Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №753/17864/26 — Дарницький районний суд міста Києва

Суд: Дарницький районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №753/17864/26

Суддя: Комаревцева Л. В.

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17864/26

провадження № 2/753/15432/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.03.2024-100004522 від 27 березня 2024 року.

Позивач зазначає, що 27 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 27.03.2024-100004522, невід`ємною частиною якого є заявка відповідача.

За твердженням позивача, відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. строком на 42 дні, з датою повернення 07 травня 2024 року. Позивач посилається на те, що перерахував відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, за твердженням позивача, станом на 14 травня 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 7 920,00 грн., яка складається із: 4 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 3 920,00 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 116,58 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підтвердження укладення кредитного договору позивач надав пропозицію про укладення кредитного договору, заявку та відповідь про прийняття пропозиції за договором № 27.03.2024-100004522 від 27 березня 2024 року.

У заявці зазначено дані відповідача, суму кредиту 4 000,00 грн., строк кредитування 42 дні та дату повернення кредиту - 07 травня 2024 року. У договірних документах зазначено, що вони підписані одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження ідентифікації відповідача позивач надав дані системи BankID Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

На підтвердження надання відповідачу кредитних коштів позивач надав квитанцію про переказ 4 000,00 грн. від 27 березня 2024 року.

Оцінивши зазначену квитанцію, суд встановив, що в ній як призначення платежу зазначено видачу коштів за договором № 27.03.2024-100003586. Натомість предметом цього спору є кредитний договір № 27.03.2024-100004522.

Крім того, у квитанції зазначено платіжний інструмент 516780*01, тоді як у заявці за договором № 27.03.2024-100004522 зазначено реквізити платіжного засобу НОМЕР_1.

Із квитанції також вбачається, що час операції зазначено 27 березня 2024 року о 18 годині 09 хвилин. У наданій позивачем заявці час укладення договору № 27.03.2024-100004522 зазначено 27 березня 2024 року о 22 годині 44 хвилини.

Отже, надана квитанція містить інший номер договору та інші видимі реквізити платіжного інструменту, а зазначений у ній час операції передує зазначеному в заявці часу укладення договору. Подані документи не містять пояснення цих розбіжностей та не дають можливості встановити, що відображений у квитанції переказ здійснено саме відповідачу на виконання договору, який є предметом спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти - кредит - позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з розрахунком позивача станом на 14 травня 2026 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 4 000,00 грн., за процентами за користування кредитом - 3 920,00 грн.

Розрахунок відображає нарахування процентів за перші 14 днів за ставкою 2 % на день, а за наступні 28 днів - за ставкою 2,5 % на день. Арифметично зазначена у ньому сума становить: 4 000,00 грн. ? 2 % ? 14 днів = 1 120,00 грн.; 4 000,00 грн. ? 2,5 % ? 28 днів = 2 800,00 грн.; разом 1 120,00 грн. + 2 800,00 грн. = 3 920,00 грн.

Водночас у позовній заяві зазначено ставку «Стандарт» у розмірі 3 % на день, тоді як у наданій заявці до договору та розрахунку зазначено ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % на день.

Розрахунок позивача відображає нарахування за договором, однак сам по собі не усуває встановлених розбіжностей у документі про перерахування коштів. За відсутності підтвердження надання 4 000,00 грн. відповідачу саме за спірним договором арифметична відповідність розрахунку не є достатньою для встановлення заявленого залишку кредиту та процентів за користування ним.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, установлених законом.

Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані договірні документи та дані ідентифікації відображають оформлення кредитного договору на ім`я відповідача. Разом із тим надана квитанція через зазначені у ній номер договору, реквізити платіжного інструменту та час операції не підтверджує перерахування відповідачу коштів саме за договором № 27.03.2024-100004522.

За таких обставин позивач не довів належними та достатніми доказами надання відповідачу кредитних коштів за договором, заборгованість за яким заявлена до стягнення. Тому вимоги про стягнення 4 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3 920,00 грн. процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00109951 від 28 травня 2026 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позивач також надав квитанцію № 2092564 від 01 червня 2026 року про направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками на суму 116,58 грн.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України підстави для стягнення зазначених витрат з відповідача на користь позивача відсутні.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 526, 629, 634, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026

Суддя???????? ????Л. В. Комаревцева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua