Суд: Тростянецький районний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №588/1675/26
Суддя: Огієнко О. О.
Справа № 588/1675/26
Провадження № 2/588/884/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
Представник позивача Паргачов А.О. у серпні 2026 року звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 21.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № FSC819988192, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 5800 грн на умовах строковості, зворотності та платності.
30.12.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/81, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № FSC819988192 від 21.09.2025.
08.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІЗІ ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 08/0526-01, відповідно до якого ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № FSC819988192 від 21.09.2025.
Загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором нарахованої первісними кредиторами становить 20010 грн, із яких: заборгованість по кредиту – 5800 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 11310 грн; заборгованість по штрафним санкціям – 2900 грн.
Позивач не включає до позовних вимог штрафні санкції нараховані попередніми кредиторами, тому загальна заборгованість заявлена до стягнення складає 17110 грн.
Посилаючись на вказані обставини, представниця позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № FSC819988192 від 21.09.2025 у розмірі 17110 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2026 було відкрито провадження у даній справі, призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також за клопотанням представника позивача витребувано докази.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але у судове засідання повторно не з`явився та не повідомив про причини неявки і не подав відзив.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 21.09.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № FSC819988192, відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5800 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів у межах встановленого кредитного ліміту – 6900 грн. Також сторони погодили строк дисконтного періоду тривалістю 30 днів, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 21.10.2025, а саме 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового або повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду. Кінцева дата повернення кредиту – 21.10.2030. Також сторони погодили графік розрахунків, відповідальність за невиконання умов договору у виді неустойки – сплати штрафу та інші умови кредитування (а.с. 12-24, 31).
Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальниці.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також до позовної заяви позивачем додано правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Суд не приймає вказані докази як складову частину кредитного договору укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою, з огляду на таке.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Зважаючи на те, що правила надання грошових коштів у позику ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», які додані позивачем до позовної заяви не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору № 550713346 від 01.05.2021.
Також суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між сторонами паспорт споживчого кредиту продукту «ТЕМП», що були додані до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
На виконання умов вказаного договору, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 21.09.20251 на картковий рахунок позичальниці ОСОБА_1 були перераховані кошти у розмірі 5800 грн (а.с. 25, 89-90).
30.12.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/81, відповідно до якого та реєстру прав вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № FSC819988192 від 21.09.2025 у розмірі 12528 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5800 грн; заборгованість за відсотками – 3828 грн; неустойка – 2900 грн (а.с. 47-49, 51-53).
08.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІЗІ ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 08/0526-01, відповідно до якого ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № FSC819988192 від 21.09.2025 у розмірі 20010 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту – 5800 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 11310 грн; неустойка – 2900 грн (а.с. 50, 54-60).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору № FSC819988192, що був укладений 21.09.2025 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Всупереч умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість, розмір якої, згідно розрахунків складених первісними кредиторами та позивачем станом на 20.07.2026 складає 20010 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту – 5800 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 11310 грн; заборгованість по штрафним санкціям – 2900 грн (а.с. 26-30).
На адресу відповідачки позивачем було надіслано повідомлення про дострокове розірвання договору та досудова вимога про погашення заборгованості (а.с. 61, 62).
Позивачем у межах даного позову заявлено вимоги лише щодо стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5800 грн, а також стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 11310 грн.
Відповідно принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачкою не надано.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості, в межах заявлених позовних вимог, підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 77).
Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав: договір про надання правничої допомоги № 06/07/26-01 від 06.07.2026; додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 06.07.2026; акт прийому-передачі наданих послуг від 26.08.2026 на суму 5000 грн; платіжну інструкцію від 07.07.2026 про оплату ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» послуг за надання правничої допомоги по договору № 06/07/26-01 від 06.07.2026 (а.с. 63-67).
Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 5000 грн.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № FSC819988192 від 21.09.2025 у розмірі 17110 (сімнадцять тисяч сто десять) грн 00 коп., а також кошти на відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 (п`ять) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: просп. Степана Бандери, буд. 21, корпус В, офіс 1, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 40224607;
відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено 09.11.2026.
Суддя О. О. Огієнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua