7 також повідомив ОСОБА_10 , що може загалом підготувати та видати поступово близько десяти подібних повісток по необхідності.
В подальшому, в період часу з 29.06.2025 року по 29.07.2025 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище, отримувавши за місцем служби, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_2 , бланки незаповнених повісток про явку до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_4, з печаткою органу та підписом керівника, передавав їх періодично за запитом Особа 1, яка сприяла вчиненню правопорушення шляхом передачі їх в подальшому Особа 2 для їх реалізації та отримання грошових коштів.
У вказаний період часу, 10.07.2025 року приблизно о 15:30 годин, Особа 2, реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та Особа 1 умисел на отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, сприяючи вчиненню правопорушення зустрівся з ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , де передав останньому повістку № 705/8 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , видану для проходження медичного огляду для визначення придатності на ім`я ОСОБА_10 від 10.07.2025 року, з підписом керівника та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, Особа 2 повідомив ОСОБА_10 , що грошові кошти за неї необхідно буде передати пізніше.
16.07.2025 року у денний час доби, більш точний час не встановлено, Особа 2 зустрівся з ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якої останній передав Особа 2 грошові кошти в розмірі 15 000 гривень, за раніше виготовлену ОСОБА_7 повістку для їх розподілу між Особа 2, Особа 1 та ОСОБА_7 .. Також в ході вказаної зустрічі Особа 2 повідомив ОСОБА_10 про можливість виготовлення аналогічних повісток іншим його знайомим, при цьому вартість наступних буде складати 14 000 гривень.
18.07.2025 року приблизно об 11:00 годин, Особа 2, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_7 та Особа 1 умислу на отримання неправомірної вигоди, зустрівся з ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , де передав останньому три повістки з №№ 737/7, 739/7 та 740/7 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , видану для проходження медичного огляду для визначення придатності на ім`я ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 17.07.2025 року, з підписом керівника та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу, ОСОБА_10 передав ОСОБА_14 грошові кошти в загальній сумі 42 000 гривень, за виготовлені повістки для їх розподілу між Особа 2, Особа 1 та ОСОБА_7
23.07.2025 року приблизно об 11:00 годин, Особа 2, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_7 та Особа 1 умислу на отримання неправомірної вигоди, зустрівся з ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , якому передав три повістки з №№ 713/5, 715/6 та 716/5 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , видану для проходження медичного огляду для визначення придатності на ім`я ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , від 23.07.2025 року, з підписом керівника та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу, ОСОБА_10 повідомив Особа 2, що грошові кошти за виготовлені повістки передасть пізніше.
29.07.2025 року приблизно о 14:00 годині, Особа 2, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_7 та Особа 1 умислу на отримання неправомірної вигоди, знову зустрівся з ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , де передав останньому три повістки з №№ 115/4, 112/4 та 117/5 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , видану для проходження медичного огляду для визначення придатності на ім`я ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 від 29.07.2025 року, з підписом керівника та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу, ОСОБА_10 передав ОСОБА_14 грошові кошти в загальній сумі 28 000 гривень, за виготовлені повістки для їх розподілу між Особа 2, Особа 1 та ОСОБА_7 ..
Таким чином, за вказаний період часу, а саме з 29.06.2025 року по 29.07.2025 року, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище, отримав за місцем служби, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_2 , десять бланків незаповнених повісток про явку до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_4, які в свою чергу останній передавав Особа 1, яка їх реалізувала через Особа 2, в результаті чого отримали неправомірну вигоду на загальну суму 85 000 гривень, яку останні розподілили між собою.
Суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.368 КК як одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Доводи та вимоги апеляційної скарги
Прокурор , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді 1 інстанції ОСОБА_9 просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 368 КК у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 58 КК України замінити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на такий же строк із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення. Позбавити ОСОБА_7 права займатись діяльністю, пов`язаною з мобілізаційними заходами на строк 3 роки. Застосувати спеціальну конфіскацію державної неправомірної вигоди в розмірі 26334 грн. відповідно до ст. 96-1, 96-2 КПК.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_7 спільно з двома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження отримали неправомірну вигоду в сумі 85000 грн., яку розподілили між собою, однак рішення щодо спеціальної конфіскації неправомірної вигоди на підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК суд безпідставно не прийняв.
Крім того зазначає, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю, яке безальтернативно передбачено санкцією ч. 1 ст. 368 КК, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор у провадженні ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, проте просили розстрочити виплату суми неправомірної вигоди в дохід держави щомісячними платежами.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України (далі по тексту - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення судів першої інстанцій у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирок суду першої інстанції оскаржується прокурором лише в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та незастосування положень ст. 96-2 КК, а відтак колегія суддів відповідно до ст. 404 КПК України переглядає вирок суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом вимог закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання колегія суддів визнає обґрунтованими.
Санкцією ч. 1 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Отже додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю визначено кримінальним законом як обов`язкове.
Водночас, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 368 КК України не призначив йому додаткове покарання, при цьому положень ст. 69 КК не застосовував.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.02.2023 у справі №748//479/20, якщо додаткове покарання передбачається в санкції статті Особливої частини КК України як обов`язкове, то суд може його не призначати лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України.
Крім того, відповідно до висновку, який викладений у постанові Верховного Суду у справі від 21.06.2022 № 171/869/21 не є перешкодою для призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що засуджений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність з використанням можливостей яких він вчинив кримінальне правопорушення.
З урахуванням наведених обставин, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому є обґрунтованими.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 409 КПК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Суд апеляційної інстанції, як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку, яким необхідно призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з мобілізаційними заходами строком на 3 (три) роки.
Разом з цим, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність через незастосування вимог, передбачених ст. 96-1, 96-2 КК України щодо предмета неправомірної вигоди, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, окрім іншого, суд має вирішити питання про долю речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Так, за змістом ч.1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей чи іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, у разі, якщо гроші були предметом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 96-1 КК України, у разі якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Так, сторона обвинувачення просить застосувати спеціальну конфіскацію до грошової суми в розмірі 26334 грн., виходячи з того, що за змістом обвинувачення ОСОБА_7 отримав неправомірну вигоду в загальній сумі 85000 грн. за попередньою змовою ще з двома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з яких 6 000 грн. вилучено, а решту 79 000 грн. вони розподілили між собою. Отже решта 79 000 грн. підлягає стягненню зі співучасників у рівних частках.
При перевірці таких доводів апелянта колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, обставини, які підтверджують, що майно, яке підлягає спеціальній конфіскації, є предметом кримінального правопорушення або підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 спільно зі своїми співучасниками неправомірну вигоду в загальній сумі 85000 грн. розподілили між собою, проте в який саме спосіб та в яких частинах не вказано.
Відповідаючи на доводи поданої прокурором скарги, предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, є неправомірна вигода, під якою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Тому грошові кошти в сумі 85000 грн є предметом вчинення цього злочину.
З протоколу обшуку , проведеного 30.07.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 вилучено зокрема 6 купюр номіналом по 1000 грн. (серії та номера перелічені у вироку), які долучено до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (а.п. 75-76).
Суд у вироку вирішив долю цих речових доказів, ухваливши повернути їх за належністю Представництву внутрішньої безпеки в Одеській області 2 управління ГУВБСБУ.
Разом з цим, кошти в сумі 79 000 грн., до яких прокурор просить застосувати спеціальну конфіскацію, розділивши їх на 3 частини та виділивши долю обвинуваченого в розмірі 26334 грн, під час досудового розслідування не були відшукані, а отже, на момент вирішення питання про спеціальну конфіскацію, відсутній сам об`єкт, щодо якого сторона обвинувачення просить застосувати примусове безоплатне вилучення у власність держави.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду в цій частині.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2026 щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з мобілізаційними заходами на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 58 КК України замінити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення із позбавленням ОСОБА_7 права займатись діяльністю, пов`язаною з мобілізаційними заходами на строк 3 роки.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Оригінал: reyestr.court.gov.ua