Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №753/23723/26 — Дарницький районний суд міста Києва

Суд: Дарницький районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №753/23723/26

Суддя: Комаревцева Л. В.

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23723/26

провадження № 2/753/19420/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через представника - адвоката Нуянзову Анну Олександрівну - звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивачі просять усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання відповідача протягом дев`яноста днів з моменту набрання рішенням суду законної сили здійснити за власний рахунок шумоізоляцію підлоги у квартирі АДРЕСА_2 цього будинку.

Крім того, позивачі просять стягнути з відповідача:

на користь ОСОБА_1 - 30 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 17 722,30 грн. на відшкодування матеріальної шкоди;

на користь ОСОБА_2 - 30 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 5 028,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди;

на користь ОСОБА_3 - 30 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1 045,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Також позивачі просять покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , у якій проживають також члени її сім`ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За твердженням позивачів, квартира АДРЕСА_2 , розташована поверхом вище, належить відповідачу та передана нею у користування іншим особам. Починаючи з 2024 року мешканці цієї квартири створюють шум, який проникає до квартири позивачів. З вересня 2025 року позивачі стали відчувати також нехарактерні звуки та вібрації.

Позивачі зазначають, що неодноразово повідомляли відповідача про шум та зверталися до мешканців квартири АДРЕСА_2 , однак порушення не припинилися. На їхню думку, причиною поширення шуму є відсутність належної звукоізоляції підлоги у квартирі відповідача.

На підтвердження своїх доводів позивачі посилаються на протоколи натурних акустичних вимірювань, листування з відповідачем, звернення до поліції та інших установ, відповіді на них, медичні документи та документи щодо понесених витрат.

Позивачі вважають, що тривалий шум перешкоджав нормальному користуванню житлом, спричинив погіршення їхнього самопочуття, необхідність медичних обстежень і лікування та завдав моральних страждань.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою витребувано у Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві копію постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1976467 від 18 лютого 2026 року. Також відповідачу запропоновано надати відповіді на запитання, викладені у позовній заяві.

Дарницьке управління поліції ГУНП у м. Києві на виконання ухвали суду листом від 12 жовтня 2026 року направило копію постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1976467 від 18 лютого 2026 року.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується наданими документами про право власності.

Позивачі зазначають, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у зазначеній квартирі як члени сім`ї власника. До позову додано документи про сімейні відносини та місце реєстрації.

З інформаційної довідки КП КМР «КМ БТІ» від 07 вересня 2026 року № 53552 вбачається, що за даними реєстрових книг Бюро право власності на квартиру АДРЕСА_2 у тому ж будинку зареєстровано за відповідачем.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 32 Закону України «Про систему громадського здоров`я» органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання та громадяни під час здійснення будь-яких видів діяльності з метою запобігання утворенню шуму і зменшення його шкідливого впливу на здоров`я людини зобов`язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи із запобігання утворенню та зниження шуму до рівнів, визначених державними медико-санітарними нормативами та правилами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, під час проведення концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів дотримання рівнів звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площах, а також рівнів шуму у прилеглих до них житлових і нежитлових будівлях не вище визначених державними медико-санітарними нормативами та правилами; вживати заходів для недопущення перевищення рівнів шуму, а також шкідливого впливу інших фізичних факторів, зокрема під час руху автомобільного транспорту в населених пунктах; вживати заходів для недопущення упродовж доби перевищення рівнів шуму, встановлених державними медико-санітарними нормативами, у таких приміщеннях і на таких територіях (захищених об`єктах): приміщеннях житлових будинків і на прибудинковій території; у приміщеннях закладів охорони здоров`я, санаторно-курортних закладів, закладів соціального захисту населення, надавачів соціальних послуг, закладів освіти, культури; у приміщеннях готелів і гуртожитків; у приміщеннях закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, розташованих у межах населених пунктів; у приміщеннях інших будівель і споруд, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди.

Отже, право особи користуватися житлом передбачає можливість захисту від доведених неправомірних перешкод, у тому числі пов`язаних із надмірним шумом. Для вирішення цієї справи суду необхідно оцінити не лише наявність шуму, а й те, чи підтверджують докази походження перешкод, їх зв`язок із відповідачем та необхідність усунення саме у спосіб, обраний позивачами.

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження перевищення рівня шуму позивачі надали протокол натурних акустичних вимірювань № 31/10-25-ЗШ, проведених у квартирі АДРЕСА_3 у нічний час з 30 на 31 жовтня 2025 року, та протокол № 26/02-26-ЗШ щодо вимірювань, проведених у нічний час з 24 на 25 лютого 2026 року.

З першого протоколу вбачається, що вимірювання проводилися у спальній кімнаті квартири АДРЕСА_3 . За наведеними у ньому даними, максимальний рівень звуку становив 56 дБА при зазначеному у протоколі нормативному значенні 40 дБА. Різниця становить 16 дБА.

Згідно з другим протоколом максимальний рівень звуку становив 49 дБА при зазначеному у протоколі нормативному значенні 40 дБА. Різниця становить 9 дБА.

Таким чином, суд бере до уваги, що під час двох вимірювань зафіксовано перевищення зазначених у протоколах допустимих максимальних рівнів шуму. Ці результати не можуть бути залишені без оцінки лише з тієї причини, що вимірювання замовила позивач.

Разом з тим протоколи відображають показники шуму в квартирі АДРЕСА_3 під час проведення відповідних вимірювань. У першому протоколі зазначено, що характер шуму найімовірніше може свідчити як про ударний вплив на перекриття зверху, так і про періоди роботи обладнання, установленого на перекритті. Отже, наведений висновок щодо конкретного джерела шуму має ймовірний характер.

У другому протоколі спеціаліст зазначив про очевидну, на його думку, відсутність звукоізоляції підлоги у квартирі зверху та передачу шуму через конструкції. Водночас із змісту протоколу вбачається, що вимірювання проводилися у квартирі АДРЕСА_3 . Даних про обстеження підлоги квартири АДРЕСА_2 , дослідження її конструкції та визначення фактичного стану звукоізоляційного шару протокол не містить.

У першому протоколі також зазначено про пікові показники у низькочастотній смузі до 82 дБ. Цей показник наведено для окремої частотної смуги та методу вимірювання. Він не є тотожним указаному в таблиці загальному максимальному рівню звуку 56 дБА, тому суд не ототожнює ці величини.

Надані протоколи підтверджують зафіксовані під час двох вимірювань показники та висновки спеціаліста щодо характеру шуму. Однак вони не містять достатніх даних для встановлення фактичної конструкції підлоги квартири АДРЕСА_2 , причини її можливої невідповідності вимогам та конкретного виду робіт, необхідних для усунення встановлених у квартирі АДРЕСА_3 перевищень.

Позивачі також надали копії листування ОСОБА_1 з особою, зазначеною як власник квартири АДРЕСА_2 . Із листування вбачається, що позивач повідомляла про шум, а співрозмовниця відповідала, що спілкувалася з мешканцями квартири та просила їх поводитися тихіше.

Наведене листування підтверджує, що питання шуму неодноразово порушувалося перед відповідачем. Разом з тим зміст листування не дає підстав для висновку, що відповідач зовсім не реагувала на звернення: у повідомленнях відображено її спілкування з мешканцями квартири. Самі по собі такі повідомлення не встановлюють технічного стану підлоги або конкретного джерела кожного з шумів, про які йдеться у позові.

Із відповідей поліції, доданих до позову, вбачається, що позивачі неодноразово зверталися зі скаргами щодо шуму. Поліція розглядала ці звернення, спілкувалася з мешканцями та надавала відповіді.

У відповіді від 17 квітня 2026 року поліція, посилаючись на протокол акустичних вимірювань, зазначила про можливий зв`язок шуму з передачею звуків через конструктивні елементи будинку та рекомендувала звернутися до балансоутримувача. Водночас наведене у листі припущення про можливі конструктивні особливості будинку саме по собі також не є висновком технічного обстеження, який остаточно встановлює причину шуму.

На виконання ухвали суду поліція надала копію постанови серії ЕГА № 1976467 від 18 лютого 2026 року. Із доступного для прочитання змісту копії вбачається, що вона стосується притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи, а не відповідача у цій справі.

Суд враховує зазначену постанову як доказ реагування поліції на відповідну подію. Разом з тим вона не встановлює, що саме відповідач вчинила зафіксоване адміністративне правопорушення, а також не визначає стану звукоізоляції підлоги чи необхідності проведення конкретних робіт у квартирі АДРЕСА_2 .

Надані позивачами відповіді органів влади та ОСББ підтверджують звернення щодо шуму та наявність конфлікту між мешканцями. Ці документи підлягають оцінці разом з іншими доказами. Висновки, наведені у відповідях, не замінюють дослідження конструкції перекриття та визначення технічного способу усунення причини поширення шуму.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити шумоізоляцію підлоги квартири АДРЕСА_2 протягом дев`яноста днів. Вирішення такої вимоги потребує встановлення того, що саме стан підлоги цієї квартири є причиною порушення, проведення відповідних робіт належить до можливостей та обов`язків відповідача, а обраний захід є придатним для усунення перешкод.

Надані докази у їх сукупності підтверджують скарги позивачів на шум, окремі виміряні перевищення та звернення за захистом. Водночас вони не дають можливості з достатньою визначеністю встановити технічний стан підлоги квартири АДРЕСА_2 , причину виявлених перевищень і те, що саме зобов`язання відповідача здійснити шумоізоляцію підлоги у запропонованому позивачем вигляді усуне ці перевищення.

За таких обставин вимога щодо усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зобов`язання відповідача здійснити шумоізоляцію підлоги задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 просить відшкодувати 17 722,30 грн., ОСОБА_2 - 5 028,00 грн., ОСОБА_3 - 1 045,00 грн. матеріальної шкоди. Зазначені суми позивачі пов`язують із витратами на медичні консультації, обстеження та придбання препаратів.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для вирішення вимоги про відшкодування шкоди необхідно встановити наявність шкоди, її розмір, неправомірну поведінку особи, до якої пред`явлено вимогу, та причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою.

Позивачі надали медичні документи, акти наданих послуг, квитанції та чеки. Ці документи підтверджують звернення позивачів за медичною допомогою, проведення відповідних консультацій та обстежень, а також відображають придбання медичних препаратів і оплату окремих послуг.

Суд бере до уваги зазначені документи та викладені в них скарги позивачів на стан здоров`я. Водночас сам факт звернення до лікаря або оплати медичних послуг не встановлює автоматично, що відповідні витрати спричинені саме неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.

З наданих документів не вбачається достатніх даних, які дозволяли б установити причинний зв`язок між поведінкою саме відповідача та кожною із заявлених сум витрат на лікування й обстеження. Пояснення позивачів про зв`язок погіршення самопочуття із шумом є важливими для розгляду справи, однак за наявної сукупності доказів вони не дають підстав покласти заявлені витрати на відповідача.

Оскільки причинний зв`язок між заявленими витратами та неправомірною поведінкою відповідача належними доказами не доведений, вимоги про стягнення 17 722,30 грн., 5 028,00 грн. та 1 045,00 грн. матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди

Кожен із позивачів просить стягнути на свою користь по 30 000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на тривогу, порушення сну, погіршення самопочуття, зміну звичного способу життя та необхідність залишити квартиру.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ч.1 ст. 1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд не ставить під сумнів те, що описана позивачами ситуація могла спричиняти їм дискомфорт, хвилювання та впливати на звичний спосіб життя. Разом з тим для покладення обов`язку відшкодувати моральну шкоду саме на відповідача необхідно встановити її неправомірну поведінку та причинний зв`язок між такою поведінкою і заявленими стражданнями.

За наданими доказами встановлено, що позивачі скаржилися на шум та зверталися до відповідача, поліції й інших установ. При цьому листування містить також відповіді про спілкування відповідача з мешканцями квартири. Постанова про адміністративне правопорушення стосується іншої особи. Надані матеріали не встановлюють з достатньою визначеністю, які саме неправомірні дії або яка бездіяльність відповідача спричинили кожному з позивачів заявлену моральну шкоду.

За таких обставин вимоги кожного з позивачів про стягнення по 30 000,00 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані докази кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача у заявленому способі та розмірах не доведені.

Такий висновок ґрунтується на оцінці саме наданих у цій справі доказів і не означає, що звернення позивачів щодо шуму були безпідставними або що зафіксовані протоколами показники не мали місця.

З огляду на відмову в задоволенні позову підстав для покладення заявлених позивачами судових витрат на відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України суд не вбачає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 23, 317, 319, 321, 391, 396, 1166, 1167 ЦК України, статтею 32 Закону України «Про систему громадського здоров`я», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua