Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №334/958/26 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №334/958/26

Суддя: Трофимова Д. А.

Дата документу 09.11.2026 Справа № 334/958/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/958/26 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М.

Провадження № 22-ц/807/1520/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Онищенка Е.А.,

Подліянової Г.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року представник АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначав, що 21.07.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 було підписано заяву-анкету №002/21290652-SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Відповідач з 21.07.2023 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-анкети №002/21290652-SP.

Відповідно до заяви-анкети №002/21290652-SP про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» ОСОБА_2 підтвердила, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в т.ч. але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту банку https://tascombank.ua та https://sportbank.com.ua на сайті, посилання на примірники якої, разом з додатками відповідач отримав в мобільному додатку «Sportbank», і з якою він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов`язався неухильно дотримуватися.

В цьому випадку датою відправлення Публічної пропозиції вважається дата, з якої в мобільному додатку стає доступним текст Публічної пропозиції (посилання на її примірники).

Проект заяви-анкети та Публічної пропозиції був наданий відповідачу банком, та підписані ним заява-анкета та публічна пропозиція відповідають наданим проектам.

Окрім цього, позичальник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір ліміту кредитування (дозволеного кредитного ліміту). Погодився з тим, що про зміну ліміту кредитування банк повідомляє позичальника шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Акцептована ОСОБА_2 пропозиція разом з даною заявою-анкетою складають договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Згідно з п. 1. Заяви-анкети №002/21290652-SP про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: Відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.

Позичальнику було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 30 000 грн, процентна ставка за встановленим кредитним лімітом – 0,22 %, строк користування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією, цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Відповідач відкрив поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, отже Кредитодавець свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

В подальшому відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.

Умови зазначеного Кредитного договору позичальником лишаються невиконаними, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості. Як наслідок, станом на 01.09.2025 року заборгованість за Заявою – договором №002/21290652-SP від 21.07.2023 року (кредитна заборгованість), становить 66 799 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 29 902,94 грн.; заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена) – 36 896,06 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками.

01.08.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Заяву-договір №0/21430714-VR про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до Заяви – договору №0/21430714-VR, додаткового договору та паспорта споживчого кредиту позивач надає позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту – 7000 грн.; тип кредиту – кредитна лінія; строк користування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк; процентна ставка за користування кредитом: за операціями зняття готівкових коштів - 83%; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Згідно з умовами вищезазначеної Заяви-договору, підписавши даний Договір позичальник: акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов Договору (з усіма змінами та доповненнями, які відбулися протягом дії цієї Заяви-договору); погодився з тим, що розмір та строк дії, процентна ставка, розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту, що надаються йому у зв`язку із обраним Пакетом послуг, кредитним продуктом і приєднанням до Договору шляхом підписання цієї Заяви-договору, встановлюється відповідно до умов Договору та залежить від типу обраного ним Пакету послуг та кредитного продукту.

Підписавши зазначену заяву-договір №0/21430714-VR від 01.08.2023 року, позичальник підтвердив достовірність відомостей, відображених в заяві-договорі, підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку згідно внутрішніх нормативних документів банку та надав свою пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту

Заява - договір оформлена (заповнена та підписана) у двох примірниках, по одному для клієнта та для банку, та є документом, що підтверджує відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.

Порядок повернення заборгованості за кредитною лінією - щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 5 відсотків від суми заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості).

Заява – договір набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання Клієнтом і Банком своїх зобов`язань за ним.

Строк дії Кредитного ліміту становить 12 місяців, при цьому після закінчення зазначеного періоду строк дії Кредитного ліміту автоматично пролонгується на такий же строк. Дострокове повернення заборгованості за Кредитною лінією може відбуватись за власною ініціативою, а також на вимогу Банку у випадках, передбачених договором. Позичальник має право у будь-який час достроково повністю або частково повернути заборгованість за Кредитною лінією без сплати комісії за таке дострокове погашення.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отже, Кредитодавець свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі

В подальшому відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.

Умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості. Станом на 01.09.2025 року заборгованість за заявою-договором №0/21430714-VR від 01.08.2023 року становить 11 112,2 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 5 609,23 грн; заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) – 5 502,97 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, представник АТ «ТАСКОМБАНК» просив суд стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за кредитним договором №002/21290652-SP від 21.07.2023 року, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 01.09.2025 року складає 66 799 грн; заборгованість за кредитним договором №0/21430714-VR від 01.08.2023 року, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 01.09.2025 року складає 11 112,2 грн., та судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №002/21290652-SP від 21.07.2023 року у розмірі 66 799 грн 00 коп. станом на 01.09.2025 року, за кредитним договором №0/21430714-VR від 01.08.2023 року у розмірі 11 112 грн 20 коп. станом на 01.09.2025 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Працевитого Г.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, стягнути судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що Банком надано до суду дві анкети-заяви про відкриття карткових рахунків відповідачкою. В той же час, лише одна анкета-заява містить реальний підпис позичальника, який узгоджується із вимогами Закону України «Про електронну комерцію», оскільки лише на заяві від 01.08.2023 року міститься аналог власноручного підпису позичальника.

Факт отримання картки та підписання заяви відповідач не заперечує. В той же час, просить врахувати, що вказані вище заява-анкета та заява-договір не містить жодної інформації щодо погодженої відсоткової ставки, суми кредитного ліміту та строку кредитування. Відповідно, підписавши вказану заяву, ОСОБА_1 підтвердила лише отримання нею платіжної картки.

Крім того, щодо Заяви-договору №0/21430714-VR від 01.08.2023 р. Банк посилався на додатковий договір, який відповідачем не підписувався та не погоджувався особисто ОСОБА_1 , а був автоматично, всупереч положенням законодавства, погоджений самим Банком.

Вважає, що судом першої інстанції не було встановлено, яку саме редакцію Публічної пропозиції та тарифів було запропоновано відповідачу станом на момент укладення договору, оскільки додані до позовної заяви Публічна пропозиція та тарифи не містять підпису відповідача, що могло б свідчити про ознайомлення останньої з вказаними документами.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач фактично ознайомився із відповідною редакцією Публічної пропозиції, тарифів та погодився із ними у спосіб, передбачений законом.

Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції не було належним чином досліджено надані АТ «ТАСКОМБАНК» докази по справі та не досліджено Заяву-анкету №002/21290652-SP від 21.07.2023 р., Заяву-договір №0/21430714-VR від 01.08.2023 р., які за своїм змістом є безпроцентними – судом було помилково ухвалено рішення про задоволення позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» в повному обсязі.

Вважає, що ОСОБА_3 звернулася до банку лише з метою відкриття рахунку та отримання платіжної картки. Вказана анкета-заява не містить належного підпису позичальника, визначеного Законом України «Про електронну комерцію». Фактично, Банком не доведено, що вказана заява взагалі була підписана позичальником. Так, ОСОБА_3 зверталась до банку з метою відкриття карткового рахунку, однак, долучену до матеріалів справи заяву не підписувала, у зв`язку із чим не погоджувала жодних умов щодо відсоткової ставки та порядку її нарахування.

01.08.2023 р. ОСОБА_3 було підписано Заяву-договір №0/21430714-VR щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank. Змістом вказаної заяви не було передбачено ані комісії, ані річний процент, ані щомісячний процент, тобто документ не містить всіх істотних умов, а саме сплати відсотків за користування наданими кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування. Жодні тарифи, умови та інші документи не були надані ОСОБА_1 для ознайомлення. В матеріалах справи відсутні інші документи, які містили б підпис відповідача.

Відповідно до умов вказаної Заяви ОСОБА_3 просила банк відкрити поточний рахунок для здійснення розрахунків без фізичного носія (Віртуальну платіжну картку) у Гривні № рахунку НОМЕР_3 . Таким чином, фактично, підписавши вказану заяву ОСОБА_1 підтвердила отримання нею платіжної картки.

Окрім Заяви-договору №0/21430714-VR від 01.08.2023 р. ОСОБА_1 не підписувала ніяку Публічну пропозицію (оферту) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», ні Тарифів, ні Додаткового договору тощо. Також відповідач не була попередньо ознайомлена із паспортом споживчого кредиту.

Наголошує, що долучена Банком до матеріалів справи Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК», Тарифи не містять ані особистого, ані електронного підпису відповідача.

Отже, скаржник вважає, що відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «ТАСКОМБАНК» процентів за користування кредитними коштами, а тому з відповідачки підлягає стягненню лише сума фактично отриманих та неповернутих коштів.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

За нормами ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що розмір заборгованості за кредитними договорами в частині заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом підтверджується розрахунком та відповідачем не спростований.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.08.2023 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-договору №0/21430714-VR на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Шляхом підписання заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, клієнт з однієї сторони, та банк, з іншої сторони, досягли згоди про наступне: Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua, заява - договір, Тарифи АТ «Таскомбанк» складають єдиний документ – договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно п. 3 заяви - договору відповідач, ознайомившись з Публічною пропозицією, Тарифами банку, просить відрити поточний рахунок для здійснення розрахунків без фізичного носія (віртуальна платіжна карта) у гривні.

Відповідно до додаткового договору до заяви-договору №0/21430714-VR на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 01.08.2023 відповідач просить надати фінансову послугу щодо кредитування поточного рахунку (встановлення кредитного ліміту) на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка на день підписання цього додаткового договору розміщена на офіційній сторінці банку www.tascombank.com.ua на наступних умовах: кредитний ліміт 50 000,00 грн, строк кредиту - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, проценти за користування кредитом: за операціями зняття готівкових коштів – 83,00 відсотків, за іншими операціями 65,0 відсотків; проценти за перевищення витратного ліміту по поточному рахунку (несанкціонований овердрафт) – 83 відсотки; порядок повернення кредиту – щомісячно (в розмірі не менше 100,00 грн, але не більше залишку заборгованості).

Відповідно до п. 2.2 додаткового договору позичальник підтверджує, що до укладення договору ознайомлений та розуміє суть фінансової послуги, ознайомлений у письмовій формі з умовами та правилами надання споживчого кредиту.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано копію заяви – договору від 01.08.2023 року, довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, копію паспорту споживчого кредиту, Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», копію тарифів, виписку по рахунку за період з 01.08.2023 року по 01.09.2025 року.

Відповідач підписала заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», Додатковий договір, в яких визначено істотні умови кредитування, зокрема, розмір процентної ставки та порядок її застосування, а також довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту. Наявність підписів відповідача на зазначених документах свідчить про її волевиявлення на укладення договору та прийняття запропонованих банком умов кредитування.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за процентами за кредитним договором №0/21430714-VR від 01.08.2023 року, оскільки процентна ставка у ньому не зазначена, не знайшли свого підтвердження. Розмір процентної ставки та порядок її застосування визначені у додатковому договору до заяви-договору №0/21430714-VR від 01.08.2023.

21.07.2023 року ОСОБА_2 підписала заяву - анкету №002/21290652-SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank.

Відповідно до п. 1 заяви – анкети, відповідач з використанням мобільного застосунку «Sportbank» подає цю електронну заяву – анкету, якою приєднується до Публічної пропозиції в цілому, просить банк надати їй наступні фінансові послуги: електронні довірчі послуги, що включають створення удосконаленого електронного підпису; відрити поточний рахунок у гривні; надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку у межах максимальної суму загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах та складає 100 000,00 грн, з урахуванням умов, визначених в Публічній пропозиції та тут: строк кредиту – на вимогу, тип кредиту – кредитування рахунку, тип процентної ставки – фіксована, процентна ставка:

- на операції з оплати придбаних товарів в торгівельній мережі та мережі інтернет, мобільному застосунку Sportbank: 0,00001 відсотків річних – пільгова процентна ставка при виконанні умов пільгового періоду, 0,22 відсотки в день – при невиконанні умов пільгового періоду та після нього, 0,26 відсотків в день – підвищена процента ставка на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості;

- на операції з видачі готівки та перекази на іншу карту, операції з безготівкових переказів з рахунку: 0,22 відсотки на день – на строкову заборгованість за кредитом, 0,32 відсотки на день - підвищена процентна ставка на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості.

Проценти за кредитом підлягають сплаті не пізніше останнього робочого дня кожного календарного місяця за попередній місяць існування заборгованості за кредитом, а при повернені заборгованості за кредитом (достроково або при наявності прострочення) не пізніше дня такого повернення.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що у заяві-анкеті від 21.07.2023 року №002/21290652-SP процентна ставка не зазначена спростовуються вищенаведеним.

27.01.2026 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення – вимогу про погашення заборгованості.

Зобов`язання щодо надання коштів банком виконані, проте відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитними договорами.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №002/21290652-SP від 21.07.2023 року станом на 01.09.2025 становить 66799,00 грн, та складається з заборгованості за тілом кредиту 29902,94 грн, заборгованість за процентами 36896,06 грн; за кредитним договором №0/21430714-VR від 01.08.2023 року станом на 01.09.2025 становить 11 112,20 грн, та складається з заборгованості за тілом кредиту 5 609,23 грн, заборгованість за процентами 5 502,97.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази погодження сторонами істотних умов кредитних договорів, а тому підстав для сумнівів у факті укладення кредитних договорів та погодження їх умов апеляційний суд не встановив. Із наданих банком виписок по рахункам вбачається активне користування відповідачем кредитними коштами, що підтверджує належне виконання банком своїх зобов`язань та фактичне прийняття відповідачем умов кредитування.

Розмір процентної ставки, визначений у підписаних відповідачем додатковому договору до заяви-договору №0/21430714-VR від 01.08.2023 та заяві-анкеті від 21.07.2023 року №002/21290652-SP, відповідає вимогам статті 536 ЦК України та положенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено право сторін визначати фіксовану процентну ставку за договором за умови її чіткого погодження та належного розкриття споживачу. Доказів зміни процентної ставки в односторонньому порядку або неналежного ознайомлення відповідача з умовами кредитування матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність нарахування процентів за користування кредитами відповідно до умов укладених сторонами договорів та вимог чинного законодавства.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не оспорює факт укладення кредитних договорів, натомість, не погоджується з погодженням сторонами договорів їх істотних умов, розміру процентної ставки та порядку її нарахування. Однак вказані твердження відповідача спростовуються вищезазначеним.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що за встановлених фактичних обставин наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами на користь АТ «ТАСКОМБАНК», яка складається із фактично отриманих та не повернутих грошових коштів та погоджених сторонами відсотків.

Колегія суддів погоджується з посиланням в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану позивачем до позовної заяви Публічну пропозицію (оферту) АТ «ТАСКОМБАНК», яка не підписана ОСОБА_2 , розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з нею, підписуючи заяву про приєднання.

Разом з тим, вказане не впливає на наявність підстав для стягнення заборгованості по відсоткам, оскільки останні були погоджені сторонами у підписаних відповідачем додатковому договору до заяви-договору №0/21430714-VR від 01.08.2023 та заяві-анкеті від 21.07.2023 року №002/21290652-SP.

Оскільки відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №002/21290652-SP від 21.07.2023 року та за кредитним договором №0/21430714-VR від 01.08.2023 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача станом на 01.09.2025 року: заборгованості за Заявою – договором №002/21290652-SP від 21.07.2023 року, яка становить 66 799 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 29 902,94 грн.; заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена) – 36 896,06 грн.; заборгованості за заявою-договором №0/21430714-VR від 01.08.2023 року, яка становить 11 112,20 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 5 609,23 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) – 5 502,97 грн.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Працевитого Г.О., підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий: Д.А. Трофимова

Судді: Е.А. Онищенко

Г.С. Подліянова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua