Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №742/5461/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/698/26

Єдиний унікальний № 742/5461/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12026270330000232 від 05.04.2026 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погреби, Прилуцького району, Чернігівської області, громадянина України, пенсіонера за віком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_5 ,

обвинувачений /цивільний відповідач/ - ОСОБА_4 ,

потерпілий - ОСОБА_6 ,

законний представник малолітнього потерпілого - ОСОБА_7

захисник - ОСОБА_8 ,

психолог - ОСОБА_9

УСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

1.1 04.04.2026 р., близько 18 год 35 хв, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Київська м. Прилуки Чернігівської області від вул. Земська м. Прилуки Чернігівської області у напрямку с. Заїзд Прилуцького району Чернігівської області, поблизу будинку АДРЕСА_2, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не переконався у безпеці своїх дій та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого на проїзній частині дороги по вул. Київська, біля перехрестя вулиць Київська - Іванівська з боку вул. Ветеранська м. Прилуки Чернігівської області, на який виїхав самокат марки «KYPER» під керуванням малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля або безпечного об`їзду перешкоди, створивши своїми діями небезпеку для водія самоката, якого об`єктивно спроможний був виявити, внаслідок чого здійснив зіткнення з самокатом марки «KYPER» під керуванням малолітнього ОСОБА_6 , який виїхав на проїзну частину дороги з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди малолітній водій самоката ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, рваної рани лівої гомілки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Тілесні ушкодження у вигляді синця правого ока, садна правої щічної ділянки, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: п.1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян), п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 2.3 д (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), п. 1.10) (небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку).

Недотримання та порушення ОСОБА_4 п. 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п. 1.10) Правил дорожнього руху стало причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди та перебуває у прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали.

1.2 Вказаними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

ІІ. Позиція прокурора та показання обвинуваченого.

2.1 Прокурор підтримала обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

2.2 У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав та показав, що 04.04.2026 р. близько 18 год 35 хв керував належним йому автомобілем марки ВАЗ 21099 (д.н.з. НОМЕР_2 ) та рухався проїжджою частиною вул. Київської у м. Прилуки зі швидкістю близько 45 км/год у напрямку від перехрестя вулиць Київської та Незалежності до будинку АДРЕСА_3. Під час руху, наближаючись до перехрестя вулиць Київської та Іванівської, він був засліплений яскравим сонячним світлом, що заважало завчасно розгледіти дорожню обстановку. Унаслідок цього він помітив малолітню дитину на самокаті, яка рухалася тротуаром праворуч відносно напрямку його руху, лише тоді, коли та перебувала на відстані близько 4 метрів до краю проїжджої частини. Дитина виїхала на дорогу, не зупиняючись і не гальмуючи. Обвинувачений одразу застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення, яке відбулося безпосередньо на його смузі руху близько 1 м від бордюра, не вдалося. Одразу після зупинки автомобіля він побачив дитину на бордюрі та негайно викликав швидку медичну допомогу.

Обвинувачений повідомив, що протягом досудового та судового розслідування з батьками малолітньої дитини не зустрічався, матеріальної допомоги їм не надавав. Просив суворо не карати та не застосувати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки посвідчення водія необхідне йому для повсякденної життєдіяльності.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.

3.1 Допитаний у судовому засіданні малолітній потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що ввечері він самостійно пересувався на самокаті. Підійшовши до проїзної частини дороги, він зупинився та подивився в обидва боки. При цьому побачив з лівої сторони автомобіль червоного кольору, який за його сприйняттям перебував на значній відстані. Після цього він розпочав перетинати проїзну частину на самокаті, однак, проїхавши незначну відстань, був збитий зазначеним автомобілем. Потерпілий також пояснив, що місце перетину дороги було позначене дорожньою розміткою типу «зебра». Унаслідок ДТП він травмував ліву ногу, а в подальшому проходив лікування. Також потерпілий зазначив, що в автомобілі, який його збив, крім водія, інших осіб не було.

3.5 Стороною обвинувачення в обґрунтування доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, надані наступні досліджені в судовому засіданні документи та докази:

3.5.1 Витяг з ЄРДР №12026270330000232 від 05.04.2026 р., яким підтверджується внесення слідчим Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області відомостей про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України та початок досудового розслідування відповідно до вимог ст.214 КПК України /т.1 а.с.50/.

3.5.2 Згідно протоколу огляду місця події від 04.04.2026 р. та фото-таблиць до нього, об`єктом огляду є частина АДРЕСА_2. Проведеним оглядом зафіксовано перехрестя проїзної частини, зокрема, сліди гальмування, а також деформацію транспортного засобу, зокрема - передньої частини правого переднього крила ВАЗ 21099 / НОМЕР_1 /.

3.5.3 Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-26/4486-ІТ від 16.04.2026 р. первинний контакт відбувся між правою частиною переднього бамперу автомобіля марки ВАЗ 21099 / НОМЕР_1 / та лівою частиною рульової труби самоката марки KYPER/, на відстані 133-143 см від переднього лівого габаритного кута автомобіля. При цьому зіткнення за напрямом руху транспортних засобів було перехресне, за відносним розташуванням поздовжніх осей - перпендикулярне /т.1 а.с.82/.

3.5.4 Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-26/4166-ІТ від 15.04.2026 р. на момент експертного огляду в системі рульового керування та робочій гальмівній системі автомобіля марки ВАЗ 21099 / НОМЕР_1 / не виявлено технічних несправностей, які б перебували у причинному зв`язку до події ДТП /т.1 а.с.95/.

3.5.4 Протокол огляду цифрового носія інформації від 20.04.2026 р. підтверджується проведення слідчим, відповідно до ст.ст.104-106,223,237 КПК України, огляду відеозаписів від 04.04.2026 р. з камери зовнішнього відеоспостереження, розташованих на будівлі магазину «Маяк».

Проведеним оглядом встановлено, що на оптичному диску зафіксовано обставини та динаміку зіткнення автомобіля ВАЗ 21099 /д.н.з. НОМЕР_1 / і самоката марки KYPER на перехресті вулиць Іванівської та Київської в м. Прилуки, зокрема траєкторію та характер їхнього взаємного зближення в динаміці безпосередньо перед моментом ДТП /т.1 а.с.106/.

3.5.5 Згідно з протоколом огляду місця події від 11.06.2026 та схемою до нього, зафіксовано, що відстань між ближніми краями тіней, утворених від сонячного проміння стовбуром дерева та бетонною опорою (повз які до моменту зіткнення рухався ОСОБА_6 ), становить 1,1 м. /т.1 а.с.113/.

3.5.6 Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-26/8479-ФП від 10.08.2026 р. середня швидкість автомобіля ВАЗ 21099 /д.н.з. НОМЕР_1 / становить 46,9-65,6 км/год, а самоката марки KYPER - 3,7-5,4 км/год /т.1 а.с.130/.

3.5.7 Згідно з протоколом слідчого експерименту від 14.08.2026 року, проведеного за участю свідка ДТП ОСОБА_10 , остання відтворила обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, під час слідчої дії було зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, траєкторію та відстань руху автомобіля в загальмованому стані до моменту зіткнення (5,8 м), а також відстань, яку подолав автомобіль після зіткнення (6,5 м). Крім того, експериментальним шляхом установлено, що на момент виникнення небезпеки передня вісь самоката перебувала на відстані 5,19 м від місця зіткнення, а крайня передня частина автомобіля - на відстані 61,31 м від місця зіткнення /т.1 а.с.138/.

3.5.8 Згідно з протоколом слідчого експерименту від 14.08.2026 року, проведеного за участю ОСОБА_4 в процесуальному статусі свідка, останній відтворив обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, під час слідчої дії було зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів - 2,2 м від правого краю проїзної частини по вул. Київська, траєкторію та відстань руху автомобіля в загальмованому стані до моменту зіткнення (5,9 м), а також відстань, яку подолав автомобіль після зіткнення (6,5 м).

Крім того, експериментальним шляхом установлено, що на момент виникнення небезпеки передня вісь самоката перебувала на відстані 5,19 м від місця зіткнення, а крайня передня частина автомобіля - на відстані 61,31 м від місця зіткнення /т.1 а.с.148/.

3.5.9 Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/125-26/10718-ІТ від 10.09.2026, у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам пункту 12.3 /з урахуванням визначення терміна «небезпека для руху» за пунктом 1.10/ ПДР та з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП /т.1, а.с.165/.

3.5.10 Згідно висновку судово-медичної експертизи №75 від 01.07.2026 р. у ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, рвана рана лівої гомілки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, за механізмом поєднання удару, розтягнення та тертя, по давності можуть відповідати 04.04.2026 р. та могли утворитись під час ДТП /а.с.100-177/.

3.5.11 Постановою слідчого від 05.04.2026 р. автомобіль ВАЗ 21099 /д.н.з. НОМЕР_1 /, ключ та свідоцтво про реєстрацію, а також самокат марки KYPER, вилучені під час огляду місця ДТП, визнано речовими доказами, а також місце їх зберігання /т.1 а.с.183/.

Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 07.04.2026 р. накладено арешт на автомобіль ВАЗ 21099 /д.н.з. НОМЕР_1 /, ключ та свідоцтво про реєстрацію шляхом заборони користування, розпоряджання та відчуження.

Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 20.08.2026 р. скасовано арешт автомобіля ВАЗ 21099 /д.н.з. НОМЕР_1 /, ключ та свідоцтво про реєстрацію в частині заборони користування /т.1 а.с.185,187/.

Згідно з розпискою ОСОБА_4 від 29 серпня 2026 року підтверджується факт отримання ним вищевказаного транспортного документа, ключа та автомобіля у зв`язку зі скасуванням арешту /т.1 а.с.188/.

Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 08.04.2026 р. накладено арешт на самокат марки KYPER у вигляді заборони володіння, розпоряджання та користування /т.1 а.с.190/.

3.5.12 Письмові докази, що містять характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: довідка про відсутність судимості та не притягнення до адміністративної відповідальності; довідку про не перебування на медичних спецобліках; формально-позитивну характеристику за місцем проживання.

3.5.13 Процесуальні документи в підтвердження повноважень групи слідчих, прокурорів, та захисника.

IV. Оцінка суду.

4.1 Стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення надано вище вказані докази, які були досліджені в судовому засіданні.

4.2 В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 в присутності захисника вину повністю у пред`явленому обвинуваченні визнав, фактичні обставини події (факт керування автомобілем, час, місце, факт зіткнення з самокатом під керуванням малолітнього потерпілого) у судовому засіданні не оспорював.

4.3 Вирішуючи питання щодо надання юридичної оцінки діям обвинуваченого, суд виходить з того, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому слід враховувати, що злочин, передбачений ст.286 КК, є злочином з матеріальним складом, й обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки ті порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і перебувають із ними у причинному зв`язку.

Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то лише за таких обставин відповідальність водія виключається.

4.4 У судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21099 /д.н.з. НОМЕР_1 / у світлу пору доби по вул. Київська в м. Прилуки Чернігівської області, наближаючись до перехрестя та нерегульованого пішохідного переходу, виявив потерпілого ОСОБА_6 , який виїхав на самокаті з тротуару на проїзну частину дороги. З моменту виявлення вказаного учасника руху водій ОСОБА_4 застосував гальмування, однак уникнути зіткнення з потерпілим йому не вдалося.

Тобто, у цьому кримінальному провадженні суду належить вирішити такі питання: 1) чи допущенні обвинуваченим ОСОБА_4 порушення ПДР; 2) чи перебувають вони в причинному зв`язку з заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень?; 3) чи мав можливість обвинувачений з технічної можливості уникнути зіткнення?

4.5 Згідно з протоколами слідчих експериментів від 14.08.2026 р. /т.1 а.с.138, 148/ та протоколом огляду відеозапису /т.1 а.с.106/, на момент виникнення небезпеки для руху крайня передня частина автомобіля під керуванням ОСОБА_4 перебувала на відстані 61,31 м від місця зіткнення, тоді як самокат перебував на відстані 5,19 м.

Враховуючи висновки інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/125-26/8479-ФП, якою визначено середню швидкість автомобіля та самоката, та підсумкового висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/125-26/10718-ІТ /т.1 а.с.165/, за вказаних дорожніх умов та параметрів руху водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки.

Отже, водій ОСОБА_4 , рухаючись прямо, та застосувавши своєчасне гальмування, мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до лінії руху самокату, а відтак в конкретній дорожньо-транспортній ситуації дії водія обвинуваченого не відповідали вимогам п.12.3 ПДР та знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням цієї ДТП.

Сам факт вжиття водієм заходів до гальмування, хоча й підтверджується матеріалами справи, проте був здійснений несвоєчасно - із запізненням через первинну неуважність та невиконання обов`язку контролювати дорожню обстановку. У зв`язку з цим гальмування розпочалося на критично малій відстані до перешкоди, коли технічна можливість зупинити транспортний засіб до місця зіткнення була вже втрачена.

4.6 З урахуванням слідової картини, взаємного положення транспортних засобів на момент первинного контакту, в тому числі розташування, характеру та напрямку утворення пошкоджень на транспортних засобах, місце зіткнення транспортних засобів, висновків експертиз, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_11 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження знайшло своє підтвердження, а відтак дії обвинуваченого кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

4.7 Аргументи обвинуваченого ОСОБА_4 , висловлені ним на початковому етапі судового розгляду (до залучення судом захисника) щодо можливої невідповідності дій малолітнього потерпілого ОСОБА_6 вимогам ПДР, суд оцінює критично та визнає їх непереконливими.

Надалі в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, однак для правильної правової кваліфікації та обґрунтування судового рішення суд вважає за необхідне надати оцінку питанням причинно-наслідкового зв`язку в цій дорожньо-транспортній пригоді.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення ДТП був малолітньою дитиною (віком 8 років). Суд підкреслює, що дитина в силу свого віку та рівня психофізіологічного розвитку не володіла в повній мірі знаннями ПДР та не здатна була повноцінно оцінити небезпеку виїзду на проїзну частину.

При цьому, будь-які можливі похибки в поведінці малолітніх учасників дорожнього руху не звільняють водія транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки від обов`язку неухильно дотримуватися вимог ПДР.

Оскільки згідно з висновками експертизи обвинувачений ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом своєчасного гальмування, саме запізніла реакція водія та порушення ним вимог п. 12.3 ПДР знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП та спричиненням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Необачна поведінка малолітньої дитини виступала лише елементом дорожньої обстановки, яку водій був зобов`язаний врахувати та своєчасно на неї відреагувати.

4.8 Суд критично оцінює посилання обвинуваченого на засліплення сонячним світлом як на підставу невчасної реакції на появу дитини. Погіршення видимості через природні фактори не є непередбачуваною або непереборною перешкодою. У разі погіршення видимості проїзної частини водій зобов`язаний негайно вжити заходів для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу.

Продовження руху автомобіля зі швидкістю близько 45км/год в умовах обмеженої видимості через засліплення сонячним світлом без вжиття заходів до зниження швидкості свідчить про проявляння водієм кримінально протиправної недбалості.

V. Призначення покарання.

5.1 Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_11 , відповідно до ст.ст.66,67 КК України судом не встановлено.

5.1.1 Розглядаючи питання щодо наявності обставин, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд критично оцінює посилання захисту на факт добровільного відшкодування збитків. Судом з`ясовано, що загальна вартість лікування становить 17 485,09 грн (із них: за кошти обласного бюджету 376,11 грн, за кошти НСЗУ - 17103,38 грн, за власні кошти - 5,60 грн), а обвинуваченим було добровільно сплачено лише 376,11 грн.

З огляду на символічний розмір здійсненого платежу (що становить незначну частку від загального розміру шкоди), суд доходить висновку, що таке часткове погашення не може бути кваліфіковано як реальне та істотне відшкодування завданої шкоди у розумінні п.2 ч.1 ст.66 КК України.

5.1.2 Визнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини у судовому засіданні суд оцінює як позицію захисту та процесуальне визнання фактів, оскільки воно не супроводжувалося висловленням жалю про вчинене, вибаченням перед потерпілим чи наданням йому матеріальної допомоги. За таких обставин суд доходить висновку про відсутність у діях обвинуваченого щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

5.1.3 Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення полягає в активних, ініціативних діях винної особи, спрямованих на надання допомоги органам досудового розслідування у встановленні невідомих їм обставин справи чи здобутті доказів.

Проте у цій справі обвинувачений лише брав участь у процесуальних діях, ініційованих слідчим, та надавав пояснення щодо події, яка мала місце у умовах очевидності. Жодних ініціативних дій, які б істотно прискорили чи полегшили розслідування ДТП, ним вжито не було.

5.1.4 Представник потерпілого у судових дебатах просив визнати обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину щодо малолітнього (п.6 ч.1 ст.67 КК України). Суд не вбачає підстав для її врахування, оскільки обставини справи не свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював малолітній вік потерпілого, який виїхав на проїзну частину із тротуару, а злочин вчинено з необережності. Вік потерпілого враховано судом при оцінці причинного зв`язку та при обранні виду й розміру покарання.

5.2 Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_11 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.66-67 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України, є тяжким злочином;

- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, мотиви, наслідки скоєного злочину, причини виникнення ДТП та поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення);

- особу обвинуваченого: є особою похилого віку /пенсіонер/, незадовільний стан здоров`я, сімейний стан, формально позитивну характеристику за місцем проживання, має зареєстроване місце проживання;

- обвинувачений раніше не судимий та до адміністративної відповідальності не притягувався;

- не перебування обвинуваченого на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога;

- відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання;

- позицію прокурора щодо призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення з застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також думку обвинуваченого і захисника, які вважали за можливе призначення лише основного покарання з застосуванням ст.75 КК України;

- позицію представника та законного представник потерпілого, які заперечували проти застосування ст. 75 КК України, наполягали на призначенні обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі, мотивуючи це тяжкістю наслідків для здоров`я дитини, відсутністю щирого каяття та непокриттям витрат на лікування.

5.2.1 Згідно з вимогами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вище викладене, з урахування фактичних обставин злочину та особи обвинуваченого, характеру і ступеня тяжкості наслідків кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 основне покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Оцінюючи позицію потерпілої сторони щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі, суд враховує позицію батьків малолітньої дитини та визнає обґрунтованими їхні аргументи щодо тяжкості завданих травм та відсутності належного відшкодування шкоди. Разом із тим, визначаючи можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд виходить з наступного.

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , є злочином, вчиненим з необережності. Обвинувачений є особою похилого віку, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується. Суд також враховує поведінку винного безпосередньо після ДТП, який не намагався зникнути з місця пригоди та залишився на місці події до приїзду працівників поліції.

Аналізуючи співвідношення публічного інтересу, тяжкості злочину та даних про особу винного, суд доходить висновку, що реальне відбування покарання у виді позбавлення волі щодо особи похилого віку, яка вчинила необережний злочин уперше, буде надмірним заходом примусу. Суд переконаний, що виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень можливі без ізоляції від суспільства.

За наведених обставин суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням. Суд переконаний, що призначення іспитового строку з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, та здійснюваний уповноваженим органом з питань пробації нагляд будуть достатніми для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів

5.2.2. Призначаючи обвинуваченому додаткове покарання, суд підкреслює, що вибір покарання належить до дискреційних повноважень суду. З урахуванням роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 січня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд доходить висновку про необхідність призначення додаткового покарання.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є безпека дорожнього руху, а додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я людини. З огляду на те, що порушення ОСОБА_4 вимог ПДР перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та настанням тяжких наслідків у виді заподіяння малолітньому потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

5.2.3. Дослідивши надані стороною захисту письмові докази на підтвердження даних про особу обвинуваченого, суд встановлює, що ОСОБА_4 у період з 2018 по 2021 рік проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_3 ), під час якої заохочувався командуванням та нагороджувався грамотою за сумлінне виконання службових обов`язків.

Крім того, ОСОБА_4 є особою похилого віку, страждає на хронічні захворювання опорно-рухового апарату, а його дружина ОСОБА_12 , з якою він перебуває у шлюбі, є особою з інвалідністю II групи безстроково внаслідок тяжкого онкологічного захворювання та потребує постійного стороннього догляду.

Водночас доводи сторони захисту про недоцільність призначення додаткового покарання з мотивів необхідності використання автомобіля для транспортування важкохворої дружини до медичних закладів суд оцінює критично.

Забезпечення публічного інтересу, який полягає у захисті життя і здоров`я громадян та гарантуванні безпеки дорожнього руху, у цьому випадку є превалюючим. При цьому позбавлення права керувати транспортними засобами не обмежує законних прав обвинуваченого на отримання пенсії та соціальний захист, а реалізація побутових і медичних потреб родини може бути забезпечена іншими доступними способами без особистого керування автомобільним транспортом обвинуваченим.

5.2.4 Додаткових та неврахованих обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та слугували підставами для пом`якшення призначеного покарання, судом не встановлено.

VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

7.1 Відповідно до вимог ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

7.2 Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Розмір заявлених прокурором витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» підтверджується довідкою медичного закладу, в якому вказаний термін перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні та розрахунок вартості лікування на загальну суму 17 103,38 грн.

Оскільки понесені витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненим обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням, цивільний позов прокурора є обґрунтованим, доведеним належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з обвинуваченого на користь Національної служби здоров`я України коштів у розмірі 17 103 (сімнадцять тисяч сто три) гривні 38 копійок.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в кримінальному провадженні №12026270330000232 на речові докази по справі - скасувати.

Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертизи в розмірі 27 063 грн 04 коп., з огляду на вимоги ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу також не надходило.

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 /три/ роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_4 покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок строку відбування ОСОБА_4 основного покарання рахувати з моменту оголошення вироку.

Додаткове покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами рахувати з моменту вилучення вказаних прав.

Цивільний позов прокурора Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Національної служби здоров`я України в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у сумі 17 103 /сімнадцять тисяч сто три/ грн 38 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в кримінальному провадженні №12026270330000232 на речові докази по справі - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні: автомобіль марки ВАЗ 21099 (д.н.з. НОМЕР_1 ), ключ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які повернуто власнику ОСОБА_4 за розпискою від 29.08.2026 р., - залишити у його володінні; самокат марки «KYPER» - повернути законним представникам малолітнього ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати пов`язані із залученням експертів в сумі 27 063 грн 04 коп.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1