Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №133/2546/26
Суддя: Ковальська І. А.
Справа № 133/2546/26
Провадження № 33/801/1171/2026
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.
Доповідач: Ковальська І. А.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальської І.А.,
за участі: особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниця апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.09.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.09.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наступних обставин.
30.06.2026 р. о 21:10 год. у м. Козятин, вул. Білоцерківська, 2а, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21713, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись другорядною дорогою, та не надав дорогу транспортному засобу «MUSSTANG», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 16.11 ПДР України.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом першої інстанції, як порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи та мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, дотримуючись принципів всебічності, повноти та об`єктивності дослідження обставин, здійснив належну перевірку наданих доказів, дослідив їх у судовому засіданні та надав оцінку у їх сукупності. За результатами такого аналізу суд дійшов обґрунтованого висновку про належність і допустимість зібраних доказів, а також можливість їх використання у процесі доказування.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.09.2026 та прийняти нову постанову, якою визнати його невинуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП, розглянув справу за його відсутності, хоча він завчасно письмово повідомив суд про причини своєї неявки. Крім того, звертає увагу, що справу розглянула суддя Дурач О. А., якій він заявив відвід. При цьому станом на день розгляду справи, 30.09.2026, він не отримав рішення Калинівського районного суду від 27.08.2026 та не був обізнаний із результатом розгляду заяви про відвід.
Заперечуючи викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 30.06.2026 відомості про обставини ДТП, зазначає, що того дня близько 21 год 20 хв він виїжджав на рівнозначну дорогу. Оскільки дорожній знак 2.1 був відсутній, вважає, що відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху мав дати дорогу транспортним засобам, які наближалися праворуч. Натомість мотоцикл наближався ліворуч та, за твердженням апелянта, рухався в межах населеного пункту зі швидкістю близько 95-100 км/год. Стверджує, що водій мотоцикла мав технічну можливість уникнути зіткнення, однак через перевищення дозволеної швидкості приблизно вдвічі здійснив наїзд на його автомобіль, який на той момент виїхав лише на чверть проїзної частини. Також зазначає, що водій мотоцикла не мав посвідчення водія відповідної категорії та поліса обов`язкового страхування.
Посилаючись на ст. 248, 251, 273 КУпАП, апелянт зазначає, що для встановлення дійсного механізму ДТП двічі письмово звертався до суду з питання призначення експертизи, зокрема комп`ютерно-автотехнічної та комплексної судової автотехнічної і транспортно-трасологічної. Відмову суду в проведенні експертизи вважає безпідставною та такою, що ставить під сумнів об`єктивність і неупередженість суду.
У поданому разом з апеляційною скаргою клопотанні просить призначити експертизу за матеріалами справи. Зокрема, просить з`ясувати фактичну швидкість мотоцикла перед початком гальмування з урахуванням довжини гальмівного сліду 24,5 м, пошкоджень транспортних засобів і стану дорожнього покриття (сухий асфальт), а також установити, чи мав водій мотоцикла технічну можливість уникнути зіткнення шляхом своєчасного гальмування, об`їзду автомобіля або зупинки, якби рухався з дозволеною швидкістю 50 км/год. Крім того, просить визначити за схемою ДТП траєкторію та характер руху обох транспортних засобів перед зіткненням і встановити, дії кого з учасників були технічною причиною та необхідною умовою виникнення ДТП. Вибір експертної установи або фахівців для проведення експертизи залишає на розсуд суду.
З огляду на викладене вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Окремо зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав 05.10.2026, а тому вважає, що строк апеляційного оскарження не пропустив.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що погоджується з постановою суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі за ч. 3 ст. 126 КУпАП, однак категорично заперечує проти притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Пояснив, що під час розгляду справи судом першої інстанції заявив клопотання про призначення експертизи. Після того як суд відмовив у задоволенні цього клопотання, він заявив відвід судді. За словами ОСОБА_1 , постанову за результатами розгляду заяви про відвід він отримав лише напередодні судового засідання, у зв`язку з чим подав заяву про відкладення розгляду справи. Однак суд розглянув справу за його відсутності.
Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції не врахував відсутності на перехресті дорожнього знака, який би вказував, яка з доріг є головною. Крім того, наполягав, що водій мотоцикла мав технічну можливість уникнути зіткнення.
Суд апеляційної інстанції вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовільнити, дослідивши матеріали справи, та мотиви апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.
За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майн
Відповідно до п. 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Як установив суд першої інстанції, 30.06.2026 о 21 год 10 хв у м. Козятині поблизу будинку № 2а на вул. Білоцерківській ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21713 та виїжджаючи з другорядної дороги на перехрестя, не надав дороги мотоциклу «MUSSTANG» під керуванням ОСОБА_2 , який наближався до перехрестя головною дорогою. Внаслідок зіткнення обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Такий висновок місцевий суд обґрунтував сукупністю доказів, оцінених відповідно до ст. 251, 252 КУпАП.
Зокрема, ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що рухався вул. Білоцерківською в напрямку автозаправної станції та бачив автомобіль ОСОБА_1 , який виїжджав із бокової дороги. Розраховуючи, що водій автомобіля надасть йому дорогу, потерпілий продовжував рух, а коли побачив, що автомобіль виїжджає перед ним, почав гальмувати. У цей час зустрічною смугою рухався інший транспортний засіб. Ці пояснення в істотній частині узгоджуються з письмовими поясненнями очевидців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які безпосередньо бачили рух мотоцикла головною дорогою, виїзд автомобіля з другорядної дороги та момент зіткнення. Місце удару, зафіксоване на схемі ДТП, а також пошкодження передньої частини мотоцикла та лівої передньої частини автомобіля узгоджуються з описаною очевидцями послідовністю подій.
Довід ОСОБА_1 про те, що місцевий суд залишив поза увагою відсутність дорожніх знаків пріоритету, не відповідає змісту оскаржуваної постанови.
Суд прямо зазначив цю обставину під час оцінки схеми ДТП. Висновок про те, що мотоцикл рухався головною дорогою, а автомобіль виїжджав із другорядної, суд зробив з урахуванням схеми та узгоджених між собою пояснень потерпілого і двох очевидців, а також відеозаписів з бодікамер. За встановленої судом черговості проїзду та обставина, що мотоцикл наближався ліворуч від автомобіля, не звільняла ОСОБА_1 від передбаченого п. 16.11 ПДР України обов`язку дати йому дорогу.
Оцінюючи доводи про швидкість мотоцикла, суддя апеляційного суду враховує, що ОСОБА_2 сам вказував на рух зі швидкістю 60-70 км/год, і ці пояснення наведено в оскаржуваній постанові. Отже, питання швидкості місцевий суд також не залишив поза увагою. Водночас твердження апелянта про рух мотоцикла зі швидкістю 95-100 км/год підтвердження в доказах, наведених у постанові, не знаходить.
Навіть можлива наявність порушення з боку іншого учасника руху сама по собі не виключає відповідальності ОСОБА_1 за власні дії. У цьому випадку причинний зв`язок між його маневром і пошкодженням транспортних засобів полягає в тому, що автомобіль виїхав на смугу руху мотоцикла, коли той уже наближався до перехрестя, змусивши потерпілого гальмувати, після чого відбулося зіткнення.
Щодо клопотання про призначення експертизи суддя апеляційного суду виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 273 КУпАП експерт призначається, коли для з`ясування обставин справи виникає потреба у спеціальних знаннях.
Визначення точної швидкості мотоцикла та розрахунок його зупинного шляху справді потребують таких знань. Водночас для оцінки дій ОСОБА_1 визначальними є обставини його виїзду на перехрестя. Напрямки руху транспортних засобів, послідовність маневру автомобіля та гальмування мотоцикла, місце і наслідки зіткнення встановлені за поясненнями потерпілого, очевидців та схемою ДТП. Навіть можливість потерпілого уникнути зіткнення за іншої швидкості руху не спростовує встановленої судом обставини, що саме виїзд автомобіля на зайняту мотоциклом смугу створив перешкоду для його подальшого руху. За таких обставин підстав для задоволення клопотання про призначення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи суддя апеляційного суду не вбачає.
Стосовно доводу про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 встановлено, що про засідання, призначене на 30.09.2026, він був повідомлений завчасно, що підтверджується його підписом у розписці про отримання повістки 22.09.2026. Подане ним клопотання про відкладення розгляду місцевий суд розглянув та навів мотиви його відхилення. Зокрема, суд урахував, що засідання в цій справі було призначено на 09 год 40 хв, тоді як засідання в Чечельницькому районному суді Вінницької області, участю в якому апелянт обґрунтовував свою неявку, мало відбутися в другій половині дня. Щодо іншої наведеної ним причини місцевий суд установив, що заяву про відвід судді Дурач О.А. Калинівський районний суд Вінницької області розглянув ще 27.08.2026. Таким чином, на час розгляду справи по суті питання про відвід уже було вирішено. Незгода апелянта з відмовою у призначенні експертизи сама по собі не свідчить про упередженість судді.
Оцінюючи цей процесуальний довід з огляду на права, передбачені ст. 268 КУпАП, суддя апеляційного суду враховує також те, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 особисто виклав свою версію події, пояснив причини неявки до місцевого суду та обґрунтував необхідність експертизи. Його заперечення щодо черговості проїзду перехрестя, дій потерпілого та повноти встановлення обставин ДТП перевірено під час перегляду справи по суті. За цих обставин доводи щодо порядку розгляду справи місцевим судом не дають достатніх підстав для скасування постанови.
Отже, висновок місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на досліджених доказах, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Штраф у розмірі 850 грн накладено в межах санкції ст. 124 КУпАП.
З огляду на викладене, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.09.2026 – без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 124, 245, 247, 251, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.09.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Ковальська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua