Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №454/3818/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3818/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 48201.12грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

02.03.2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №579084002 про надання кредиту.

02.03.2026 року позивачем ТОВ «Бізнес Позика» скеровано відповідачу пропозицію укласти договір про надання кредиту, яку відповідачем прийнято. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1274 на номер телефону, котрий боржником було введено/відправлено.

Згідно умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 18000грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Відповідно до умов договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом, строк на який надається кредит становить 24 тижні.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується копією квитанції про перерахування кредитних коштів.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 579084002 відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 10779,40 грн.

Внаслідок невиконання належним чином зобов`язань відповідачем виникла заборгованість за договором про надання кредиту, яка станом на 08.09.2026 року складає 48201,12 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 16612 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 21149,12 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9000 грн.; суми прострочених платежів за комісією – 1440 грн.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачем виконано зобов`язання по договору в повному обсязі, так як надано відповідачу кредит у визначеному розмірі.

В порушення вищевказаних вимог, відповідачка своєчасно не повернула грошові кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даним договором.

21.10.2026 року відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неспівмірність нарахованих процентів за користування кредитом, які за процентної ставки 1 % на день значно збільшують загальний розмір заборгованості, а також на необґрунтованість стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 3600 грн за відсутності належного підтвердження фактичного змісту відповідних послуг. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення 9000 грн процентів, заявлених відповідно до ст. 625 ЦК України, та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з огляду на законодавчі обмеження відповідальності позичальників у період дії воєнного стану. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування й отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 18000 грн, а також належності відповідачу номера телефону та електронного кабінету, використаних для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором UA-1274. У зв`язку з цим відповідач просить перевірити обґрунтованість і правильність розрахунку заборгованості та відмовити в задоволенні позовних вимог у недоведеній і необґрунтованій частині.

23.10.2026 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами та запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та просив суд врахувати викладені у ній обґрунтування. У відповіді на відзив представник позивач наголосив, що відповідачем не заперечується факт здійснення платежів за кредитним договором. Також зазначив, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження укладення договору представник позивача послався на надані разом із позовною заявою анкету клієнта, кредитний договір та візуальну форму послідовності дій клієнта, які, на його думку, підтверджують реєстрацію відповідача, його ідентифікацію та прийняття умов кредитування. А тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позові розгляд справи просив проводити у його відсутності, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак надала до суду відзив в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із паспорта споживчого кредиту, пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, №579084002 від 02.03.2026р., встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 18000грн. на засадах строковості, поворотності, платності, строком до 17.08.2026 року. Відповідно до умов договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом, строк на який надається кредит становить 24 тижні.

Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 579084002 на загальну суму 10779,40 грн.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за договором про надання кредиту станом на 08.09.2026 року складає 48201,12 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту – 16612 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 21149,12 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9000 грн.; суми прострочених платежів за комісією – 1440 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розмір заборгованості за кредитом та процентами за користування ним суд визнає обґрунтованим.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1440грн., яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1440грн. є нікчемною з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежом.

Щодо заявленої вимоги про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 9000 грн., слід зазначити наступне.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№2102-IX, введено на території України воєнний стан, який неодноразово було продовжено, і такий продовжує діяти на даний час.

Отже, враховуючи викладене, відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України.

Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача вказану вище заборгованість за тілом кредиту і відсотками, та відмовити у стягненні заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ та комісії у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню прострочені платежі за тілом кредиту в розмірі 16612 грн та за процентами — 21149,12 грн, а загалом — 37761,12 грн.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2085,72грн., що становить 78,34% від суми задоволених позовних вимог.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 15.05.2026р., рахунок – фактура № 05-579084002 від 15.05.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 10000грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №579084002 про надання кредиту від 02.03.2026 року, в розмірі 37761,12 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту – 16612 грн.; сума прострочених платежів по процентах – 21149,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2085,72грн. судового збору та 3000грн. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л.Українки, буд.26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс