Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №755/11025/25
Суддя: Хромова О. О.
Справа №:755/11025/25
Провадження №: 2/755/3575/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Єрусалімцевій О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В:
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» (далі - ОСББ «Дніпровська набережна 9А») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за внесками на обслуговування будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по квітень 2025 року у розмірі 10 169,64 грн, та стягнути з відповідача з ОСОБА_2 на свою користь заборгованості за внесками на обслуговування будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по квітень 2025 року у розмірі 10 169,64 грн, а також стягнути судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою належного забезпечення прав та законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. За результатами проведення установчих зборів відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», 08 листопада 2017 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ОСББ «Дніпровська набережна 9А».
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , шо підтверджується долученою до позовної заяви інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації.
Відповідачі в повному обсязі не виконують свій обов`язок по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території. В результаті чого станом на квітень 2025 року заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території відповідача становить 20 339,27 грн.
З огляду на викладене, позов просить задовольнити.
У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 25 березня 2026 року № 1166 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року зазначену справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
У встановлений судом строк відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відзив на позов не подали. Конверти з копією ухвали про відкриття провадження у справі та позовною заявою з додатками, що направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачів, повернулися до суду не врученими з відміткою «Укрпошти» про причини повернення: «Адресат відсутній». Крім того, конверти з копією ухвали про прийняття справи до провадження судді Хромової О.О. та позовною заявою з додатками, що направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачів, також повернулися до суду не врученими.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі
№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження
№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08 листопада 2017 року створено ОСББ «Дніпровська набережна 9А», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41716051, основний вид економічної діяльності - 81.10 комплексне обслуговування об`єктів (основний).
Таким чином, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Дніпровська набережна 9А» створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 08 листопада 2017 року відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно пункту 1 Розділу І Статуту, ОСББ «Дніпровська набережна 9А» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 набережна відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У пунктах 2 Розділу І Статуту зазначено, що об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та Статуту.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Об`єднання є неприбутковою організацією і немає на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» може здійснюватися власними силами Об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (пункт
2 розділу ІІ Статуту).
Пунктом 2 розділу ІV Статуту передбачено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до спеціальних фондів у розмірах і строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до спеціальних фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.
Відповідно до пункту 2 розділу V Статуту співвласник, серед іншого зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до Витягу з протоколу Загальних зборів ОСББ «Дніпровська набережна 9А» проведених 25 лютого 2018 року, з 01 квітня 2018 року затверджено розмір внесків співвласників житлових приміщень будинку на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території з розрахунку 6,00 грн/м2 для першого поверху та 6,80 грн/м2 з другого по дев`ятий.
Згідно з Витягом з протоколу Загальних зборів ОСББ «Дніпровська набережна 9А» проведених
18 листопада 2023 року, з 01 січня 2024 року затверджено кошторис ОСББ «Дніпровська набережна 9А», та щомісячний розмір внесків власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку
АДРЕСА_1 на управління багатоквартирним будинком (забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території) з розрахунку 9,66 за 1м2 загальної площі приміщення, що належить співвласникові.
До позовної заяви позивачем долучено відповідь Київського міського бюро технічної інвентаризації, з якої, серед іншого, вбачається, що по житловому фонду квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності в рівних долях зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 23 червня 2025 року № 132877736, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 23 червня 2025 року № 132877830, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
У пункті 5 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із положеннями статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до абзацу 7 частини дев`ятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, серед іншого, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
За змістом статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
Положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.
Частиною третьою статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
За правилами статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об`єднання внески і платежі.
Отже, відповідно до положень частини першої статті 17, статті 20, частин шостої, сьомої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.
Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку та їх відповідальність викладені у статтях
7, 8 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед яких забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов`язки співвласника. Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним належить до повноважень зборів співвласників, а також прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, в т. ч. відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За змістом статті 11 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
За змістом статей 319, 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи, та не спростовано сторонами, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , а отже наділені обов`язком утримувати належне їм майно, у відповідний період, у тому числі, шляхом сплати платежів (внесків), встановлених рішеннями загальних зборів Об`єднання.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як співвласників квартири за адресою:
АДРЕСА_2 , за період з липня 2018 року по квітень 2025 року виникла заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 20 339,27 грн.
Відповідачами власного розрахунку заборгованості не надано.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачами не надано належних доказів на спростовування факту надання їм, як співвласникам нерухомого майна у багатоквартирному будинку, житлово-комунальних послуг ОСББ, або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачами не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
Таким чином, ОСББ, яке створено власниками квартир та нежитлових приміщень в будинку з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати по його утриманню, а відповідачі ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , які є співвласниками квартири у цьому будинку, не відмовлялися від житлово-комунальних послуг, отримували їх та не оплачували їх вартість у повному обсязі, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості.
Як уже зазначалося раніше, рішення про встановлення відповідних тарифів є чинними, протилежних відомостей матеріали справи не містять. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за внесками на управління багатоквартирним будинком здійснений з урахуванням встановлених тарифів.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивачем доведено належними доказами наявність боргових зобов`язань у відповідачів по сплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по квітень 2025 року у розмірі 20 339,27 грн, за встановленими тарифами.
Відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов`язку сплатити за надані комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідачів - споживачів послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов`язані сплатити позивачу за надані ним послуги.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСББ «Дніпровська набережна 9А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є таким, що підлягає задоволенню, в частині стягнення з відповідачів заборгованості за внесками з обслуговування будинку та прибудинкової території.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до частини першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України»
(п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
У заяві по суті справи відповідач просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Халупним А.В., до матеріалів справи долучено: ордер на надання правничої допомоги серії ВХ № 1097634 на представництво інтересів ОСББ «Дніпровська набережна 9А», копію договору від 07 травня 2025 року № 07/05/25 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Халупним А.В. та ОСББ «Дніпровська набережна 9А», копію додаткової угоди № 1 від
07 травня 2025 року до договору від 07 травня 2025 року № 07/05/25 про надання правничої допомоги, копію акту від 26 травня 2025 року № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору від 07 травня 2025 року № 07/05/25 про надання правничої допомоги на суму 15 000,00 грн, з яких 3 000,00 грн вартість послуги з підготовки і подання позовної заяви про стягнення заборгованості з власників квартири за адресою: АДРЕСА_2 , копію платіжної інструкції від 26 травня 2025 року № 104 з оплати наданих послуг згідно акту № 1 від 26 травня 2025 року до договору від
07 травня 2025 року № 07/05/25 про надання правничої допомоги на суму 15 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає складності справи та обсягу фактично наданих адвокатом послуг.
Відповідно до платіжної інструкції від 02 червня 2025 року № 118 позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів витрати на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн - по 1 514,00 грн з кожного, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн - по 1 500,00 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 319, 322 ЦК України, статтями 1, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 10, 12, 13, 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 7, 8, 11 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статтями 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» заборгованість за внесками на обслуговування будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по квітень 2025 року у розмірі 10 169,64 грн (десять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 64 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» заборгованість за внесками на обслуговування будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по квітень 2025 року у розмірі 10 169,64 грн (десять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 64 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41716051, адреса місцезнаходження: вул. набережна Дніпровська, буд. 9-А, м. Київ, 02098.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, місце проживання зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, місце проживання зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_4 .
Повне рішення суду виготовлено 06 листопада 2026 року.
Суддя О.О. Хромова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua