Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №461/583/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/583/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю: секретаря судового засідання Чубей К.А,

представника позивача Буряк О.О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Лубоцького Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код за ЄДРПОУ: 43971343) про зміну постанови у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Буряк Олена Олегівна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить у постанові Львівської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 змінити захід стягнення, у межах передбачених ч. 2 ст. 471 МК України, а саме стягнути штраф в розмірі 30 відсотків вартості переміщуваних товарів, що становить 16 308,15 грн. (шістнадцять тисяч триста вісім гривень п`ятнадцять копійок)».

В обґрунтування позову, покликається на те, що згідно постанови Львівської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України. Зокрема, на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30% вартості цих товарів, на суму 201070, 65 грн. Крім цього постановлено: товари, тимчасово вилучені згідно протоколу про порушення митних правил № 1674/UA209000/2025 — повернути ОСОБА_1 , стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 429,00 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в основу визначення розміру штрафних санкцій відповідачем покладено висновок №1420003400-1075 від 28 листопада 2025 року. Так, згідно висновку №1420003400-1075 від 28 листопада 2025 року, наданого Львівським управлінням експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень державної митної служби України, загальна вартість вилучених предметів в справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025, становить 670 235, 50 грн. Таким чином, згідно постанови Львівської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року позивача було визнано і винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що складає 201 070,65 грн. Позивач не заперечує, що 24 листопада 2025 року він прямував з Республіки Польща в Україну в якості водія з приватної поїздки, через МАПП „Шегині" Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор». Позивач обрав смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», оскільки вважав, що не має підстав для письмового декларування товару, адже перевозив через митний кордон України товар (модуль гідравлічного блоку для повітряно-водяної теплової помпи ТМ «DE DIETRICH», з маркуванням MIT-S 22-27/Е) вартістю до 500 Євро, та вважав, що вага товару не перевищує 50 кг. Оскільки позивач напередодні не важив товар, тому мав обґрунтоване переконання, що вага товару не перевищує 50 кг. Однак, 24 листопада 2025 року, після зважування посадовими особами митниці товару, було встановлено, що вага товару складає 62 кг. Відтак, позивач не заперечує, що в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 471 МК України. Разом із тим, сторона позивача вважає, що постанова відповідача у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року є необ`єктивною та такою, що прийнята з суттєвим порушенням вимог Закону. Проведення товарознавчої експертизи товару було доручено Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень державної митної служби України. Надалі, після проведення експертизи, Львівським управлінням експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України було надано висновок №1420003400-1075 від 28 листопада 2025 року. Згідно п. 12 Висновку №1420003400-1075 від 28 листопада 2025 року встановлено, що ринкова вартість товару, зазначеного у постанові про призначення експертизи від 25.11.2025 справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025, станом на 24.11.2025, становить 670235 (шістсот сімдесят тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 50 коп. Встановлено, що при визначенні ринкової вартості товару експертом було використано порівняльний метод дослідження. В ході проведення експертного дослідження, з метою визначення ринкової вартості товар експертом фактично було взято до уваги тільки наявне маркування на упаковці товару, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну в мережі Інтернет. Позивач зазначає, що згідно опису товару за вищевказаними Інтернет-посиланнями вбачається, що зазначена вище ціна встановлена за теплову помпу інверторного типу торгової марки «DE DIETRICH», моделі «МІТ-S 22-27/Е», що складається із зовнішнього та внутрішнього блоків. Однак, позивачем у даній справі було переміщено через митний кордон України тільки модуль гідравлічного блоку для повітряно-водяної теплової помпи ТМ «DE DIETRICH», з маркуванням МІТ-S 22-27/Е, тобто тільки складову частину товару. Вищевказана обставина підтверджується і змістом протоколу про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 24 листопада 2025 року, і змістом постанови у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року, а також Висновком №1420003400-1075 від 28 листопада 2025 року. На підтвердження вартості ввезеного товару, позивачем було пред`явлено відповідачу рахунок-фактуру №008 від 20.11.2025 року. Згідно рахунку-фактури №008 від 20.11.2025 року встановлено, що вартість товару разом із ПДВ 20% становить 450,00 Євро.

Вказаний рахунок-фактура містить всі необхідні реквізити, найменування товару, а також його ціну, тобто дозволяє встановити дійсну вартість товару. Рахунок-фактура №008 від 20.11.2025 року безпосередньо стосується обставини придбання товару, вказаного в оскаржуваній постанові, тобто містить інформацію щодо предмета доказування. Позивач зазначає, що достовірність висновку експерта фактично ґрунтується на припущеннях, що само по собі ставить під сумнів об`єктивність такого висновку, та виключає можливість його застосування як належного та допустимого доказу у цій справі. З огляду на все вищевказане, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною в частині обґрунтованості розміру накладеного стягнення, оскільки ґрунтується на неналежному та недопустимому доказі. Враховуючи те, що фактурна вартість ввезеного товару є значно нижчою та на день ввезення товару на митну територію України становила 450 Євро, що згідно з курсом НБУ станом на 24.11.2025 року становило 21 917 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) грн. 02 коп., то зазначає, що до позивача повинен був бути застосований штраф у розмірі 6 575 (шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 11 коп. Тобто при визначенні розміру штрафу слід виходити з вартості товару згідно рахунку-фактури №008 від 20.11.2025 року. Однак, у випадку недостатності рахунку-фактури №008 від 20.11.2025 року як доказу на підтвердження вартості ввезеного товару, тільки проведена у межах даної справи товарознавча експертиза зможе встановити реальну вартість товару, та відповідно встановити розмір штрафу, що підлягає стягненню з позивача.

Ухвалою від 19 січня 2026 року відкрито провадження у справі з викликом сторін.

26.01.2026 р. на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Представник відповідача зазначає, що вбачаючи в діях гр. ОСОБА_1 наявність складу порушення митних правил, стосовно нього був складений протокол про порушення митних правил №1674/20900/25, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України. 24.11.2025 на адресу Львівської митниці надійшла заява гр. ОСОБА_1 щодо укладення мирової угоди в порядку передбаченому ст. 521 МК України. Однак, в телефонній розмові 03.12.2025, він повідомив про відмову у її підписанні та погодився на винесенні постанови у справі у призначений у протоколі про порушення митних правил час. Згідно висновку №1420003400-1075 від 28.11.2025 Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, вартість вилученого предмету в справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025, становить 670235,50 грн. 30.12.2025 постановою Львівської митниці у справі про порушення митних правил №1674/20900/25 гр. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за санкцією ч. 2 ст. 471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 201070,65 гривень та відповідно до статей 519, 520 МК України його зобов`язано сплатити на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 429,00 гривень. Громадянин ОСОБА_1 особисто був присутнім під час розгляду справи та отримав примірник постанови Львівської митниці під розпис. Представник відповідача зазначає, що висновок експертного дослідження від №1420003400 1075 від 28.11.2025 у даній адміністративній справі виконано із дотриманням процедури, передбаченої наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз)» від 02.12.2016 №1058. Рахунок-фактура від 20.11.2025 №008 митницею піддається сумніву і не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки 24.11.2025 року гр. ОСОБА_1 під час усного опитування та у письмовому поясненні повідомив, що вину свою визнав, вартість товару йому не була невідома. Зокрема, будь-які документи щодо факту придбання товару цим громадянином при в`їзді на митну територію України до митного контролю не подавалися. Про їх наявність та оформлення на день винесення постанови в справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025, Львівською митницею ним не заявлялося. Тобто, митний орган, при винесені постанови в справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 володів лише ціновою інформацією наявною у висновку №1420003400-1075 СЛЕД Держмитслужби України. З урахуванням викладеного, зазначає, що висновок №1420003400-1075 від 28.11.2025 проведений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом, а тому просить суд, відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

29 січня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що в ході проведення експертного дослідження, з метою визначення ринкової вартості товару, експертом фактично було взято до уваги тільки наявне маркування на упаковці товару, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну в мережі Інтернет. Стороною відповідача у відзиві на позовну заяву взагалі не було надано жодних пояснень про те, чому у даній справі експертом Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України Панчишин Зоряною, у межах обраного нею порівняльного методу дослідження, було використано інтернет-сайти, де вартість теплової помпи торгової марки «DE DIETRICH», моделі «MIT-S 22-27/E» вказана за комплект з двох блоків, в той час, як позивачем було переміщено через митний кордон України тільки один блок. Представник позивача зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано факту необ`єктивності та необґрунтованості висновку №1420003400-1075 від 28 листопада 2025 року, наданого Львівським управлінням експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України. Не підлягають уваги твердження відповідача про те, що митний орган, при винесені постанови в справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 володів лише ціновою інформацією наявною у висновку №1420003400-1075 СЛЕД Держмитслужби України. Вищевказаний рахунок-фактуру позивач надавав митниці як при складанні протоколу про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 24 листопада 2025 року, так і при винесенні спірної постанови у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року. Однак, рахунок-фактура № 008 від 20.11.2025 року безпідставно не був врахований митним органом. Відповідач умисно не захотів брати до уваги вищевказаний доказ. Крім цього, необґрунтованими є доводи сторони відповідача про те, що у підтвердження оплати вилученого товару, до позовної заяви не долучені документи, а саме: касові чеки, банківські рахунки та інше. Так, рахунок-фактура № 008 від 20.11.2025 року згідно вимог ч. 2 ст. 53 МК України є документом, що підтверджує митну вартість товарів. При цьому, оскільки у даних правовідносинах згідно рахунка-фактури №008 від 20.11.2025 року оплата за придбаний товар здійснювалася в готівковій формі, то посилання митного органу стосовно ненадання декларантом банківського платіжного документа про оплату товару є необґрунтованими. Зазначає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами той факт, що постанова у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року є законною та правомірною в частині обґрунтованості розміру накладеного на позивача стягнення.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Буряк О.А. про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено. Призначено в адміністративній справі №461/583/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну постанови у справі про порушення митних правил, судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Львівській області (адреса: вул. Конюшинна, 24, м. Львів, 79040). На вирішення експертам поставлено наступні питання:

1.Чи був товар (модуль гідравлічного блоку для повітряно-водяної теплової помпи ТМ «DE DIETRICH», з маркуванням MIT-S 22-27/E, без упакування та без ознак використання, вагою - 62кг.), вилучений у ОСОБА_1 згідно протоколу про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 24 листопада 2025 року при перетині митного кордону України, комплектним та у робочому стані?

2.Яка вартість товару (модуль гідравлічного блоку для повітряно-водяної теплової помпи ТМ «DE DIETRICH», з маркуванням MIT-S 22-27/E, без упакування та без ознак використання, вагою - 62кг.), вилученого у ОСОБА_1 згідно протоколу про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 24 листопада 2025 року при перетині митного кордону України?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року поновлено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну постанови у справі про порушення митних правил.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні до позову, просить такий задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив із покликанням на обставини, наведені у поданому відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови Львівської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України.

На ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30% вартості цих товарів, на суму 201070, 65 грн.

Постановлено: товари, тимчасово вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 — повернути ОСОБА_1 , стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 429,00 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.

Згідно з протоколу про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 року встановлено, що 24 листопада 2025 року, близько 04 години 42 хвилин громадянин ОСОБА_1 , автомобілем марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , прямував з приватної поїздки з Республіки Польща в Україну в якості водія через МАПП „Шегині” Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю – «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю цього транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення його огляду, із застосуванням технічних засобів митного контролю (фотокамера, ліхтарик, ваги), був виявлений товар, а саме: «Модуль гідравлічного блоку для повітряно-водяної теплової помпи ТМ «DE DIETRICH», з маркуванням MIT S 22-27/E», без упакування та без ознак використання, вагою – 62 кг. Зважування проводилось на електронній вазі ТМ «Техноваги» модель ТВ1-300 з серійним номером 14313. Під час усного опитування гр. ОСОБА_1 не повідомив про вартість та вагу товару, про те визнав себе його власником після митного огляду. У своєму письмовому поясненні гр. ОСОБА_1 повідомив, що виявлений товар придбав для власного використання. Документів щодо придбання та вартості цього товару не надав. Товари, що не перевищували неоподатковувану норму для громадян та особисті речі були йому пропущені на митну територію України.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню; ч. 4 ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою; ч. 5 ст. 366 МК України, - початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином, каналом позначеним символами зеленого кольору (зелений коридор), є декларування шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення; ч. 6 ст. 366 МК України, - громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 Митного кодексу України встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Частиною 8 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

Згідно п.36 ст.4 МКУ, особисті речі – це товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 вчинив дії щодо недекларування товарів (крім валютних цінностей та товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України), та які переміщуються громадянами.

Вбачаючи в діях гр. ОСОБА_1 наявність складу порушення митних правил, стосовно нього був складений протокол про порушення митних правил №1674/20900/25, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України.

Частиною 1 ст. 511 МК України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатись, на підставі чого товар був тимчасово вилучений протоколом про порушення митних правил та передано на склад Львівської митниці.

24.11.2025 на адресу Львівської митниці надійшла заява гр. ОСОБА_1 щодо укладення мирової угоди в порядку передбаченому ст. 521 МК України. Однак, в телефонній розмові 03.12.2025, він повідомив про відмову у її підписанні та погодився на винесенні постанови у справі у призначений у протоколі про порушення митних правил час.

Згідно висновку №1420003400-1075 від 28.11.2025 Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, вартість вилученого предмету в справі про порушення митних правил №1674/UA209000/2025, становить 670235,50 грн.

30.12.2025 постановою Львівської митниці у справі про порушення митних правил №1674/20900/25 гр. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за санкцією ч.2 ст.471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 201070,65 гривень та відповідно до статей 519, 520 МК України його зобов`язано сплатити на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 429,00 гривень. Громадянин ОСОБА_1 особисто був присутнім під час розгляду справи та отримав примірник постанови Львівської митниці під розпис.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У частині 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється Митним кодексом України.

У частині 2 статті 471 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність занедекларування товарів (крім зазначених участинах першійта/аботретійцієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Санкція даної статті передбачає накладення на правопорушника стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Відповідно до норм ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дiй) точних вiдомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У нормах ч. 8 ст. 264 МК України визначено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У рішенні "Надточій проти України" Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що "положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції".

У статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В основу визначення розміру штрафу відповідач поклав висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, згідно якого було встановлено загальну вартість товару у сумі 670235,50 грн.

Оцінюючи доводи учасників процесу щодо вартості товарів визначеної митним органом, суд виходить з такого.

У нормах ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно з ч. 2 ст. 495 МКУ, посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 255 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Водночас, оцінюючи доводи представника відповідача, наведені у відзиві, щодо підстав та порядку призначення експертного дослідження, суд підкреслює, що він не ставить під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза, відповідно до ст. 515 МК України, не є судовою експертизою.

У цьому випадку предметом дослідження є саме об`єктивність відповідного висновку.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 515 МКУ, висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обґрунтування такої незгоди. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

Водночас, суд не може залишити поза увагою такі обставини, які безпосередньо впливають на об`єктивність висновку експерта.

У процесі судового розгляду даної справи за клопотанням представника позивача було призначено та проведено судову товарознавчу експертизу.

згідно висновку експерта №СЕ-19/114-26/15111-ТВ від 31 липня 2026 року, наданого судовим експертом Львівського НДЕКЦ МВС України Шупер Іриною встановлено, що вартість внутрішнього блоку модулю серії MIT-S 22-27/E (HK115) теплового насосу повітря/вода торговельної марки «De Dietrich» моделі HPI-S 22 TR (HPI-S 27 TR) вилученого у ОСОБА_1 згідно протоколу про порушення митних правил №1674/UA209000/2025 від 24 листопада 2025 року при перетині митного кордону України, станом на 24 листопада 2025 року, становить 54 360,49 грн.

У процедурі притягнення до відповідальності за порушення ч. 2 ст. 471 МК України важливою складовою призначення покарання у вигляді сплати штрафу є ціна товару. Саме визначення дійсної вартості вилучених товарів має значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи, яка є підрозділом митного органу, побудовані по суті на припущеннях, що виключає можливість їх застосування як належного та допустимого доказу у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а дійшов до висновку, що право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права".

Рішенням ЄСПЛ "Краєва проти України" надано судам у справах про порушення митних правил застосовувати дискрецію щодо міри покарання в разі встановлення вини, з урахуванням ступеню вини, майнового стану правопорушника та знаходити справедливий баланс між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном.

Враховуючи наведене, вартість переміщуваних через митний кордон товарів є 54 360,49 грн., а тому розмір штрафу становить 16308,15 грн (54360,49*30%), який не буде надмірним тягарем для Позивача та є справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, виходячи з конкретних обставин цієї справи наведених вище, суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів Позивача буде зміна заходу стягнення, шляхом зменшення його розміру в межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, зі штрафу у сумі 201070, 65 грн на штраф у сумі 16308,15 грн.

Щодо стягнення витрат на проведення судової експертизи суд зазначає наступне.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В свою чергу, частиною 5 статті 137 КАС України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами 6, 7, 8 ст. КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Буряк О.А. про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено., проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, а витрати на проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .

За результатами проведеної судової експертизи до суду надійшов висновок судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-26/15111-ТВ від 31.07.2026 року, також до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №9419-9452-7485-8202 від 01.07.2026 року, з якої вбачається, що вартість проведеної експертизи становить 9242,11 грн. та платіжну інструкцію №8422-0382-1974-2990 від 22.07.2026 року на оплату витрат на залучення спеціаліста у розмірі 8000 грн.

Зазначений висновок прийнято судом в якості доказу та досліджено його разом із іншими доказами.

Частиною першою статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно частини 2 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Приписами частини третьої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Представником позивача надано суду платіжну інструкцію №9419-9452-7485-8202 від 01.07.2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 сплатив 9242,11 грн. на користь НДЕКЦ ГУ МВС у Львівській області за проведення експертизи та платіжну інструкцію №8422-0382-1974-2990 від 22.07.2026 року, згідно якої позивач сплатив 8000 грн. на користь ФОП ОСОБА_2 .

Нормами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином суд зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи те,що наданими до суду документами витрати, пов`язані із проведенням експертизи в адміністративній справі, підтверджено, однак такі є неспівмірним із складністю відповідної виконаної роботи, вказана сума не є розумною та буде надмірним тягарем для відповідача, у зв`язку з чим суд вважає, що вимогу про стягнення витрат за проведення експертизи слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 9242,11 грн. витрат за проведення експертизи.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи подано наступні документи: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №002078 від 01 липня 2025 року, копію ордеру на надання правничої допомоги серії АТ №1124503, копію договору про надання правничої допомоги б/н від 05 січня 2026 року, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 28 вересня 2026 року, копію платіжної інструкції. №P24A6482443839D8491 від 29.09.2026 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк».

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн., суд враховує характер та складність спору, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, предмет позову, кількість та зміст процесуальних документів, участь представника у судових засіданнях, а також те, що спір стосувався виключно правильності визначення розміру адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, та не вимагав вирішення складного комплексу фактичних чи правових питань.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заявлена сума 20 000 грн не повною мірою відповідає критеріям співмірності, визначеним ч. 5 ст. 134 КАС України, зокрема складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часу, необхідного для їх виконання.

Враховуючи наведені обставини, а також необхідність дотримання балансу між правом особи на компенсацію понесених витрат та обов`язком суб`єкта владних повноважень нести лише обґрунтовані та співмірні судові витрати, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Крім того, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код за ЄДРПОУ: 43971343) про зміну постанови у справі про порушення митних правил, - задоволити частково.

Змінити захід стягнення, накладеного на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, Постановою Львівської митниці №1674/UA209000/2025 від 30 грудня 2025 із штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 201070, 65 грн., на штраф в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 16308,15 грн.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код за ЄДРПОУ: 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код за ЄДРПОУ: 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код за ЄДРПОУ: 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) сплачені витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 9242 грн. 11 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Романюк В.Ф.