Суд: Тячівський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №307/2785/26
Суддя: Бряник М. М.
Справа № 307/2785/26
Провадження № 1-кп/307/185/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів, у режимі відеоконференцзв`язку, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2025 року за №62025050030002210, про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , України, громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, розлученого, раніше не судимого, який має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця, ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_8 вказаної військової частини, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 08.01.2024 умисно не з?явився на службу до місця несення служби, а саме вчасно не з?явився на службу, чим самовільно залишив місце несення служби, без поважних причин до населеного пункту АДРЕСА_3 , України та був відсутній без поважних причин на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи свою діяльність з проходженням військової служби до 06.02.2024, тобто до моменту повернення в розташування військової частини, яка дислокувалась у вище вказаному населеному пункті з метою подальшого проходження військової служби.
Окрім цього, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_8 вказаної військової частини, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 20.10.2024 умисно та повторно самовільно залишив місце несення служби, без поважних причин, а саме розташування військової частини НОМЕР_1 , яка постійно дислокується в АДРЕСА_4 , чим вчинив самостійне залишення місця несення служби, та був відсутній на військовій службі без поважних причин тривалістю понад 3 доби, де проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, до моменту його виявлення працівниками Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, чим було припинено продовження вчинення злочину.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю. Пояснив, що вперше самовільне залишення військової частини він вчинив не повернувшись вчасно з відпустки. У відпустку його відпустили на п`ятнадцять днів та своєчасно він до військової частини не повернувся. Повернувся до військової частини самостійно, приблизно через місяць. Причиною своєчасного неповернення до військової частини була хвороба його матері, з якою він перебував до повернення батька. Про обставини неможливості повернення на військову службу, він командира не повідомляв.
По другому епізоду самовільного залишення військової частини показав, що перебуваючи в умовах бойових дій, його тривалий час не замінювали іншими військовослужбовцями, а тому він самовільно залишив військову частину та пішов додому, де перебував до його затримання.
Вказав, що розкаюється у вчиненому, що наміру ухилятися від військової служби у нього не було, обставини так склалися, що не міг вчасно повернутися до військової частини. Вказав, що йому не було відомо про наявність справи СЗЧ за подією, що мала місце у січня 2024 року, про таку дізнався вже лише після його затримання. Виявив бажання про подальше проходження військової служби.
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 окрім повного визнання ним своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, доведена та підтверджується сукупністю наступних зібраних доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні.
Допитаний 19.06.2026 в порядку ст. 615 КПК України свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_6 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як особа, яка самовільно залишила військову частину. Йому не відомо коли ОСОБА_6 доставили до ІНФОРМАЦІЯ_5, однак він пам`ятає, коли ОСОБА_6 було передано працівникам поліції для подальшого розслідування. ОСОБА_6 не виявляв бажання повернутися до військової служби. Про наявність у ОСОБА_6 попереднього СЗЧ та будь-які обставини самовільного залишення військової частини, йому не відомо (а.с. 203-207).
Допитаний 19.06.2026 в порядку ст. 615 КПК України свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_6 було доставлено працівниками ГШР о 23 год. 50 хв. 13.06.2026 року, як особу, яка здійснила самовільне залишення військової частини. ОСОБА_6 виявив бажання проходити військову службу, однак оскільки ОСОБА_6 вже два рази самовільно залишав військову частину, то працівники поліції забрали ОСОБА_6 для подальшого притягнення до кримінальної відповідальності. Обставини скоєння самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 , йому не відомі (а.с. 208-212).
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050030002210 від 04.06.2025, який містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення: ч. 5 ст. 407 КК України, короткий виклад обставин вчинення кримінального правопорушення, згідно з яким, відповідно до повідомлення в/ч НОМЕР_1 08.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_8 в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце розташування підрозділу з метою ухилення від проходження військової служби в районі АДРЕСА_3 .
Також, 14.06.2026 у вказаному кримінальному провадженні внесено відомості до ЄРДР, за фактом відсутності військовослужбовця ОСОБА_6 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та відсутній на службі без поважних причин з 20.10.2024 року по теперішній час (тобто на момент реєстрації вказаного кримінального провадження).
Згідно постанови прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури від 14.06.2026 об`єднано матеріали досудових розслідувань за обома епізодами самовільного залишення військової частини за № НОМЕР_2 та №12026071160000294 з присвоєнням номера досудового розслідування за №62025050030002210 (а.с.106-107, 181-182).
Повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 №4778 повідомлено про наявність у діях солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 ознаки кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки такий повинен був 08.01.2024 о 9 год. 00 хв. повернутися з відпустки (для лікування у зв`язку з хворобою) до місця проходження військової служби населеного пункту Новосілка, Донецької області. У зазначену дату військовослужбовець не повернувся та повернувся до місця проходження військової служби населеного пункту Велика Новосілка, Донецької області лише 06.02.2024 року (а.с.120).
Рапортом командира ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2024 року та доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини без зброї військовослужбовцем призваним за мобілізацією солдатом ОСОБА_6 відповідно до якого встановлено, що солдат ОСОБА_6 , навідник 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону по закінченню відпустки для лікування у зв`язку з хворобою 08.01.2024 о 09:00 не повернувся у місце проходження військової служби АДРЕСА_3 (а.с.126-127).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2024 №105 «Про призначення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування по факту неповернення з відпустки для лікування солдата ОСОБА_6 (а.с.128).
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2024 №45 підтверджується, що солдат ОСОБА_6 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини наказом командира Окремої президентської бригади від 8 лютого 2024 року №39-РС (по особовому складу) призваний на посаду ІНФОРМАЦІЯ_8, ВОС - 124281А (а.с.129, 154, 164).
З бланку отримання пояснень ОСОБА_6 від 16.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_6 повідомив про причини несвоєчасного повернення з відпустки до військової частини, а саме через те, що доглядав за хворою мамою доколи батько не повернувся із за кордону (а.с.130).
З бланків отриманих пояснень ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 16.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стали свідками того, що солдат ОСОБА_6 по закінченню відпустки для лікування, у зв`язку з хворобою 08.01.2024 о 09:00 не повернувся у місце проходження військової служби АДРЕСА_3 (а.с.131-132).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 №349 вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою солдат ОСОБА_6 терміном на 30 діб з 9 грудня по 7 січня 2024 року (а.с.135).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2024 №10 солдату ОСОБА_6 призупинено виплату грошового забезпечення з 8 січня 2024 року (а.с.136).
Згідно наказу командира військової частини від 13.02.2024 №377 «Про перепризначення службового розслідування», перепризначено службове розслідування №26 від 02.01.2024 р. та №105 від 10.01.2024 р. (а.с.137).
Згідно акту службового розслідування заступника командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 року №4774 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 №539 «Про результати службового розслідування» вбачається, що службове розслідування завершене та оскільки в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, пропонується заступнику командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 лейтенанту ОСОБА_12 , направити повідомлення про ознаки кримінального правопорушення та матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, а також повідомлення про ознаки кримінального правопорушення до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.121-125, 138).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2024 №43, у зв`язку з прибуттям до постійного місця служби, після самовільного залишення частини з 6 лютого 2024 року відновлено виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_6 (а.с.139-140).
Витягом з наказу №155 від 09.05.2022 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу», підтверджується, що солдат ОСОБА_6 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_5 (а.с. 142).
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_6 від 23.03.2022 року за результатами проведеного медичного огляду - придатний до військової служби (а.с.143).
Згідно списку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 , які під час загальної мобілізації направляються до військової частини НОМЕР_5 від 09.05.2022 №3392, солдат ОСОБА_6 включений до списку (а.с.144).
Згідно заяви ОСОБА_6 від 27.03.2022 року, такий виявив намір проходити військову службу, претензій по стану здоров`я немає (а.с.145).
З контрольного талону мобілізаційного розпорядження №1 команда НОМЕР_5 видно, що ОСОБА_6 14.03.2022 року одержав мобілізаційне розпорядження (а.с.146).
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2022 підтверджується, що солдата ОСОБА_6 , який призваний на військову службу осіб рядового складу під час проведення загальної мобілізації в особливий період призначено на посаду солдата резерву 34 резервної роти (а.с.153).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №318 ОСОБА_6 , на підставі наказу командира Окремої президентської бригади від 30 жовтня 2024 року №349-РС (по особовому складу), увільнено від займаної посади та призначено у розпорядження командира військової частини з 30 жовтня 2024 року (а.с.156, 167).
З доповіді тимчасово виконуючого обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 про неповернення військовослужбовця після основної щорічної відпустки ОСОБА_6 вбачається, що по закінченню основної щорічної відпустки о 09:00 годині 20.10.2024 року, не повернувся у військову частину НОМЕР_1 в АДРЕСА_4 , солдат ОСОБА_6 (а.с.157).
Рапортом командира ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2024 року та доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини без зброї військовослужбовцем призваним за мобілізацією солдатом ОСОБА_6 встановлено, що солдат ОСОБА_6 , навідник 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону по закінченню відпустки о 09:00 годині 20.10.2024 не повернувся у військову частину НОМЕР_1 в АДРЕСА_4 (а.с.162).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2024 №287 вибув у щорічну основну відпустку за 2024 рік солдат ОСОБА_6 терміном на 18 діб з 2 жовтня по 19 жовтня 2024 року (а.с.155, 165).
Відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 №2485 «Про призначення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування по факту неповернення з відпустки солдата ОСОБА_6 (а.с.163).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2024 №309 солдату ОСОБА_6 призупинено виплату грошового забезпечення з 20 жовтня 2024 року (а.с.166).
З бланків отриманих пояснень ОСОБА_11 та ОСОБА_13 від 26.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_13 стали свідками того, що солдат ОСОБА_6 по закінченню основної щорічної відпустки о 09:00 20.10.2024 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 для подальшого переведення до іншої військової частини (а.с.168-170).
Згідно медичної характеристики в.о. начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 від 30.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_6 звертався за медичною допомогою. Та 4 липня 2023 мав вогнепальне осколкове поранення правого плеча та правої гомілки (а.с.171).
Відповідно до акту службового розслідування офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 механізованого батальйону від 13.11.2024 №20985 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 №2270 «Про результати службового розслідування» видно, що службове розслідування завершене та оскільки в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, пропонується заступнику командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 лейтенанту ОСОБА_12 , направити повідомлення про ознаки кримінального правопорушення та матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, а також повідомлення про ознаки кримінального правопорушення до Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та до ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.158-161,180).
Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_6 виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 09.06.2022 року ОСОБА_6 , такий прийнятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 та являється солдатом В/Ч НОМЕР_1 (а.с.172-176).
Вищевказані докази дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку встановленому КПК України і мають значення у даному кримінальному провадженні.
Щодо зауважень захисника про недопустимість доказів - письмових пояснень солдата ОСОБА_10 та сержанта ОСОБА_11 наданих 16.02.2024, суд зазначає, що оцінюючи вказані письмові пояснення в їх сукупності, з іншими матеріалами проведеного відносно ОСОБА_6 службового розслідування, такі є логічними та послідовними і не викликають сумніву у їх належності та допустимості, оскільки повністю відповідають фактичним обставинам справи щодо самовільного залишення ОСОБА_6 військової частини. При цьому, суд не бере до уваги пояснення солдата ОСОБА_14 та сержанта ОСОБА_11 в частині щодо неможливості встановлення місця перебування ОСОБА_6 , оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на час надання вказаних пояснень - 16.02.2024 обвинувачений, самостійно повернувся до військової частини та перебував на військовій службі.
Помилка у зазначенні дати - 2023 рік замість 2024 рік відібрання письмових пояснень солдата ОСОБА_11 , свідчить про використання друкованого бланка для заповнення цих пояснень 2023 року, що не може бути підставою для визнання недопустимості цих пояснень, в цілому.
Таким чином, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Доводи захисника про невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення з посиланням на внесення відомостей до ЄРДР від 04.06.2025 з запізненням, а саме за повідомленням командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.03.2024 року, не спростовують висновків суду щодо винуватості ОСОБА_6 щодо нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Інкриміновані ОСОБА_4 діяння, містять усі ознаки складу кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Обвинуваченим ОСОБА_4 , вчинені всі необхідні для закінчення обох кримінальних правопорушень діяння, як по другому так і по першому епізоду. Так, не дивлячись на самостійне повернення ОСОБА_4 до військової частини, таке повернення відбулося, поза межами визначених диспозицією ч.5 ст. 407 КК України трьох діб, а відтак вказані кримінальні правопорушення в розуміння ч.1 ст. 13 КК України, є закінченими. Обставин поважності причин самовільного залишення ОСОБА_6 військової частини та незявлення вчасно на службу понад три доби, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Обставинами, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, визнання вини та бажання продовжувати військову службу.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого є вчинення злочину повторно.
У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 зокрема:
- згідно вимоги ВІТ ГУНП в Закарпатській області вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності не притягувався (148);
- з довідки №436/01-26 від 15.06.2026 року виданої КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради вбачається, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра, ОСОБА_6 не значиться (а.с. 149).
- згідно довідок №72, №73 від 12.05.2026 року та характеристики №24 від 12.05.2026 року виданих старостою с. Дулово ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_6 , проживає в АДРЕСА_2 , разом з батьком та матір`ю та за місцем проживання характеризується позитивно, поводиться добре, спокійний, завжди готовий допомогти (а.с.150-152);
Згідно службової характеристики командира 9 механізованої роти ОСОБА_6 вбачається, що останній під час проходження служби на займаній посаді виявив незадовільні професійні та ділові якості, до виконання своїх службових обов`язків відноситься несумлінно, без почуття відповідальності (а.с.133).
Судом також досліджена досудова доповідь Тячівського районного відділу філії ДУ Центр пробації в Закарпатській області від 25.08.2026 року, згідно якої встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_6 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує дані про його особу, який раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та негативно за місцем несення військової служби, брав участь безпосередньо у бойових діях та під час виконання військового обов`язку отримав поранення, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також виявив бажання продовжити проходження військової служби, з урахуванням досудової доповіді, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімальної санкції визначеної ч.5 ст.407 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Водночас з обставин формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_6 вчинив два окремих діяння самовільного залишення військової частини, які не були об`єднані єдиним умислом, а тому судом не встановлено наявності обов`язкової умови для застосування звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій ч.5 ст. 401 КК України - вчинення вперше кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.
Суд, зауважує, що після набрання вироком законної сили ОСОБА_6 не позбавлений можливості відповідно до ст. 81-1 КК України ініціювати питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом в порядку, передбаченому п.2-1 ч.1 ст. 537, ст. 539 КПК України, що відповідає висновкам викладених у постанові колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №295/2490/24 провадження №51-3771км25.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Згідно протоколу затримання від 14.06.2026 року ОСОБА_6 було затримано о 19 годині 06 хвилин 14 червня 2026 та згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року обрано відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 12.08.2026 (а.с.189-199).
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2026 року обрано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах шістдесяти днів без визначення розміру застави строком до 24.09.2026.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2026 року продовжено відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах шістдесяти днів з визначенням розміру застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, строком до 13.11.2026 включно.
Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати в строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду, тобто з 14.06.2026 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років.
Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_6 строк перебування під вартою з 19 год. 06 хв. 14 червня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у виді, тримання під вартою, із визначення розміру застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот гривень) встановленого станом на 01 січня поточного року, що становить 3328 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим засудженим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; Розрахунковий рахунок -UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м.Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу застава, до набрання вироком законної сили залишити без змін.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_6 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора та суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії зазначених обов`язків не більше двох місяців.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому, захиснику та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua