Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №496/4849/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №496/4849/24

Суддя: Вадовська Л. М.

Номер провадження: 22-ц/813/3289/26

Справа № 496/4849/24

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Варакіної Н.Б., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

переглянувши справу №496/4849/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року у складі судді Горяєва І.М., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 18 липня 2024 року в системі «Електронний суд» до суду з вищеназваним позовом, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на відшкодування завданої пошкодженням транспортного засобу автомобіля «Tesla Model S», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди 523995,31 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі.

23 травня 2025 року представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подав клопотання про призначення комплексної автотехнічної експертизи для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди, відповідності дій водія автомобіля «Tesla Model S», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вимогам Правил дорожнього руху України та причинно-наслідкового зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (а.с.83-87).

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 травня 2025 року клопотання представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про призначення експертизи задоволено; призначено комплексну автомеханічну експертизу з поставленням питань; виконання експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (а.с.114-115).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу суду від 23 травня 2025 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.120-124).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали полягає у порушенні норм процесуального права. Відповідно до частини 1 статті 107 ЦПК України при призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Суд при вирішенні клопотання про призначення експертизи даних вимог норм процесуального права не дотримався. Більш того, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року у справі №496/453/24 в справі про адміністративне правопорушення (описку виправлено постановою від 23 лютого 2024 року), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, було встановлено, що ОСОБА_3 допустив порушення вимог пункту 10.2 Правил дорожнього руху України, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, його винні дії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, що настали, а саме завданням транспортним засобам механічних пошкоджень, в тому числі належному ОСОБА_1 транспортному засобу. Преюдиційні факти, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не підлягають доведенню в іншій справі. Тобто, суд у цивільній справі вдався до встановлення вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності преюдиційного судового рішення, що набрало законної сили. З урахуванням підстав та предмету позову висновок суду про призначення у справі експертизи є необґрунтованим, так як не стосується предмету доказування у справі. Розглядаючи спір про відшкодування шкоди, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини дорожньо-транспортної пригоди, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування. Крім того, суд не узгоджував зі сторонами питання експерта чи експертної установи, якій доручалось провести експертизу. Також зауважено, що призначення експертизи збільшує строк розгляду справи, що відповідач зволікає з розглядом справи, не подав вчасно відзив на позов, тощо.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_3 не поданий, надано письмові заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги, за змістом яких вказано, що призначенням експертизи не намагається спростувати свою винуватість, що встановлена судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення. Проте, при здійсненні розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлюються лише наявність чи відсутність вини в дорожньо-транспортній пригоді особи, яка притягується до відповідальності; при цьому суд не досліджує наявність вини інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, на чому саме наполягає відповідач. Встановлення ступеня вини у таких випадках здійснюється в порядку цивільного судочинства, при розгляді цивільної справи необхідно надати оцінку і діям (ступеню вини) водія ОСОБА_1 . Сталою є судова практика, згідно якої висновок експертизи щодо визначення ступеня вини є допустимим доказом лише за умови про призначення такої експертизи судом. Ключовим інструментом для точного визначення вини є судова експертиза, тому відповідач, враховуючи його правову та моральну позицію у справі та користуючись наданими йому процесуальними правами, звернувся з клопотанням про її призначення (а.с.172-174).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Позов ОСОБА_1 пред`явлено про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За обставинами дорожньо-транспортної пригоди протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, складено у відношення ОСОБА_3 .

У справі №496/453/24 про адміністративне правопорушення судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено винуватість у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 .

В силу визначеного статтею 81 ЦПК України обов`язку доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до передбачених статтею 82 ЦПК України підстав звільнення від доказування, зокрема, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою; правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, судове рішення у відношенні ОСОБА_3 у справі №496/453/24, що набрало законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає цивільну справу про правові наслідки дій ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Правовими наслідками дій ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді є завдання шкоди пошкодженням належного ОСОБА_1 транспортному засобу.

Розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, ОСОБА_1 заявив рівним 523995,31 грн.

Відповідно до положень частини 1, пункту 2 частини 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як, зокрема, висновками експертів.

Згідно частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

При цьому, у випадку встановлення вини особи в дорожньо-транспортній пригоді постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників дорожньо-транспортної пригоди та причинний зв`язок цієї протиправності із завданою шкодою.

Подання доказів врегульовано статтею 83 ЦПК України; за положеннями частини 3 даної норми відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву; згідно частини 4 даної норми якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суду та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В справі відсутній відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву з доданням доказів на підтвердження заперечень проти позову; відсутнє письмове повідомлення суду про неможливість подання того чи іншого доказу.

Тобто, позиція відповідача щодо визнання, не визнання чи визнання частково заявлених позивачем вимог не відома.

Відтак, у розумінні частини 2 статті 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Щодо клопотання про призначення експертизи судом.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.106 ЦПК України).

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч.1 ст.103 ЦПК України).

ОСОБА_3 про призначення експертизи судом заявлено без подання відзиву на позов, без дотримання передбаченого статтею 83 ЦПК України порядку подання доказів; неможливості подання суду першої інстанції складеного на замовлення відповідача висновку експерта не встановлено.

Отже, сукупність передбачених частиною 1 статті 103 ЦПК України умов для призначення експертизи судом не підтверджена.

Слушними є доводи апеляційної скарги щодо не дотримання судом положень частин 2-5 статті 103, частини 1 статті 104, частин 1, 3 статті 107 ЦПК України тощо.

Підтвердженням даного в певній мірі є те, що після надходження до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 23 травня 2025 року про призначення експертизи в справі №496/4849/24 ухвала суду експертною установою залишена без виконання, надіслано до суду першої інстанції клопотання щодо необхідності визначити вид експертизи в залежності від об`єктів дослідження, які будуть надані експертам, та надіслано клопотання щодо надання додаткових даних, необхідних для проведення судової експертизи (а.с.116, 117).

Отже, суд призначив експертизу не лише за відсутності передбачених частиною 1 статті 103 ЦПК України умов, а й без дотримання положень частин 2-5 статті 103, частини 1 статті 104, частин 1, 3 статті 107 ЦПК України. Клопотання експерта щодо надання додаткових даних, необхідних для проведення судової експертизи, має бути як виключення, оскільки суд при призначенні експертизи має надати експерту матеріали для проведення експертизи, які визначені судом з урахуванням думки учасників справи, чого у даній справі зроблено не було.

Ухвала суду про призначення експертизи як така, що постановлена без дотримання норм процесуального права, підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року про призначення експертизи в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Н.Б.Варакіна

Є.С.Сєвєрова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua