Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №452/1726/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №452/1726/26

Суддя: Бікезіна О. В.

Справа № 452/1726/26

Провадження № 2/452/1489/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 листопада 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.

з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

представника позивачки адвоката Дащишак О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Дащишак О.С. 04 травня 2026 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя. Позивачка мотивує свої вимоги тим, що з ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2009 по 04.03.2026 року, шлюб між ними був розірваний на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області № 452/486/26 від 04.03.2026 року.

У період перебування у шлюбі ними був збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером4624282300:05:000:0191, та придбано за спільні кошти автомобіль: BMWX3 2005р.в., кузов НОМЕР_1 н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований 28.12.2019 року. Право власності на будинок та земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Площа даного житлового будинку становить: 184,2 кв.м - загальна площа, житлова площа - 93,9 кв. м.

Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки, проведеного 12.03.2026 року ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 1017717,00 грн.

Згідно рішення Викотівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 29.01.2015 року № 13 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 4624282300:05:000:0191 та передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.08.2020 № 221178038, на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 13 від 29.01.2015 року, виданого Викотівською сільською радою Самбірського району Львівської області за ОСОБА_2 зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер: 4624282300:05:000:0191 площею 0,1 га.

Отже спірний житловий будинок побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 4624282300:05:000:0191 площею 0,1000 га.

Згідно звіту про оцінку майна проведеного 12 березня 2026 року ФОП ОСОБА_3 ринкова вартість земельної ділянки становить 104270,00 грн.

Крім того, зазначає, що власником автомобіля BMW X3 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований 28.12.2019 року є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом № 31/28/20/1587-аз-1585-2026 від 28.04.2026 року регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано – Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) територіального сервісного центру МВС № 4644 (ТСЦ МВС № 4644) – наданим у відповідь на адвокатський запит, а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Автомобіль набутий сторонами в період шлюбу, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу в порядку ст. 70, 71 СК України.

Враховуючи те, що у позивачки відсутній доступ до автомобіля, на підтвердження вартості спірного автомобіля надані відомості з інтернет-сайту "AUTO.RIA", згідно яких середня ринкова вартість аналогічного транспортного засобу станом на час подачі позову становить: BMW X3 2005 року випуску – 328 875 грн. (1/2 = 164 437 грн).

А тому просить визнати за позивачкою право власності на: 1/2 частину житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 4624282300:05:000:0191 за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача в її користь 1/2 частину вартості автомобіля BMW X3 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 н.з. НОМЕР_2 , у сумі 164437,00 гривень (а.с.1-7).

Крім цього, долучила заяву про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.45-47).

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2026 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у дані справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання та повідомленням учасників справи (а.с. 42).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2026 року за клопотання представника позивача адвоката Дащишак О.С. витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про те, чи перетинав кордон України ОСОБА_2 (а.с.60).

За даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 23.02.2022 року виїхав за межі України (а.с.64-65).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2026 року накладено арешт на будинок, який розташований за адресую: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки BMW X3 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 в порядку забезпечення позову (а.с.61-62).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та дану цивільну справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду (а.с.76).

Позивачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Представник позивачки адвокат Дащишак О.Б. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному сайті Самбірського міськрайонного суду Львівської області відповідно до приписів ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі та відзиву на позовну заяву суду не надав (а.с.77,88).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України ухвалою суду від 02 листопада 2026 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивачки, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України). Ці положення кореспондують статті 89 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2009 року по 04.03.2026 року, шлюб між ними розірваний рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.03.2026 року у справі № 452/486/26 (а.с.52).

Від шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства (а.с.11).

Згідно рішення Викотівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 29.01.2015 року № 13 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 4624282300:05:000:0191 та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (а.с.23).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.08.2020 № 221178038 земельна ділянка кадастровий номер: 4624282300:05:000:0191 площею 0,1 га на підставі рішення Викотівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 29.01.2015 року № 13, на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с. 24).

Аналогічну інформацію підтверджує і Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2020 року (а.с.25-29).

Згідно звіту про оцінку майна проведеного 12 березня 2026 року ФОП ОСОБА_3 ринкова вартість земельної ділянки становить 104 270,00 грн. (а.с.38).

З Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленим станом на 20 жовтня 2022 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок загальною площею 184,2 кв.м, житловою - 93,9 (кв.м) (а.с.17-22).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2022 року № 314834696 житловий будинок загальною площею 184,2 кв.м, житловою площею 93,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності 04.11.2022 року зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с.16, 56).

Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки, проведеного 12.03.2026 року ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 1017717,00 грн. (а.с.39).

Отже спірний житловий будинок побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 4624282300:05:000:0191 площею 0,1000 га.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.12.2019 року за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки BMW X3 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 (а.с.30-31).

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (ТСЦ МВС №4644) від 28.04.2026 року при реєстрації транспортного засобу 28.12.2019 року вартість автомобіля марки BMW X3 номерний знак НОМЕР_2 - 69798,67 грн. (а.с.32).

Позивачка визначила вартість автомобіля марки BMW X3 номерний знак НОМЕР_2 під час звернення до суду з даним позовом як середню ринкову вартість аналогічного автомобіля згідно з відомостями на інтернет-сайті "AUTO.RIA" – 328 875 грн. (а.с.33-34).

Отже, як встановлено судом під час перебування у шлюбі сторонами придбано наступне майно:

-земельна ділянка кадастровий номер: 4624282300:05:000:0191 площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок загальною площею 184,2 кв.м, житловою площею 93,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-автомобіль марки BMW X3 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. За вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення (частини перша, друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (Постанова ВС від 05 січня 2024 року в справі № 755/12204/18).

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності на майно кожним з подружжя.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За нормами ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі майно, яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя (Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі №712/8602/19).

Поділ майна подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності - присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта, п`ята статті 71 СК України).

Суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об`єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість.

Крім того, у процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: щодо одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших - здійснити передання одному із подружжя з зобов`язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя.

Норми законодавства України щодо способів та порядку поділу спільної сумісної власності подружжя покликані, у тому числі, створити ефективний механізм охорони прав співвласника, право на частку якого припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення.

Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі № 679/533/21.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша та друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц та у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні висновки Верховний Суд зробив у постанові від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), у якій суд також зазначив, що законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, законодавство та судова практика з вирішення зазначених питань є послідовною та усталеною.

Як встановлено судом спірне майно, а саме:

- земельна ділянка кадастровий номер: 4624282300:05:000:0191 площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок загальною площею 184,2 кв.м, житловою площею 93,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки BMW X3 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 , придбане сторонами за час шлюбу за спільні кошти, тому воно є їх спільним майном.

Відповідач ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності майна, набутого подружжям у шлюбі.

Як наслідок, підстави вважати, що спірне майно не є об`єктом спільної сумісної власності сторін, відсутні.

Положення ч. 1 ст. 70 СК України вказують на те, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд враховує, що згідно приписів статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

При цьому згідно ч. 4, 5 статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У постанові КЦС ВС від 14.02.2024 № 752/18272/18 міститься висновок, що у разі, коли один із подружжя (позивач) не вчинив передбачених ч. 5 ст. 71 СК України дій з попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності

Велика Палата ВС у справі № 209/3085/20 від 08.02.2022 року зазначила, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, відсутності доказів можливості поділу будинку в натурі відповідно до часток його співвласників, відсутності передумов для отримання одним з подружжя грошової компенсації замість його частки, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання за нею право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею площею 0,1000 га, кадастровий номер 4624282300:05:000:0191, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до рішення Викотівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 29.01.2015 року № 13 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

За змістом ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку.

Системний аналіз змісту ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 дійшла висновку, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма ст. 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».

У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 686/9580/16, від 18 жовтня 2023 року № 504/3831/19 зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Оскільки на земельній ділянці, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд знаходиться житловий будинок, який підлягає поділу, тому до позивачки перейшло право власності і на земельну ділянку в розмірі частки права власності спільного будинку відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, а саме 1/2 частка земельної ділянки, площею площею 0,1000 га, кадастровий номер 4624282300:05:000:0191, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, позивачка просила суд провести поділ автомобілю марки BMW X3 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , як спільного сумісного майна сторін, припинивши фактично її право на це майно з виплатою вартості її 1/2 частки.

Вищенаведене свідчить про те, що позивачка не претендує на те, щоб автомобіль яким по факту користується відповідач (протилежного не встановлено), був залишений їй. Вона навпаки дала згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за його частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від іншого з подружжя.

Зважаючи на те, що метою позивачки за даним позовом є поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме майна, яке є неподільною річчю - автомобілю, а відтак вимоги про стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації за частку у власності на спірне майно слід розглядати як вимогу про поділ неподільної речей шляхом виділення її у власність відповідача (залишення у власності в цілому) та стягнення компенсації замість частки позивачки в праві спільної сумісної власності на автомобіль.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказувала, що з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Автомобіль марки BMW X3 номерний знак НОМЕР_2 перебуває у фактичному володінні та користуванні відповідача (протилежного не встановлено), а тому позивачка не має можливості здійснити оцінку вартості цього автомобіля. Отже, при зверненні до суду з цим позовом вона визначила вартість спірного автомобіля як середню ринкову вартість аналогічного автомобіля згідно з відомостями на інтернет-сайті "AUTO.RIA" – 328 875 грн. (1/2 = 164 437 грн).

Враховуючи вищенаведені обставини, принцип розподілу майна подружжя в натурі та фактичний порядок користування цим майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачки вказаної нею компенсації вартості її частки в праві спільної власності на спірне майно в розмірі 164 437 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема інваліди I та II груп.

Враховуючи, що позивачка, як особа з інвалідністю ІІ групи, звільнена від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Оскільки позивачкою заявлено майнові вимоги на суму 725431 грн. ((1017717,00+104270,00+ 328875,00))/2=725431грн.), судовий збір становить 1% ціни позову - 7254,31 грн, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7254,31 грн.

Відповідно до частини 7, 8 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Отже ухвала Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2026 року, якою накладено арешт на майно в порядку забезпечення позову, зберігає свою дію.

Керуючись ст. ст. 13,76-83, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 (одну другу) частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 (одну другу) частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 4624282300:05:000:0191 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 1/2 (одну другу) частку ринкової вартості автомобіля BMW X3 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 , у сумі 164 437,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету судовий збір у розмірі 7254,31 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Головуюча суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua