Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: купівлі-продажу
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №523/15711/26
Суддя: Середа І. В.
Справа № 523/15711/26
Провадження №2/523/8333/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,
УСТАНОВИВ:
20 липня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_4 , спадкоємцем якого після його смерті є позивачка, та відповідачами ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , і посвідчений на Одеській універсальній товарній біржі «GIP» за номером 95/1167 від 15 червня 1995 року.
В обґрунтування вимог позивачка вказує на те, що ОСОБА_4 як покупець та відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , як продавець, виконали всі істотні умови вказаного договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після його смерті, проте оформити спадкові права на вищевказану квартиру вона не має можливості через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, що викликано протиріччями у законодавстві, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
12 серпня 2026 року після отримання інформації про відсутність відомостей про зареєстроване місця проживання відповідачів відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд відповідно до ст.279 ЦПК України.
Сторони у засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.
В матеріалах справи є заява позивачки про підтримання заявлених вимог та про слухання справи у її відсутності, в якій вона також не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачі про дату, місце та час судового засідання повідомлялися шляхом направлення судових повісток за останньою відомою зареєстрованою адресою проживання, які повернулися до суду із довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, оскільки наразі зареєстроване місце їх проживання невідоме.
За таких обставин відповідачі вважаються такими, що повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи було встановлено, що 15 червня 1995 року ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності № 4-4030 від 30 травня 1995 року діяв ОСОБА_3 , продав, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 21,9 кв.м та житлової 11,9 кв.м. Договір зареєстрували на Одеській універсальній товарній біржі «GIP» 15 червня 1995 року за № 95/1167, але нотаріально його не посвідчили.
19 червня 1995 року на підставі вказаного договору за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на придбаний об`єкт нерухомості у Одеському міському бюро технічної інвентаризації під № 295 у реєстровій книзі 119 пр на сторінці 187.
З матеріалів справи вбачається, що сторони правочину досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу № 95/1167 від 15 червня 1995 року квартири АДРЕСА_1 , свої зобов`язання за правочином виконали у повному обсязі: продавець звільнив квартиру, а позивач вселився у неї для проживання, зареєстрував своє місце проживання та право власності на придбаний об`єкт нерухомості у ОМТБ, тобто сторонами були дотримані всі вимоги статті 224 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, актовий запис про смерть № 296 від 27 лютого 2026 року, складений Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області ОМУМЮ України.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається в тому числі із квартири АДРЕСА_1 , набутої на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 1995 року № 95/1167.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його донька - позивачка ОСОБА_5 .
Позивачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, оскільки у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини.
Щодо спадкового майна ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Є.О. заведена спадкова справа № 11/2026.
Проте оформити свої спадкові права позивачка не може, так як не була дотримана нотаріальна форма договору купівлі-продажу.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 15 червня 1995 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
У даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено як біржову операцію між продавцем ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , та покупцем ОСОБА_4 .
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 95/1167 від 15 червня 1995 року, оформленого на Одеській універсальній товарній біржі «GIP», дійсним.
Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Здійснивши державну реєстрацію у Одеському міському бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомості за реєстровим № 295 права власності за ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, держава цим самим визнала право власності покупця АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 95/1167 від 15 червня 1995 року квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований 15 червня 1995 року Одеською універсальною товарною біржею «GIP», укладений між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , який продав, та ОСОБА_4 , який купив вказану квартиру.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня складення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Заочне рішення складено 20 жовтня 2026 року.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua