Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №130/3174/23
Суддя: Рибчинський В. П.
Справа № 130/3174/23
Провадження № 22-ц/801/2007/2026
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач:Рибчинський В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокуСправа № 130/3174/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача: Рибчинського В.П.,
суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О., представника ОСОБА_1 – адвоката Шмирова Є.І., представника ОСОБА_2 – адвоката Мерженко Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Шмирова Євгенія Ігоровича на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє окремих позовних вимог – нотаріус Першої Жмеринської державної нотаріальної контори Антал Людмили Степанівни про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спільної сумісної власності на об`єкт нерухомого майна,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє окремих позовних вимог – нотаріус Першої Жмеринської державної нотаріальної контори Антал Людмили Степанівни про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спільної сумісної власності на об`єкт нерухомого майна, в якому просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 01.01.2014 по 27.01.2023 року включно; визнати житловий будинок, незавершений будівництвом, готовність 55%, за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті останнього нотаріусом Першої Жмеринської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 було відкрито спадкову справу. У померлого ОСОБА_4 є сестра ОСОБА_3 та батько ОСОБА_6 , які можуть претендувати на спадкове майно. До моменту смерті ОСОБА_4 , вона проживала з ним у незареєстрованому шлюбі з 08.11.1992 року по АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою квартального комітету «Велика Жмеринка» від 26.01.2012 року ОСОБА_1 1962 року народження проживає у громадянському шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на протязі 20 років. Також, у неї з померлим ОСОБА_4 народились діти, які прожили лише місяць, а саме ОСОБА_7 роки життя: 15 березня 1994 року - 18 квітня 1994 року; ОСОБА_8 роки життя: 15 березня 1994 року - 14 квітня 1994 року. З дітьми перебувала мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Хрещеною матір`ю цих дітей є відповідач ОСОБА_3 , яка достеменно знає що ці діти є спільними ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Наразі могили дітей доглядаються останньою. Крім того, ОСОБА_1 сповіщала ОСОБА_4 про народження спільних дітей листом. Під час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 його батько ОСОБА_6 подарував йому незакінчений будівництвом будинок готовністю 11%, що знаходиться у АДРЕСА_3 та розташований на присадибній земельній ділянці. На земельній ділянці також знаходиться хлів (літера «Б»). Дозвіл на відчуження даного будинку та продовження строку дії документів на будівництво було надано рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 25.02.2002 року № 41, тому зазначений об`єкт не є самочинним будівництвом. Крім цього, відповідно до договору дарування від 13.03.2002 року зареєстрованого в реєстрі за № 818 ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 3318 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_4 . Відповідно до Звіту про оцінку майна від 15.08.2023 року, житловий будинок, незавершений будівництвом готовність 55%, за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 та входить в спадкову масу після його смерті, має оціночну вартість в розмірі 359 000 грн. За час спільного проживання однією сім`єю, вони мали спільний бюджет та спільно будували зазначений будинок, навіть ще до дарування будинку ОСОБА_6 . ОСОБА_4 , оскільки у них була усна домовленість, що вони там будуть проживати з ОСОБА_4 . Оскільки, чоловік ніде не працював, займався тимчасовими підробітками, усі матеріали на подальше будівництво були придбані за її кошти. Вона тривалий час працювала підприємцем. Окрім того, постійно займалася домашнім господарством: розведенням домашньої птиці, вирощуванням овочів та фруктів на своїй присадибній ділянці з метою забезпечення родини продуктами харчування. Чоловік, власноручно будував будинок, вона йому в цьому фізично також допомагала. Вираховуючи частку будинку на момент дарування (11%) від частки готовності на 55% у відсотковому еквіваленті. 11% готовності будинку на момент дарування / 55% готовності будинку Х 100% = 20% (частка подарованої частини будинку готовністю 11% від будинку готовністю 55%). Враховуючи наведені розрахунки, вартість будинку за час проживання однією сім`єю збільшилась на 80% - тобто істотно. Таким чином, особиста частка ОСОБА_4 становила лише 20% від тої, яка була побудована разом із ОСОБА_1 . Оскільки будинок по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 та входить в спадкову масу після його смерті, має оціночну вартість в розмірі 359 000 грн, ОСОБА_1 за правом спільної сумісної власності належить 1/2 будинку, що виражається у грошовому еквіваленті: 359 000 грн /2 = 179 500 гривень.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 01.01.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.
Решту судового збору залишено за позивачем.
В решті позовних вимог – відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Шмиров Є.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Мерженко Т.П. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог, зокрема про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, то в іншій частині рішення апеляційним судом не переглядається.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 23, т. 1).
Відповідно до довідки КК «Велика Жмеринка» від 06.03.2023 ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації (а.с. 24, 1).
Відповідно до довідки КК «Велика Жмеринка» від 06.03.2023 ОСОБА_1 проживала в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 08.11.1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 у доньки цивільної дружини (а.с. 25, т. 1 ).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 народилась донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 27, т. 1).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розірвано 28.06.1988 року (а.с. 26, т. 1).
Згідно копії свідоцтва про одруження ОСОБА_13 та ОСОБА_14 одружились 10.06.2011 року (а.с. 33, т. 1).
Згідно копії довідки КК «Велика Жмеринка» від 26.01.2012 року ОСОБА_1 проживає в громадянському шлюбі з ОСОБА_4 на протязі двадцяти років (а.с. 34, т. 1).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину спадкоємицею 1/2 частки майна ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 є його дочка ОСОБА_12 . Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_7 (а.с. 35, т. 1).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 23.12.2005 року ОСОБА_15 продала ОСОБА_16 1/2 частину квартири під номером АДРЕСА_7 (а.с. 37, т. 1). Даний договір нотаріально посвідчений 23.12.2005 (а.с. 38, т. 1).
Відповідно до копії листа КНП «Вінницька обласна клінічна дитяча інфекційна лікарня Вінницької обласної ради» від 13.10.2023 №306 та від 23.10.2023 №319 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 був госпіталізований у відділення реанімації по переводу з Центральної районної лікарні 29.03.1994 з діагнозом менінгококова інфекція. Виписаний з лікарні 06.04.1994 року. 09.04.1994 госпіталізований у відділення реанімації по переводу з Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні з діагнозом Сальмонельоз. ІНФОРМАЦІЯ_9 помер. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 був госпіталізований у відділення реанімації 06.04.1994 року з діагнозом ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_9 помер. Матір`ю пацієнтів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які лікувались у Вінницькій міській дитячій інфекційній лікарні у період з 29.03.1994 року та померли зазначено ОСОБА_9 , яка перебувала з дітьми (а.с. 41, 42, т. 1).
Згідно копії договору дарування від 13.03.2002 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 незакінчений будівництвом будинок готовністю 11%, що знаходиться в АДРЕСА_1 від номером АДРЕСА_1 (45) та розташований на присадибній земельній ділянці. На земельній ділянці також знаходиться хлів (літера «Б»). Всі обов`язки по закінченню будівництва переходять до ОСОБА_4 . Продовжено термін будівництва до 01.03.2004 року (а.с. 47-48, т. 1).
Відповідно до копії договору дарування від 13.03.2002 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 3318 кв.м. Місце розташування АДРЕСА_1 (а.с. 49-50, т. 1).
Згідно копії рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 25.02.2002 надано дозвіл на відчуження незакінченого будівництвом будинку ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , який належить йому згідно договору купівлі-продажу від 15.06.98 року №1-1211, готовністю 11%. Продовжено термін дії документів на будівництво до 01.03.2004. Всі обов`язки по закінченню будівництва переходять до набувача (а.с. 52, т. 1).
Згідно звіту про оцінку майна від 15.08.2023 оціночна (ринкова вартість) об`єкту оцінки, а саме житлового будинку незавершеного будівництвом, готовність 55% за адресою: АДРЕСА_1 становить 359 000 грн. (а.с. 56-63, т. 1).
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_7 від 22 липня 1978 року ОСОБА_4 не працював з 2000 року (а.с. 67-79, т. 1).
ОСОБА_1 займалась підприємницькою діяльністю підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 21 серпня 2003 року (а.с. 80, т. 1).
Згідно копії довідки ПФУ у Вінницькій області від 27.01.2023 рок ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області не перебував та пенсію не отримував (а.с. 81, т. 1).
Відповідно до копії довідки від 12.02.1995 ОСОБА_1 має господарство, свині. Після забою свиней дозволяється реалізовувати м`ясо, сало на базарах всіх міст (а.с. 91, т. 1).
Відповідно до копії заяви від 27.01.2023 року ОСОБА_1 прийняла спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_4 . Спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 немає (а.с. 93, т. 1).
Згідно довідки ФОП ОСОБА_18 від 22.01.2023 ОСОБА_3 дійсно займалась похованням свого брата ОСОБА_4 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ) за власні кошти в сумі 10 590 грн (а.с. 126, 127, т. 1).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 02.02.2023 №31 із спадкової справи №13/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка залишилась після померлого ОСОБА_4 . Спадкоємців першої черги за законом немає. ОСОБА_1 претендує на 1/2 частку у спільному майні, придбаного/набутого нею за час спільного проживання з ОСОБА_4 (а.с. 230, т. 1).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 57, т. 2).
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у них народилося двоє дітей, врахував показання свідків, які засвідчили наявність взаємних прав та обов`язків між позивачем та ОСОБА_4 , притаманних подружжю, а також сприйняття їх близьким оточенням (друзями та сусідами) як сімейної пари, подружжя; фотографії, надані позивачем, які підтверджують факт спільного проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дозвілля, відпочинку і охоплюють тривалий період їх життя. Разом з тим, вирішуючи питання про визнання житловий будинок спільною сумісною власністю, вказав, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме її внесок у добудову спірного нерухомого майна, у розумінні частини першої статті 62 СК України, є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, позивачем перед судом не доведено належними та допустимими доказами того, що недобудований будинок, який належав на праві особистої приватної власності покійному ОСОБА_4 в ході проведення добудування будинку втратилося або ж стало малозначним.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Судом встановлено, що незакінчений будівництвом будинок був набутий покійним ОСОБА_4 на підставі договору дарування, тобто у спосіб, який відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України є підставою виникнення особистої приватної власності.
Відповідно до положень ст. 57 СК України майно, набуте особою на підставі договору дарування, є особистою приватною власністю дружини або чоловіка та не входить до складу спільного сумісного майна подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
При цьому правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю без шлюбу, визначений ст. 74 СК України, за змістом якої якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Отже, для застосування положень ст. 74 СК України необхідним є встановлення не лише факту проживання однією сім`єю, але й того, що спірне майно було саме набуте внаслідок спільної праці, спільних затрат чи за спільні кошти сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, у якій зазначено, що сам по собі факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є безумовною підставою для визнання права спільної сумісної власності на майно; необхідним є доведення факту набуття такого майна саме внаслідок спільної праці та спільних витрат сторін.
Також Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц звернув увагу, що при вирішенні спорів між особами, які проживають однією сім`єю без шлюбу, суд має встановити джерело походження коштів, час набуття майна, участь кожної сторони у придбанні чи створенні майна та характер їхніх сімейних відносин.
Із змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зробила висновок, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Так, з матеріалів справи та наданих позивачем доказів вбачається, що будівельні роботи по будинку здійснювались до 2005 року. Після цього жодних доказів несення спільних витрат та безпосередньо витрат та зусиль позивача на спірний об`єкт надано не було.
Посилання апелянта на те, що звіт про оцінку майна підтверджує істотне збільшення вартості спірного майна є безпідставними, оскільки наданий звіт не дає змоги порівняти вартість майна до та після поліпшень, оскільки даний звіт містить лише оціночну вартість об`єкта станом на 15.08.2023 року, яка складає 359 000 грн, вартість об`єкта станом на момент дарування, такий звіт не містить.
Крім того, технічний паспорт не містить ані розрахунку ступеня готовності, ані критеріїв її визначення. Тобто не встановлено, після виконання яких робіт готовність будинку становитиме 100%, а отже неможливо встановити, що готовність будинку станом день розгляду справи судом першої інстанції становить «55%».
Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги надані позивачкою копії накладних, а саме накладну № 210 від 18.07.2005 року на цемент, накладну №474 від 30.03.2004 року на шифер та накладну № 1185 від 25.09.2003 року на цеглу, оскільки як встановлено зі звіту прло оцінку майна дах в будинку відсутній, а тому накладна на придбання шиферу взагалі не може підтверджувати участь ОСОБА_1 у будівництві житлового будинку. Придбання цегли також не може братись до уваги, оскільки згідно накладної її кількість є незначною.
Разом з тим з накладних неможливо зробити висновок, де саме придбавались будматеріали (шифер, цемент, цегла), а також відсутні касові документи, які б підтверджували оплату за придбаний товар.
Отже, позивачкою ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме її внесок у добудову спірного нерухомого майна, у розумінні частини першої статті 62 СК України, є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Будь-яких доказів особистої трудової участі ОСОБА_1 у створенні вказаного майна суду також не надано.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шмирова Євгенія Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: І.В. Міхасішин
І.М. Стадник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua