Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №489/9459/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №489/9459/26

Суддя: Тустановський А. О.

Справа № 489/9459/26

Провадження № 33/812/443/26

Миколаївський апеляційний суд

ЄУНС 489/9459/26 Суддя першої інстанції

Провадження 33/812/443/26 Гриненко М.В.

Суддя апеляційного суду

Тустановський А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Савчук В.В.,

особи, відносно якої закрито провадження ОСОБА_1 ,

захисника Коваля О.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Зеленської А.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Коваля О.В. на постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з протоколом проживаючого по АДРЕСА_1 та з його слів проживаючого по АДРЕСА_2 ,

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 780759 від 25.09.2026 р., 08.04.2026 о 13:00 год. у м. Миколаєві на перехресті вул. 9 Слобідської та вул. Пограничної, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог пунктів 12.3, 12.4 ПДР України, не обрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати свій транспортний засіб, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Ford Explorer», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду захисник Коваль О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову судді. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови суду висновок про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи буде свідчити про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стверджує, що вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що поєднання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з одночасним визнанням особи винуватою у вчиненні цього правопорушення є взаємовиключними процесуальними діями.

На думку захисника, оскільки суд першої інстанції всупереч вимогам закону визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, одночасно закриваючи провадження, оскаржувана постанова підлягає зміні шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частин висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 виконані в повному обсязі.

Суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, і визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, встановлених судом, учасниками провадження не оскаржуються та судом апеляційної інстанції не перевіряються.

В апеляційній скарзі захисник ставить тільки питання про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та закриваючи провадження у справі з вказаної підстави, визнав ОСОБА_1 винуватим, чим на думку апелянта, порушив вимоги процесуального закону.

Так, стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції не було враховано, що поєднання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з одночасним визнанням особи винуватою у вчиненні цього правопорушення є взаємовиключними процесуальними діями і вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, слід зазначити наступне.

При вирішенні питання чи потрібно встановлювати вину та фактичні обставини вчиненого правопорушення при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП слід застосовувати системний аналіз положень КУпАП, зокрема зміст і мету відповідних норм.

Так, ст. 9 КУпАП дає визначення поняттю адміністративного правопорушення (проступку) як протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Слід зауважити, що винність (у формі умислу або необережності) є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення.

Разом з цим, ст. 17 КУпАП визначає обставини, які виключають адміністративну відповідальність і визначає їх як перебування особи у стані крайньої необхідності, необхідної оборони або у стані неосудності.

Окрім того, вчинення адміністративного правопорушення не завжди тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Так, ст. 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Крім того, ст. 22 КУпАП передбачена можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення з обмеженням усним зауваженням на її адресу.

Також ст. 24-1 КУпАП передбачено за вчинення адміністративних правопорушень застосування заходів впливу до неповнолітніх у вигляді зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догани або сувора догани; передачі неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання, що не являється накладенням адміністративного стягнення.

Ст. 247 КУпАП передбачає виключний перелік підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, який включає в себе: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

При цьому, підстави, передбачені у пунктах 1-4 ч. ст. 247 КУпАП відносяться до реабілітуючих підстав закриття провадження, а тому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з цих підстав вказує на невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за який вона притягалася до відповідальності.

Підстави, передбачені у пунктах 5-9 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до нереабілітуючих підстав, оскільки підлягають застосуванню до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 284 КУпАП, якою визначені види постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

При цьому частиною 2 ст. 284 КУпАП розширюється перелік підстав для закриття провадження у справі і, відповідно, передбачаються додаткові підстави, а саме при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Отже, законодавцем передбачено можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у випадках, коли особа не вчиняла адміністративне правопорушення або невинувата у його вчиненні, а також у випадку, коли особа винувата у вчиненні адміністративного правопорушення, але існують інші підстави для не накладення на неї адміністративного стягнення.

Як зазначено вище, такі підстави закриття провадження умовно розділяють на реабілітуючі або нереабілітуючі підстави.

Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вчинення адміністративного правопорушення в деяких випадках тягне за собою виникнення цивільно-правових правовідносин, наприклад, пов`язаних із стягненням шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням або поновленням у правах тощо.

Не встановлення вини особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, рівно як і не встановлення відсутності вини, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим подальший розгляд цивільно-правового спору, пов`язаного з провадженням у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, законодавцем розрізняється поняття «особа, яка вчинила адміністративне правопорушення» і «особа, яка піддавалася адміністративному стягнення». Неналежне застосування цих схожих, але все ж таки різних за своєю суттю понять може призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення, або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені п.п. 1-4 ст. 247 КУпАП.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст. 280 КУпАП.

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП., а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного і повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, закриваючи справу у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) і не встановлюючи фактичні обставини, зокрема вину особи та інші обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, суд фактично відмовляється від здійснення своєї основної функції здійснення правосуддя.

Таким чином, системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того, суди, які закривають провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на відсутність повноважень на встановлення фактичних обставин справи (через закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП), все одно встановлюють певні фактичні обставини, такі як час вчинення правопорушення, час виявлення правопорушення та час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, за вимогами ст. 280 КУпАП потрібно встановлювати всі обставини, передбачені цією статтею, зокрема вину особи, перевіряти правильність правової кваліфікації її дій, чи підлягає вона взагалі відповідальності та інше, оскільки в протилежному випадку, судове рішення про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (яка є нерабілітуючою підставою) може порушити права особи, в діях якої відсутній склад правопорушення, відсутні докази її вини чи навіть події правопорушення. В таких випадках особа розраховує на судове рішення, яким вона буде реабілітована, яким буде визнана невинуватою, тобто на закриття провадження з реабілітуючих підстав.

Закрити провадження з нереабілітучих підстав або звільнити від відповідальності, можливо лише винувату особу в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним.

З огляду на це, а також на репресивно-каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, суддя при розгляді справи має встановити об`єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, зі змісту наведеного вище аналізу правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ч. 1 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 можливе за одночасної наявності таких умов: - вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом двомісячного (або тримісячного) строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваю чому правопорушенні - з дня його виявлення).

Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.

Отже, закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Водночас, слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Тобто, у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п. 1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу).

Доводи апеляційної скарги захисника про те що, судом першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 38, 247 КУпАП після закінчення строку накладення адміністративного стягнення розглянуто справу по суті та встановлено наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП є неспроможними, оскільки відповідно до положень п. 7 ст. 247 КУпАП закриття провадження у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення можливо лише в разі встановлення судом в діях правопорушника ознак адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Коваля О.В., залишити без задоволення.

Постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду А.О. Тустановський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua