Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №336/8131/25 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №336/8131/25

Суддя: Трофимова Д. А.

Дата документу 09.11.2026 Справа № 336/8131/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/8131/25 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження № 22-ц/807/894/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначав, що 04.06.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4904740126 .

Відповідно до умов Кредитного договору №4904740126 від 04.06.2020 року ОСОБА_1 надано кредит на суму 50 929,31 грн. Дата закінчення кредитного договору 18.06.2024 року.

Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору. Позичальник ознайомився з умовами Кредитного договору до його укладення і погодився з усіма його умовами, примірник Заяви і Паспорта отримав; умови отримання кредитів погодився отримати шляхом роздрукування з веб-сайту. Позичальник зобов`язався виконувати Кредитний договір і регулярно ознайомлюватися з його змінами на веб-сайті.

У разі прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за Кредитним договором, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7 Паспорта кредиту).

У разі тривалого прострочення Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, Позичальник за кожний календарний місяць, протягом якого було допущене таке прострочення (понад 90 днів), сплачує неустойку у розмірі 350 грн. 00 коп. (п. 7 Паспорта кредиту).

Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Паспорті кредиту (п. 4) що підтверджується відповідною Випискою, отже Кредитодавець свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про те, що права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги. За умовами цього Договору позивач є Новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4904740126 від 04.06.2020 року з усіма наступними додатками та змінами.

Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі, підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору відступлення права вимоги, Випискою та Розрахунком заборгованості.

Умови зазначеного Кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.

Станом на 12.05.2025 року заборгованість позичальника за Кредитним договором № 4904740126 від 04 червня 2021 року, становить 76 484,34грн., в т.ч.:

- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 47 746,42 грн.;

- заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 6 841,25 грн.;

- заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 21 896,67 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 4804740126 від 04 червня 2021 року, що в частині тіла кредиту, річних процентів, щомісячних процентів станом на 12.05.2025 року становить 76 484,34 грн., у т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 47 746,42 грн.; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 6 841,25 грн.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 21 896,67 грн., та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 4904740126 від 04.06.2020 року, яка утворилась станом на 12.05.2025 року у розмірі 76 484 грн. 34 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 47 746 грн. 42 коп.; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 6 841 грн. 25 коп.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 21 896 грн. 67 коп., а також 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Зачепіло З.Я., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що заявлена позивачем до стягнення сума не ґрунтується на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, що підготовлені робітниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Крім того, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

За нормами ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Проте, з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 04.06.2020 року було укладено кредитний договір № 4904740126. Вказаний договір підписаний відповідачем.

Згідно п. 1.1. Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За положеннями п. 1.3 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору всі інші умови кредитного договору викладені в паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 04.05.2020 року, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується підписавши цей договір.

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, цей Договір, паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 04.05.2020 року складають єдиний кредитний договір.

Відповідно до умов Паспорту кредиту Позичальнику надано кредит в сумі 50 929,31 грн., строк користування – 48 місяців; річні проценти – 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти – 2,99 % від суми кредиту.

Кредит надається безготівковим шляхом протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору (п. 4 Паспорта кредиту).

Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних Позичальником умов кредитування.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредит відповідачкою було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в кредитному договорі, а тому кредитодавець виконав свої обов`язки за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідач не оспорує, що вона підписала кредитний договір.

Станом на 12.05.2025 року відповідач має загальну заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 484 грн. 34 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 47 746 грн. 42 коп.; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 6 841 грн. 25 коп.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 21 896 грн. 67 коп.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1ст. 526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір факторингу № 200921, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» за плату, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 200921 від 20.09.2021 року позивач набув право вимоги, у тому числі до ОСОБА_1 .

Копією Повідомлення-Вимоги підтверджується, що АТ «ТАСКОМБАНК» повідомило ОСОБА_1 про правонаступництво, а також про необхідність погашення кредитної заборгованості.

Договір факторингу є діючим, недійсним в судовому порядку не визнавався.

АТ «ТАСКОМБАНК», пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути заборгованість, яка складається з основної суми кредиту та відсотків.

Обґрунтовуючи право вимоги позивач посилався на Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР».

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, роз`яснила, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Матеріали справи не містять підтверджень, що вказані позивачем Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, на які посилається представник позивача, розмірах і порядках нарахування.

Щодо посилань, що у Паспорті кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору, відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, слід вказати про те, що відповідно до змісту п. 8 Паспорту кредиту, споживач має право безкоштовно отримати копію проекту договору про споживчий кредит у письмовій чи електронній формі за своїм вибором: це положення не застосовується у разі відмови кредитодавця від продовження процесу укладання договору зі споживачем. Також, згідно цього ж пункту, зокрема, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеній в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон № 1734-VIII включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Також, згідно висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 393/126/20 про застосування норми права: «Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Таким чином, факт підписання відповідачкою паспорту кредиту не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків за кредитним договором. Крім того, у паспорті кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої інформації про майновий стан та сімейний стан, розмір доходів тощо, про що йшлося.

Таким чином, зазначений паспорт кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та має передувати укладенню кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит.

Отже, інформацію викладену у паспорті споживчого кредиту не слід вважати умовами договору, а виключно інформацією про орієнтовні, приблизні, попередні умови договору (попередній проект договору), що мав бути укладений в майбутньому.

В кредитному ж договорі, підписаному відповідачкою, розмір відсотків не встановлений, інших документів, підписаних відповідачкою, якими б визначався розмір відсотків, позивачем не надано, а відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді нарахування відсотків, про стягнення яких просить позивач.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за річними процентами (в т.ч. прострочена) – 6 841 грн. 25 коп., заборгованості за щомісячними процентами (в т.ч. прострочена) – 21 896 грн. 67 коп.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за фактично отриманою сумою кредитних коштів, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту, а саме - 47 746,42 грн.

Отже, в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту висновки суду першої інстанції є правильними.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Зачепіло З.Я., є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивачем у даній справі при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн (а.с. 68), при поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 3 634,50 грн (а.с. 162).

При зверненні до суду з позовом представник АТ «ТАСКОМБАНК» просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 76 484,34 грн., за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 47 746,42 грн., отже, за результатом апеляційного перегляду справи позовні вимоги задоволені на 62,43 %, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 1 512,30 грн.

Апеляційна скарга відповідача задоволена частково на 100% - 62,43% = 37,57 %, а тому з АТ «ТАСКОМБАНК» на користь відповідача підлягає стягненню 37,57% сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги, що складає 1 365,14 грн. (37,57% від 3 633,60 грн).

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За вказаних обставин з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» підлягає стягненню судовий збір в розмірі (1 512,30-1 365,14 ) = 146,16 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року у цій справі в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованості по річним процентам в розмірі 6 841 грн 25 коп. та заборгованості по щомісячним процентам в сумі 21 896 грн 67 коп. за кредитним договором № 4904740126 від 04.06.2020 року скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року у цій справі в частині визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором № 4904740126 від 04.06.2020 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», змінити та зменшити загальну суму заборгованості за договором з 76 484 грн 34 коп. до 47 746 (сорок сім тисяч сімсот сорок шість) грн 42 коп.

Змінити розподіл судових витрат.

Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судового збору з 2 422 грн 40 коп. до 146 (сто сорок шість) грн 16 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді С.В. Кухар

Е.А. Онищенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua