Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №747/243/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Суд: Талалаївський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №747/243/26

Суддя: Тіщенко Л. В.

Справа № 747/243/26

Провадження № 2/747/214/26

РІШЕННЯ

іменем України

27.10.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Волторніста С.М.

представника відповідача Мельника К.В.

третьої особи ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНОРИ», третя особа – приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Новак Олексій Валерійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Волторніст С.М. звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . На день смерті ОСОБА_4 постійно проживав без реєстрації по АДРЕСА_1 разом з позивачкою ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7425382700:02:001:0720 загальною площею 3, 2392 га на території колишньої Понорівської сільської ради колишнього Талалаївського району Чернігівської області. Право власності на вказану земельну ділянку належало спадкодавцю згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV – ЧН № 034088, виданого 20.03.2001 року. 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 , маючи намір переоформити спадщину після смерті свого співмешканця, за місцем постійного проживання спадкодавця засобами поштового зв`язку надіслала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 приватному нотаріусу Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. Однак 21 квітня 2025 року нотаріусом за наслідками розгляду вказаної заяви було її повернуто з обґрунтуванням тим, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 було АДРЕСА_2 , а отже заяву про прийняття спадщини необхідно надіслати або подати особисто за місцем відкриття спадщини. Але приватний нотаріус повертаючи заяву не врахувала та не надала правову оцінку тому, що ОСОБА_4 на момент смерті більше 15 років проживав без реєстрації по АДРЕСА_1 . Після отримання відповіді від приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В. з метою встановлення місця відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 за місцем його постійного проживання, яке відмінне від місця реєстрації, та встановлення факту спільного постійного проживання однією сім`єю, позивачка звернулась до Роменського міськрайонного суду Сумської області, яким було відкрито провадження у справі № 585/2360/25 та передано справу до розгляду до Лохвицького районного суду Полтавської області. Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 листопада2025 року у справі № 585/2360/25 встановлено факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є останнє його місце проживання на час відкриття на час відкриття спадщини – АДРЕСА_1 . Також вказаним рішенням встановлено факт постійного проживання позивача однією сім`єю понад п`ять років (починаючи з 2003 року) разом з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини. Після набрання даним рішенням суду законної сили позивачем було подано заяву про прийняття спадщини до Липоводолинської державної нотаріальної контори Сумської області. 12 січня 2026 року нотаріусом було повернуто заяву ОСОБА_1 по причині того, що виявлена наявність заведеної 25 червня 2025 року після смерті ОСОБА_4 спадкової справи № 75/2025 приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Новаком О.В. На думку представника позивача заява ОСОБА_3 , за якою приватним нотаріусом заведена спадкова справа була подана до органів нотаріату після спливу шестимісячного терміну після смерті ОСОБА_4 . Представник позивача зазначає, що в день заведення спадкової справи № 75/2025 після смерті ОСОБА_4 – 25 червня 2025 року - нотаріусом Новаком О.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 927 на ім`я ОСОБА_3 – рідної сестри ОСОБА_4 , згідно якого вона стала власником земельної ділянки кадастровий номер 7425382700:02:001:0720 загальною площею 3, 2392 га. З 24 вересня 2025 року власником зазначеної земельної ділянки є ТОВ «ПОНОРИ», яке, починаючи з 2016 року було титульним володільцем земельної ділянки на праві оренди. Але оскільки відповідач ОСОБА_3 не прийняла спадщину у встановленому законом порядку після смерті брата ОСОБА_4 , тобто не набула права власності на спірну земельну ділянку, а тому не мала права її відчужувати на користь ТОВ «ПОНОРИ». Внаслідок відчуження спірної земельної ділянки особою, яка не була її належним власником, майно вибуло з володіння законного власника – позивача – поза її волею, що є підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння.

Щодо визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, то представник позивача зазначає, що враховуючи положення ст 1264 ЦК України позивач ОСОБА_1 відноситься до четвертої черги спадкоємців померлого ОСОБА_4 . У випадку, коли особа не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини саме подання заяви про прийняття спадщини єдиним способом реалізації права на спадкування у відповідності до ст 1269 ЦК України, яка у відповідності до ст 1270 ЦК подається протягом шести місяців з дні відкриття спадщини. Тобто останнім днем подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини 25 червня 2025 року, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку. А оскільки вона не зверталась до суду із заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, тому відсутні правові підстави вважати, що вона прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 було с Андріяшівка Роменського району Сумської області, що було встановлено рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області, а не його зареєстроване місце проживання в с Понори Прилуцького району Чернігівської області. Тобто законом встановлено лише два способи прийняття спадщини – подання відповідної заяви нотаріусу згідно ст 1269 ЦК України, або постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини – ч.3 ст 1268 ЦК України. Отже відповідачка ОСОБА_3 для набуття права на спадкування повинна була подати заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті спадкодавця, що не було зроблено, і не зверталась до суду із заявою про визначення додаткового строку, тому на думку представника позивача повинна вважатись такою, що спадщину не прийняла і не набула права на спадкування. Відповідно свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_3 за відсутності у неї належних спадкових прав та підлягає визнанню недійсним. Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, то представник позивача зазначає, що після смерті ОСОБА_4 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720 загальною площею 3, 2392 га увійшла до складу спадкового майна, а спадщину у встановленому законом порядку прийняла позивачка, саме вона є єдиним належним спадкоємцем, до якого перейшли права та обов`язки спадкодавця щодо спірної земельної ділянки. Але спірна земельна ділянка вибула з володіння законного власника – позивача – поза її волею та без належної правової підстави. Надалі вона була відчужена ТОВ «Понори». Подальший обіг спірної земельної ділянки та її відчуження ґрунтувалися на свідоцтві про право на спадщину, видане ОСОБА_3 . Однак, на думку представника позивача, таке свідоцтво не може вважатися належною правовою підставою набуття права власності на спірне майно, оскільки спадщина в силу ст 1268 ЦУК належала позивачці з моменту відкриття спадщини незалежно від її державної реєстрації чи оформлення. Отже зазначене свідоцтво не могло породити у ОСОБА_3 речового права на спірну земельну ділянку та не могло легітимізувати подальше її відчуження третім особам. Усі наступні правочини щодо спірної земельної ділянки, включаючи договір купівлі-продажу, є похідними від первісно відсутнього титулу відчужувача, а тому не створюють самостійного та правомірного речового права у наступних набувачів. Факт державної реєстрації права власності за останнім набувачем має виключно реєстраційний характер та не усуває порушення речового права позивача. Позивач не надавала згоди на відчуження спірного майна, не уповноважувала жодних осіб на його продаж чи інше розпорядження, а тому вибуття майна відбулося поза її волею, що відповідно до ст 388 ЦК України є визначальною умовою для можливості витребування майна у будь-якого набувача, у тому числі добросовісного. За твердженням представника позивача у даному випадку наявна ситуація вибуття майна з володіння власника поза його волею з подальшим ланцюгом відчужень, який не перериває речового права позивача та не перешкоджає витребуванню майна у останнього набувача. Оскільки право позивача на спадкове майно виникло з моменту відкриття спадщини та не було припинене внаслідок незаконного оформлення спадкових прав іншою особою, саме витребування земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ «ПОНОРИ» є належним та ефективним способом порушеного права позивача.

Тому представник позивача просить суд: визнати свідоцтво про право на спадщину за законом № 927, видане 25 червня 2025 року ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720 загальною площею 3, 2392 га (спадкова справа № 75/2025) недійсним; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «ПОНОРИ» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720 загальною площею 3, 2392 га; та стягнути солідарно з відповідачів понесені позивачкою судові витрати.

Ухвалою від 18 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 липня 2026 року. До початку підготовчого судового засідання від відповідачів по справі надійшли відзиви на позов, від третьої особи – пояснення щодо позову.

Так згідно відзиву на позов відповідачки ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 нею не визнаються, оскільки підставою для набуття нею право на спадщину стало те, що вона є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_4 і була зареєстрована разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини по АДРЕСА_3 , тобто є спадкоємцем 2 черги відповідно до ст 1262 ЦК України. Позивачці були відомі ці обставини, оскільки вона була присутня на похованні брата в с Понори. Позивачка посилається на рішення Лохвицького районного суду від 05 листопада 2005 року, яким було встановлено факт її постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю понад 5 років, що відноситься до 4 черги спадкування відповідно до ст 1264 ЦК України. Але спадкоємці 4 черги мають право на спадщину за відсутності спадкоємців попередніх черг. В даному випадку відповідачка, як спадкоємець 2 черги, в установленому законом порядку прийняла та оформила спадщину після смерті брата, і розпорядилась майном. Тому відповідачка ОСОБА_3 у відзиві просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно поданого відзиву відповідачем « ТОВ ПОНОРИ» позовні вимоги даним відповідачем не визнаються, оскільки ТОВ «ПОНОРИ» набуло спірну земельну ділянку на підставі відплатного правочину від особи, право власності якої було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого уповноваженим нотаріусом. На момент придбання земельної ділянки будь-які відомості про судовий спір, арешти, заборони чи інші обмеження щодо відчуження майна були відсутні. Відповідач обґрунтовано покладався на достовірність відомостей державних реєстрів. Відповідач не є учасником спадкових правовідносин, не впливав на оформлення спадщини, видачу свідоцтва чи державну реєстрацію права власності, тому не може нести негативні наслідки можливих порушень, допущених іншими особами. Також представник відповідача у відзиві зазначає про те, що після оформлення спадкових прав відповідачкою ОСОБА_3 25 червня 2025 року та оформлення права власності ТОВ «ПОНОРИ» на спірну земельну ділянку 24 вересня 2025 року ухвалою від 08 вересня 2025 року було відкрите окреме провадження за заявою позивачки, а рішення про встановлення юридичних фактів ухвалено 05 листопада 2025 року. Таким чином, юридичні факти, на які посилається позивачка, були встановлені вже після виникнення спірних правовідносин та після набуття права власності ТОВ «ПОНОРИ». Тобто позивачка в позові не довела наявність у неї права на витребування спірного майна. Рішення, яке ухвалювалось в окремому провадженні не вирішує спору про право не встановлює права власності та не є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину чи витребування майна. ТОВ «Понори» не брало участі у справі окремого провадження, тому висновки цього рішення не мають для нього преюдиційного значення. Позов ОСОБА_1 спрямований на позбавлення права власності добросовісного набувача без доведення усіх передбачених ст. ст 387, 388 ЦК України умов віндикації. Обраний позивачем спосіб доказування не відповідає вимогам ст 57-66 ЦПК України, тому представник відповідача у відзиві просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Згідно пояснень щодо позову третьої особи – приватного нотаріуса Новака О.В. – наданих згідно письмових заяв спадкоємців з проханням надати суду всі відомості щодо цієї спадкової справи, пояснення, аргументи та міркування, в тому числі і ті, які становлять нотаріальну таємницю. 25 червня 2025 року до нього звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з проханням оформити спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 брата ОСОБА_4 , який був зареєстрований та постійно проживав на момент смерті по АДРЕСА_3 , вважаючи, що вони є спадкоємцями другої черги після смерті брата згідно ч.1 ст 1262 ЦК України та прийняли спадщину відповідно до ч.3 ст 1268 ЦК України як такі, що постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Після надання консультацій спадкоємцями були подані заяви. Дії нотаріуса по оформленню спадщини спадкоємцями узгоджуються з положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, які передбачають, зокрема, що факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребування від спадкоємця свідоцтва про смерть, місце відкриття спадщини підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, довідкою про реєстрацію місця проживання; що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої першою заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину; що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст 1270 ЦК не заявив про відмову від неї; що факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується – витягом з реєстру територіальної громади, довідкою про реєстрацію місця проживання. Відповідно до матеріалів спадкової справи у спадкодавця ОСОБА_4 є повнолітні діти – ОСОБА_6 , 1993 року народження, та ОСОБА_7 , 1989 року народження, які є спадкоємцями першої черги, відомості про яких було повідомлено в заявах спадкоємців та підтверджені витягами з Державного реєстру актів цивільного стану. В зв`язку з неприйняттям спадщини спадкоємцями першої черги та відповідно до положень ч.2 ст 1270 ЦК України про те, що якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини, якщо строк залишився менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців, строк для прийняття спадщини спадкоємцями другої черги становить дев`ять місяців. Тому спадкоємці другої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк. Між спадкоємцями які прийняли спадщину, було укладено договір про поділ спадщини, після посвідчення якого спадкоємцям були видане відповідні свідоцтва про право на спадщину, що узгоджується з положеннями чинного законодавства. Посилання позивачки на те, що вона являється спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_4 на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2025 року, не має доказового значення, оскільки на момент подачі заяви до суду та отримання рішення, що набрало законної сили, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину як законні спадкоємці, а ОСОБА_1 не було повідомлено Лохвицький районний суд про наявність спадкоємців, в зв`язку з чим суд був позбавлений можливості врахувати це при винесені рішення. Крім того судом не було залучено нотаріуса до участі у справі для надання відповідних пояснень. Відповідач ОСОБА_3 є спадкоємицею другої черги після смерті брата ОСОБА_4 , а позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_4 . З врахуванням положень цивільного законодавства про те, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, а кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, тому оформлення спадщини відповідачкою ОСОБА_3 , як спадкоємицею другої черги, жодним чином не порушує прав позивача як спадкоємця четвертої черги, тому третя особа – приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Новак О.В. – у поясненнях просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 21 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Новака О.В. копію спадкової справи № 75/205, що була відкрита після смерті ОСОБА_4 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 23 вересня 2026 року. (а.с.117) У судовому засіданні 23 вересня 2026 року оголошено перерву до 27 жовтня 2026 року.

У судових засіданнях по справі позивачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали і просили задовольнити, оскільки з померлим ОСОБА_4 позивачка проживала однією сім`єю понад п`ять років до відкриття спадщини, що встановлено Лохвицьким районним судом Полтавської області, тому є спадкоємицею четвертої черги після його смерті. Нотаріус неправомірно прийняв заяви від відповідачки про прийняття спадщини та видав їй свідоцтво про право на спадщину за законом, порушуючи при цьому право позивачки на спадкову земельну ділянку. Представник відповідача – ТОВ «ПОНОРИ» Мельник К.В. – в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав посилання, що викладені у відзиві, зазначаючи, що товариство є добросовісним набувачем земельної ділянки, і тому підставим для задоволення позову відсутні. Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, тому у відповідності до ч.3 ст 211 ЦПК України розгляд справи був проведений без участі відповідачки ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11). Факт наявності у спадкодавця ОСОБА_4 спадкового майна підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 034088 від 20 березня 2001 року, згідно з яким ОСОБА_4 передається у приватну власність земельна ділянка площею 3, 24 га в межах згідно з планом на території Понорівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15) Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.06.2025 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га, власник ОСОБА_4 , речове право – право оренди земельної ділянки ТОВ «ПОНОРИ» (а.с. 16) Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна – земельної ділянки з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га, власник – ОСОБА_4 (а.с. 17) 17 березня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.18) 21.04.2025 року приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В. повернула ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 з доданими до неї документами, оскільки відповідно до отриманих відомостей ив порядку ст 46-1 Закону України «Про нотаріат» місцем проживання спадкодавця було АДРЕСА_2 . Тому заяву про прийняття спадщини необхідно надіслати або подати особисто за місцем відкриття спадщини (а.с. 21) Рішенням Лохвицького районного суду від 05 листопада 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Андріяшівська сільська рада Роменського району Сумської області, приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В., про встановлення юридичних фактів, яке набрало законної сили 16 грудня 2025 року, встановлено факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є останнє його місце проживання на час відкриття спадщини – АДРЕСА_1 . Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю понад п`ять років (починаючи з 2003 року) разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 (а.с.22-23) Листом від 12.01.2026 року завідувач Липоводолинської державної нотаріальної контори Мельник В. повернув ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки відповідно до даних Спадкового реєстру приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Новаком О.В. 25 червня 2025 року заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 . Тому для оформлення спадщини ОСОБА_1 необхідно звернутись до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Новака О.В. (а.с.24)

Згідно довідки за підписом Понорівського старости Талалаївської селищної ради від 05.06.2026 року ОСОБА_8 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом з ним проживала дочка ОСОБА_9 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним був зареєстрований син ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним проживали і зареєстровані по даний час ОСОБА_5 син, ОСОБА_3 дочка (а.с.60) Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 червня 2025 року, виданого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Новаком О.В. спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна після ОСОБА_4 , 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його сестра ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 3, 2392 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7425382700:02:001:0720. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації (а.с.59) Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.05.2026 року щодо об`єкта нерухомого майна – земельної ділянки з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га, 24.09.2026 року зареєстроване право власності за ТОВ «ПОНОРИ» на підставі договору купівлі-продажу № 1384 від 24.09.2025 року. Інформація про зміни речового права – 25.06.2025 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 927 від 25.06.2025 року, власник – ОСОБА_3 (а.с. 25-27).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ТОВ «ПОНОРИ» від 24 вересня 2025 року продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га рілля, категорія – землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка, яка відчужується, належить продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 червня 2025 року. Продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 154 000 грн, які покупець сплачує на користь продавця протягом трьох банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору шляхом перерахування відповідних грошових коштів за вказаними реквізитами. Договір підписаний сторонами та посвідчений нотаріально. Зареєстрований в реєстрі за № 1384 (а.с.54-56, 74-76) Згідно квитанції № 2574 від 24.09.2025 року, платник – ТОВ «ПОНОРИ», отримувач – ОСОБА_3 , платіж на суму 154 000 грн, призначення платежу – за земельну ділянку, кадастровий номер 7425382700:02:001:0720, згідно договору купівлі-продажу № 1384 від 24.09.20254 (а.с. 78) У Державному реєстрі речових прав від 25.06.2025 року відносно об`єкта речових прав – земельної ділянки з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га – зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 927 від 25.06.2025 (а.с.58) У Державному реєстрі речових прав від 24.09.2025 року відносно об`єкта речових прав – земельної ділянки з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га – зареєстроване право власності за ТОВ «ПОНОРИ» на підставі договору купівлі-продажу № 1384 від 24.09.2025 року (а.с.57, 77)

З наданої суду приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Новаком О.В. на виконання ухвали суду від 21.07.2026 року про витребування доказів копії спадкової справи № 75/2025 від 25 червня 2025 року, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається:

- 25 червня 2025 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 . У заяві зазначає, що спадщину приймає за всіх підстав та відповідно до ч.3 ст 1268 ЦК України, оскільки фактично проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та до ч.2 ст 1270 ЦК України, у зв`язку з чим строк для прийняття нею спадщини становить 9 місяців з часу відкриття спадщини, і просить відкрити спадкову справу для належного оформлення спадкових прав. У заяві ОСОБА_3 зазначає, що спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст 1261 ЦК України є син спадкодавця ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка спадкодавця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Та спадкоємець другої черги брат спадкодавця ОСОБА_5 . У заяві нотаріусом зазначено, що місце відкриття та факт прийняття спадщини перевірено по довідці, виданій Понорівським старостинським округом Талалаївської селищної ради № 28 від 16 квітня 2025 року, де значиться останнє місце проживання спадкодавця на день смерті – АДРЕСА_3 . За вказаною адресою на момент смерті спадкодавця були зареєстровані та проживали ОСОБА_5 , брат та ОСОБА_3 сестра (а.с. 123-123 зв)

- з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 25.06.2025 року вбачається, що в реєстрі наявний актовий запис про смерть ОСОБА_4 № 83 від 09 жовтня 2024 року, складений виконавчим комітетом Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 125-125 зв)

- з довідки Понорівського старостинського округу Талалаївської селищної ради № 28 від 16 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований в АДРЕСА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним були зареєстровані та проживають по даний час ОСОБА_5 , брат та ОСОБА_3 сестра (а.с. 126)

- з метою отримання інформації про спадкоємців першої черги - дітей спадкодавця ОСОБА_4 , нотаріусом отримано витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, з яких вбачається, що у спадкодавця є діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с. 142-147)

- матеріали спадкової справи містять витяг з Державного земельного кадастру від 13.05.2025 про земельну ділянку з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га, за якою зареєстроване право власності за ОСОБА_4 20.03.2001 року (а.с. 150-156)

- між спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 25 червня 2025 року укладено договір про поділ спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , за яким у спадщину ОСОБА_3 переходить земельна ділянка з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площею 3, 2392 га (а.с. 164)

- нотаріусом отримувалась також інформація з Реєстру аграрних нот відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га, з якої вбачається, що інформація в даному Реєстрі відсутня (а.с.170)

- 25 червня 2026 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Новаком О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425382700:02:001:0720, площа 3, 2392 га, яке зареєстроване в реєстрі за № 927 (а.с. 180-181)

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані загальними нормами Цивільного кодексу України щодо права власності та спадкування.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Свідоцтво про право на спадщину – це офіційний нотаріальний акт (документ), який засвідчує перехід права власності на майно від померлої особи (спадкодавця) до спадкоємців. В свою чергу спадкоємець – це, зокрема, фізична особа, до якої переходять майнові права та обов`язки – спадщина – від померлої особи до спадкодавця. Тобто, щоб отримати спадщину фізична особа, яка бажає це зробити, повинна набути статусу спадкоємця. За положеннями цивільного законодавства України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як це передбачено ст 1217 ЦК України. Право на спадкування за законом виникає за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. У відповідності до вч.1 ст 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від ї прийняття, крім випадків, встановлених ст 1259 цього Кодексу, яка в свою чергу передбачає умови зміни черговості права на спадкування. Тобто спадкування за законом будується на засадах послідовності закликання черг до спадкування та рівності часток спадкоємців однієї черги. Спадкоємці кожної наступної черги спадкують за відсутності спадкоємців попередньої черги, тобто якщо спадкоємців попередньої черги взагалі немає або жоден з них не має права спадкувати, або вони усунуті від спадкування, або позбавлені спадщини, або ніхто з них не прийняв спадщину або відмовився від неї.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України). Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)). Свідоцтво про право на спадщину по своїй суті не є правочином. Як наслідок до конструкції недійсність свідоцтва про право на спадщину положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми як § 1, так і § 2 глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані; недійсність документу (свідоцтво про право на спадщину) як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність документу (свідоцтво про право на спадщину) не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Передбачена положеннями ст1301 ЦК України правова конструкція «визнання свідоцтва про право на спадщину» обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі. В ході розгляду справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 як спадкоємець другої черги, право на спадкування у якої виникло після неприйняття спадщини спадкоємцями першої черги – дітьми спадкоємця ОСОБА_4 – мала право подати заяву про прийняття спадщини протягом дев`яти місяців з часу відкриття спадщини з врахуванням положень ст 1258 щодо черговості спадкування, що нею і було зроблено – заява подана 25 червня 2025 року після смерті спадкодавця ОСОБА_4 07 жовтня 2024 року, тобто строк для прийняття спадщини нею не пропущений. При отриманні від спадкоємця заяви про прийняття спадщини нотаріусом у відповідності до положень ст 46-1 Закону України «Про нотаріат» здійснена перевірки відомостей, що знаходяться в єдиних та державних реєстрах шляхом безпосереднього доступу до них, відомості про це містяться в матеріалах спадкової справи. Також було встановлено факт, що останнім зареєстрованим місцем проживання спадкодавця було АДРЕСА_3 , таке ж місце реєстрації було і у спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини, у тому числі у відповідачки ОСОБА_3 . Оскільки спадкоємці першої черги не звернулись із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом було видано свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям другої черги. Жодна інша інформація нотаріусу на момент відкриття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину не була відомо. Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у тому випадку, якби у нього і були відомості про ОСОБА_1 , як особу, яка проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини більше п`яти років, то підстави для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємцю четвертої черги, за положеннями законодавства відсутні, оскільки наявні спадкоємці попередньої черги – другої. Таким чином, в ході розгляду справи не було встановлено обставин, передбачених ст 1301 ЦК України, які би стали підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину № 927 від 25 червня 2025 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 - не встановлено жодних його вад, які існували в момент його видачі – особа, якій видано свідоцтво, вчасно звернулась до нотаріуса із заявою, та має право нас спадкування як спадкоємець другої черги. Тому у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину необхідно відмовити.

Розглядаючи вимогу про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ «ПОНОРИ» земельної ділянки на користь позивачки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним у відповідності до ст 387 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано, що: «належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.[...] Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20) про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі». В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12)).

Однією з підстав витребування спадкоємцем майна може бути недійсність свідоцтва про право на спадщину, яке потягло за собою укладення правочину про відчуження земельної ділянки, яку витребовує спадкоємець. А оскільки в ході розгляду справи не встановлено підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, тому підстави для витребування земельної ділянки переданої відповідачу – ТОВ «ПОНОРИ» на підставі дійсного правочину у суду відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд вважає за необхідне, що на момент подання позову до суду позивачка ОСОБА_1 не набула статусу спадкоємця після смерті ОСОБА_4 аналізуючи дану обставину, суд зазначає, щ право на витребування майна з чужого незаконного володіння спадкоємець який прийняв спадщину може пред`являти віндикаційний позов, за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею; у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та інтересів, передбаченим ст 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним свідоцтвом і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19). Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства. В ході розгляду справи не встановлено, що спадкові права позивачки ОСОБА_1 порушені, оскільки права на спадкування, як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , вона не набула з тієї підстави, що наявні спадкоємці другої черги – відповідачка ОСОБА_3 , яка належним чином оформила свої спадкові права після смерті брата. Оскільки судом не встановлено порушень на момент видачі оспорюваного свідоцтва у зв`язку із тим, що матеріали спадкової справи не містили інформації про те, що позивачка є спадкоємцем. Інших підстав, з яких суд міг би встановити, що оскаржуване свідоцтво було видано із порушенням порядку його видачі, або з у зв`язку із іншими порушеннями, судом в ході розгляду справи здобуто не було.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Оскільки в ході розгляду справи не встановлено порушень суб`єктивного права позивачки ОСОБА_1 – права на спадкування як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки вона такого права не набула, а не набуте право не може бути порушеним, тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1297 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-82, 141, 200, 206, 265, 264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНОРИ», третя особа – приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Новак Олексій Валерійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 09 листопада 2026 року.

Суддя Л.В.Тіщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua