Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №577/4872/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Суд: Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №577/4872/26

Суддя: Потій Н. В.

Справа № 577/4872/26

Провадження № 2/577/2497/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі головуючого судді Потій Н.В.,

за участю секретаря Волошко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотоп цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 76000 грн,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1654-4949 від 28.01.2026, в розмірі 76000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.01.2026 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 з використанням веб-сайту (creditkasa.com.ua), в електронній формі був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1654-4949.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 25000 грн., строк кредитування становить 365 днів, базовий період 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15%, знижена процентна ставка 1% в день. Стандартна % ставка: 1% за кожен день користування, яка застосовується протягом перших 180 днів, з дня укладення договору; 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Відповідач підтвердив свої зобов`язання, відповідно до умов укладеного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання, отримавши кредитні кошти.

Позивач зауважує, що ОСОБА_1 в загальній кількості 10 разів оформлював попередні відносини з позивачем; попередні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором № №1654-4949 від 28.01.2026, внаслідок чого станом на 17.06.2026 утворилася заборгованість, яка становить 76000 грн, а саме: 25000 грн - заборгованість за кредитом, 34750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 12500 грн. – заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 3750 грн – заборгованість за комісією. Також просить стягнути судові витрати: 2662,40 грн судового збору та 9846,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 09.10.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву повернуто без розгляду (а.с. 86).

Крім того, ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 09.10.2026 заяву ОСОБА_1 про долучення уточненого відзиву до справи повернуто без розгляду (а.с. 85).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 12.10.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву повернуто без розгляду (а.с. 94).

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04.09.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 13:10 год 12.10.2026.

Заперечення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надходило, відзив на позовну заяву не надано.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.93)

Відповідач ОСОБА_1 , в силу вимог п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання 12.10.2026 не з`явився, причини неявки не повідомив. У зв`язку із першою неявкою відповідача ОСОБА_1 в судове засідання розгляд справи було відкладено на 03.11.2026 на 14:00 год.

Повторно, в судове засідання 03.11.2026, відповідач ОСОБА_1 , в силу вимог п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 638/7210/15 зроблено висновок: «тлумачення пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507 цс 18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109 гс 19)».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи, за відсутністю відповідача.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19 січня 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора відповідача, укладено договір про відкриття кредитної лінії №1654-4949 продукту «MiniKasa», за умовами якого: сума кредиту 25000 грн (п.4.1), строк кредитування становить 365 днів, базовий період 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15%, знижена процентна ставка 1% в день. Стандартна % ставка: 1% за кожен день користування, яка застосовується протягом перших 180 днів, з дня укладення договору; 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору.

П.4.6 вказаного договору передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання, вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту (п.4.11).

Згідно реквізитів сторін, ОСОБА_1 вказав номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 (а.с. 21 на звороті).

ОСОБА_1 ознайомився з правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», що є невід`ємною частиною договору (а.с.22- 30) та паспортом споживчого кредиту (а.с. 32 – 49), підписавши їх електронним підписом.

За інформацією ТОВ «Європейська платіжна система», 28.01.2026 отримувачу ОСОБА_1 НОМЕР_1 перераховано 25000 грн з призначенням платежу: видача кредитних коштів за договором № 1654-4949 від 28.01.2026 (а.с. 50).

Згідно розрахунку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1654-4949 від 28.01.2026, за період з 28.01.2026 по 15.06.2026 становить 76000 грн, а саме: 25000 грн - заборгованість за кредитом, 34750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 12500 грн. – заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 3750 грн – заборгованість за комісією (а.с. 52 – 56).

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на адресу ОСОБА_1 надіслало повідомлення з вимогою протягом 30 днів сплатити 76000 грн заборгованості за вказаним кредитним договором, а у випадку несплати про стягнення заборгованості в судовому порядку (а.с.57).

ІV. Норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовується до правовідносин у сфері кредитування, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст.530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

V. Оцінка суду.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1654-4949 продукту «MiniKasa».

За встановленими у цій справі обставинами, кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті позивача подано заявку на отримання кредиту від імені відповідача та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомлення або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, надісланий у зазначений спосіб одноразовий ідентифікатор А0650 було використано для підтвердження підписання Кредитного договору.

Крім того, кредитний договір містить інформацію про місце проживання відповідача, реквізити паспорту, РНОКПП, що також дає підстави вважати, що без зазначення таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом, неможливо ідентифікувати особу позичальника. Будь-яких доказів, які б вказували на укладення кредитного договору іншими особами від імені відповідачем, суду не надано. Також відповідач не спростовує твердження позивача про те, що 10 раз вступає в аналогічні кредитні правовідносини з позивачем.

Суд також враховує, що в Кредитному договорі зазначено номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , який надано саме відповідачем, зважаючи на те, що така інформація у відповідності з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконував, після отримання повідомлення позивача, в повному обсязі борг не сплатив.

Велика Палата Верховного Суду 5 квітня 2023 року розглянула справу №910/4518/16, передану їй КГС ВС для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Розмір поточної суми заборгованості станом на 17.06.2026, а саме 25000 грн за тілом кредиту та 34750 грн за нарахованими процентами підтверджується умовами договору, наданим розрахунком.

Суд враховує, що відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування. Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.

Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення 12500 грн заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, враховуючи, що пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Кредитний договір між сторонами укладено 28.01.2026, тобто в період дії воєнного стану, тому в частині стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення комісії у розмірі 3750 грн.

Умовами пунктів 4.11 договору кредитної лінії від 28.01.2026 передбачена комісія за видачу кредиту, що становить 15% від суми виданого кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 висловлено сталу правову позицію, згідно з якою у разі відсутності у договорі про споживчий кредит конкретного переліку додаткових та/або супутніх послуг, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту, за які встановлено комісію, а також за відсутності доказів фактичного надання таких окремих послуг споживачу, відповідна умова договору є безпідставною та не створює обов`язку щодо її сплати.

Оскільки позивачем не надано доказів надання відповідачу будь-яких окремих додаткових чи супутніх послуг, які за своїм змістом відрізнялися б від процедури видачі суми кредиту, умови договору щодо обов`язку сплати комісії за надання кредиту є нікчемними. У зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії в розмірі 3750 грн слід відмовити.

Відтак, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 59 750 грн ( 25000 грн + 34750,00 грн = 59 750, тобто позов задоволено на 0,79 % (59750 х 100 /76000 = 79).

VI. Процесуальні витрати.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК з відповідача слід стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог 2103,30 грн судового збору (2662,40 х 0,79 % = 2103,30).

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю копію договору про надання правової допомоги від 28.07.2026, укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», рахунок фактуру від 03.08.2026 в розмірі 9486 грн (аналіз документів 1 год 45 хв; складання позову 2 год 45 хв, вартість 1 години 2188 грн (без пдв 3829 грн); оплата винагороди здійснюється не пізніше 6 місяців з дати надходження компенсації на рахунок клієнта.

Умови договору про надання правової допомоги стосовно порядку та строків розрахунків (у тому числі відкладена оплата) враховуються судом, проте суд оцінює також реальність, необхідність і співмірність цих витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації

гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону No 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № № 922/1964/21).

Суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу 9846 грн є обґрунтованим та пропорційним (співмірним) розміру до предмета спору з ціню позову 76000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, пропорційно до задоволеного розміру позовних вимог, слід стягнути 7778,34 грн витрат на правничу допомогу (9846 х 0,79 = 7 778,34). В іншій частині в стягненні витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265 352, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1654-4949 від 28.01.2026 в розмірі 59750? грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2103,30 грн, та втрати на правничу допомогу в розмірі 7778,34 грн, а всього 69631,64 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок НОМЕР_2 UAH, Банк АБ «Укргазбанк», МФО 320478).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення суду складено 09.11.2026 року.

Суддя Н. В. Потій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua