Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №491/507/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/507/25

Провадження № 2/491/145/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Барбіроши В.В.,

учасників справи: представника позивача - адвоката Євсюкова Ф.Б.,

представника відповідача - адвоката Венгера Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» про визнання відсутнім права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовський Микола Анатолійович,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою, в якій просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» повернути їй земельну ділянку площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, розташовану на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області (земельна ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 ), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57280952, від 23 жовтня 2024 року, винесене державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовським М.А., про державну реєстрацію договору оренди землі №230 від 08 жовтня 2024 року, видавник: ТОВ «Агро Пат» та ОСОБА_1 , про оренду земельної ділянки площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, розташованої на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області (земельна ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 ), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, розташована на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області (земельна ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 ). 01 листопада 2019 року нею було укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) № 230 із ТОВ «Агро Пат» строком на 5 років. Вважаючи, що строк дії цього договору сплив, 02 листопада 2024 року позивач, діючи відповідно до раніше досягнутих домовленостей, передала належну їй вищевказану земельну ділянку іншому орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Магнолія-Лан», уклавши з ним відповідний договір оренди. Проте, у реєстрації даного договору їй було відмовлено через те, що 08 жовтня 2024 року вона, нібито уклала договір оренди належної їй земельної ділянки із ТОВ «Агро Пат» на 10 років. При цьому, нібито 08 жовтня 2024 року нею було укладено угоду про розірвання договору емфітевзису від 01 листопада 2019 року. Жодного договору із ТОВ «Агро Пат» 08 жовтня 2024 року позивач не укладала та не підписувала, договір емфітевзису від 01 листопада 2019 року вона не розривала, наміру робити це достроково не мала. Позивач вважає, що у відповідача відсутні законні підстави для користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, оскільки договір оренди між нею та відповідачем є неукладеним. Відповідачем прав та обов`язків за спірним договором оренди землі не набуто і правовідносини за ними не виникли, а тому зайняття земельної ділянки, яка належить позивачу, фактичним користувачем - відповідачем є неправомірним. Вважає, що усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки шляхом витребування її у відповідача та повернення спірної земельної ділянки її власнику, з огляду на те, що права та обов`язки сторін договором оренди землі не виникли через їх неукладеність, є ефективним способом захисту порушених прав позивача. Оскільки факт укладення договору оренди землі не підтверджується, державна реєстрація права оренди відповідача на підставі договору оренди, існування якого не підтверджено, не може вважатись законною. Реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем на підставі неукладеного договору не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою, а тому вважає, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) щодо земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви (Том І а.с.17-18).

ОСОБА_1 було усунуто недоліки позовної заяви у спосіб та у межах процесуального строку, встановлених судом (Том І а.с.20-23).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання (Том І а.с.25).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 24 липня 2025 року задоволено клопотання позивача щодо витребування доказів у відповідача, а саме оригінал договору оренди земельної ділянки (Том І а.с.34-35).

04 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Венгера Т.Ю. надійшов відзив на позовну заву (з додатками), в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне. Оскільки позивач оспорює засвідчену даними Державного реєстру прав презумпцію права відповідача на оренду земельної ділянки, заперечуючи факт укладення між ними договору, посилаючись на те, що вона його не підписувала, то обов`язок спростування презумпції права покладається на позивача. Позивач не надала суду доказів того, що вона не підписувала договір. У зв`язку з цим презумпція належності відповідачу права оренди земельної ділянки, яка ґрунтується на державній реєстрації цього права, здійсненої відповідно до закону, не спростована позивачем, а тому немає підстав вважати, що власник земельної ділянки протиправно обмежена відповідачем у реалізації своїх правомочностей, тож немає й підстав для задоволення його негаторнного позову. Позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права. За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вимога про повернення позивачу належної їй земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у відповідача. Представник посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61- 5252сво23) (Том І а.с.40-46).

10 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій категорично не згодна з позицією відповідача. Відповідь обґрунтована з тих же підстав, що і позовна заява. Позивач вважає, що вимога усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки шляхом витребування її у відповідача та повернення її власнику, з огляду на те, що права та обов`язки сторін договором оренди землі не виникли через їх неукладеність, є ефективним способом захисту її порушених прав (Том І а.с.69-71).

18 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Венгера Т.Ю. надійшла заява, в якій повідомляє про неможливість надання оригіналу договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Пат» 08 жовтня 2024 року за № 230, предметом якої є земельна ділянка площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, оскільки станом на дату надання цієї заяви у відповідача відсутній оригінал договору, а місцезнаходження останнього невідоме, що корелюється з необхідністю отримання додаткового часу від Ананьївського районного суду Одеської області для здійснення пошукових заходів згаданого документа (Том І а.с.77-78).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2025 року (Том І а.с.101-102) відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 12024166180000460 від 06 листопада 2024 року, яке перебуває на стадії досудового розслідування (Том І а.с.62-63).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2025 року (Том І а.с.104-105) задоволено клопотання представника відповідача (Том І а.с.57-59) - залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державного реєстратора Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовського Миколу Анатолійовича.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2025 року витребувано від Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області належним чином засвідчені копії матеріалів (копії документів) реєстраційної справи в паперовій/електронній формі, сформованої під час проведення 23 жовтня 2024 року державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки. Встановлено строк для надання витребуваних документів - протягом 5 (п`яти) днів з дня одержання копії ухвали (Том І а.с.127-128).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року стягнуто з Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області в дохід державного бюджету штраф у зв`язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів від 29 жовтня 2025 року. Також повторно витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів (копії документів) реєстраційної справи в паперовій/електронній формі, сформованої під час проведення 23 жовтня 2024 року державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки (Том І а.с.169-171).

17 грудня 2025 року на адресу Ананьївського районного суду Одеської області поштовим відправленням з Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області на виконання ухвали суду від 29 жовтня 2025 року надійшли матеріали витребовуваної реєстраційної справи за виключенням договору оренди земельної ділянки (його копії) (Том І а.с.178-181).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (Том І а.с.198-199).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 17 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача (Том ІІ а.с.13-15) - повернуто до стадії підготовчого засідання, призначено у справі підготовче засідання (Том ІІ а.с.19-20).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 17 березня 2026 року з Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області витребувано, у разі наявності в матеріалах реєстраційної справи, оригінал договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» 08 жовтня 2024 року за № 230, предметом якої є земельна ділянка площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, для його огляду в судовому засіданні (Том ІІ а.с.27-29).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2026 року частково задоволено клопотання представника позивача (Том ІІ а.с.40-42) - заборонено відповідачу ТОВ «Агро Пат», а також будь-яким іншим особам за його дорученням передавати земельну ділянку площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, у користування третім особам (Том ІІ а.с.55-57).

03 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Євсюкова Ф.Б. надійшла заява про зміну предмету позову. Заява мотивована метою здійснення належного та ефективного захисту порушеного права власності позивача, відновлення прав на спірну земельну ділянку, з урахуванням правових висновків Верховного Суду. У зв`язку з цим просить прийняти позовну заяву в новій редакції, в якій просить:

визнати відсутнім права оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» щодо земельної ділянки площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_1 ;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» повернути позивачу – ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Том ІІ а.с.58-64).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 08 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову та позовну заяву в новій редакції (Том ІІ а.с.83-84).

24 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Венгера Т.Ю. надійшов відзив на позовну заву (в новій редакції), в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними та незаконними, а тому не підлягають задоволенню, посилаючись на наступне. Позивач, бажаючи скористатися кращими для себе умовами, уклала договір оренди з ТОВ «Магнолія-Лан», але тепер, з метою уникнення взятих на себе юридичних зобов`язань відповідно до договору, намагається маніпулювати обставинами об`єктивної дійсності, стверджуючи, що договір з ТОВ «Агро Пат» ніколи не укладався. Така поведінка орендодавця свідчить про недобросовісність позивача та спроби обійти законні зобов`язання, що призвело до виникнення правового спору, адже зареєстроване право оренди з відповідачем має юридичну силу та підтверджується офіційними документами. Посилаючись на практику Верховного Суду, представник вважає, що ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації. Однак, представник позивача, знову ж таки, обрав неналежний спосіб захисту. Встановити факти відсутності волевиявлення позивача на укладення відповідних договорів і неналежності підписів у договорі ОСОБА_1 відноситься до обов`язку слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого. (Том ІІ а.с.112-120).

29 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Євсюкова Ф.Б. надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована наступним. Саме на відповідача покладається обов`язок доведення факту укладення договору оренди, зокрема, наявності належного волевиявлення позивача та підписання нею відповідного правочину. Ненадання відповідачем належних доказів укладення договору, у тому числі оригіналу договору або доказів належності підпису позивачу, свідчить про невиконання ним обов`язку доказування та тягне настання процесуальних наслідків у вигляді вирішення спору на підставі наявних у справі доказів. Відсутність у відповідача оригіналу договору оренди фактично позбавляє його можливості довести сам факт укладення такого правочину у передбаченій законом формі. За відсутності оригіналу договору неможливим є не лише підтвердження змісту правочину, але й проведення будь-яких експертних досліджень щодо належності підпису, що виключає можливість встановлення факту волевиявлення позивача. Таким чином, відсутність у відповідача первинного документа свідчить про відсутність належної доказової бази на підтвердження його заперечень. Посилання відповідача на державну реєстрацію права оренди як на підтвердження укладення договору є необґрунтованим, оскільки така реєстрація має похідний характер від правочину і не створює правочину та не може замінити його. Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає саме на підставі договору. Отже, за відсутності укладеного договору, державна реєстрація не породжує правових наслідків та не підтверджує виникнення права оренди. Матеріали справи свідчать, що відповідач ініціював державну реєстрацію припинення договору емфітевзису та одночасно здійснив державну реєстрацію права оренди на ту саму земельну ділянку. При цьому строк дії договору емфітевзису фактично спливав у найближчий час, що ставить під сумнів доцільність його дострокового припинення з урахуванням необхідності вчинення додаткових реєстраційних дій. Зазначені обставини свідчать про те, що дії відповідача були спрямовані не стільки на припинення існуючих правовідносин, скільки на створення формальних підстав для державної реєстрації іншого речового права. Крім того, одночасність таких реєстраційних дій (припинення емфітевзису та реєстрація права оренди) призвела до виникнення обтяження щодо спірної земельної ділянки, що фактично унеможливило реалізацію позивачем свого права на вільне розпорядження нею. Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про штучний характер формування підстав для державної реєстрації права оренди та додатково підтверджує відсутність належного волевиявлення позивача на укладення відповідного договору. Доводи відповідача про неналежний спосіб захисту є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд прямо вказав, що належним способом захисту прав орендодавця у випадку, коли він заперечує сам факт існування зареєстрованого права оренди, є вимога про визнання відсутнім такого права у особи, за якою воно зареєстроване (Том ІІ а.с.125-129).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року повторно витребувано докази у третьої особи та застосовано до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 148 ЦПК України - стягнуто в дохід державного бюджету штраф в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 9 984,00 гривні (Том ІІ а.с.159-161).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача (Том ІІ а.с.166-168) - призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено (Том ІІ а.с.193-194).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 06 липня 2026 року, у зв`язку з надходженням з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист про погодження строків проведення експертизи та клопотання експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи (Том ІІ а.с.201-203), поновлено провадження у справі № 491/507/25 (Том ІІ а.с.206).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року частково задоволено клопотання експерта. В частині, зокрема, надання оригіналів досліджуваних документів, а саме: договору оренди землі № 230 від 08 жовтня 2024 року та угоди про дострокове припинення договору про право користуванні земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітезісу) № 230 від 01 листопада 2019 року, експерту відмовлено, в силу їх відсутності (Том ІІ а.с.220-222).

08 липня 2026 до Ананьївського районного суду Одеської області засобами поштового зв`язку від Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області надійшла заява про скасування ухвали про стягнення штрафу, в обґрунтування якої зазначено, що поважною підставою ненадання оригіналу договору оренди землі № 230 від 08 жовтня 2024 року є те що у Відділу відсутні оригінали цих документів, тому що у відповідності до вимог частини другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню заявнику. Єдиним джерелом інформації, яким володіє Відділ, є саме електронні відображення. Фізична відсутність оригіналу документів у володінні Відділу є абсолютно поважною причиною неможливості їх пред`явлення суду в паперовому оригіналі. Додатково повідомлено, що у зв`язку з відсутністю технічного штампу спеціального зразка для засвідчення паперових копій, сформованих з електронної реєстраційної справи (бази даних), відповідальною службовою особою Відділу було помилково використано стандартний штамп «Згідно з оригіналом» при підготовці та засвідченні паперової копії документа з електронної реєстраційної справи (Том ІІ а.с.225-232).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 20 липня 2026 року задоволено заяву Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області - скасовано ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року у справі № 491/507/25, якою стягнуто з Відділу в дохід Державного бюджету України штраф в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 9 984,00 гривні (Том ІІ а.с.238-239).

09 вересня 2026 року на адресу Ананьївського районного суду Одеської області з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист про залишення ухвали суду без виконання у зв`язку з відсутністю оплати рахунку № 2791-34-26 (07) згідно з пунктом 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Також повідомлено, що відповідно до пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів (Том ІІІ а.с.1).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 09 вересня 2026 року поновлено провадження у справі № 491/507/25 (Том ІІІ а.с.31).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 17 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 15 жовтня 2026 року (Том ІІІ а.с.39).

В судовому засіданні представник позивача – адвокат, Євсюков Ф.Б., повноваження якого посвідчуються ордером на надання правничої допомоги серії АР № 1299901 від 09 березня 2026 року (Том ІІ а.с.2), позовну заяву підтримав з підстав та доводів, наведених в позовній заяві (в новій редакції). Зазначив, зокрема, що позивач заперечує факт підписання 08 жовтня 2024 року договору оренди землі та угоди про припинення попереднього договору емфітевзису; відсутність оригіналу договору унеможливлює призначення у справі почеркознавчої експертизи для доведення неукладення зазначеного договору позивачем; орендну плату позивач не отримувала, а наявність податкових відомостей про нарахування чи декларування самі по собі не підтверджують фактичного отримання орендної плати. Представник позивача звернув увагу на практику Верховного Суду, зокрема, від 08 липня 2026 року, згідно якої ненадання орендарем оригіналу договору для проведення почеркознавчої експертизи може бути розцінено як ухилення від надання доказів. З цих підстав, враховуючи обставини справи, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 15 жовтня 2026 року позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, зазначивши, що договір оренди землі з відповідачем не укладала, не підписувала, орендну плату не отримувала.

Представник відповідача - адвокат Венгер Т.Ю., повноваження якого посвідчуються ордером на надання правничої допомоги серії ВН № 1548852 від 23 липня 2025 року (Том І а.с.32), заперечив проти задоволення позовних вимог. На думку сторони відповідача твердження сторони позивача про не підписання договору оренди не є доказом. Як сам зазначив представник відповідача, в матеріалах справи відсутня сукупність належних та допустимих доказів, яка підтверджувала добровільне волевиявлення позивача на укладання договору. Позивач ставить під сумнів попередні правовідносини з відповідачем саме після того, як нею підписано договір оренди з іншим орендарем. На думку сторони відповідача така поведінка позивача повинна розцінюватись судом через принципи добросовісності, послідовності. Саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовський М.А. в судове засідання не прибув. Водночас, в матеріалах справи містяться неодноразові листи від імені начальника Відділу, виконавцем яких є ОСОБА_3 , в яких просять розгляд справи проводити без участі представника Відділу та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства на розсуд суду (Том ІІ а.с.138, 210, Том ІІІ а.с.51).

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В частині першій статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач звернулася з позовною заявою про визнання відсутнім права оренди у відповідача щодо земельної ділянки що їй належить, та зобов`язання відповідача повернути їй земельну ділянку, з посиланням на те, що договір оренди землі від 08 жовтня 2024 року № 230, на підставі якого за відповідачем зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки, з відповідачем вона не укладала та не підписувала, а, отже, цей договір є неукладеним.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє цивільне право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2019 у справі № 487/10132/14).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Порушення права (інтересу) - пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, розташованої на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).

Позивач позбавлена можливості розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд у зв`язку з її перебуванням у користуванні відповідача на підставі договору оренди землі, який позивач не укладала та не підписувала. Право користування (оренди) відповідача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 24 липня 2025 року за № 436832498, встановлено, що державним реєстратором Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовським М.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 жовтня 2024 року, індексний номер 75753141, право оренди належної позивачу земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ «Агро Пат». Підставою для реєстрації права оренди земельної ділянки зазначено договір оренди землі від 08 жовтня 2024 року № 230 (а.с.52).

Водночас, позивач, як власник земельної ділянки, жодних дій для передачі спірної земельної ділянки в оренду не вчиняла та такого волевиявлення не мала.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема, за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права.

Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Реєстрація відповідачем речового права оренди земельної ділянки не впливає на виключне право позивача, як власника земельної ділянки, не визнавати права оренди цієї земельної ділянки та вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, який вказав, що навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16).

Тобто, реєстрація відповідачем речового права - права оренди земельної ділянки свідчить про заволодіння відповідачем земельною ділянкою й користування нею на праві оренди, але в той же час не позбавляє позивача права володіння цією ж ділянкою, реалізуючи правомочності власника.

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що належним способом захисту прав власника, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Враховуючи, що позивач є власником земельної ділянки, у неї відсутня необхідність для пред`явлення позову про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, оскільки позивач як особа, що зареєстрована як власник визнається фактичним володільцем нерухомої речі на праві власності.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 920/14/23.

Тому, належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Аналогічну правову позицію висловлено Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 у справі № 567/3/22. У правовідносинах у справі № 567/3/22 власник спірної земельної ділянки, незважаючи на зареєстроване право оренди за юридичною особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, договір оренди землі не підписувала та відповідно умови договору не узгоджувала, а тому просила суд зобов`язати орендаря повернути їй спірну земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням такого права. Об`єднана палата Верховного Суду виснувала, що належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, належним способом захисту порушеного права володіння позивача земельною ділянкою є вимога про визнання відсутнім у ТОВ «Агро Пат» права оренди цієї земельної ділянки.

Враховуючи предмет та підстави позову, зміст та характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та доходить висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту її права власності про визнання відсутнім у відповідача права оренди земельної ділянки.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частина перша статті 215 ЦК України, статті 229-233 ЦК України передбачають недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі, зокрема шляхом вчинення підпису на паперовому носії, що не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набутими, тобто правовідносини за ним не виникли.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четверта статті 207 ЦК України).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

У даній справі позивач звернулася з позовом про визнання відсутнім права оренди у відповідача щодо земельної ділянки що їй належить, та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, мотивованим тим, що вона не підписувала та не укладала договір оренди.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутній примірник договору оренди землі № 230 від 08 жовтня 2024 року, за яким строком на десять років орендарем належної їй земельної ділянки стало ТОВ «Агро Пат».

Судом також встановлено, що вжиті позивачем заходи щодо отримання оригіналу договору оренди землі були безуспішними.

Так, за клопотаннями позивача судом вживались заходи щодо витребування від відповідача та третьої особи зазначеного договору. Однак, відповідачем такі докази суду не надано. На обґрунтування неможливості надати оригінал договору відповідач зазначив, що оригінал договору у нього відсутній, а місцезнаходження останнього невідоме.

Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є висновок почеркознавчої експертизи (див. постанови Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22, від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22).

Встановлення факту непідписання договору як правило можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи. У змагальному процесі обов`язки мають як сторони, так і суд, який зобов`язаний забезпечити змагальність процесу. Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Таким чином, лише у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України). Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21 (провадження № 61-9158св22), від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22 (провадження №61-431св23), від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22 (провадження № 61-2665св23).

Отже, за наявності оспорюваного підпису встановлення його автентичності відбувається шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Позивач під час розгляду справи з метою встановлення належності їй підпису на оригіналі оспорюваного договору оренди землі № 230 від 08 жовтня 2024 року заявляла про проведення почеркознавчої експертизи, для забезпечення якої нею заявлялись ряд клопотань про витребування доказів, які задоволено судом та прийнято відповідні ухвали про витребування у відповідача та державного реєстратора відповідно, оригіналу оспорюваного договору оренди землі. Однак, відповідач не надав суду цих документів, зазначивши, що оригінал договору у нього відсутній, а місцезнаходження останнього невідоме, а державний реєстратор зазначив, що оригінали договорів не зберігаються, оскільки таке не передбачено законодавством.

03 липня 2026 року на адресу Ананьївського районного суду Одеської області з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання експерта Сакалюк Віти про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи, в якому, зокрема, просила надати «оригінали досліджуваних документів, а саме: договору оренди землі № 230 від 08 жовтня 2024 року та угоди про дострокове припинення договору про право користуванні земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітезісу) № 230 від 01 листопада 2019 року, підписи у яких від імені ОСОБА_1 підлягають дослідженню, оскільки відповідно до п. 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень «Коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень)…» (Том ІІ а.с.203).

В подальшому, ухвала суду від 05 червня 2026 року про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі була залишена експертом без виконання та повідомлено, що «відповідно до п. 1.1. Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: «Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.» (Том ІІІ а.с.1).

Підсумовуючи, суд констатує, що на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем не було надано оригінал оспорюваного договору оренди землі, що унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи, та стало причиною для залишення експертом ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи та відповідно проведення останньої.

Оскільки позивач стверджує про неукладення договору оренди землі та на відсутність у неї його примірника, то суд вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договору оренди.

Відповідач не спростував неукладеність договору оренди землі. Відповідач не спростував твердження позивача, що договір оренди землі не був укладений між ним та відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що:

«укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року у справі №602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

В контексті даної справи суд звертає увагу, що з позовною заявою до суду позивач звернулася 16 червня 2025 року, а договір оренди укладено 08 жовтня 2024 року. Тобто період, що пройшов з часу укладення договору та до звернення позивача до суду, є незначним. Крім того, наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин, отримання позивачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, судом не вирішувалось, оскільки це не було підставою як позову, так і заперечень з боку відповідача. Матеріали справи не містили належним чином поданих доказів на підтвердження зазначеного.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Укрпїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Про наслідки, передбачені частиною десятою статті 84 та частиною першою статті 109 ЦПК України, було роз`яснено, зокрема, і відповідачу в ухвалах суду від 24 липня 2025 року (Том І а.с.34-35) та 05 червня 2026 року (Том ІІ а.с.193-194).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/1471/21 (провадження № 61-6249св23), від 25 жовтня 2023 року в справі № 567/1007/22 (провадження № 61-13022св23), від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/635/22 (провадження № 61-6257св23), від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/1469/21 (провадження № 61-7220св23), а також у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 567/6/22 (провадження № 61-2683св23), колегії суддів дійшли висновку, що оскільки на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надало оригіналів оспорюваних правочинів, не зазначило поважних причин неможливості їх надання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав його дії умисним ухиленням від подання доказів, витребуваних судом і необхідних для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, та застосував передбачені процесуальним законом наслідки такого ухилення. У цьому аспекті колегія суддів врахувала судову практику Верховного Суду пов`язану із застосуванням положень частини десятої статті 84 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18, від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 581/39/20) та зауважила, що ненадання оригіналів оспорюваних правочинів унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи та з`ясування судом обставин підписання позивачем договору оренди землі та додаткової угоди від 05 січня 2018 року щодо земельної ділянки. У зв`язку з чим колегії суддів Верховного Суду погодилися з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливим визнати, що підпис виконаний від імені позивача ОСОБА_1 в договорі оренди землі № 230 від 08 жовтня 2024 року, що зареєстрований 23 жовтня 2024 року виконаний не нею, а використання земельної ділянки відповідачем таким, що здійснюється без належної правової підстави.

Аналогічного висновку за подібних обставин дійшов Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 581/39/20.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/19-ц дійшла висновку, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, за умови встановлення, що спірний договір оренди земельної ділянки позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Виходячи з того, що договір оренди землі є неукладеними, а відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою, якою відповідач продовжує користуватися, чим порушується права на користування та розпорядження належним позивачу майном, наявні передбачені законом підстави для зобов`язання відповідача повернути позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку.

Відповідач не спростував неукладеність договору оренди землі, не довів належними та допустимими доказами факт наявності між сторонами правовідносин за договором оренди землі, не довів факту використання майна належного позивачу на законних підставах.

Також звертає на себе увагу суперечлива поведінка представника відповідача. Так, в обґрунтування своїх заперечень у задоволенні позовної заяви (в первинні редакції) представник, посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22, зазначив «Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права. За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вимога про повернення позивачу належної їй земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у відповідача.» (Том І а.с.43 зворотний-44).

В той же час, в обґрунтування своїх заперечень у задоволенні позовної заяви (в новій редакції – після зміни предмета позову з врахуванням правових висновків Верховного Суду) представник відповідача зайняв протилежну позицію. Так, на відміну від попередніх заперечень, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту – визнання відсутнім права оренди, є неналежним. В свою чергу, способом захисту, який забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації правочину (Том ІІ а.с.116).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач договір оренди землі № 230 від 08 жовтня 2024 року не підписувала, в свою чергу, відповідач користувався земельною ділянкою позивача без належних на те підстав.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2026 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ТОВ «Агро Пат», а також будь-яким іншим особам за його дорученням передавати земельну ділянку площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, у користування третім особам (Том ІІ а.с.55-57).

Частиною сьомою статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовна заява підлягає задоволенню, а вмотивованих клопотань учасників справи про скасування заходів забезпечення позову на час ухвалення судового рішення до суду не надходило, то такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 937 гривень 92 коп. (Том І а.с.21), суд вважає за необхідне судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві (в новій редакції) представник позивача зазначив, що позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції 20 000,00 гривень (Том ІІ а.с.64).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Євсюков Ф.Б. зробив заяву про надання доказів щодо розміру витрат, які сторона позивача понесла у зв`язку з розглядом справи, після ухвалення судом рішення, впродовж п`яти днів.

У зв`язку з наведеним, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, залишається без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» про визнання відсутнім права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовський Микола Анатолійович - задовольнити в повному обсязі.

Визнати відсутнім право оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» (місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66428, Одеська область, Подільський район, с.Гандрабури, вул. Липецька, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41426420) на земельну ділянку площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, що належить ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 57280952, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75753141 від 25 жовтня 2024 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» (місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66428, Одеська область, Подільський район, с. Гандрабури, вул. Липецька, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41426420) повернути позивачу - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , земельну ділянку, площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пат» (місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66428, Одеська область, Подільський район, с. Гандрабури, вул. Липецька, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41426420) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 01 вересня 2006 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 1 937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 92 коп., сплачений нею за подачу позовної заяви до суду.

Заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2026 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: представник позивача - адвокат:Дікусар Людмила Павлівна, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ОСОБА_4 , адреса розташування робочого місця: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5

відповідач: представник відповідача - адвокат: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Пат», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66428, Одеська область, Подільський район, с. Гандрабури, вул. Липецька, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41426420 Венгер Тарас Юрійович, адреса розташування робочого місця: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_3 , адреса розташування робочого місця: 67050, Одеська область, Березівський район, с.Стрюкове, вул. Ламброва, буд. 42, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 09 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «________» _______________________20______ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/507/25 Ананьївського районного суду Одеської області.