Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №603/471/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Суд: Монастириський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №603/471/26

Суддя: Пасічник А. З.

Справа № 603/471/26

Провадження №2/603/353/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 листопада 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічник А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє Романенко М.Е. в порядку самопредставництва, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 253430 від 16 березня 2024 року у розмірі 17 739,2 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про те, що 16 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі - ТОВ «Клай Інвест») й ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладений кредитний договір за № 253430, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит у сумі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 . В свою чергу відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання. 23.12.2024 ТОВ «Клай Інвест» і позивач уклали договір факторингу № 23122024/1. Представник зазначає, що сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою й документально підтвердженою, що становить 17 739,2 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 739,2 грн - заборгованість за відсотками; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією й 8 000,00 грн - заборгованість за пенею. На підставі вищенаведеного просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2025 року позовна заява ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнята до розгляду й відкрите провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08 жовтня 2026 року клопотання позивача задоволене, в АТ КБ «ПриватБанк» витребувані інформація і документи, які 27.10.2026 долучені до матеріалів справи.

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» не забезпечив явку представника в судове засідання, разом з позовом заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також зазначив про те, що проти заочного розгляду справи й ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, місце й час розгляду справи, 09 листопада 2026 року повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив суд про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2026 року постановлено в даній цивільній справі провести заочний розгляд й ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив такі обставини.

16 березня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» і ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 253430 (далі також договір), який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9987.

Згідно з п. 7.3 договору клієнт зобов`язаний пройти процедуру ідентифікації та верифікації з використанням функціоналу вебсайту та/або за допомогою Системи BankID НБУ (при наявності на вебсайті товариства такої можливості).

В підтвердження пройденої ідентифікації відповідачем, позивач надав довідку від 01 липня 2026 року, яка видана ТОВ «Клай Інвест» у відповідності до даних якої ОСОБА_1 16.03.2024 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Також із зазначеної довідки видно те, що акцепет оферти позичальником для укладення договору № 253430 відправлявся на номер телефону НОМЕР_2 , унікальний ідентифікатор - KL9987. Номер картки - НОМЕР_1 .

У відповідності до п. 1.1, 1.2, 1.3 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів (тобто до 13.06.2024), а клієнт зобов`язується повернути кредит й сплатити проценти за користування кредитом, а саме 803 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4 договору передбачена комісія за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення у розмірі 25% від суми фінансового кредиту. Зазначені послуги надаються протягом дії цього договору й вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, а саме НОМЕР_1 (п. 1.5, 9 договору).

Згідно з п. 3.5 договору денна процентна ставка за договором становить 2.48 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (198 % (проценти за користування кредитом з розрахунку 2,2 % за кожен день) + 25 % комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору)/90 днів.

У відповідності до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, яке видане ТОВ «Клай Інвест» останнє підтвердило те, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 й на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством був здійснений успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, а саме: номер транзакції - 41060-12109-64834; платник - ТОВ «Клай Інвест»; дата здійснення переказу 16.03.2024; сума переказу - 4000,00 грн; номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_1 ; призначення платежу - видача кредиту 253430.

Вищезазначене узгоджується із відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 14.10.2026 за № 20.1.0.0.0/7-261009/86843-БТ, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована карта за № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку у відповідності до виписки за договором б/н 16.03.2024 перераховані грошові кошти у сумі 4000,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості, який складений ТОВ «Клай Інвест» за кредитним договором № 253430 від 16.03.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.12.2024 становить 17 739,20 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 739,20 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією й 8 000,00 грн - заборгованість за пенею. Кількість прострочений днів - 262. Також із зазначеного розрахунку видно те, що відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом.

Право вимоги за договором № 253430 ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі укладеного між ними договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року, у відповідності до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти й сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Перехід права вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної у додатку № 1 цього договору.

В підтвердження виконання умов договору факторингу позивач надав:

- платіжну інструкцію № 11416 від 13 лютого 2025 року у відповідності до даних якої ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило оплату в користь ТОВ «Клай Фінанс» на загальну суму 396880,50 грн;

-акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 згідно з яким кредитор передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги за договором, складений за формою згідно з додатком № 1 до договору;

-витяг з додатку № 1 до договору факторинг № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року від 01.07.2026 у відповідності до даних якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором 253430 від 16.03.2024 на загальну суму 17 739,20 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 739,20 грн - заборгованість за відсотками; 1 000,00 грн - заборгованість по комісії й 8 000,00 грн - заборгованість за пенею.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши й оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Водночас, в цивільних (господарських) справах стандартом доказування є «перевага доказів», стандарт також відомий як «баланс ймовірностей», де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 14.12.2021 у справі №917/2117/19.

З матеріалів справи суд встановив те, що договір № 253430 від 16.03.2024, із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, номеру мобільного телефону, рахунку позичальника, а також інформації щодо умов кредитування має електронний підпис із одноразовим ідентифікатором KL9987, що свідчить про його укладення в електронній формі, з умовами якого відповідач, які вважав зручними для себе погодився та підтвердив умови отримання кредиту. Також суд встановив те, що первинний кредитор ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання щодо видачі кредиту виконало в повному обсязі, про що свідчать матеріали справи.

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому договором № 253430, належним чином не виконав й кредитні кошти не повернув, внаслідок чого у нього утворились заборгованість на загальну суму 17 739,20 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 4 739,20 грн, сума заборгованості за пенею - 8 000,00 грн й заборгованість по комісії - 1 000,00 грн.

Також матеріали справи свідчать про доведеність переходу до ТОВ «Діджи Фінанс» від первинного кредитора права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним договором на підставі укладеного договору факторингу.

Однак суд частково не погоджується із розміром заборгованості за кредитним договором № 253430 від 16.03.2024, який нарахований первинним кредитором, виходячи з такого.

Звертаючись до суду із позовом позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 253430 від 16.03.2024 у загальній сумі 17 739,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 4 739,20 грн, сума заборгованості за пенею - 8 000,00 грн й заборгованість по комісії - 1 000,00 грн.

Нарахування зазначеної суми відсотків здійснювалась у відповідності до п.1.3 договору № 253430 від 16.03.2024 у відповідності до якого за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Отже сторони у договорі про надання грошових коштів у позику передбачили проценту ставку як плату за користування кредитом, у вигляді процентної ставки 2,2% в день протягом 90 днів з дня укладення договору.

Обраховуючи суму відсотків, суд враховує те, що у відповідності до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у урахуванням змін, які внесені Законом України « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у відповідності до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, із аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що періоди дії максимально дозволених денних процентних ставок згідно із Законом (що набрав чинності 24.12.2023) будуть становити: з 24.12.2023 по 21.04.2024 не більше 2,5% на день; з 22.04.2024 по 19.08.2024 не більше 1,5% на день й з 20.08.2024 і далі не більше 1% на день.

З розрахунку заборгованості видно те, що ТОВ «Клай Інвест» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитними коштами в період 17.03.2024 по 23.05.2024 (69 днів), з 24.05.2024 нарахування зупинені. Відповідно за період із 17.03.2024 по 21.04.2024 (37 днів) відсотки нараховані за відсотковою ставкою у розмірі 2,2 % на суму 3177,60 грн, а за період із 22.04.2024 по 23.05.2024 (32 дні) у розмірі 1,2 % за кожен день користування кредитом на суму 1561,60 грн, разом всього нараховано відсотків на суму 4739,20 грн, що свідчить про правомірність нарахування таких.

Водночас суд не погоджується із заявленою сумою заборгованості за пенею у сумі 8000,00 грн з таких підстав.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за пенею у сумі 8000,00 грн, які нараховані ТОВ «Клай Інвест» у зв`язку із неналежним виконанням ним своїх зобов`язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої позичальником заборгованості комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1000 грн за договором № 253430 від 16.03.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, до прикладу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць (постанова Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив те, що за умовами договору № 253430 від 16.03.2024 позичальник зобов`язаний сплатити комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення у розмірі 25% від суми фінансового кредиту. У відповідності до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 253430 від 16.03.2024 сума заборгованості за комісією становить 1000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачу послуги з обслуговування кредитної заборгованості, як і їх конкретний перелік, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за саме лише забезпечення можливості надання таких послуг є нікчемними. У зв`язку із наведеним відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1000 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач підтвердив отримання правничої допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 таким.

01 червня 2026 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) і ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладений договір про надання правової допомоги № 42649746/02.

Відповідно до пункту 1.1 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до додаткової угоди № 253430 від 21 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, яка є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 42649746/02, сторони розширили розділ 1 «Предмет договору» й доповнили новим пунктом такого змісту: «1.2 Виконавець зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 ».

Згідно із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, який складений на підставі договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року й додаткової угоди, склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг), а також їх вартість така: усна консультація клієнта щодо обставин справи на суму 250 грн; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин на суму 750 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» на суму 1500 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 3000 грн й формування додатків до позовної заяви (письмові докази) на суму 500 грн. Всього вартість наданих послуг становить 6000 грн.

Відповідно до акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року сторони підтвердили, що виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000 грн, перелік і вартість яких узгоджується із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, який складений на підставі договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 рокуй додаткової угоди.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності й необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «Діджи Фінанс» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 3500 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам і складності справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 662,40 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно стягнути 1311,63 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (8739,20 грн * 2662,40 грн / 17739,20 грн), а також 1724,27 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (8739,20 грн * 3500 грн / 17739,20 грн)

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 205, 207, 512, 514, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 253430 від 16 березня 2024 року у розмірі 8 739 (вісім тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 20 коп., з яких: 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 4 739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев`ять) грн 20 коп. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати, а саме 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн 63 коп. сплаченого судового збору та 1724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн 27 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua